Постанова № 57671809, 10.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2016 р. № 820/282/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - Любич В.О.,

представника відповідача - Мосійчука Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "М-БМК" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М-БМК" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.11.2015 № 0011581501 та № 0011591501, складені відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим просять у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що фахівцями Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, у порядку п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "М-БМК".

Результати перевірки викладені в акті №835/20-36-15-01-14/39344344 від 21.10.2015 (а.с. 6-7).

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено:

- в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю "М-БМК" завищено податковий кредит серпня 2015 року на суму ПДВ 45500,00 грн, в зв'язку із чим порушено вимоги п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено суму податку на додану вартість графа 24 на 29202,00 грн та занижено суму податку на додану вартість графа 25.1, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 16298,00 грн (а.с. 7).

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0011581501 від 06.11.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 20372,50 грн, з яких: за основним платежем - 16298 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4074,50 грн, податкове повідомлення - рішення №0011591501 від 06.11.2015, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 29202 грн (а.с. 5).

З дослідженого акту перевірки №835/20-36-15-01-14/39344344 від 21.10.2015 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок про те, що в порушення діючого законодавства позивач включив до складу податкового кредиту у серпні 2015 року податкові накладні, виписані у жовтні 2014 року та січні 2015 року.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.09.2015 року товариством з обмеженою відповідальністю "М-БМК" подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року.

Так, позивачем включено до складу податкового кредиту серпня 2015 року суму ПДВ у розмірі 45500 грн по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Хімрезерв-Харків", ТОВ "Зварювальний мир", ТОВ "Метторг", ПП "Промінь", ТОВ "Профі Тул".

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Суд звертає увагу, що зазначена норма стосується лише податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, а тому не може бути застосована до позивача, оскільки порушень в оформленні та в порядку реєстрації податкових накладних контролюючим органом встановлено не було.

Також, суд зазначає, що у зв'язку з вилученням Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" спеціальної норми, яка встановлювала строк, протягом якого у платника податків зберігається право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі належним чином отриманих податкових накладних, та за відсутності інших законодавчих обмежень в часі для платника податків на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у наступних звітних періодах, ніж тих, у яких виписані податкові накладні, платника податків не може бути позбавлено права на включення до складу податкового кредиту відповідних сум за такими податковими накладними, якщо дотримано вимоги щодо належного їх оформлення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в межах загальних граничних строків, встановлених нормами Податкового кодексу.

Крім того, суд зазначає, що аналіз наведеної норми абзацу 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, що набула чинності з 01.01.2015 та була діючою до 16.07.2015, свідчить про те, що будь-яких інших обмежень (прямої заборони) щодо віднесення платником податку до складу податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у інших періодах, ніж звітний, Податковий кодекс України не містив.

Крім того, щодо податкових накладних, виписаних у жовтні 2014 року суд зазначає наступне.

Зміни у п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу внесені відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який вступив в силу з 1 січня 2015 року, тоді коли податкові накладні виписані у жовтні 2014 року, а тому в даному випадку слід застосовувати норми податкового законодавства, що діяли на момент вчинення правовідносин, оскільки позивач не включивши вказані податкові накладні у звітних податкових періодах 2014, керуючись діючими до 01.01.2015 нормами п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, вже не мав змоги це зробити у 2014 році.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, а тому висновки відповідача викладені в акті перевірки №835/20-36-15-01-14/39344344 від 21.10.2015 про порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкових повідомлень - рішень від 06.11.2015 № 0011581501 та № 0011591501, не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "М-БМК" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "М-БМК" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 06.11.2015 № 0011581501 та № 0011591501.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "М-БМК" (63506, Харківська область, м.Чугуїв, вул. Щорса, б .57 Е, ідентифікаційний код 39344344) сплачену суму судового збору в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61007, м. Харків, вул. Бекетова, 1, код ЄДРПОУ 39859908).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 12 травня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников