Постанова № 57671401, 29.04.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

29 квітня 2016 року Справа № 814/727/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", пр. Московський, 60 (Адм. Макарова, 60-в, Миколаїв), Харків, 61028

доЦентрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001

третя особаОСОБА_1, АДРЕСА_1, Миколаїв, 54040 проскасування арешту накладений постановою державного виконавця,ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі - відповідач) про скасування арешту, накладеного постановою від 09.02.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в частині накладення арешту на заставне майно, а саме: однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2; однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3; трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, що належать на праві власності ОСОБА_1.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що на вищезазначене майно, що знаходиться у заставі банку, оскаржуваною постановою накладено арешт в межах виконавчого провадження по стягненню з ОСОБА_1 боргу на користь ВАТ КБ "Надра", що позбавляє позивача скористатись своїм переважним правом задовольнити вимоги по погашенню кредитної заборгованості шляхом добровільної реалізації заставного майна.

Відповідач проти позову заперечував.

Третя особа (ОСОБА_1) проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані в їх сукупності, суд встановив наступне.

21.11.2007 р. між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (правонаступник АКІБ "УкрСиббанк") укладений договір про надання споживчого кредиту №11254088000. Згідно з умовами цього договору банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 191 600 доларів США. В свою чергу ОСОБА_1 зобов'язувалась щомісячно повертати кредит відповідно до графіку погашення кредиту та сплачувати відсотки. В якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №11254088000 між банком та ОСОБА_1 21.11.2007 р. укладено договір іпотеки, згідно якого заставодавець (ОСОБА_1.) з метою виконання зобов'язань за кредитним договором №11254088000 передає в заставу нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5; однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_6.

Також, 12.09.2007 р. між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" укладений договір про надання споживчого кредиту №11214254000. Згідно з умовами цього договору банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 20 000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов'язувалась щомісячно повертати кредит відповідно до графіку погашення кредиту та сплачувати відсотки. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №11214254000 між банком та ОСОБА_1 12.09.2007 р. укладено договір іпотеки, згідно якого, заставодавець (ОСОБА_1.) з метою виконання зобов'язань по кредитному договору передає в заставу нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4.

Заборгованість за кредитними договорами не погашена. Банк продовжує нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

15.04.2016 р. ОСОБА_1 звернулась до банку із заявою з проханням реалізувати заставну нерухомість, а отримані кошти направити на повне погашення кредиту, який залишився непогашеним.

Разом із цим, із Інформаційної довідки з Державного реєстру прав від 15.04.2016р. позивачу стало відомо, що державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції 09.02.2011 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, в тому числі і на квартири, які перебувають в заставі банку.

Не погоджуючись з арештом, який накладений постановою від 09.02.2011 року в частині накладення арешту на заставне майно, а саме: однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5; однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_6; трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, належний на праві власності ОСОБА_1 позивач оскаржив її до суду.

Позовні вимоги необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Згідно ч.8 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель в праві задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

На сьогоднішній день у позивача відсутня можливість реалізувати вищевказане майно, оскільки відповідачем винесена постанова про арешт на все нерухоме майно боржника.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Отже, відповідач виніс постанову про арешт нерухомого майна боржника 02.09.2011 р., а іпотечний договори укладено 21.11.2007 р. та 12.09.2007 р.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищезазначене, суд, діючи відповідно до вимог абз.9,10 ч.2 ст.162 КАС України, вважає, що права позивача, як іпотекодержателя (заставодержателя), з урахуванням норм, передбачених ст.54 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.16,19 Закону України "Про заставу" та ст.ст.3,12,33 Закону України "Про іпотеку", підлягають захисту шляхом скасування (зняття) арешту на спірне нерухоме майно.

При цьому, одночасно необхідно вказати, що аналогічної позиції з цього спірного питання дотримується і Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ, зокрема в своїх ухвалах від 19.06.2013р. (справа №6-4683св13) та від 18.09.2013р. (справа №6-22186св13).

Таким чином, враховуючи, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесені після укладення договору іпотеки, право іпотеки виникло раніше, ніж прийнята оскаржувана постанова.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 11,70,71,86,159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати (зняти) арешт накладений постановою Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 09.02.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в частині накладення арешту на заставне майно, що належить на праві власності ОСОБА_1, а саме:

- однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5;

- однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_6;

- трикімнатну квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_4.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В. Желєзний