Рішення № 57660719, 20.04.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9965/15-ц

Провадження № 2/752/328/16

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2016 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.

при секретарі Мархотко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в

У липні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського з позовною заявою, в якій просила стягнути на її користь з відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» надмірно сплачені кошти по кредитном договору №К3V0АК22144791 від 21.07.2006 року в розмірі 300 918,38 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 21.07.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №К3V0АК22144791. Відповідно до п. 2.2.9 кредитного договору №К3V0АК22144791 визначено обов'язок Позичальника відшкодувати витрати Банку, які виникли у зв'язку з наданням бюро кредитних історій інформації про Позичальника, оплату послуг, які будуть надані з метою реалізації Банком своїх прав за кредитним договором, в тому числі оплату витрат на представництво Банку в суді й перед третіми особами, витрат на надання Банку правової допомоги.

На думку позивача згідно розрахунку, наданого Банком безпідставно нарахована комісія у загальному розмір 3 498,6 доларів США та вважає, що дана умова порушує норми ч. 11 статті 11 Закону України «Паро захист прав споживачів», тобто надання незамовлених на момент підписання кредитного договору послуг є порушення Закону України «Про захист прав споживачів». Оскільки вказана умова договору є згідно ч. 4 статті 11 Закону України « Про захист прав споживачів» нікчемною, то банк повернути ОСОБА_1 надміру сплачені кошти у розмірі 3 498,6 доларів США.Сума винагороди за надання фінансового інструменту, сплаченої Позичальником, згідно п.1.1 кредитного договору становить 0,25% від суми кредиту щомісячно, що становить 4 841,96 доларів США.

Пунктом 2.2.7 кредитного договору №К3V0АК22144791 від 21.07.2006 року визначено необхідність письмово узгодження з банком договорів страхування, які укладає Позичальник, в тому числі вибір страхувальника, перелік страхових ризиків, які підлягають страхуванню.

Також згідно п. 2.4.3 кредитного договору №К3V0АК22144791 від 21.07.2006 року, Позичальник не має права вимагати видачу кредиту, якщо було порушено умови пункту 2.2.7 , тобто у разі відмовити від узгодження договору страхування, Банк відмовить Позичальнику у видачі кредиту.

На думку позивача такі умови не відповідають вимогам п.1,2 статті 21 ч. 1 «Про захист прав споживачів», в яких передбачено заборону порушувати право споживача на свободу вибору та свободу волевиявлення, а також не відповідають п. 3 ч.1 ст. 3 ЦПК України.

Крім того, оскільки всі умови щодо страхування, зазначені в договорі, є нікчемними, в тому числі і умови щодо оплати банком сум страхових внесків, то нарахування відсотків на суму страхових внесків є неправомірними.

Банком неправомірно включено до суми боргових зобов'язань Позичальника страхові платежі в період з 2007 року по 2012 рік, що становить 6 594,28 доларів США, на яку нараховано відсотки - 6 594,28 доларів США*84 місяців=5 317,62 доларів США.

Загальний розмір коштів, що були неправомірно нараховані Банком, і підлягають поверненню, становить 3 498,6 (безпідставна комісія, сплачена Позичальником згідно розрахунку заборгованості) +4 841,96 (безпідставна винагорода за надання фінансового інструменту) + 5 317,62 (неправомірно нараховані відсотки на суми страхових платежів)=13 658,18 доларів США, у зв'язку з чим звернулася з позовом за захистом своїх прав.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з наведених у позовній підстав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих для суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому судовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.07.2006 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №№К3V0АК22144791, відповідно до якого банк надав кредитні кошти шляхом:надання готівкою через касу на строк з 21.07.2006 року по 21.07.2013 р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 16 462,70 доларів США на наступні цілі: купівля автомобіля, а також у розмірі 6 594,28 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,96 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,25% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору. Період сплати вважати період з «21» по «25» число кожного місяця.

Крім того, відповідно до п. 2.2.1 кредитного договору позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п.1.1 даного договору, п. 2.2.2 сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до п.1.1, 3.1, 3.2 даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснюється не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту; п. 2.2.3 сплати банку винагороду і комісію згідно п.1.1 і п.6.2 даного договору; п. 2.2.4 погашення кредиту зробити в поряду, сумах і строки, передбачені п. 1.1, 2.3.3 цього договору; п. 2.2.5 позичальник доручає банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або змінювати кошти із цих рахунків у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Списання/зняття коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавства порядком. У випадку недостатності чи відсутності у позичальника коштів у національній валюті України для погашення заборгованості за кредитом у національній валюті України і/чи штрафів (пені), банк має право на списання коштів в іноземній валюті, у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості по даному договору в національній валюті України на дату погашення, і продаж стягненої іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України ( за курсом МВРУ для цієї операції на дату ї проведення), а відшкодування банку витрат на сплату зборів, комісій і вартості наданих послу. При цьому позичальник доручає банк оформити заявку на продаж іноземної валюти на МВРУ від імені позичальника; п. 2.26. забезпечити умови для проведення банком перевірок цільового використання кредиту, його забезпеченості й фінансового стану позичальника; п. 2.2.7 позичальник надає банку належним чином оформлені , згідно п. 1.3 договору застави, іпотеки й т.інше. для забезпечення виконання зобов'язань за наданим договором.

Як на підставу позову позивач посилалась на обставини, за якими стягнення штрафу та пені за неналежне виконання умов договору є несправедливим у відповідності до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст провочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено перелік умов договору, однією із сторін якого є споживач, є несправедливими.

Зокрема, згідно п. 5 несправедливою умовою договору є встановлення вимог щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) до споживчого кредитування застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів».

У вищезазначеному Рішенні Конституційного Суду України зазначається, що у справі про захист прав споживачів кредитних - послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 були відомі всі умови кредитного договору, передбачені ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується її особистим підписом в кредитному договорі ( а.с. 13-15).

Слід зазначити, що згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів" позивач не був позбавлений права протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Тобто, навіть після підписання договору, умови якого йому були достеменно відомі, він міг скористатись своїм право і відкликати свою згоду. Але, як встановлено в судовому засіданні, позивач частково виконував зобов'язання по поверненню кредиту.

Отже, суд робить висновок, що позивач був ознайомлений з умовами договору і висловив своє волевиявлення шляхом підписання зазначеного договору. Крім того, фактично сплачувала грошові кошти за кредитним договором, таким чином, визнавала кредитні зобов'язання перед відповідачем.

Факт неправомірності дій нарахування ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» комісії, винагороди, нарахування відсотків не доведено в судовому засіданні. А тому підстави позову не обґрунтовані.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " від 06.11.2009 № 9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтею 628 ЦК України визначені на розсуд сторін і погоджені умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1056 ЦК України позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладаючи та власноруч проставляючи свій підпис на кредитному договорі, отримуючи у відповідача кредитні кошти, позивач погодився з умовами кредитного договору, погодився отримати гроші та відповідно погодивсь забезпечити повернення одержаних кредитів та нарахованих процентів.

На підставі викладеного, оцінюючи докази в їх сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 6, 203, 215, 628, 1056, ЦК України, ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України,суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя