Постанова № 57663288, 01.02.2016, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/96/16-а

Номер провадження №2-а/318/12/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2016 року м. Камянка-Дніпровська

Суддя Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області Комишня Н.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області про визнання протиправними дій, та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.01.2016 року позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до УПФ України в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області про визнання протиправними дій, та зобовязання вчинити певні дії, вказуючи, що позивачка перебувала на посаді судді Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області. Має стаж роботи суддею 25 років 4 місяці 4 дні. Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 року була звільнена у відставку, наказом в.о. Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 21.09.2015 року за № 96 була звільнена з посади судді у відставку.

Після отримання необхідних документів, позивачка звернулась до УПФ України в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», проте 31.12.2015 року їй було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, яким було скасовано спеціальні види пенсій, в тому числі й довічне грошове утримання судді у відставці.

Посилаючись на незаконність таких дій, невідповідність конституційним принципам та міжнародним стандартам суддівської незалежності, позивач просила визнати протиправним дії Управління Пенсійного фонду України в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячного довічного утримання. Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області призначити та нарахувати щомісячне довічне грошове утримання з 18.12.2015р. ОСОБА_1 в розмірі в розмірі 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру з урахуванням довідки про суддівську винагороду, видану ТУДСА України в Запорізькій області 04.12.2015 року за № 08-03/520 та виплатити заборгованість, що виникла з урахуванням раніше виплаченої пенсії за віком.

Ухвалою судді від 15.01.2016 року було відкрите скорочене провадження, відповідачу був наданий строк для підготовлення заперечень по справі.

27.01.2016 року відповідач надав суду заперечення проти позову, згідно яких зазначив, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах, у тому числі спеціальних, з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до закону України «Про судоустрій і статус суддів». У звязку з вищевикладеними обставинами зазначив, що управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію відповідача викладену у відповідних запереченнях, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на посаді судді Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області, що підтверджується трудовою книжкою, виданою на імя позивача. Дійсно, стаж роботи позивача на посаді судді складає 25 років 4 місяці 4 дні, що підтверджується розрахунком стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання (а.с. 22-26).

Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 року, позивач була звільнена з посади судді Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області, про що, 21.09.2015 року в.о. голови Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області був виданий відповідний наказ про звільнення ОСОБА_1 зі складу суддів Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області (а.с. 10-16).

Позивач звернулась до УПФ України в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області із заявою про виплату щомісячного довічного грошового утримання, проте листом № 54/я-2 від 31.12.2015 року позивачу було відмовлено у призначенні щомісячного грошового утримання судді у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах, у тому числі спеціальних, з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с. 28). З вказаною відмовою позивач не погоджується, вважає, що відповідач повинен їй призначити та нарахувати щомісячне довічне грошове утримання з урахуванням стажу в якості судді 25 років 4 місяці 4 дні у розмірі 90 % від суддівської винагороди працюючого судді, так як на час виникнення права на відставку і на щомісячне довічне грошове утримання ще не втратив чинності Закон України № 2453-V1 від07.07.2010року«Про судоустрій та статус суддів», яким були передбачені умови нарахуваннящомісячного довічногогрошового утримання судді у відставці а також вважає, щоне з її вини з січня 2015 року, коли позивачем були подані відповідні документи про звільнення з посади у звязку з відставкою та з дня прийняття Верховною Радою України відставки позивача, у розумні строки в установленому порядкуне була звільнена з посади судді в звязку з відставкою.

Дійсно, судом встановлено, що позивач був відрахований зі штату наказом в.о. Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 21.09.2015 року за № 96, тобто в період дії пункту 5 Передніх положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», на підставі яких, позивачу було відмовлено в отриманні щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Дійсно, пунктом 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р., встановлено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акту Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Однак, визначаючи момент виникнення права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання, слід зазначити наступне.

Так, з рішення Вищої ради юстиції від 18.06.2015 року № 90/0/15-15 вбачається, що ОСОБА_1 склала заяву про відставку 29 січня 2015 року.

Надаючи оцінку вказаній обставині, суд зазначає, що позивачем вказаний доказ у формі відповідного рішення ВРЮ від 18.06.2015 року до матеріалів справи не надавався, однак, враховуючи те, що інформація викладена у вказаному рішенні є загальновідомим фактом, викладеним в електронній формі та розміщеним на офіційному сайті органу державної влади Вищої ради юстиції, суд на підставі ч.2 ст. 71 КАС України, вважає цю обставину встановленою та такою, що не потребує на доказування з боку позивача.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 01.07.2014 р. в справі № 21-244а14, яка полягає у тому, що правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, суд встановив, що право на відставку й отримання відповідного довічного грошового утримання у позивача, виникло ще в січні 2015 року.

Таким чином, прийнявши рішення звільнитися у відставку, позивач на законних підставах, правомірно очікувала звільнення у розумний строк і нарахування їй щомісячного довічного утримання на рівні, наближеному до рівня суддівської винагороди. Крім того, частина третя статті 141 Закону України «Про статус суддів та судоустрій» в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 набрала чинності 28.03.2015 року, тобто вже після подання ОСОБА_1 заяви про відставку 29.01.2015 року.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Стаття 22 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Положеннями ст. 126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів. В пункті 7 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Постановою Верховного Суду України від 17.03.2015 року визначено, що довічне грошове утримання нараховується чи перераховується з моменту виникнення права, при цьому взявши за основу рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 щодо позиції стосовно гарантій незалежності суддів є невідємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та наданням їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його життєвого рівня, оскільки суддя обмежений в праці заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді, як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у звязку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є неособистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про судоустрій і статус суддів» від 10.07 1998 року, за яким рівень винагороди суддям за виконання ними спричинити вплив на їхні рішення або взагалі на поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість; статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом строку, право на отримання виплат, рівень яких має якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

Крім цього, Пленум Верховного Суду України 03.07.2015 року прийняв постанову №14 «Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) положень частини третьої, абзацу четвертого та речення першого абзацу шостого частини пятої ст.141 Закону України від 12.02.2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» у взаємозвязку з положеннями підпункту 5 пункту 2, пункту 17 розділу 1, пункту 5 розділу 3 Закону України від 2.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосовно звуження гарантій матеріального забезпечення та соціального захисту суддів у відставці положенням ст. 8, ч. 1 ст. 21, ч. 1 п.п. 2,9 частини 5 ст.126 Конституції України.

Також суд враховує, що з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом №3668-VI, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відносини по даній конкретній справі між позивачем та державними органами, щодо виконання ст.126 Конституції України виникли з січня 2015 року, а не з 06.08.2015 року, коли набрав чинності Закон України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким звужені гарантії матеріального забезпечення та соціального захисту суддів у відставці.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області при розгляді заяви про призначення судді щомісячного довічного грошового утримання зобовязане було керуватися правовими нормами, які діяли на час, коли у неї виникло право на відставку і призначити та нарахувати судді Яковлєвій М.С. щомісячне довічне грошове утримання починаючи з дня звернення до Управління Пенсійного фонду, тобто з 25.09.2015 року, що підтверджується документально (а.с. 29).

Згідно розрахунку стажу, який виданий Камянсько-Дніпровським районним судом Запорізької області, ОСОБА_1 на день звільнення з посади судді Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області має стаж роботи 25 років 4 місяці 4 дні (а.с. 18). Зазначений стаж роботи дає їй право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у максимальному розміру - 90% від суддівської винагороди працюючого судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірності своєї відмови позивачу у призначенні та в перерахунку довічного грошового утримання, натомість позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи положення ст. 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача витрати пов"язані зі сплатою судового збору в сумі 551,20 гривень з Управління пенсійного фонду України в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 129, 138 ЗУ № 2453 VI від 07.07.2010 року «Про судоустрій і статус суддів», керуючись ст.ст. 2, 4, 6-12, 17, 69-71, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, рішенням Конституційного суду України № 3-рп/2013; суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області про визнання протиправними дій, та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним дії Управління Пенсійного фонду України в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячного довічного утримання.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області призначити та нарахувати щомісячне довічне грошове утримання з 18.12.2015р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як судді у відставці, в розмірі в розмірі 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру з урахуванням довідки про суддівську винагороду, видану ТУДСА України в Запорізькій області 04.12.2015 року за № 08-03/520 та виплатити заборгованість, що виникла з урахуванням раніше виплаченої пенсії за віком.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Камянсько-Дніпровському районі Запорізької області ЄДРПОУ 20508568, що розташоване за адресою: 71304, Запорізька область, м. Камянка-Дніпровська, вул. Гоголя, 1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: ОСОБА_2