Ухвала суду № 57663994, 10.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/8838/15 Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І.

Провадження № 22-ц/778/468/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» травня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2015 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_3, діючого в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відновлення порушеного права,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року ОСОБА_3, діючий в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відновлення порушеного права.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2015 року позовна заява ОСОБА_3 визнана неподаною та повернута позивачу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу судді.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви, суддя суду першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2015 року, а саме: не сплатив судовий збір в розмірі 2461,60 грн.

Проте, вказаний висновок є передчасним.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (далі - Постанова) роз'яснено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

У п. 3 вищевказаної Постанови зазначено, що порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною п'ятою статті 119 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина п'ята статті 119 ЦПК України), не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК України) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 207 ЦПК України).

Разом із тим, якщо позивачем (заявником) заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати відповідно до статті 82 ЦПК України, то наслідки, передбачені статтею 121 ЦПК України, застосовуються лише за умови відмови в задоволенні такого клопотання, про що постановляється відповідна ухвала.

Положення ст. 121 ЦПК України щодо повернення заяви (апеляційної скарги) застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.

За змістом наведених норм закону повернення заяви (апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилась з її змістом, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху для сплати судового збору в розмірі 2461,60 грн.

09 листопада 2015 року ОСОБА_3 подав клопотання про подовження строку на усунення недоліків, до якого долучив клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 09 листопада 2015 року та клопотання про відстрочку або розстрочку сплати судового збору від 07 листопада 2015 року (а.с.18,19).

Суд першої інстанції вищевказаного не врахував, вказані клопотання про звільнення від сплати судового збору та про відстрочку або розстрочку сплати судового збору не розглянув, строк для усунення недоліків позовної заяви не продовжив та дійшов передчасного висновку про те, що заявник не виконав вимоги ухвали судді від 02 жовтня 2015 року.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на судовий захист, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Таким чином, ураховуючи викладене та положення п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, така ухвала судді не може бути визнана такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з передачею на новий розгляд питання про відкриття провадження до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2015 року у цій справі скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: