Ухвала суду № 57667458, 10.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/598/16

Номер справи місцевого суду: 522/6294/16-к

Головуючий у першій інстанції Коваленко

Доповідач Балан В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого Балана В.Д.,

суддів Слободяніка І.К. та Копіци О.В.,

секретар судового засідання - Головченко Ю.Л.,

за участі прокурора Лисенка С.О.

та адвоката Скорохватової Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора відділу прокуратури Одеської області Лисенка С.О. та адвоката Скорохватової Н.Є. в інтересах «MERCEK KIYMETLI MADENLER SAN, VE DIS TIC. LTD.STI.» на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2016 року у кримінальному провадженні №42016160000000259 від 10.04.2016 року за ч. 2 ст. 364 КК України про накладення арешту на майно,

встановив:

Зазначеною ухвалою слідчого судді суду першої інстанції частково задоволено клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу СУ прокуратури Одеської області Патраманського М.А., погоджене із прокурором відділу прокуратури Одеської області Лисенком С.О., та накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку автомобілю «Mercedes-Benz Actros 2544» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з причепом (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) в період часу з 18.04.2016 року по 19.04.2016 року.

У накладенні арешту на автомобіль «Mercedes-Benz Actros 2544» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з причепом (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), слідчим суддею суду першої інстанції - відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що вилучені під час обшуку речі є речовими доказами у кримінальному провадженні №42016160000000259 від 10.04.2016 року, ввезені на територію України незаконно та мають суттєве значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Адвокат Скорохватова Н.Є., в інтересах фірми «MERCEK KIYMETLI MADENLER SAN, VE DIS TIC. LTD.STI.», у апеляційній скарзі зазначила, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, посилаючись на наступні доводи.

11.04.2016 року на теплоході «Cenk A» до Іллічівського (Чорноморського) морського торгівельного порту на митний пост «Паромна переправа» з Туреччини прибули вантажні автомобілі з товарно-матеріальними цінностями, відправником та власником яких (вантажу) є турецьке підприємство «MERCEK KIYMETLI MADENLER SAN. VE DIS TIC. LTD. STI.» (Стамбул).

Отримати вантаж мало підприємство ТОВ «Аскін», до якого згідно контракту переходило право власності при умові сплати його вартості у 10-ти денний строк.

У день прибуття вантажу ТОВ «Аскін» повідомило власника про відмову у прийнятті вантажу та сплаті вартості у зв'язку з матеріальними труднощами, тому підприємство «MERCEK KIYMETLI MADENLER SAN. VE DIS TIC. LTD. STI.» доручило іншому підприємству - «BEFA TEKSTIL» розпорядитися вантажем та повернути його на територію Туреччини.

У зв'язку з цим, вантаж у період часу з 11 по 14.04.2016 року знаходився на території порту (паромній переправі) без руху, в очікуванні теплоходу для повернення до Туреччини.

При цьому, до митного оформлення, або транзитного переміщення по України, вантаж не заявлявся, документи по ввезенню його на митну територію держави не складалися, до державних органів не надавалися.

Отже, автомобіль «Mercedes-Benz Actros 2544» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з причепом (державний реєстраційний номер НОМЕР_2)та вантаж, який у ньому знаходився, митний кордон України не перетнули, тому підстав для обшуку автомобілю та вилучення майна не було.

Посилання в ухвалі на те, що речі, які були вилучені під час обшуку, «є речовими доказами у кримінальному провадженні №42016160000000259 від 10.04.2016 року за ч. 2 ст. 364 КК України та мають суттєве значення для встановлення всіх обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення» є безпідставними, оскільки слідчий суддя не врахував, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про реєстрацію кримінального провадження стосовно службових осіб «MERCEK KIYMETLI MADENLER SAN. VE DIS TIC. LTD. STI.» та службових осіб розпорядника майна, - підприємства «BEFA TEKSTIL».

На думку адвоката, відсутні також будь-які відомості про наявність взаємозв'язку між зловживанням службовим становищем службовими особами Сумської митниці та знаходженням на території порту вантажу та автомобілю, який навіть не заявлений до митного оформлення, яке, відповідно до положень ст. 187 Митного кодексу України, розпочинається з моменту подання до митниці митної декларації та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації. Засвідчення митницею факту прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації, а також на товарно-супровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії (ст.248 МК України).

За таких підстав, адвокат просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу СУ прокуратури Одеської області Патраманського М.А. про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №42016160000000259 від 10.04.2016 року за ч. 2 ст. 364 КК України, а зазначене майно повернути власнику - «MERCEKKIYMETLIMADENLERSAN. VEDISTIC.LTD. STI.».

Прокурор Лисенко С.О. у апеляційній скарзі зазначив, що висновки слідчого судді в ухвалі не відповідають матеріалам кримінального провадження, отже відмова у накладенні арешту на автомобіль «Mercedes-Benz Actros 2544» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з причепом (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), є безпідставною.

Слідчий суддя не врахував, що ч. 1 ст. 461 Митного Кодексу України передбачена конфіскація товарів, транспортних засобів - безпосередніх предметів порушення митних правил, тому прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення адвоката Скорохватової Н.Є., яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги і просила її задовольнити, заперечуючи проти апеляційної скарги прокурора, пояснення прокурора Лисенка С.О., який просив задовольнити його апеляційну скаргу та заперечував проти апеляційної скарги адвоката, перевіривши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів приходить до висновків про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

При розгляді зазначеної апеляційної скарги у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Така позиція ЄСПЛ стосовно України знайшла своє відображення у рішеннях у справах «Волков проти України» від 29 січня 2013 року, та «East/West Alliance Limited» проти України», від 2 червня 2014 року. У цих випадках Європейський суд з прав людини виходить з того, що право на захист не може бути обмежене посиланням на відсутність відповідної процедури оскарження того чи іншого рішення.

Аналогічні положення закріплені в ч. 2 ст. 55 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Окрім того, ч. 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК України.

Відповідно, до п. 9-1 ст. 393 КПК України апеляційну скаргу мають право подати представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - у частині, що стосується інтересів юридичної особи.

Враховуючи, що відповідно до клопотання слідчого, арешт накладений на речі та товари, які належать фірмі «MERCEK KIYMETLI MADENLER SAN, VE DIS TIC. LTD.STI.», що підтверджується відповіднимидокументами, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначене підприємство має право на оскарження ухвали слідчого судді на підставі п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, судові рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, зміст і форма кримінального провадження, які повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, а саме: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до приписів ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її проголошення. Зазначені вимоги закону особами, які подали апеляційні скарги виконано, тому апеляційні скарги підлягають розгляду.

Перевірка доводів апеляційних скарг адвоката та прокурора показала наступне.

З матеріалів судового провадження випливає, що слідчим прокуратури Одеської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016160000000259 від 10.04.2016 року з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України стосовно посадових осіб приватних структур та невстановлених співробітників митниці.

Прокурор у судовому засіданні суду апеляційної інстанції уточнив, що йдеться про службових осіб Сумської митниці.

Встановлено також, що в період часу з 18.04.2016 року по 19.04.2016 року, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.04.2016 року, було проведено обшук автомобілю «Mercedes-Benz Actros 2544» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з причепом (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) та вилучено майно, перелік якого наведений у протоколі обшуку.

Під час апеляційного розгляду об'єктивно встановлено, що, дійсно, 11.04.2016 року на теплоході «Cenk A» до Іллічівського (Чорноморського) морського торгівельного порту на митний пост «Паромна переправа» з Туреччини прибув (в числі інших) вантажний автомобіль «Mercedes-Benz Actros 2544» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з причепом (державний реєстраційний номер НОМЕР_2)з вантажем товарно-матеріальних цінностей, відправником та власником якого є турецьке підприємство «MERCEK KIYMETLI MADENLER SAN. VE DIS TIC. LTD. STI.» (Стамбул).

Вантаж був адресований підприємству ТОВ «Аскін», до якого, згідно контракту, переходило право власності, за умови сплати його вартості у десятиденний строк.

ТОВ «Аскін», посилаючись на матеріальні труднощі, повідомило власника про відмову у прийнятті вантажу та сплаті вартості, після чого «MERCEK KIYMETLI MADENLER SAN. VE DIS TIC. LTD. STI.» доручило підприємству «BEFA TEKSTIL» розпорядитись вантажем та повернути його на територію Туреччини.

При цьому, вантаж з 11.04.2016 року по 14.04.2016 року знаходився на території порту (паромній переправі) без руху, очікуючи прибуття теплоходу для повернення до Туреччини, тому до митного оформлення або транзитного переміщення по України, не заявлявся, документи по ввезенню його на митну територію держави не складалися, до державних органів України не надавались.

Прокурор зазначені обставини не заперечував.

За таких обставин, доводи адвоката щодо того, що автомобіль «Mercedes-Benz Actros 2544» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з причепом (державний реєстраційний номер НОМЕР_2)та вантаж, який у ньому знаходився, для митного оформлення не подавався, а отже підстав для обшуку автомобілю та вилучення майна не було, є слушними.

Посилання у клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді на те, що речі, які були вилучені під час обшуку, є речовими доказами у кримінальному провадженні №42016160000000259 від 10.04.2016 року за ч. 2 ст. 364 КК України та мають суттєве значення для встановлення всіх обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними, оскільки слідчий суддя не взяв до уваги, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані про реєстрацію кримінального провадження стосовно службових осіб «MERCEK KIYMETLI MADENLER SAN. VE DIS TIC. LTD. STI.» та службових осіб розпорядника майна, - «BEFA TEKSTIL».

У кримінальному провадженні, відсутні також, будь-які відомості про наявність взаємозв'язку між зловживанням службовим становищем службовими особами Сумської митниці та знаходженням на території порту вантажу та автомобілю, який навіть не був заявлений до митного оформлення відповідно до положень ст. 187 Митного кодексу України.

Довід прокурора про те, що слідчий суддя не врахував, що ч. 1 ст. 461 Митного Кодексу України передбачена конфіскація товарів, транспортних засобів - безпосередніх предметів порушення митних правил, суд апеляційної інстанції не сприймає, оскільки здійснення адміністративного провадження у порядку, передбаченому Митним Кодексом України, не потребує накладення арешту на майно чи транспортний засіб у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, на обґрунтування своїх доводів, прокурор послався на невідповідність товарно-матеріальних цінностей, які заявлені у супровідних документах, вантажу, який фактично знаходився у автомобілі «Mercedes-Benz Actros 2544» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з причепом (державний реєстраційний номер НОМЕР_2).

Разом з тим, це твердження прокурора не відповідає дійсності.

Так, відповідно до змісту контракту та інвойсу, наданому адвокатом Скорохватовою Н.Є. у судовому засіданні, компанією-продавцем, а саме «MERCEK KIYMETLI MADENLER SAN. VE DIS TIC. LTD. STI.» у зазначеному автомобілі перевозились тканини, тюль, ковдри, халати та інше, що й було виявлено під час обшуку.

Частиною першою статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Як видно зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, 10.04.2016 до ЄРДР за №42016160000000259 внесені відомості про реєстрацію провадження за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а підставою для реєстрації послужила інформація правоохоронних та контролюючих органів про те, що посадові особи приватних структур, вступивши в злочину змову с посадовими особами митних органів, створили незаконну злочинну схему, яка приводить до ненадходження до бюджету України необхідних платежів. Крім того, під час досудового розслідування отримано інформацію з УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НПУ відповідно до якої, на теперішній час співробітниками вказаного товариства, за попередньою домовленістю із невстановленими співробітниками митниці, за незаконну грошову винагороду останнім планується переміщення через митний кордон України в зону митного поста «Іллічівськ» вантажу одягу та тканини.

Разом з тим, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, прокурор не надав доказів, які б свідчили про те, що вилучені під час обшуку речі та автомобіль з причепом, є речовими доказами у кримінальному провадженні з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України, а також, що майно вилучене з автомобілю, ввезено на територію України незаконно.

Натомість, прокурор визнав, що митне оформлення зазначеного вантажу, після його ввезення на територію України, не проводилось, а на теперішній час протокол про порушення митних правил не складено.

За таких обставин, посилання слідчого та прокурора на незаконність ввезення вилучених товарів на територію України, в результаті незаконних дій посадових осіб митниці, є необґрунтованим.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора стосовно того, що вантаж переміщувався з порушеннями митного законодавства, без доставки та розмитнення в Сумській митниці, оскільки, як пояснив сам прокурор, Сумська митниця взагалі не отримувала документи на вантаж, який був в автомобілі та не проводила митного оформлення.

Доводи прокурора щодо того, що 29.04.2016 року прокуратурою Одеської області зареєстроване кримінальне провадження за ч. 2 ст. 205 КК України за фактом придбання невстановленими особами ТОВ «Аскін», також не є достатньою та законною підставою для накладення арешту на майно, яке, відповідно до наданих апеляційному суду документів, фактично не належить ТОВ «Аскін».

Крім того, рішення щодо фіктивності вказаного підприємства в судовому порядку на день апеляційного розгляду не прийнято, про що також повідомив прокурор.

Інших доводів, щодо необхідності накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку, в клопотанні не зазначено та прокурором не надано.

Відповідно до приписів ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурором не надано доказів того, що вилучене під час обшуку майно має відношення до можливих незаконних дій посадових осіб митного органу, або представників невстановлених слідством комерційних структур, тобто до обставин, зазначених у витягу з ЄРДР.

Статтею першою Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 167 та ч. 3 ст. 168 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа підчас затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол.

Апеляційний суд враховує те, що на час розгляду клопотання, постановлення оскаржуваної ухвали слідчого судді та апеляційного розгляду справи, будь-яким особам не пред'явлено підозру у даному кримінальному провадженні, отже посилання прокурора та слідчого судді про те, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, є необґрунтованими, оскільки матеріали судової справи та кримінального провадження не містять даних про те, що вказане майно було підшукане, виготовлене, пристосоване чи використане як засоби чи знаряддя вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Положеннями ч. 2 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна, зокрема, може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням володільця майна, якщо він доведе, що арешт накладено не обґрунтовано.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Отже, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого про арешт майна не звернув увагу на його необґрунтованість, та прийняв рішення, яке не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а у справі необхідно постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вилучене майно, тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга адвоката Скорохватової Н.Є. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 163, 167-171, 376, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, Апеляційний суд Одеської області,

постановив:

У задоволенні апеляційної скарги прокурора відділу прокуратури Одеської області Лисенка С.О., - відмовити.

Апеляційну скаргу адвоката Скорохватової Н.Є. в інтересах фірми «MERSEK KIYMETLI MADENLER SAN. VE DIS NIC.LTD.STI», - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2016 у кримінальному провадженні №42016160000000259 від 10.04.2016 року за ч. 2 ст. 364 КК України про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку автомобілю «Mercedes-Benz Actros 2544» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з причепом (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу СУ прокуратури Одеської області Патраманського М.А., погодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області Лисенком С.О., у кримінальному провадженні №42016160000000259 від 10.04.2016 року за ч. 2 ст. 364 КК України про накладення арешту на автомобіль «Mercedes-Benz Actros 2544» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з причепом (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) та майно, вилучене в ході проведення обшуку з 18.04.2016 року по 19.04.2016 року автомобілю «Mercedes-Benz Actros 2544» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з причепом (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), - відмовити.

Автомобіль «Mercedes-Benz Actros 2544» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з причепом (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) та майно, вилучене під час проведення обшуку з 18.04.2016 року по 19.04.2016 року у кримінальному провадженні №42016160000000259 від 10.04.2016 року за ч. 2 ст. 364 КК України з автомобілю «Mercedes-Benz Actros 2544» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з причепом (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), - повернути власникам цього майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Балан В.Д. Слободянік І.К. Копіца О.В.