Ухвала суду № 57667421, 12.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2052/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Короткова В.Д., Артеменка І.А.,

з участю секретаря Ярахмедова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» про визнання договору позики виконаним, про визнання договору позики припиненим у зв»язку з його виконанням та визнання іпотечного договору припиненим у зв»язку з припиненням основного зобов»язання, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2015 року,-

встановила:

27.04.2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції», ТОВ «Стройтехснаб» про визнання договору позики виконаним, про визнання договору позики припиненим у зв»язку з його виконанням та визнання іпотечного договору припиненим у зв»язку з припиненням основного зобов»язання, посилаючись на те, що 15 липня 2008 року між нею та ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції», яке діяло від імені ТОВ «Стройтехснаб», укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець надав позичальнику позику у сумі 258871, 08 грн. строком на 240 місяців з 15 липня 2008 року по 15 липня 2028 року.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, вона уклала договір іпотеки та передала двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

На підставі п. 1 додаткової угоди № 3 від 19.08.2009 року, яка була укладена між нею та ТОВ «Стройтехснаб», ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції», відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» № 4 від 19.08.2009 року, ТОВ «Стройтехснаб» передало, а ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» прийняло усі права та обовязки ТОВ «Стройтехснаб» за договором позики від 15 липня 2008 року.

Як зазначає ОСОБА_2, на виконання своїх зобов'язань, вона щомісяця вносила грошові кошти на рахунок позикодавця, та з моменту укладання договору перерахувала відповідачу суму у розмірі 392000, 34 грн., а тому вважає, що виконала свої зобовязання по договору позики достроково у повному обсязі та внаслідок чого, договір іпотеки від 15 липня 2008 року вважає припиненим у звязку з виконанням основного зобовязання.

Не визнаючи позов, відповідач ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення заборгованості за договором позики від 15 липня 2008 року, посилаючись на те, що оскільки ОСОБА_2 не в повному розмірі повертала позику, утворилася заборгованість, яка, станом на 18.06.2015р. складає 894908, 03 грн., що еквівалентно 43 654 доларів США та складається з тіла позики - 824512, 67 грн., що еквівалентно 40 220 доларів США 13 центів та заборгованості за відсотками 70395, 36 коп., що еквівалентно 3 433 долара США 92 цента, яку ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» просить стягнути з ОСОБА_2

Представник ОСОБА_2 зустрічні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики не визнав.

Представник ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» в судовому засіданні позовні вимоги заявлені до відповідача не визнав, а свої зустрічні позовні вимоги стосовно стягнення заборгованості підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Справу розглянуто у відсутність представника ТОВ «Стройтехснаб».

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2015 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» та ТОВ «Стройтехснаб» відмовлено.

Зустрічний позов ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека та інвестиції» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено.

ОСОБА_2, вважаючи рішення незаконним та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, 25.12.2015 року надала до суду апеляційну скаргу про скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення її позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції», яке діяло від імені ТОВ «Стройтехснаб» укладенj договір позики № 42/07 ФК (с).

Згідно до умов договору позики, позикодавець надав позичальнику позику у сумі 258871, 08 грн. строком на 240 місяців з 15 липня 2008 року по 15 липня 2028 року.

Не заслуговують на увагу доводи позивача ОСОБА_2, що, сплативши відповідачу з моменту укладання договору суму у розмірі 392000, 34 грн., вона виконала свої зобовязання по договору позики достроково у повному обсязі, а також, що ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» не були внесені зміни у основний договір, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами укладено низку додаткових угод та графиків погашення позики, так 09.12.2008 року укладено додаткову угоду № 1, згідно якої сторони підтвердили, що заборгованість позичальника перед позикодавцем станом на 09.12.2008 року складає 252 399, 36 грн., шо еквівалентно 49 980,07 доларів США, також сторони погодились викласти додаток № 1 до договору (графік погашення позики) у новій редакції.

01.07.2009 року укладено додаткову угоду № 2, згідно якої сторони підтвердили, що заборгованість позичальника перед позикодавцем станом на 01.07.2009 року складає гривневий еквівалент 48 698,53 доларів США, зменшено відсоткову ставку за користування кредитом з 14% до 12%, також погодились викласти додаток № 1 до договору (графік погашення позики) у новій редакції. 19.08.2009 року укладено додаткову угоду № 3, згідно якої ТОВ «Стройтехснаб» передало, а ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» прийняло усі права та обовязки за договором позики № 42/07 ФК (с) від 15.07.2008 року. Сторони підтвердили, що заборгованість позичальника перед позикодавцем станом на 19.08.2009 року складає 240 783, 53 грн., шо еквівалентно 48 651,82 доларам США.

01 серпня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Іпотека та інвестиції» на підставі заяви ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 4 до договору позики № 42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року.

Згідно п. 1 цієї додаткової угоди сторони підтвердили, що заборгованість позичальника перед позикодавцем станом на 01 серпня 2010 року складає гривневий еквівалент 47935, 39 доларів США за комерційним курсом, встановленим на дату сплати платежів по договору позики, знижено відсоткову ставку з 12% до 10%.

Також, згідно п. 3 вищевказаної додаткової угоди, сторони погодились викласти додаток № 1 до договору (графік погашення позики) згідно договору позики в новій редакції, з датою складання 01.08.2010 року, яка є невідємною частиною вказаного договору позики та цієї додаткової угоди.

Згідно цього графіку, остання сплата позики ОСОБА_2 становить 01 липня 2028 року.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, додаткова угода, будучи окремим документом є частиною основного договору, тобто дія угоди поширюється тільки на відносини сторін, визначені у договорі. Всі вищевказані додаткові угоди були укладені у добровільному порядку, та були невід'ємною частиною основного договору.

Окрім цього, в матеріалах справи є декілька заяв ОСОБА_2, в яких вона просила зменшити процентну ставку по договору позики та розділити виниклу заборгованість на декілька місяців, що є підтвердженням боргу позивача перед відповідачем.

Згідно ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін. Тобто сторони, які досягли домовленості при укладанні договору, можуть також домовитись про зміну його умов.

Зміна умов договору за згодою сторін є двостороннім правочином, спрямованим на зміну або припинення договірних правовідносин. Цей правочин має вчинятися і відповідно до вимог встановлених нормою ст. 654 ЦК України, тобто зміни до договору повинні здійснюватися в такій самій формі, що й договір який змінюється.

Додаткова угода № 4 від 01.08.2010 року до договору позики № 42/7 ФК (с) від 15 липня 2008 року на даний час є чинною, у зв»язку з чим немає підстав вважати, що сплативши суму у розмірі 392000, 34 грн., ОСОБА_2 виконала свої зобовязання по договору позики достроково у повному обсязі.

У звязку з невиконанням ОСОБА_2 основного зобовязання за договором позики № 42/7 ФК (с) від 15 липня 2008 року, також не можна вважати договір іпотеки від 15 липня 2008 року припиненим у звязку з виконанням основного зобовязання.

При цьому сторони, укладаючи додаткові угоди, погодились, що поверненню підлягає сума боргу у іноземній валюті /долари США/ за грошовим еквівалентом у національній валюті відповідно до комерційного курсу, встановленого позикодавцем на дату оплату /а.с.16, 20, 21/.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, станом на 18.06.2015 року виникла заборгованість за договором позики в сумі 894908, 03 грн., що еквівалентно 43654, 05 доларів США, з яких заборгованість за позикою 824512, 67 грн., що еквівалентно 40220, 13 доларів США та заборгованість за відсотками 70395, 36 грн., що еквівалентно 3433, 92 долара США, що підтверджується наданим розрахунком.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві туку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виходячи з викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення зустрічних позовних вимог у повному обсязі та відмову у задоволенні первісного позову відповідає обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, які ним правильно застосовані.

При цьому, доводи скарги та матеріали справи не дають підстав вважати, що судомпри розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбаченістаттями309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення.

Скаржникне надала жодних доказів, які б обґрунтовували та підтверджували ті обставини, на які вона посилається в апеляційній скарзі.

Таким чином, приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення скаржниками норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1.ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді В.Д.Коротков

ОСОБА_3