Ухвала суду № 57664070, 13.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2445/16 Головуючий у 1 інстанції: Шудрик А.А.

Є.У. № 323/2945/14-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» про зміну формулювання причини звільнення і дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, компенсації за ненадані відпустки та вихідної допомоги,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі ПАТ «Ощадбанк») про зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_3 зазначала, що з 19 жовтня 2007 року працювала касиром в територіально відокремленому безбалансовому відділенні філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Ощадбанк» (далі відділення філії ПАТ «Ощадбанк»). 11 квітня 2008 року була переведена на посаду контролера-касира відділення філії ПАТ «Ощадбанк». Наказом філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Ощадбанк» від 23 липня 2014 року №588-к її звільнено з посади контролера-касира відділення філії ПАТ «Ощадбанк» на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України у звязку з втратою довіря до неї з боку власника.

Посилаючись на те, що законних підстав для втрати до неї довіря з боку власника не було, наявність вчинення нею конкретних винних дій під час виконання трудових обовязків не підтверджено обвинувальним вироком та враховуючи, що відповідач неодноразово порушував законодавство про працю не надавав їй відпусток, що спонукало її подати заяву про звільнення за власним бажанням, позивачка просила на підставі статей 21, 38, 44, 47, 49, 80, 116, 117, 232, 233, 235, 2371 КЗпП України визнати недійсними формулювання причини її звільнення за пунктом 2 статті 41 цього Кодексу у звязку з втратою довіря з боку власника та дату звільнення з 23 липня 2014 року; зобовязати банк змінити зазначене формулювання причини звільнення та дату звільнення а саме, про звільнення позивачки за власним бажанням у звязку з невиконанням відповідачем законодавства про працю за частиною третьою статті 38 КЗпП України з 9 липня 2014 року; стягнути з відповідача 1 тис. 500 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 9 липня до 9 серпня 2014 року, 5 тис. 324 грн. компенсації за невикористані щорічні відпустки в кількості 110 днів, 4 тис. 500 грн. вихідної допомоги та 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23 квітня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено: визнано формулювання причини її звільнення за пунктом 2 статті 41 КЗпП України у звязку з втратою довіря з боку власника та дату звільнення з 23 липня 2014 року недійсними; зобовязано ПАТ «Ощадбанк» змінити зазначені формулювання причини звільнення ОСОБА_3 та дату звільнення, а саме: про звільнення позивачки за власним бажанням у звязку з невиконанням відповідачем законодавства про працю за частиною третьою статті 38 КЗпП України з 9 липня 2014 року; стягнуто з ПАТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_3 11 тис. 787 грн. 44 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 9 липня 2014 року до 9 лютого 2015 року, 5 тис. 975 грн. 20 коп. компенсації за ненадані щорічні відпустки в кількості 110 днів, 5 тис. 51 грн. 76 коп. вихідної допомоги, а всього 22 тис. 814 грн 40 коп.; стягнуто з ПАТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_3 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року відмовлено ПАТ «Ощадбанк» у відкритті касаційного провадження у справі за вказаним позовом з підстави, передбаченої пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 квітня 2015 року та рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У квітні 2016 року під час розгляду справи у суді першої інстанції представником ПАТ «Ощадбанк» заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 ч.2, 1691 ч.5, 358 ч.3,4 КК України, яке знаходиться в провадженні Оріхівського районного суду.

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2016 року клопотання представника ПАТ «Ощадбанк» про зупинення провадження залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ПАТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За змістом ч.1 п.4 ст.201 ЦПК України, суд зобовязаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Відповідно до розяснень п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суд зобовязаний зупинити провадження у справі у випадках, передбачених ст. 201 ЦПК.

Визнаючи наявність передбачених ст. 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обовязковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстави для зупинення провадження у справі, як зазначено у п.4 ч.1 цієї статті неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

При неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, підставою для зупинення провадження у цивільній справі може бути лише наявність кримінальної справи на розгляді в суді.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду кримінального справи, що знаходиться на розгляді у суді, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що звільнення ОСОБА_3 відбулося за ст. 41 п.2 КЗпП України, яка не передбачає наявність обвинувального вироку як обовязкової умови для звільнення працівника за викладеною у ній підставою.

Як зазначено у правовому висновку Верховного суду України в цій справі, звільнення з підстав втрати довіря може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіря (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями.

Зважаючи на те, що підставою звільнення ОСОБА_3 зазначено саме втрату довіря, а не вчинення розкрадання, крім вимог про поновлення на роботі останньою заявлені вимоги і про стягнення грошової компенсації за не надані відпустки і вихідної допомоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи по суті без зупинення провадження у справі.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права являються неспроможними.

Оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону, підстав для її скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,312 п.1 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» відхилити.

Ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2016 року по цій справі залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили негайно, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: