Ухвала суду № 57668234, 12.05.2016, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №580/832/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/411/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Забари І. К.,

суддів - Ященка В. А., Рунова В. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми в порядку апеляційного розгляду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами представника ПАТ «СК «Скайд», прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на обвинувальний вирок Лебединського районного суду Сумської області від 15 лютого 2016 року відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2/31, кв.145 раніше не судимого;

обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора Паливоди Л.В.,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

представників потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги від представника цивільного відповідача ПАТ «СК «Скайд», прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 15 лютого 2016 року відносно ОСОБА_4, в яких:

голова правління президент страхової компанії ОСОБА_11 просить вирок суду змінити та стягнути з ПАТ «СК «Скайд» на користь ОСОБА_12 54 588,05 грн. майнової шкоди та 2 729, 40 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_6 46 460, 23 грн. майнової та 45,77 моральної шкоди; на користь ОСОБА_7 9 616,30 грн. майнової та 480,82 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_8 4 041, 94 грн. майнової та 202,10 грн. моральної шкоди; в задоволенні решти позовних вимог до страхової компанії відмовити; в іншій частині вирок суду залишити без змін;

прокурор просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 засудити за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Даним вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладено обовязки, передбачені п.п. 2,3 ч.1 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь Обласного бюджету Сумської області на відшкодування стаціонарного лікування в КЗ «Сумська ОКЛ» ОСОБА_12 кошти в сумі 276 грн. 04 коп., ОСОБА_6 - 5 709 грн. 76 коп., ОСОБА_7 - 4 253 грн. 22 коп., ОСОБА_8- 7 386 грн. 46 коп., на користь Київської міської державної адміністрації кошти на відшкодування стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_12 в Київській МКЛШМД в сумі 5 868 грн. 30 коп.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 40 165 грн., на користь ОСОБА_7 2 900 грн. майнової шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 65 155 грн. 60 коп., ОСОБА_7 - 34 000 грн. відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_12 3 000 грн. відшкодування вартості правової допомоги.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави - кошти на відшкодування витрат за проведення авто-технічної експертизи № 28 від 27.02.2015 року в сумі 1 152 грн. 00 коп.; транспортно - трасологічної експертизи № 14 від 09.03.2015 року в сумі 1 382 грн. 40 коп.; авто товарознавчої експертизи № 146 від 03.07.2015 року в сумі 491 грн. 04 коп.

Постановлено стягнути з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «СКАЙД» на користь ОСОБА_12 96 885 грн. 05 коп., ОСОБА_6 - 57 716 грн. 23 коп., ОСОБА_7 - 21 888 грн. 90 коп., ОСОБА_8 - 11 521 грн. 08 коп., на користь ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_13 73 грн. 06 коп. на відшкодування майнової шкоди.

Постановлено стягнути з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «СКАЙД» на користь ОСОБА_12 4 844 грн. 10 коп., ОСОБА_6 - 608 грн. 57 коп., ОСОБА_7 - 1 094 грн. 45 коп., ОСОБА_8 - 576 грн. 05 коп., на користь ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_13 - 3 грн. 66 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги представник ПАТ «СК «Скайд» вказує на неправильне вирішення судом першої інстанції позовних вимог потерпілих до страхової компанії. Так, щодо стягнення на користь ОСОБА_12 суд визнав загальну суму, що підлягає стягненню 101 732, 15 грн., що перевищує встановлений договором ліміт відповідальності страховика на 1 732, 15 грн., до того ж останнім долучені чеки на підтвердження шкоди, заподіяної здоровю, на суму 54 588,05 грн., яка і підлягає відшкодуванню, та 5% від цієї суми моральна шкода, що становить 2 729,40 грн. Вказує, що ОСОБА_6 підлягає до відшкодування 45 544,90 грн. за пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортний автомобіль ВАЗ-11183, як різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП та суми залишків транспортного засобу та франшизи. Категорично не погоджується також апелянт з рішенням суду в частині стягнення на користь ОСОБА_6 суми не отриманого доходу в розмірі 11 256, 00 грн., оскільки для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, не отриманий дохід обчислюється як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у календарному році, коли особа була непрацездатною, наявна в матеріалах кримінальної справи довідка податкової інспекції про дохід ОСОБА_6 в 2013 році в 100 000 грн. є неналежним доказом, бо не містить інформацію щодо розміру доходу з посиланням на джерела їх походження, до того ж досить сумнівною є інформацією про те, що місячний дохід при зайнятті підприємницькою діяльністю в смт. Недригайлів може складати 8 333, 00 грн. на місяць. Також апелянт заперечує проти стягнення на користь ОСОБА_7 14 616,00 грн. за встановлення ІІІ групи інвалідності, оскільки відповідно до довідки до акту МСЕК причиною інвалідності потерпілого є трудове каліцтво, а не наслідки дорожньо-транспортної пригоди. Щодо стягнень на користь ОСОБА_8, то апелянт заперечує проти стягнення з страхової компанії суми добровільного пожертвування 1449,00 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_3, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, вказує на допущене судом першої інстанції неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого внаслідок мякості. Зокрема, на думку апелянта, обвинуваченого було безпідставно звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК, оскільки в повній мірі не було враховано те, що потерпілому ОСОБА_12, який внаслідок ДТП став інвалідом І групи та потребує значних коштів на лікування та реабілітацію, обвинуваченим частково відшкодовані заподіяні збитки; відсутні дані про те, що ним вживаються заходи щодо подальшого відшкодування заподіяної шкоди потерпілим, в тому числі і щодо ремонту належного потерпілому ОСОБА_6 автомобіля; не відшкодовані витрати закладів охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілих; не враховано думку потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, які наполягали на призначенні ОСОБА_4 найсуворішої міри покарання.

Іншими учасниками судового розгляду вирок суду відносно ОСОБА_14 в апеляційному порядку не оскаржено.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «СК «Скайд» потерпілий ОСОБА_7 вказує, що згідно з висновками ОСОБА_13 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом, (форма Н-1) та ОСОБА_13 проведення спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-5), нещасний випадок з ОСОБА_7 стався під час прямування в транспортному засобі для виконання своїх функціональних обовязків і його слід визнати таким, що повязаний з виробництвом, відповідно Сумською МСЕК №2 йому було встановлено 3 групи інвалідності у звязку із ураженням опорно-рухового апарату (трудове каліцтво наслідок травми (дорожньо-транспортної пригоди), що повязана з виробництвом). А тому просить вирок суду в частині стягнення з страхової компанії на його користь майнової шкоди в розмірі 14616,00 залишити без зміни, а апеляційну скаргу страхової компанії в цій частині без задоволення.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_5 зазначає, що зазначена скарга необґрунтована, суперечить матеріалам провадження та наявним доказам, дослідженими судом в ході судового засідання.

Як встановив суд, ОСОБА_4 3 жовтня 2014 року, о 17-30 год., керуючи автомобілем «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі «Київ Суми - Юнаківка» разом із пасажирами ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_12 у напрямку м. Суми, в районі 294 км., поблизу с. Штепівка Лебединського району Сумської області, в порушення вимог п.п. 8.4 в), 8.5.1, 14.2 в), 14.6 г) Правил дорожнього руху України, наблизившись до переломлення проїзної частини у вигляді спуску, що обмежував видимість у напрямку його руху, при виконанні маневру обгону, виїхав на смугу зустрічного руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 11183, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, який рухався з пасажирами ОСОБА_8 ОСОБА_13 та ОСОБА_7 назустріч обвинуваченому.

Внаслідок зіткнення пасажир автомобіля ВАЗ 2108 ОСОБА_12, отримав тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя, у вигляді поєднаної краніоторакоабдомінальної травми, важкої закритої хребетноспинномозкової травми, компресійно уламкового перелому тіла L2 з забиттям конуса, епіконуса та корінців кінського на цьому рівні, переломів поперечного відростка, L2 з обох боків та L1 ліворуч, нижньої параплегії, порушення функцій тазових органів за типом затримки, ЗЧМТ з формуванням вогнищевого ураження правої лобної частки, закритої травми живота, підкапсулярної гематоми селезінки, стравоходу 2 ст., ерітематозної гастропатії, кісти правої нирки.

Водій автомобіля ВАЗ 11183 ОСОБА_6 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку, масивного ссадна мяких тканин чола зліва, забою грудної клітини, забою правого колінного суглобу, перелому нижньої третини гомілкової кістки, гемартрозу. Пасажир цього автомобіля ОСОБА_7 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого верхньо - заднього звиха лівого стегна з переломом тіла здухвинної кістки, рваних ран обличчя, гематоми повік, ПФК 3 ст., ПФС 3 ст. Інший пасажир цього автомобіля ОСОБА_8, отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді сумісної краніо-скелетної травми, ЗЧМТ, струсу головного мозку, закритого перелому лівого наколінника зі зміщенням, забійної рани тімяної області, ЗТГК, забою грудної клітини справа.

В діях водія автомобіля ВАЗ-2108 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам пункту 8.4.в) в частині виконання вимог дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено» відповідно до розділу 33.3; пункту 8.5.1, в частині виконання вимог дорожньої розмітки 1.1 відповідно до розділу 34.1; пунктів 14.2.в) та 14.6.г) Правил дорожнього руху України, з яких невідповідності вимогам пункту 8.4.в) в частині виконання вимог дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено» відповідно до розділу 33.3; пунктів 14.2.в) та 14.6.г) вказаних Правил перебувають в причинному звязку з виникненням даної пригоди.

Заслухавши доповідь судді про обставини кримінального провадження та суть апеляційних скарг, прокурора, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, представника потерпілого ОСОБА_10 на підтримку поданої апеляційної скарги прокурором у кримінальному провадженні, представника потерпілого ОСОБА_9, яка заперечувала проти апеляційної скарги прокурора, а також заперечення всіх зазначених осіб проти апеляційної скарги цивільного відповідача, обвинуваченого та захисника, які просили залишити судове рішення без зміни, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга представника цивільного відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується матеріалами провадження, належним чином дослідженні судом першої інстанції та ніким не оспорюються і під сумнів не ставляться.

Дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковані вірно.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, обставини, що помякшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання; а саме те, що він позитивно характеризується, стан його здоровя, матеріальний та сімейний стан, часткове відшкодування заподіяних збитків, визнання своєї вини та щире каяття, а також думку потерпілих щодо призначення покарання, та обрав покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України з додатковим покаранням у виді позбавлення керувати транспортними засобами на певний строк.

Належним чином судом також вмотивований висновок про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. При цьому часткове відшкодування обвинуваченим заподіяної потерпілим шкоди та не відшкодування витрат закладів охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілих, на що звертається увага в апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні, не спростовує висновки суду з питань призначення покарання, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження обвинувачений у добровільному порядку відшкодував потерпілим матеріальних та моральних збитків на загальну суму 68000 грн. та має намір в подальшому відшкодувати заявлені потерпілими збитки в повному обсязі.

Тому, враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що призначене ОСОБА_4 покарання із звільненням від його відбування відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав для призначення реального покарання за наведених в апеляційній скарзі прокурором підставах не вбачається.

Ухвалене за змістом вироку рішення за позовами прокурора до ОСОБА_4 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 обґрунтоване на вимогах ст.1206 ЦК України і у поданих апеляційних скаргах прокурора та представника страхової компанії під сумнів не ставляться. Як і не ставиться під сумнів рішення суду за позовами потерпілих про стягнення з ОСОБА_4 заподіяної матеріальної та моральної шкоди.

Що стосується вимог апеляційної скарги представника страхової компанії про зміну вироку в частині зменшення розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_8, то ці вимоги є необґрунтованими. Оскільки витрати, повязані з лікуванням, підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження, приєднаними до позову 22 чеками на загальну суму 4048,03 грн., а не 4041,94 грн., як вважає цивільний відповідач, і саме цю суму вірно стягнуто судом першої інстанції із страхової компанії, при цьому заперечення останніх щодо неврахування добровільних пожертвувань, сплачених ОСОБА_8, в сумі 1449 грн., судом взято до уваги, і за вироком суду ця сума стягненню з відповідачів не підлягає.

Враховуючи, що витрати на лікування потерпілої ОСОБА_8 склали 4048,03 грн., а за час находження на стаціонарному та амбулаторному лікуванні судом обґрунтовано стягнуто 7473,05 грн. за тимчасову втрату працездатності, то у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_8, вірно був визначений судом першої інстанції - 11521, 08 грн. І саме ця сума вірно була взята судом першої інстанції для обчислення моральної шкоди, розмір якої у відповідності до вимог ст. 26-1 вказаного закону становить 5% страхової виплати за шкоду,

заподіяну здоровю, та в даному випадку дорівнює 576,05 грн.

Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є також заперечення страхової компанії щодо сплати коштів в сумі 14616,00 грн. на користь ОСОБА_7 за встановлення ІІІ групи інвалідності, бо причиною інвалідності згідно довідки до акту МСЕК є трудове каліцтво, а не наслідки дорожньо-транспортної пригоди. Так, згідно наявних в матеріалах кримінального провадження ОСОБА_13 проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 03 жовтня 2014 року в Недригайлівській центральній районній лікарні, від 13 листопада 2014 року (форма Н-5), та ОСОБА_13 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом від 13 листопада 2014 року (форма Н-1), нещасний випадок з ОСОБА_7 визнаний таким, що повязаний з виробництвом, оскільки трапився під час прямування потерпілого на транспортному засобі для виконання своїх службових обовязків, що, в свою чергу, згідно діючого законодавства не звільняє цивільного відповідача від відшкодування шкоди, повязаної із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

А тому судом першої інстанції правильно вирішено стягнути з ПАТ «СК «Скайд» на користь ОСОБА_7 14616 грн. відшкодування шкоди, повязаної з стійкою втратою працездатності. Враховуючи витрати на лікування потерпілого в сумі 9616,30 грн., з розміром якого погодився цивільний відповідач, судом вірно було визначено розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з страхової компанії на користь ОСОБА_7, та становить 1094,45 грн. (5% від 21888,9 грн.).

Разом з тим, доводи апеляційної скарги представника страхової компанії щодо неправомірного стягнення на користь ОСОБА_6 неотриманого доходу в сумі 11256,00 грн. у звязку з тимчасовою втратою працездатності заслуговують на увагу колегії суддів.

Так, представник потерпілого ОСОБА_6, обраховуючи зазначену суму, а також суд першої інстанції, фактично послався в своїх розрахунках на положення ст.1198 ЦК України, яка передбачає визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи-підприємця. Згідно цієї норми закону, розмір втраченого доходу визначається з річного доходу фізичної особи-підприємця, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять.

Проте, таке посилання на цю норму закону є помилковим, оскільки правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються спеціальним законом, а саме Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року (з послідуючими змінами).

Відповідно до ст. 25 вищеназваного закону, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Неотримані доходи потерпілого - для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною.

Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що потерпілий ОСОБА_6 є особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, є приватним підприємцем та займався внутрішніми перевезеннями пасажирів на таксі, згідно довідки Недригайлівського відділення Роменської ОДПІ №755/17/021 від 05 травня 2015 року його доходи за 2013 та 2014 роки становили відповідно 100000 гривень та 120000 гривень (т.1 а.с.95).

Виходячи з цих сум, розмір страхового відшкодування у зв'язку з тимчасовою втратою потерпілим розрахувати в порядку, визначеному ст.25 вказаного Закону, не видається можливим, оскільки дохід, отриманий ОСОБА_6 у 2014 році, коли він був тимчасово непрацездатним, є більшим, ніж дохід за попередній 2013 (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік.

А тому позовні вимоги ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» в частині стягнення 11256,00 грн. шкоди в звязку з тимчасовою втратою працездатності задоволенню не підлягають.

Визначений судом розмір 915, 33 грн. відшкодування шкоди, повязаної з лікуванням потерпілого ОСОБА_6, представником страхової компанії в апеляційній скарзі не оскаржується. Не ставиться під сумнів також визначена судом вартість пошкодженого автомобіля потерпілого ОСОБА_6 45 544,90 грн., а тому загальна сума майнової шкоди, що підлягає стягненню з ПАТ «СК «Скайд» на користь ОСОБА_6 становить 46460,23 грн.

Враховуючи змінений розмір суми страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю потерпілому ОСОБА_6, перерахунку підлягає також сума моральної шкоди, що підлягає стягненню із страховика.

З огляду на положення ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких страховиком відшкодовується потерпілому (фізичній особі), який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, в даному випадку розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6 становить 45,77 грн. (5% від 915,33 грн.).

Що стосується вимог апелянта про зміну вироку в частині зменшення розміру відшкодування матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_12, то ці вимоги є необґрунтованими. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_12 в результаті ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження та проходив лікування в медичних закладах м. Суми та м. Київ з 03 жовтня 2014 по 04 жовтня 2014 року, з 04 жовтня по 03 листопада 2014 року, з 03 листопада по 27 листопада 2014 року. Витрати, повязані з лікуванням потерпілого підтверджуються квитанціями, чеками та видатковими накладними, в тому числі і рахунком фактурою №4СГ-01107 від 06 жовтня 2014 року, в якому зазначено, що платником ОСОБА_17 сплачено 42300 грн. за спінальний імплант Legacy; з медичної документації, зокрема з виписок історії хвороби, з наданої адміністрацією Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги на запит захисника інформації вбачається, що 07 жовтня 2014 року потерпілому ОСОБА_12 проведено операцію ламінектомію L1, L2, L3, корпоректомія L2, міжтіловий спонділодез L1-L3 титановим кейджем, транспедикулярна фіксація Th12, L1-L3, L4 системою «Medtronic Legacy». Крім того, в судовому засіданні були оглянуті надані представником потерпілого оригінали вказаних документів, що підтверджують придбання цього імпланта (т.1 а.с. 135-170, т.2 а.с. 222-223, т.3 а.с. 47-58).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно врахував всі витрати потерпілого ОСОБА_12, пов'язані з лікуванням та придбанням ліків, і правильно визначив розмір заподіяної матеріальної шкоди, а тому твердження представника страхової компанії про не підтвердження документально витрат на суму 42300 грн., не відповідають дійсності.

Вірно судом першої інстанції було визначено розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з страхової компанії на користь ОСОБА_12, що становить 4844,40 грн. (5% від 96888,05 грн.).

Разом з тим, відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9438057 від 08 березня 2014 року розмір страхової суми (ліміт відповідальності) страховика за шкоду, заподіяну життю та здоровя одного потерпілого становить 100000 грн. (т.2 а.с. 12).

Визначена судом загальна страхова сума за шкоду, заподіяну потерпілому ОСОБА_12, що становить 101732,55 грн. (96888,05+4844,40), перевищує ліміт відповідальності страховика, а тому в цій частині підлягають задоволенню апеляційні вимоги ПАТ «СК «Скайд», а сума моральної шкоди, що підлягає стягненню з цієї страхової компанії на користь ОСОБА_12, зменшенню до 3111,95 грн.

При цьому, в зв'язку з необхідністю зменшення сум відшкодування моральної шкоди за рахунок страхової компанії, судова колегія вважає за необхідне компенсувати цю суму шляхом стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 1732, 55 грн., а тому загальна сума на відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 складає 66888,15 грн. (65155,6+1732,55).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції у резолютивній частині вироку допустив описку у написанні прізвища обвинуваченого, невірно вказавши у абзацах 6,13,14 прізвище «Літвінов» замість «Литвинов». У зв'язку з цим, суду першої інстанції слід виправити допущену описку в порядку ст.379 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» ОСОБА_11 задовольнити частково.

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 15 лютого 2016 року відносно ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_6 до ПАТ «СК «Скайд» та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_12 до ПАТ «СК «Скайд» та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» на користь ОСОБА_6 46 460,23 грн. матеріальної та 45,77 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» на користь ОСОБА_12 3 111,95 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 66 888,15 грн. моральної шкоди.

В решті вирок суду відносно ОСОБА_4 залишити без зміни.

Рекомендувати суду першої інстанції в порядку ст.379 КПК України виправити допущену описку у написанні прізвища обвинуваченого у резолютивній частині вироку.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_18. ОСОБА_19.

.