Постанова № 57671395, 28.04.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

28.04.2016 р. № 814/254/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючий суддя Желєзний І.В. судді Біоносенко В.В., Середа О.Ф. секретар Науменко О.Г. розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

доМіністерства оборони України, Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03168 Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, вул. Червоноармійська, 105, Вінниця, Вінницька область,2 1007 Військової частини В 2137 (А4465), вул. Аеродромна, 1, Миколаїв, 54056 провизнання протиправним та скасування наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 16.11.2015 року №137, стягнення матеріальної та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, командувача Повітряних Сил Збройних Сил України та військової частини А4465 (військова частина - польова пошта В2137, далі також - військова частина) з вимогами (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнати протиправним та скасувати наказ командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 16.11.2015 року №137 в частині попередження про неповну службову відповідність полковника ОСОБА_1, стягнути з військової частини завдану матеріальну шкоду в сумі 5644 гривні 27 копійок, стягнути з командувача Повітряних Сил Збройних Сил України 10000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ прийнятий в порушення норм Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 29.06.2005 р. №359, що є підставою для його скасування.

Відповідачі позов не визнали, вказавши про неналежне виконання позивачем службових обов'язків, що слугувало підставою для прийняття оспорюваного наказу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

Позивач проходить військову службу на посаді начальника штабу - першого заступника командира військової частини.

06 жовтня 2015 під час перевірки наявності зброї та боєприпасів, які зберігались у місці тимчасового зберігання зброї на командному пункті військової частини, було виявлено відсутність пістолета ПМ НОМЕР_1 та 16 9-мм набоїв до нього. Вказана зброя та боєприпаси відповідно до відомості закріплення зброї за особовим складом управління військової частини були закріплені за офіцером з бойового управління командного пункту старшим лейтенантом ОСОБА_2.

Заходи вжиті керівним складом військової частини, ВСП та МВС з розшуку втрачених зброї та боєприпасів, позитивних результатів не дали.

За цим випадком Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 16.11.2015 р. №137 (далі також - Наказ) позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності - попереджено про неповну службову відповідність.

Оскаржуваний наказ прийнятий за результатами службового розслідування, що проведено на підставі наказу командувача Повітряних Сил України від 07.10.2015 №194ад «Про призначення службового розслідування неналежного зберігання зброї у військовій частині польова пошта В2137».

Службовим розслідуванням встановлено причини та умови, які призвели до втрати військового майна - пістолета ПМ НОМЕР_1 та 16 набоїв до нього на командному пункті військової частини. 06.10.2015 року під час перевірки наявності зброї, що незаконно зберігались на командному пункті (комора №4 кімнати відпочинку оперативного складу), начальником командного пункту-заступником начальника штабу з бойового управління військової частини майором ОСОБА_3 виявлено відсутність особистої зброї пістолета ПМ НОМЕР_1 та 16 набоїв до нього.

За результатами розслідування складено відповідний акт.

В ході проведення службового розслідування встановлено причини та умови, які призвели до втрати військового майна - пістолета ПМ НОМЕР_1 та набоїв до нього на командному пункті військової частини. Зокрема розслідуванням встановлено, що зброя (АКС- 74 та пістолети ПМ) та боєприпаси особовим складом командного пункту отримано у березні 2014 року при переведенні військової частини у вищі ступені бойової готовності, про що є відповідні відмітки (підписи про отримання зброї) у відомості видачі зброї та боєприпасів управління військової частини.

У подальшому зброя та боєприпаси особовим складом командного пункту використовувалась під час несення бойового чергування та посилення охорони будівлі командного пункту.

Місцем зберігання зброї та боєприпасів особового складу командного пункту, який убував на відпочинок, було визначено начальником командного пункту - заступником начальника штабу з бойового управління майором ОСОБА_3 комору №4 у приміщенні кімнати відпочинку оперативного складу будівлі командного пункту на нульовому поверху.

У період з 25.03.2014 року по 02.06.2015 року видачу зброї та боєприпасів старшому лейтенанту ОСОБА_2 для виконання завдань військової служби (пістолет ПМ 9 мм НОМЕР_1 та 16 набоїв до нього, автомат АКС - 74 НОМЕР_2 та 120 набоїв до нього) було обліковано у відомості видачі зброї та боєприпасів, про що є відповідний підпис.

02.06.2015 року у Книзі видачі зброї та боєприпасів військової частини переобліковано відмітки про отримання зброї та боєприпасів старшим лейтенантом ОСОБА_2 Крім того, зброю пістолет ПМ та автомат АКС- 74 за старшим лейтенантом ОСОБА_2 закріплено відповідним наказом командира військової частини від 16.05.2015 року № 401 "Про закріплення стрілецької зброї за особовим складом управління та підрозділів забезпечення".

Втраті зброї - пістолета ПМ НОМЕР_1 та 16 9-мм набоїв до нього сприяли, крім іншого, формальне відношення до вимог командувача Повітряних Сил Збройних Сил України та начальника штабу - першого заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України щодо збереження зброї та боєприпасів начальника штабу - першого заступника командира військової частини польова пошта В2137 полковника ОСОБА_1, незадовільний стан ведення обліку зброї та боєприпасів та несвоєчасна перевірка їх наявності та стану у безпосередньо підпорядкованому підрозділі, порушення ним приписів статей 68 та 69 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Доводи позивача про те, що оскаржуваний наказ прийнятий всупереч вимогам Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України суд вважає невмотивованими.

Так, згідно з абзацом третім статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (далі також - Дисциплінарний статут) стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Статтею 84 Дисциплінарного статуту встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

При цьому, пунктом 1.2. Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 15.03.2004 №82, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 березня 2004 р. за №385/8984 (далі також - Інструкція) передбачено, що службове розслідування проводиться у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду;

невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини;

неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення;

порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки;

недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.

Таким чином, прийняттю рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності за невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем службових обов'язків, повинно передувати службове розслідування.

При цьому аргументи позивача про те, що службове розслідування повинно було призначене саме щодо нього суперечать приписам пункту 1.5. Інструкції, яким передбачено, що у наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження.

Враховуючи, що на момент призначення Командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України службового розслідування ще не були відомі конкретні посадові особи, винні у втраті пістолета ПМ НОМЕР_1 та набоїв до нього, на підставі статті 84 Дисциплінарного статуту, пунктів 1.2. та 1.5. Інструкції службове розслідування призначене для встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб без зазначення конкретних осіб, які і повинні були бути встановлені за результатами проведення даного службового розслідування.

При цьому, в пункті 1.3. Інструкції визначено, що рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Статтями 73 та 74 Дисциплінарного статуту Командувачу Повітряних Сил Збройних Сил України надано право накладати дисциплінарні стягнення на офіцерів, а саме:

робити зауваження, оголошувати догану, сувору догану;

попереджувати про неповну службову відповідність;

понижувати у посаді офіцерів від заступників командирів полків, старших помічників командирів кораблів 1 рангу, відповідних їм і нижчих

Абзацом третім пункту 1.5. Інструкції передбачено, що у разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування командиром (начальником) призначається комісія у складі групи фахівців на чолі з головою комісії, про що оголошується в наказі.

Таким чином, Командувач Повітряних Сил Збройних Сил України, який на виконання приписів абзацу третього статті 5 Дисциплінарного статуту зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винних до відповідальності, з урахуванням положень статті 84 та 85 Дисциплінарного статуту, пунктів 1.2., 1.3. та 1.5. Інструкції письмовим наказом від 07.10.2015 року № 94 ад "Про призначення службового розслідування неналежного зберігання зброї у військовій частині польова пошта В2137", з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб, призначив службове розслідування, проведення якого, на підставі абзацу третього пункту 1.5. Інструкції доручив комісії у складі: голови комісії - начальника відділу служби військ штабу полковника Борщевського О.М. та членів комісії - старшого офіцера групи військово-соціальної роботи управління по роботі з особовим складом підполковника Загривого С.В., старшого офіцера відділу служби військ штабу підполковника Тімченка С.В., старшого офіцера управління технічного забезпечення логістики підполковника Шепетівського А.Г.

Із аркуша бесіди від 10.11.2015 року слідує, що позивач від проведення бесіди ухилився (на проведення бесіди не прибув).

Щодо твердження позивача про те, що відповідальність за облік та зберігання зброї у військовій частині повинні нести інші особи.

Суд погоджується з доводами відповідачів про те, що крім позивача за облік та зберігання зброї у військовій частині, також відповідають інші особи, при цьому приписи ст.ст. 68 та 69 Статуту внутрішньої служби не тільки не виключають відповідний обов'язок начальником штабу, але й додатково встановлюють аналогічні обов'язки також і іншим посадовим особам. Як вбачається з оскаржуваного наказу Командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України визначено коло посадових осіб, які відповідальні за облік та зберігання зброї у військовій частині та неналежне виконання обов'язків якими призвело до втрати зброї, при цьому всі посадові особи на відповідальності яких наполягає позивач, цим наказом також притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

Щодо суджень позивача про його необізнаністю з отриманням 02.06.2015 року особовим складом командного пункту збої та боєприпасів в зв'язку з відсутністю на службі.

Як вбачається з довідки «Про час відсутності полковника ОСОБА_1 з різних обставин за період з 2015 по лютий 2016 року» позивач був присутній на службі з 09.06.2015 року по 26.08.2015 року, з 30.09.2015 року по 04.11.2015 року та з 08.11.2015 року по 12.11.2015 року. При цьому, як вбачається з «Книги видачі зброї та боєприпасів військової частини А4465 управління» зброя та боєприпаси особовим складом командного пункту отримана 02.06.2015 року. Тобто після повернення на службу 09.06.2015 року позивач у відповідності до приписів ст.ст. 68 та 69 Статуту внутрішньої служби в першу чергу був зобов'язаний отримати всі данні про справжній стан справ у підрозділах полку, а також про наявність особового складу, наявність і стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів, чого він в порушення вимог статей 68 та 69 Статуту внутрішньої служби не зробив.

Щодо твердження позивача про відсутність відповідних повноважень перевірки наявності і стану озброєння на командному пункті.

Суд погоджується з аргументами відповідачів про те, що позивача притягнуто не за недоліки в несенні бойового чергування, а саме за порушення ним статей 68 та 69 Статуту внутрішньої служби, оскільки останній не організував належним чином внутрішню службу у військовій частині, не встановив у безпосередньо підпорядкованому підрозділі - Командному пункті, такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, належним чином не перевіряв несення внутрішньої служби, не знав про справжній стан справ у підрозділах частини, а також не знав про наявність і стан озброєння, боєприпасів, фактичне місце зберігання зброї на командному пункті.

Крім того, як вбачається з наданих суду документів, командний пункт штабу військової частини згідно організаційно-штатної структури підпорядкований начальнику штабу військової частини, що узгоджується з поясненнями позивача, який зазначав, що начальник командного пункту доповідав йому про наявність особового складу, зброї та боєприпасів на командному пункті, а коли він (позивач) дізнався про отримання особовим складом командного пункту збої та боєприпасів та їх зберігання безпосередньо в приміщенні командного пункту - одразу ж віддав наказ командному пункту про здачу зброї та боєприпасів на склад РАО, в підтвердження цього надав копію «Книги видачі зброї та боєприпасів військової частини А4465 управління», з відмітками про здачу зброї особовим складом командного пункту.

Тобто, позивач мав відповідні обов'язки, права та повноваження встановлені ст.ст. 68, 69 Статуту внутрішньої служби, а вже з 02.06.2015 року - після повторного отримання особовим складом командного пункту збої та боєприпасів.

Натомість, позивач не цікавився про наявність особового складу, наявність і стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів - це вбачається з його ж пояснень, які були надані під час проведення службового розслідування та у судових засіданнях, натомість підходив до виконання своїх обов'язків формально.

Таким чином, втраті зброї - пістолета ПМ НОМЕР_1 та 16 9-мм набоїв до нього сприяли, крім іншого, формальне відношення до вимог щодо збереження зброї та боєприпасів начальником штабу - першим заступником командира військової частини полковником ОСОБА_1, незадовільний стан ведення позивачем обліку зброї та боєприпасів та несвоєчасна перевірка їх наявності та стану у безпосередньо підпорядкованому підрозділі, порушення ним приписів статей 68 та 69 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

У відповідності до приписів абзацу першого статі 68 та абзацу дванадцятого статті 69 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник штабу полку в мирний і воєнний час відповідає за організацію внутрішньої служби, та повинен організовувати й не менше ніж один раз на тиждень особисто перевіряти підготовку та несення внутрішньої служби. При цьому, визначення поняття «внутрішня служба» наведено в статті 5 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - «Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами». Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу - стаття 7 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Згідно з абзацом шостим статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир зобов'язаний встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.

У військовій частині зброя зберігалася не лише у визначених підрозділах - на складі стрілецького озброєння, вартовому приміщенні, кімнатах зберігання зброї в ротах батальйону охорони, а також на командному пункті, що є грубим порушенням приписів статей 144-148, 150-151 Статуту внутрішньої служби (Розділ внутрішній порядок) та пунктів 1.11, 1.13 наказу Міністерства оборони України від 29 червня 2005 року № 359 "Про затвердження Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України" (далі також - Наказ № 359 від 29.06.2005).

У відповідності до приписів абзацу другого статі 69 та абзацу тринадцятого статті 69 Статуту внутрішньої служби начальник штабу полку зобов'язаний знати про справжній стан справ у підрозділах полку, а також зобов'язаний постійно знати про наявність особового складу, наявність і стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів, а також щоденно керувати веденням їх обліку в полку, забезпечувати додержання штатної дисципліни.

Крім того, у відповідності до вимог абзаців третього та п'ятого статті 59 Статуту внутрішньої служби, командир (начальник) зобов'язаний: знати стан справ у підрозділі та завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності.

Як вбачається з пояснень позивача під час проведення службового розслідування, начальник штабу взагалі не володів інформацією щодо тимчасового зберігання зброї та боєприпасів на командному пункті, стверджуючи що зброя особового складу командного пункту з 25.04.2014 року зберігалась на складі РАО військової частини та особовим складом командного пункту не отримувалась, що суперечить фактичним обставинам та поясненням інших посадових осіб - начальника командного пункту - заступника начальника штабу з бойового управління майора ОСОБА_3 та офіцера з бойового управління командного пункту старшого лейтенанта ОСОБА_2, які у своїх поясненнях стверджують, що отримана зброя та боєприпаси з часу отримання та до 07.10.2015 року перебувала у місці тимчасового зберігання на командному пункті.

У відповідності до приписів статі 68 Статуту внутрішньої служби, начальник штабу полку (окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за стан обліку особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки полку.

Згідно вимог абзацу двадцятого статті 69 Статуту внутрішньої служби начальник штабу полку (окремого батальйону) зобов'язаний: організовувати й не менше ніж двічі на рік проводити перевірку наявності та стану озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, засобів зв'язку та майна у безпосередньо підпорядкованих йому службах і підрозділах.

Збереження особистої зброї особовим складом командного пункту на час вибуття на відпочинок без створення відповідних умов для надійного їх зберігання є грубим порушенням вимог із забезпечення надійного збереження зброї та боєприпасів до неї. В порушення п. 2.2. Наказу № 359 від 29.06.2005 на командному пункті військової частини облікові документи з питань збереження зброї та боєприпасів (книга видачі зброї та боєприпасів, відомість закріплення зброї за особовим складом командного пункту, книга обліку наявності і руху матеріальних засобів у підрозділі, книга обліку матеріальних засобів, які видані в тимчасове користування, книга огляду, перевірки наявності, стану збереження зброї та боєприпасів) не були заведені, облік зброї та боєприпасів у підрозділі взагалі не здійснювався.

Суд погоджується з доводами відповідачів про те, що зброя та боєприпаси на командному пункті начальником штабу перевірялась формально, результати перевірок документально не оформлювались, контроль та надання допомоги з боку керівного складу військової частини за виконанням функціональних обов'язків підлеглими щодо перевірок наявності зброї та боєприпасів на командному пункті, ведення їх обліку, умов зберігання не здійснювались. Облік зброї та боєприпасів у військовій частині належним чином не організовано та вівся з суттєвими порушеннями керівних документів. При переведенні військової частини у вищі ступені бойової готовності зброя та боєприпаси видавалися по відомості видачі зброї особовому складу управління військової частини, яка не відповідає зразку, визначеному нормативним документом, та сам порядок видачі зброї та боєприпасів суперечив вимогам статті 152 Статуту внутрішньої служби та пунктам 2.21, 2.22 Наказу № 359 від 29.06.2005р.. В порушення пункту 4.11 Наказу № 359 від 29.06.2005 щоденна перевірка зброї та боєприпасів під час зміни чергової бойової обслуги не здійснювалась, наявність зброї та боєприпасів у Книзі приймання та здавання чергування не відображалась. Система планових та позапланових перевірок умов збереження зброї та боєприпасів в частині носила формальний характер. В книгах відвідувань та обліку робіт в сховищах складу озброєння військової частини містяться взаємовиключні данні про одночасне перебування начальника штабу - першого заступника командира військової частини полковника ОСОБА_1 в різних сховищах складу озброєння військової частини. Так, в книзі відвідувань та обліку робіт в сховищі №3 складу озброєння військової частини зазначено, що полковник ОСОБА_1 31.03.2015 року знаходився з метою перевірки стану та наявності стрілецької зброї та боєприпасів з 09 год. 20 хв. до 10 год. 00 хв.. Натомість, в книзі відвідувань та обліку робіт в сховищі №2 складу озброєння військової частини зазначено, що полковник ОСОБА_1 31.03.2015 року знаходився з метою перевірки стану та наявності стрілецької зброї та боєприпасів з 09 год. 15 хв. по 09 год. 25 хв.. Згідно записів в книзі відвідувань та обліку робіт в сховищі №5 складу озброєння військової частини полковник ОСОБА_1 31.03.2015 року перебував в ньому з перевіркою протипожежного стану з 09 год. 00 хв. по 10 год. 00 хв..

Суд погоджується з твердженнями відповідачів про те, що позивач в порушення приписів абзаців третього та п'ятого статті 59 Статуту внутрішньої служби, абзацу другого статі 69 та абзацу тринадцятого статті 69 Статуту внутрішньої служби не знав про справжній стан справ у підрозділах полку та у безпосередньо підпорядкованому підрозділі - командному пункті, не мав точних відомостей про озброєння, боєприпаси, що є у підрозділі за штатом, списком і в наявності, а наказ командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 16.11.2015 року № 137 в частині попередження про неповну службову відповідність полковника ОСОБА_1 прийнятий відповідно до норм Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В випадку, що є предметом судового дослідження відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, повністю довели правомірність оскаржуваного рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для відмови в задоволенні позову, в тому числі в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, які є похідними від вимоги про скасування оскаржуваного наказу.

Керуючись ст. ст. 11,70,71,86,159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Головуючий суддя І.В. Желєзний

Судді В.В. Біоносенко

О.Ф. Середа