Ухвала суду № 57668916, 20.04.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 668/3954/15-к

Головуючий в 1 інстанції: Смирнов Г.С.

Провадження: № 11-кп/791/375/16

Категорія: ст. 286 ч.1 КК України Доповідач: Калініна О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі ОСОБА_4,за участі прокурора обвинуваченого: потерпілої : адвоката: ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 05 лютого 2016 року відносно:

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, пенсіонера, який зареєстрований та проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 05 лютого 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 5950 грн. з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 2 роки.

З ОСОБА_6 стягнуто на користь держави в рахунок відшкодування фактичних витрат на лікування ОСОБА_7 2719,75 грн.

Задоволено цивільний позов, з обвинуваченого стягнуто на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 4354,97 грн. та на відшкодування моральної шкоди 10000грн.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 не обирався.

Судом першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 24.02.2015 близько 08.40 год., керуючи технічно справним автомобілем «VOLKSWAGEN LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по Бериславському шосе зі сторони Привокзальної площі в напрямку вул. Ладичука в м. Херсоні, грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3 б), 12.3 ПДР України, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, в момент прояву йому небезпеки у вигляді появи на проїжджій частині пішохода, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості та зупинки, внаслідок чого, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка перетинала проїжджу частину по пішохідному переходу з права наліво, за ходом руху автомобіля. Унаслідок даної дорожньо-транспортної події ОСОБА_7 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому 5-го ребра зліва, крововилив тулуба зліва, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоровя, струс головного мозку, забійна рана голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, та потягли короткочасний розлад здоров»я.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок щодо ОСОБА_6 скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч 1 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді штрафу у розмірі 350 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 5950 грн. з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Вказує, що при призначенні покарання суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив покарання у виді штрафу у твердій грошовій сумі, тоді як розмір такого виду покарання як штраф необхідно призначати у певній кількості неоподатковуваних мінімумів громадян.

У поданій в інтересах обвинуваченого апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить вирок скасувати, провадження відносно ОСОБА_6 закрити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що в основу обвинувального вироку покладені висновки судової автотехнічної експертизи від 21.03.2015 року, для проведення якої слідчим були надані вихідні дані отримані під час слідчого експерименту із ОСОБА_6 як свідком. Проте суд не дав належної оцінки висновку експертизи як доказу з точки зору його допустимості.

Не отримали належну оцінки суд на думку апелянта і показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 у судовому засіданні про обмеження оглядовості ОСОБА_6 на місці події іншим транспортним засобом, що суттєво впливає на наявність у ОСОБА_6 можливості уникнути наїзду на пішохода. Сумнівними на думку захисника і є і показання свідка ОСОБА_11, ОСОБА_12, оскільки суперечать іншим доказам у провадженні .

Вказує, що фактичні обставини події та її розвиток залишилися невстановленими судом у повному обсязі, клопотання сторони захисту про проведення слідчого експерименту із ОСОБА_6 в якості обвинуваченого з метою встановлення вихідних данних для проведення експертизи , яка б мала відповісти на питання щодо технічної можливості запобігти ДТП.

Вказує захисник і на неправильне вирішення судом цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 та просили відхилити апеляційну скаргу прокурора, думку прокурора та потерпілої ОСОБА_7В, які підтримали апеляційній вимоги прокурора та вказували на безпідставність апеляційних вимог захисника обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Згідно з п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для зміни або скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.

При цьому згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

Мотивуючи свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суд послався переважно на показання в судовому засіданні свідків ОСОБА_11, потерпілої ОСОБА_7 , протокол огляду місця події від 24.02.2015 року, і дані висновку судової автотехнічної експертизи № 965 від 21.03.2015 року про те, що дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України і він мав технічну можливість попередити настання наїзду на пішохода .

Як вбачається із мотивувальної частини вироку саме висновок судової автотехнічної експертизи № 965 від 21.03.2015 року був ключовим доказом для встановлення судом першої інстанції факту порушення ОСОБА_6 правил дорожнього руху.

Відповідно до положень ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експерта не є обов'язковим для суду, не має переваги над іншими джерелами доказів і наперед встановленої сили, а підлягає перевірці й оцінці відповідно до вимог закону, за внутрішнім переконанням суду, у сукупності і взаємозв'язку з іншими зібраними у справі доказами.

Всупереч вимогам закону суд не дав покладеному в основу вироку висновку судовоїавтотехнічної експертизи належної оцінки з точки зору достатності наданих експерту об'єктів дослідження, достовірності вихідних даних, повноти, всебічності, наукової обґрунтованості висновку експерта та відповідності матеріалам кримінального провадження. Зокрема, суд не з'ясував, на підставі яких саме фактичних даних, методик і розрахунків експерт дійшов висновку про порушення ОСОБА_6 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, причинно-наслідковий зв'язок між його діями і виникненням ДТП та наявність у обвинуваченого технічної можливості уникнути наїзду на пішохода.

При цьому колегія суддів зазначає, що вихідними даними дослідження автотехнічної експертизи від 21.03.2015 року були показання ОСОБА_6 як свідка, дані ним слідчому в ході його допиту як свідка та в ході проведення з ним як зі свідком слідчого експерименту та показання потерпілої ОСОБА_7, дані нею в ході проведення слідчого експерименту, які не узгоджуються між собою та з іншими доказами щодо фактичних обставин події, що викликає сумнів у допустимості , правильності та повноті цього доказу.

У провадженні містяться різні дані щодо місця наїзду на пішохода, переходу потерпілої проїзної частини по пішохідному переходу чи поза його межами, наявності у водія обєктивної можливості виявити пішохода в момент виходу на виходу на проїзну частину, моменту виникнення небезпеки для руху водія , швидкості руху автомобіля

Із матеріалів кримінального провадження також вбачається, що слідчим було винесено дві постанови про призначення експертизи від 13.03.2015 року та від 18.03.2015 року , в яких зазначалися різні вихідні дані щодо обставин події та джерела отримання цих вихідних даних.

За наявності в матеріалах провадження різних даних щодо обставин подій орган досудового розслідування мав доручити експертам дати висновок стосовно кожного з варіантів окремо, перевірити технічну спроможність цих даних.

Через неналежну оцінку експертного висновку з точки зору його достатності, достовірності та допустимості суд необґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку неповні висновки автотехнічної експертизи ; окрім того, залишив без перевірки версію обвинуваченого щодо обставин дорожньо-транспортної події, який вказував на відсутність у нього технічної можливості запобігти наїзду та наполягав у суді на проведенні слідчого експерименту за його участю як обвинуваченого з метою встановлення та перевірки на місці обставин дорожньо-транспортної пригоди, які мали істотне значення для кримінального провадження.

Допущені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними , перешкодили суду ухвалити обґрунтоване судове рішення і унеможливлюють ухвалення судом апеляційної інстанції свого рішення.

В силу приписів ч. 3 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції без відповідного клопотання учасників судового провадження не має підстав досліджувати та встановлювати фактичні обставини кримінального провадження та докази , а тому колегія судів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного вироку і призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції на підставі п 1, 3 ч 1 ст. 409, ч 1 ст. 412, ч 6 ст. 9 КПК України.

При новому розгляді необхідно усунути порушення вимог кримінального процесуального закону, з дотриманням встановленого законом порядку повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, ретельно перевірити докази у провадженні з точки зору їх належності. допустимості та достатності , перевірити доводи сторін кримінального провадження та ухвалити законне, обґрунтоване судове рішення.

Окрім наведеного, слід зазначити, що в матеріалах кримінального провадження відсутні витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення до реєстру відповідних відомостей, доручення слідчому на проведення досудового розслідування, та повідомлення ОСОБА_6 про підозру, відомості про відкриття сторонам кримінального провадження доказів у порядку ст.. 290 КПК України.

Відсутність зазначених процесуальних документів позбавляє суд можливості перевірити правові підстави для здійснення даного кримінального провадження, набуття процесуального статусу потерпілого, дотримання процесуальних прав підозрюваного та обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення у межах висунутого обвинувачення.

З огляду на викладене апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

Заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, проте в силу зазначеного вище суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості ухвалити своє рішення, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а її доводи належить врахувати суду першої інстанції при новому розгляді провадження.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 376 ч 2 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора та апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 05 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді: ( три підписи)

____ ____ _____

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

копія вірна, ухвала набирає законної сили 20.04.2016 року

суддя О.В. Калініна

.