Постанова № 57670796, 14.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ14 грудня 2015 р. Справа № 804/15571/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріКанівець К.В. за участю: представника позивача представника відповідача ДюмінаВ.А Карпової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська холдінгова компанія" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська холдингова компанія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з вимогами: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 04.06.2015 року № 0002352202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 73394 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36697 грн., №0002362202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 404831 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 202415,50 грн. винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі Акту перевірки № 1444/22-02/19437337 від 14.05.2015 року.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки Акту перевірки № 1444/22-02/19437337 від 14.05.2015 року необґрунтовані та недоведені, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а повідомлення-рішення якими визначено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість та штрафних санкцій ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» є незаконними та суперечать положенням чинного законодавства.

У судове засідання з'явився представник позивача, надав пояснення аналогічні доводам викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні в обґрунтування своєї позиції по справі зазначив, що перевіркою ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» виявлено порушення, які призвели до безпідставного заниження податку на прибуток на загальну суму 73394 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 404831 грн. Тому, податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0002362202 №0002352202 від 04.06.2015 року повністю відповідають вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області додержані всі вимоги правових норм, які регулюють порядок їх прийняття, рішення узгоджуються з вимогами чинного законодавства і прийняті відповідно до обставин, що склалися, отже, підстави для визнання їх незаконними та скасувати відсутні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним даний позов задовольнити повністю з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу від 31.03.2015 року №247, та направлень №340/22-02, №341/17-02, №345/17-02, №342/22-03, №343/22-03, №344/22-04, №346/22-04 від 14.04.2015 року, №386/22-02 від 20.04.2015 року виданих Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Волькісом Максимом Олександровичем - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, Кисельовою Людмилою Леонідівною - завідувачем сектору контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, Авіловою Оленою Миколаївною - головним державним ревізором-інспектором сектору контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, Волок Мариною Валеріївною - головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту фінансових установ та валютного контролю управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, Олійник Дарією Сергієвною - головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту фінансових установ та валютного контролю управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, Кабаченком Олексієм Васильовичем - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, Зимогляд Мариною Анатоліївною - головним державним ревізором - інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та проведення фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Аладіною Оленою Геннадіївною - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, керуючись п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 ст.75 пп.77.1, 77.4 ст.77, п.82.1, ст..82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, проведено документальну планову перевірку ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2014 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2014 р.

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» порушено: п.138.2 пп.138.10.2, пп.138.10.4, п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 73394 грн., у тому числі за ІІ-ІV кв. 2012 року на суму 19809 грн., за 2013 рік на суму 19269 грн., за 2014 рік на суму 34316 грн.;

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI, чим ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» занижено податку на додану вартість у розмірі 404831 грн., у тому числі за липень 2012 - 1445 грн., серпень 2012 - 1641 грн., вересень 2012 р. - 1605 грн., жовтень 2012 р. - 11405 грн., листопад 2012 р. - 1420 грн., грудень 2012 р. - 1350 грн., січень 2013 р. - 1710 грн., лютий 2013 р. - 1575 грн., березень 2013 р. - 1485 грн., квітень 2013 р. - 1833 грн., травень 2013 р. - 1296 грн., червень 2013 р. - 1490 грн., липень 2013 р. - 1628 грн., серпень 2013р. - 1430 грн., вересень 2013р. - 3004 грн., жовтень 2013р. - 1877 грн., листопад 2013 р. - 1450 грн., грудень 2013р. - 1507 грн., січень 2014р. - 1122 грн., лютий 2014р. - 1330 грн., березень 2014р. - 1292 грн., квітень 2014р. - 1507 грн., травень 2014р. - 1827 грн., червень 2014р. - 1787 грн., липень 2014р. - 1700223 грн., серпень 2014р. - 1940 грн., вересень 2014р. - 2095 грн., жовтень 2014р. - 12171 грн., листопад 2014р. - 170586 грн.;

«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку зареєстрованого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, а також порядком Міндоходів від 21 січня 2014 року №49, а саме: при заповненні та наданні до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська податкових розрахунків за ф.№1 ДФ за3 кв. 2012 р., 3 кв. 2013 р., невірне відображення даних, слід подати уточнюючі податкові розрахунки.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено Акт № 1444/22-02/19437337 від 14.05.2015 року.

Не погодившись із висновками Акту перевірки ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» було подану заперечення до ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 21943/6/99-99-10-01-01-25 від 19.10.2015 року «про результати розгляду скарги», скаргу ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська № 0002352202, № 0002362202 від 04.06.2015 року залишено без змін.

Відповідно до пп. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Право на податковий кредит у Позивача підтверджується податковими накладними:

податкові накладні №21 від 31.07.2014р., №1 від 09.10.2014р., №2 від 09.10.2014р., №11від 22.10.2014р., №12 від 22.10.2014р., отримані від ТОВ « Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС» (32176292) при формуванні податкового кредиту ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» у зв'язку з реалізацією товару за межі України.

За господарських операціями ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» з ТОВ «Гарант Центр Інк» (38615737) та ТОВ «Поліграфсистеми» (37514607) у періоді з 01.07.2012 по 31.12.2014 роках:

податкові накладні №6 від 02.09.2013р., №7 від 04.09.2013р. отримані від ТОВ «Крафт-Профі» (38615737);

податкові накладні №43 від 02.10.2012р., №44 від 02.10.2012р., №233 від 09.10.2012р., №234 від 09.10.2012р., №497 від 17.10.2012р., №599 від 22.10.2012р., №600 від 22.10.2012р., №765 від 26.10.2012р. отримані від ТОВ «Поліграфсистеми» (37514607).

При формуванні податкового кредиту ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» при списанні ПММ на легкові автомобілі отримало від:

ТОВ «Нєфтек Оіл» (30997048) податкові накладні: №88 від 02.07.2012р., №92 від 03.09.2012р., №599 від 10.09.2012р., №309 від 04.10.2012р., №1224 від 18.10.2012р.,№256 від 05.12.2012р., №1698 від31.01.2013р., №1220 від 20.02.2013р., №1502 від 25.03.2013р., №1786 від 26.04.2013р., №1607 від 26.06.2013р., №19 від 01.08.2013р., №59 від 02.09.2013р., №1100 від 17.09.2013р., №230 від 03.10.2013р., №1740 від 23.10.2013р., №1456 від 20.11.2013р., №957 від 13.12.2013р., №410 від 09.01.2014р., №666 від 10.02.2014р., №332 від 05.03.2014р., №1066 від 10.04.2014р., №201 від 05.05.2014р., №921 від 13.05.2014р., №1480 від 17.06.2014р., №1314 від 14.07.2014р.;

ТОВ ВТФ «Авіас» (32560942) податкові накладні №83/99 від 23.08.2012р., №758 від 29.08.2012р., №84/99 від 24.09.2012р., №128 від 03.10.2012р., №164 від 06.11.2012р., №44/99 від 12.11.2012р., №540 від 30.01.2013р., №67 від 08.05.2013р., №53/99 від 21.05.2013р., №273 від 09.07.2013р., №70/99 від 18.07.2013р., №28/99 від 06.09.2013р., №2/99 від 02.12.2013р.;

ТОВ «Нєфтек» (39251941) податкові накладні №730 від 12.08.2014р., №616 від 05.09.2014р., №66 від 01.10.2014р., №279 від 04.11.2014р., №1454 від 17.12.2014р.

Зазначені податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пунктом 201.1. статті 201 ПК України, надавалися при перевірці податковому органу та їх копії наявні в матеріалах справи.

Отже, податковий кредит з податку на додану вартість підтверджений, сформований та відображений Позивачем в податковому обліку правомірно.

Суд також не погоджується з твердженням відповідача щодо завищення податкового кредиту ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» у зв'язку з реалізацією товару під час проведення експортних операцій.

Під час проведення експортних операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що у Позивача відсутнє право на формування податкового кредиту у зв'язку з реалізацією товару на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання.

Судом встановлено, що такий висновок Відповідача, зроблений внаслідок помилкового включення ним суми ПДВ до вартості товару, протирічить фактичним обставинам справи та наступним нормам діючого законодавства України.

Відповідно до підпункту 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість).

Порядок визначення доходу та собівартості встановлено стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку та розділом III ПК України.

Підпунктом 14.1.228. пункту 14.1. статті 14 ПК України передбачено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу;

Відповідно до пункту 136.1. статті 136 ПК України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" № 290 від 29.11.1999 року (далі - Наказ № 290) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені вищезазначеним Положенням (стандартом), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій) (пункт 5 Наказу № 290).

Відповідно до пункту 6 Наказу № 290 не визнаються доходами такі надходження від інших осіб сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" № 318 від 31.12.1999 року (далі - Наказ № 290) собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (пункт 10).

Наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99 року Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку встановлено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю (пункт 8).

Судом встановлено, що діяльність позивача є прибутковою, за підсумками податкових періодів товариством формується зобов'язання з ПДВ до сплати у бюджет.

На здійснення операцій, з метою закупівлі товару, що експортується, були витрачені власні кошти товариства. Відволікаючи власні ресурси, після продажу товару на експорт, товариство отримало приріст активів, у розмірі 14% від вартості такого ресурсу, що значно перевищує ставки за депозитами для юридичних осіб у провідних банках за такий проміжок часу. Отже, операція є доцільною з точки зору господарської розумності, а документальне оформлення операції з придбання купівлі та продажу товару за оскаржувальною операцією здійснено згідно вимог чинного законодавства, що не заперечується Актом перевірки.

Відповідно до п. 3.1.1 і 3.1.2 акту перевірки ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» порушено п.138.2, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ПКУ в результаті нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, юридичної дефектності первинних документів тощо, що ґрунтується на наявних матеріалах зустрічних звірок контрагентів, та є ігноруванням дотримання з боку платника податків законодавства щодо наявності та складання первинних документів.

Пункт 3.1.1 акту вказує про порушення позивачем п.135.1, 135.2, 135.4 ст.135, п.137.1 ст.137.1 ПКУ у зв'язку з заниженням доходу від реалізації товарів внаслідок розбіжностей між даними податкового та бухгалтерського обліку. Вказані норми ПКУ не встановлюють прямої залежності між вказаними податковим та бухгалтерським обліками, але регламентують порядок визначення доходів та їх склад і дату визнання доходу. Отже, висновки щодо заниження доходів не мають законодавчого підґрунтя.

Згідно акту перевірки, податковим органом здійснено висновок про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» із ТОВ «Гарант Центр Інк» (38615737) (змінено назву на ТОВ «Крафт-Профі») на підставі акту перевірки № 669/26542202-38615737 від 07.11.2013 р. за період роботи у серпні-вересні 2013 року та із ТОВ «Поліграфсистеми» (37514607) на підставі акту перевірки № 100/22-217/37514607 від 21.01.2013 р.; у оскаржувальному Акті відсутні посилання на період взаємовідносин між товариствами який охоплює акт перевірки, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «Поліграфсистеми».

Висновок відповідача щодо нереальності вчинення господарських операцій ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» з ТОВ «Гарант Центр Інк» (38615737) та ТОВ «Поліграфсистеми» (37514607) у вересні 2013 року та жовтні 2012 року спростовуються:

довідкою про результати зустрічної звірки про взаємовідносини ТОВ «Поліграфсистеми» (37514607) з його постачальниками (№ 284/22-2/37884049 від 24.05.2013 року) за жовтень 2012 року, з посиланнями на наявність документів та факт здійснення операцій з тими ж товарами, які є предметом наступної взаємодії між ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» та ТОВ «Поліграфсистеми»; рішеннями судів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Поліграфсистеми» та іншими його контрагентами у жовтні 2012 року (справа № 819/2083/13-а від 12.09.2013 року, № 808/5233/13-а від 09.07.2013 року).

Зазначені документи, підтверджують, що у жовтні 2012 року ТОВ «Поліграфсистеми» здійснювало оподатковані операції, що мали податкові наслідки. Тексти документів, мають зазначення періодів, які співпадають з періодом, зазначеним у Акті перевірки, що оскаржується (жовтень 2012 року), чітко вказують на наявність правомірно сформованих даних податкового обліку у ТОВ «Поліграфсистеми».

Отже, висновки про нереальність здійснення господарських операцій операції ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» з ТОВ «Гарант Центр Інк» (38615737) та ТОВ «Поліграфсистеми» (37514607) у вересні 2013 року та жовтні 2012 року є необґрунтованими.

Суд також не погоджується з висновками акту перевірки щодо необґрунтованого відображення у складі витрат на списання пального, посилаючись на Інструкцію про порядок застосування шляхового листа легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затверджену наказом Держкомстату України від 17.02.1998 р. № 74 . При цьому, конкретних пунктів, розділів щодо недотримання вимог Інструкції, в акті перевірки не вказано.

Актом перевірки зафіксовано, що документи обліку паливно-мастильних матеріалів при використанні легкових автомобілів у господарській діяльності складалися, проте, форма та спосіб їх заповнення не відповідає вимогам наказу Держкомстату України № 74 від 17.02.1998 року. Також у Акті зроблено висновок про відсутність документів, на підставі яких можна встановити цільове використання пального та матеріально-відповідальну особу.

Підставою для відображення даних у податковому та бухгалтерському обліку платників податків, за відсутності спеціальних вимог (наприклад, наявності ліцензій та дозволів перевізника) є первинні документи, обов'язкові реквізити яких встановлені Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Наказом Мінфіну від 24.05.1994 року № 88 «про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Відповідно до вимог вищезазначених нормативних документів, первинні документи, у тому числі шляховий лист має містити наступні обов'язкові реквізити: назву документу; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис та інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначені у Акті перевірки легкові автомобілі були придбані з метою використання у господарській діяльності товариства, введені в експлуатацію та обліковуються на балансі. Використовувались зазначені автомобілі для переміщення персоналу та товарів у межах виробничих потреб, а саме: поїздки директора у службових справах, поїздки водія за дорученнями директора та керівників структурних підрозділів. Протягом перевіряє мого періоду автомобілі використовувались для переміщень директора між власними та орендованими приміщенням з метою контролю за виробничого процесом, поїздок для перемов з постачальниками та покупцями, потенційними клієнтами. До складу доручень водія входять: доставка документів, перевезення малогабаритних товарів, що належать товариству, виконання інших доручень, що здійснюються на значній відстані від місцезнаходження товариства.

Використання паливно-мастильних матеріалів контролювалося шляхом встановлення лімітів на їх використання. Ліміти встановлювалися з періодичністю, яка виникала за умови зміни напрямків поїздок, що превалювали у певний час (поїздки в межах міста або за межі міста), якості пального та технічного стану автомобілів. Виробнича необхідність поїздок обумовлена віддаленістю складських приміщень один від одного та від офісного приміщення (адреси приміщень та підстави їх використання зафіксовані у додатку до акту перевірки). Крім того, товариство здійснює поштові відправки товарів покупцям через поштових операторів, розташованих у різних частинах міста (вибір оператора залежить від потрібного спектру поштових послуг). Ліміти витрат ПММ затверджуються наказами директора та їх дотримання контролюються бухгалтером під час здійснення списання. Перевищення лімітів має відшкодовуватися за рахунок особи, що здійснила таке перевищення. Протягом експлуатації зазначених у Акті легкових автомобілів факту перевищення лімітів не зафіксовано.

Відповідно до Типової форми № 3 «Шляхового листа службового автомобіля», директором ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» було видано наказ, про затвердження форми шляхового листа службового автомобіля з метою ведення обліку ПММ, визначення цільового використання пального та підстав для списання його з метою ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно зазначеного наказу, у шляховому листі має бути вказана інформація, що відповідає вимогам, визначеним для заповнення первинного документа, а саме: назва документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції (марка автомобіля, його номер, показники спідометру, обсяг пального в літрах); посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення (прізвище та ініціали водія, або особи, якій доручено здійснювати керування, прізвище та ініціалі бухгалтера, що контролює складання документу); особистий підпис та інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції (підпис водія, або особи, якій доручено здійснювати керування, підпис бухгалтера, як особи, що контролює складання документу).

Крім того, у зазначеному наказі вказано, що з метою бухгалтерського обліку, фіксація робочого часу водія, здійснюється за табелем робочого часу і у шляховому листі не зазначається.

На бухгалтера товариства покладено обов'язок здійснювати списання пального у бухгалтерському та податковому обліку на підставі даних шляхового листа.

Актом перевірки не зафіксовано факту не заповнення визначених наказом директора та нормами чинного законодавства реквізитів шляхових листів, наданих до перевірки. Визначена ревізорами, як відсутня, інформація не є обов'язковою для відображення у первинному документі та її відсутність не заважає визначати осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, а також цільове використання пального.

Таким чином, висновок акту перевірки про неправомірність включення витрат на ПММ до складу витрат та податкового кредиту є необґрунтованими.

Щодо витрат на орендну плату за землю, зазначені видатки відносилися до складу витрат у первинному обліку, як витрати, пов'язані з використанням приміщення, що орендується.

Договір оренди приміщення з додатками та додатковими угодами, що є його невід'ємними частинами, надавався для перевірки та під час участі представника позивача у розгляді заперечення на Акт.

У відповіді про розгляд заперечення позивача відсутні будь-які висновки стосовно наявності, відсутності або невідповідності будь-яким вимогам наданих первинних документів, що свідчать про зв'язок витрат на оренду земельної ділянки з обслуговуванням орендованого приміщення.

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» було власником нежитлової будівлі та користувачем земельної ділянки, де розташована така будівля і прилегла територія до лютого 2014 року. У лютому 2014 року було припинено право власності на будівлю. Дія ж договору оренди земельної ділянки тривала до 26.12.2014 року та оплата за ним здійснювалась до дати припинення.

На підставі зазначеного, ДПІ зроблено висновок про те, що витрати на орендну плату за землю не можуть бути віднесені до складу витрат товариства, як такі, що не пов'язані з утриманням власної будівлі у зв'язку із втратою права власності на таку будівлю.

Такі висновки є необґрунтованими та передвчасними, оскільки не враховані наступні обставини господарської діяльності ТОВ «Дніпровська холдингова компанія».

Після припинення права власності на зазначену нежитлову будівлю, ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» уклало договір оренди з наступним власником. Наступний власник, розпочав процедуру оформлення оренди земельної ділянки. Проте, як процедура оформлення, так і процедура розірвання договору оренди земельної ділянки триває протягом певного часу (від 6 до 12 місяців). З метою дотримання норм чинного законодавства та забезпечення своєчасної сплати податків, сторони договору оренди передбачили умовами такого договору, що ТОВ «Дніпровська холдингова компанія», приймаючи у оренду цю ж будівлю та прилеглу до неї територію, тимчасово приймає на себе і витрати по сплаті орендних платежів, що компенсується орендодавцем, у вигляді зниження вартості орендної плати. Вартість послуг оренди визначалася з урахуванням того, що певний час, до спливу терміну дії договору оренди земельної ділянки, ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» має сплачувати орендні платежі за землю. За згодою сторін, орендар мав самостійно сплачувати комунальні послуги та інші видатки на утримання приміщення, в т.ч. орендні платежі за земельну ділянку, на якій розташовано предмет оренди. За впливом терміну оплати за діючим договором оренди землі, Сторони договору оренди приміщення мали переглянути вартість орендних платежів за користування приміщенням та визначити їх вартість вже з урахуванням витрат орендодавця на сплату вартості оренди земельної ділянки.

Чинне законодавство не забороняє а ні зазначеного порядку формування вартості орендної плати, ані обраного сторонами компенсаційного механізму. Того факту, що і будівля і прилегла територія використовуються у господарській діяльності матеріали акту перевірки не заперечують. Умови угоди, визначає спосіб компенсації витрат ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» по сплаті за оренду земельної ділянки з боку орендодавця.

Загальні витрати ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» на утримання орендованого приміщення (інші витрати операційної діяльності), які складаються з оренди приміщення, оренди земельної ділянки оплати комунальних послуг, тощо, відповідають рівню ринкової вартості послуг за оренду приміщень, експлуатація яких здійснюється з дотриманням усіх норм закону, в т.ч. і стосовно користування земельною ділянкою.

Вартість оренди приміщення за договором, у перевіряємому періоді, складає 8 500,0 грн. Крім того, договором оренди передбачено, що з урахуванням витрат на сплату видатків на оренду земельної ділянки, комунальних послуг та інших платежів, що за умовами договору товариство сплачує самостійно, загальна сума витрат складає 17 425,0 грн. грн. на місяць, що відповідає ринковій вартості аналогічних послуг у місті в періоді часу, який перевірявся.

Таким чином позивачем доведено, що витрати на сплату орендних платежів за користування земельною ділянкою є витратами на утримання приміщення, що компенсуються орендарю орендодавцем шляхом зниження суми орендної плати на період дії договору оренди земельної ділянки у орендаря.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З вищевказаного слідує, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не наведено достатніх обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04.06.2015р. №0002352202 та №0002362202.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39545734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська холдінгова компанія" (код ЄДРПОУ 19437337) судові витрати у розмірі 10 760, 06 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят гривень шість копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2015 року

Суддя Р.А. Барановський