Постанова № 57671087, 13.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року Справа № 810/338/16

Колегія суддів Київського окружного адміністративного суду у складі:

головуючий - суддя Волков А.С., судді Басай О.В. Харченко С.В.,

при секретарі судового засідання Гузік М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНІКА" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області та Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області та Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, в якому просять суд:

визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 13.07.2015 № 8401/10/10-13-11-02-10 про відмову у прийнятті податкової звітності;

визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 10.09.2015 № 2401/10/10-36-11-01-10 про результати розгляду скарги;

визнати незаконним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 30.11.2015 № 25448/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги;

зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "АНІКА" податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року (з доповненнями та додатками) до облікових даних позивача в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подав до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року у паперовій формі, однак, податковий орган неправомірно відмовив йому у прийнятті податкової звітності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідачі позову не визнали, в обґрунтування заперечень проти позову зазначили, що діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, їх дії та рішення є правомірними і підстави для визнання їх протиправними чи скасування відсутні, тому просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНІКА є юридичною особою, що зареєстрована 03.08.2004 (номер запису про державну реєстрацію в ЄДР: 1 339 102 0000 000036), як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, з 18.08.2004 зареєстроване в якості платника податку на додану вартість.

10 липня 2015 року позивач подав до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року з додатками 2, 3, 4, 5, доповненням до цієї податкової декларації у формі листа від 10.07.2015 вих. № 83/07-15 у паперовому вигляді разом із супровідним листом від 10.07.2015 № 84/07-15. Крім того, до вказаного супровідного листа позивач також додав флеш-носій із записом (файлом) реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі.

Рішенням від 13.07.2015 вих. № 8401/10/10-13-11-02-10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності", викладеним у формі листа, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області повідомила позивачу, що податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ "АНІКА" за червень 2015 року від 10.07.2015 вважається не визнаною як податкова звітність, в зв'язку з тим, що вона подана з порушенням пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, а також запропонувала позивачу подати податкову декларацію з податку на додану вартість за відповідний звітний період у спосіб, передбачений законодавством.

Вважаючи вказане рішення незаконним, позивач оскаржив його до вищестоящих податкових органів, однак за результатом розгляду скарг це рішення було залишено без змін, а скарги без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області та рішеннями Головного управління ДФС у Київській області і Державної фіскальної служби України, що приймались ними за результатом розгляду скарг позивача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Під час судового розгляду суд встановив, що договір від 12.04.2015 № 1 про визнання електронних документів, укладений між ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області та ТОВ "АНІКА", є діючим.

Позивач визнав, що податкову звітність з податку на додану вартість за червень 2015 року в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку до податкового органу не подавав, жодних причин чи обставин, які б перешкоджали йому подати звітність до податкового органу в електронній формі, суду не повідомив, докази існування таких обставин в матеріалах справи відсутні.

Щодо причин, за яких позивач подав податкову звітність до податкового органу в паперовому, а не електронному вигляді, представник позивача пояснив, що це є принциповою позицією керівництва ТОВ "АНІКА".

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) визначені як документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів регулюються статтею 49 Податкового кодексу України, згідно з якою податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

З 1 січня 2015 року набув чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з яким запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість та передбачено подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі.

Так, з 1 січня 2015 року положеннями абзацу другого пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України встановлено імперативний припис, відповідно до якого податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Виключення з цього правила міститься в абзаці третьому цього пункту. Так, у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року усі платники податку на додану вартість зобов'язані подавати податкову звітність з ПДВ до контролюючого органу виключно в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Статтею 5 Закону України від 22.05.2003 № 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Для документів податкової звітності, сформованих в електронній формі, згідно з приписами статті 49 Податкового кодексу України, обов'язковим реквізитом є наявність електронного цифрового підпису.

В силу положень пункту 49.4-1 статті 49 Податкового кодексу України акредитований центр сертифікації ключів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, безоплатно надає особам, які мають намір подавати податкову декларацію в електронній формі, послуги у сфері електронного цифрового підпису.

Відсутність електронного цифрового підпису на електронному документі податкової звітності за своїми наслідками є тотожним відсутності підпису платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, засвідченого печаткою платника податку (за наявності), на паперовій податковій декларації, адже в силу пунктів 48.2, 48.3 статті 48 Податкового кодексу України підпис платника податку є обов'язковим реквізитом податкової декларації.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.

Згідно із статтею 10 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначаються Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 N 233, зареєстрованим Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за N 320/15011.

Згідно з пунктами 2, 3 розділу ІІ вказаної Інструкції для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Формат (стандарт) податкового документа в електронному вигляді на основі специфікації eXtensible Markup Language (XML), електронні форми податкових документів та інша інформація про порядок подання податкових документів в електронному вигляді оприлюднюються на WEB-сайті ДПА.

Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Згідно з пунктом 7 розділу ІІІ Інструкції при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку:

платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення;

після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків;

після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку;

після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність;

підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції;

якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

Положеннями пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Суд повторює, що по відношенню до податкової звітності, складеної в електронній формі, обов'язковим реквізитом електронного документу є електронний цифровий підпис, а форма декларації означає дотримання формату (стандарту) податкового документа в електронному вигляді на основі встановленої специфікації.

Відмова посадової особи органу контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 ПК України).

У справі, що розглядалась, суд встановив, що позивач податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року в електронній формі до контролюючого органу не подавав, договір про визнання електронних документів на момент подання податкової звітності був чинним, будь-які обставини, які б унеможливлювали виконання позивачем податкового обов'язку з подання податкової звітності з ПДВ в електронній формі, позивач суду не повідомив і не доказав.

Податкова декларація з ПДВ, складена позивачем у паперовій формі, за формою не відповідає встановленому формату (стандарту) податкового документа в електронному вигляді, не містить обов'язкового реквізиту - електронного цифрового підпису, за відсутності якого цей документ втрачає передбачений статтею 48 Податкового кодексу України статус податкової декларації із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення щодо відмови у прийнятті податкової звітності позивача діяв правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України, що прийняті за результатом оскарження в адміністративному порядку дій (рішення) ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, а також про зобов'язання ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області вчинити певні дій, суд зазначає, що ці вимоги також задоволенню не підлягають, адже є похідними від висновку суду щодо правомірності рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про відмову у прийнятті податкової звітності позивача.

Таким чином, позов є таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат з позивача відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддя Волков А.С.

Судді: Басай О.В.

Харченко С.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 10 травня 2016 р.