Ухвала суду № 57666160, 11.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/4388/14-ц 11.05.2016 11.05.2016 11.05.2016

Провадження №22-ц/784/833/16

Справа 473/4388/14-ц

Провадження 22ц-/784/833/16 Головуючий по 1 інстанції Ротар М.М.

Категорія 05 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2016р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

з участю: секретаря судового засідання Тищенко Л.С., позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2016р.

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні,

встановила:

У вересні 2014р. ОСОБА_2 предявила позов до ОСОБА_4 і з врахуванням подальших уточнень кінцево просила стягнути на її користь 96960 грн. компенсації вартості 1/2 частки у праві власності на житловий будинок по вул. Косіора, 61 у м. Вознесенську Миколаївської області у звязку з тим, що поділ в натурі цього спільного майна неможливий.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2016р. у задоволені позову відмовлено. Додатковим рішенням цього ж суду від 06 квітня 2016р. вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення суду, просила його скасувати і ухвалити нове про задоволення її вимог.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.364 ЦК кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно зі ст.ст.21,24,41 Конституції, ст.ст.319,358 ЦК всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в п.6 ст.3 ЦК засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч.3 ст.358 ЦК; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Саме таке тлумачення норм матеріального права дано в постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016р. по справі№6-2925цс15.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_5 виданого 03 грудня 2013р. є власником 1/2 частки житлового будинку по вул. Косіора, 61 у м. Вознесенську Миколаївської області.

В даному житловому будинку відповідач зареєстрована до прийняття його у спадок і проживає в ньому з чоловіком, двома дітьми та двома онуками.

Власником іншої 1/2 частки у вказаному майні є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 виданого 31 березня 2014р. В цьому житловому будинку позивач зареєстрована і проживає з 23 квітня 2014р.

В 2014р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 виник спір щодо користування спірним житловим будинком. У звязку з чим остання та члени її сімї 22 серпня 2014р. предявили позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод та вселення. Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 вересня 2014р. провадження у цій справі було зупинено до вирішення спору за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку в натурі.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №1338-1341 від 30 грудня 2015р. поділ в натурі житлового будинку по вул. Косіора, 61 у м. Вознесенську Миколаївської області є неможливим.

Загальна вартість цього майна складає 193920 грн.

Відповідач будучи пенсіонером за віком отримує щомісячний дохід в розмірі 1240 грн. 95 коп. Чоловік останньої ОСОБА_7 теж є пенсіонером і отримує 1286 грн. 13 коп. пенсії по інвалідності.

За таких обставин, а саме неможливості поділу в натурі житлового будинку, яким користуються сторони по справі та неспроможності відповідача виплатити позивачу компенсацію за належну їй частку у спільному майні, оскільки виходячи з розміру пенсії це буде становити для неї надмірний тягар, суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав, передбачених ст.364 ЦК для задоволення позову.

Посилання в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи не можна визнати обґрунтованими, тому що факт неспроможності відповідача сплатити грошову компенсацію підтверджується пенсійним посвідченням та довідкою пенсійного фонду про розмір пенсії.

Важке матеріальне становище позивача, стан здоровя, відсутність іншого житла з огляду на диспозицію ст.364 ЦК не мають для даного спору юридичного значення. А тому посилання на ці обставини в скарзі є теж безпідставним.

Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ч.1 ст.308 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2016р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: