Ухвала суду № 57659354, 10.05.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1245/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 25 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

з участю:

представника відповідача ОСОБА_6,

позивачки ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про стягнення страхової виплати та штрафних санкцій,

в с т а н о в и л а :

28 травня 2015 року ОСОБА_7 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є вдовою, оскільки 25 липня 2013 року внаслідок протиправних дій третіх осіб помер її чоловік ОСОБА_8, життя, здоровя та працездатність якого, відповідно до договору страхування від нещасних випадків від 24 лютого 2012 року, було застраховано ПрАТ «СК «Інгосстрах».

Позивачка з метою отримання страхової виплати, як вигодонабувач, звернулася до відповідача з проханням здійснити таку виплату, проте листами від 15 листопада 2013 року та від 03 березня 2014 року їй було відмовлено на підставі п.4.2 умов договору, за яким не визнається страховим випадком травматичні ушкодження та функціональні розлади, стійка втрата працездатності внаслідок нещасного випадку у звязку із вживанням застрахованою особою алкогольних напоїв.

Позивачка вважає, що ПрАТ «СК «Інгосстрах» навмисно ухиляється від взятих на себе за договором зобовязань, чим порушує її права як вигодонабувача.

Тому просить суд стягнути з відповідача на її, ОСОБА_7, користь грошову суму у розмірі 40082,05 грн., в тому числі: страхової виплати - 25000 грн., пені - 1280 грн., 3% річних 1052,05 грн. та інфляційні - 12750 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 липня 2015, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25 серпня 2015 року, в позові ОСОБА_7 до ПрАТ «СК «Інгосстрах» про стягнення страхової виплати та штрафних санкцій відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 грудня 2015 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 25 серпня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

01 лютого 2016 року позивач ОСОБА_7 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, де остаточно просила суд стягнути з відповідача на її користь кошти у розмірі 48602 грн., в тому числі: страхова виплата - 25 000 грн., пеня 1 997,50 грн., 3% річних 1 641,78 грн., інфляційні 19 962,27 грн.(а.с. 98-102).

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_7 до ПрАТ «СК «Інгосстрах» про стягнення страхової виплати та штрафних санкцій задоволено повністю.

Вирішено стягнути з ПрАТ «СК «Інгосстрах» на користь ОСОБА_7 не виплачене страхове відшкодування в сумі 25 000 грн., пеню в сумі 1997,50 грн., 3% річних в сумі 1641,78 грн., інфляційні в сумі 19962,27 грн., а всього 48602 грн.

Вирішено питання про судовий збір.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «СК «Інгосстрах» ОСОБА_9, вважаючи рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, не відповідає дійсним обставинами справи, просить його скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд дійшов до висновку, що в даному випадку має місце страховий випадок. А коли виникає страховий випадок, страховик зобовязаний виплатити страхове відшкодування. Інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком і має оцінюватися окремо у кожному випадку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що 24 лютого 2012 року між ОСОБА_8 та страховою компанією «Інгосстрах» було укладено договір страхування від нещасних випадків № CSHTNS-121WOZY (а.с. 34).

Відповідно до п. 4 договору від 24.02.2012 року, предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязанні з життям, здоровям та працездатністю застрахованої особи. Страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві, а страхувальник зобовязується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пп. 6.1.1 договору, страховим випадком згідно із цим договором і правилами страхування є смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку. Нещасним випадком також є наступні події, які призвели до розладу здоровя або смерті застрахованої особи, зокрема, протиправні дії третіх осіб (п.6.2. договору).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 627 від 26 липня 2013 року, 25 липня 2013 року ОСОБА_8 помер. Причина смерті: «використання тупого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкоджень» (а.с. 7,10).

Пунктом 4.2. Умов страхування, які є невідємною частиною цього договору, передбачено, що не визнаються страховим випадком травматичні пошкодження та функціональні розлади, стійка втрата застрахованою особою працездатності внаслідок нещасного випадку, які відбулися внаслідок травм, отриманих застрахованою особою, що знаходилася в стані алкогольного наркотичного, токсичного спяніння.

Згідно з висновком експерта Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи від 02 вересня 2013 року № 627/14 при судово-токсилогічному дослідженні крові та сечі трупа (ОСОБА_8В.) виявлено 2,56 та 3,64 проміле етилового спирту відповідно. Така концентрація етилового спирту в крові може відповідати сильному ступеню алкогольного спяніння у живих людей (а.с. 8-9).

Як вбачається з даного висновку, що при дослідженні трупа виявлена черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу під мякі мозкові оболонки головного мозку та мозочка з проривом в шлуночки мозку. Вказана травма виникла внаслідок дії твердого тупого предмета та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, а в даному випадку призвела до смерті.

Між отриманою черепно-мозковою травмою та настанням смерті мається причинний зв'язок (а.с. 8-9).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 989 ЦК України та пункту 5 частини 1 статті 21 Закону України "Про страхування", страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

01 серпня 2013 року до Страхової компанії «Інгосстрах» надійшло повідомлення про смерть страхувальника ОСОБА_8 внаслідок нещасного випадку, який стався 25 липня 2013 року (а.с.27).

05 серпня 2013 року до страхової компанії з письмовою заявою звернулася ОСОБА_7 про виплату страхового відшкодування за вказаною подією.

Листом від 15 листопада 2013 року № 02-Z13АFРВ700006В відповідачем відмовлено позивачу ОСОБА_7 у страховій виплаті з посиланням на пункт 4.2 умов страхування до Договору, де зазначено, що страховими випадками не визнаються травматичні ушкодження та функціональні розлади, стійка втрата застрахованою особою працездатності внаслідок нещасного випадку, які відбулися у звязку з вживанням застрахованою особою алкоголю (а.с.11).

Аналогічна відповідь направлена позивачці листом від 03 березня 2014 року № 03-03/02-13 ПрАТ «Інгосстрах» (а.с. 12).

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 6 Закону України "Про страхування" визначено, що добровільне страхування-це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок-подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 988 ЦК України та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2013 року, 25 липня 2013 року в результаті конфлікту, що виник між ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_10, останній наніс ОСОБА_8 удар рукою, від якого той, не втримавши рівноваги, упав на землю та отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, які призвели до смерті (а.с.109 ).

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29 січня 2014 року вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2013 року скасований з підстав порушення норм кримінально-процесуального законодавства та призначено новий судовий розгляд кримінального провадження за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України в Соснівському районному судді м. Черкаси в іншому складі з підготовчої стадії, враховуючи рекомендації апеляційної інстанції (а.с.113-116).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка також посилалася на те, що нещасний випадок, який спричинив смерть ОСОБА_8, стався внаслідок протиправних дій третьої особи, а не в звязку із вживанням алкоголю, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть та висновком експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Такі ж положення зазначені в ст. 16 Закону України "Про страхування".

Тобто, виходячи зі змісту цих норм закону та умов пп. 6.1.1 договору, слід дійти висновку, що коли виникає страховий випадок, страховик зобовязаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися окремо у кожному випадку.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що в даному випадку, відповідно до пп. 6.1.1 договору страхування, має місце страховий випадок, так як смерть застрахованої особи настала внаслідок протиправних дій третьої особи, а як визначено у висновку судово-медичної експертизи від 02 вересня 2013 року № 627/14, між отриманою черепно-мозковою травмою та настанням смерті наявний прямий причинний зв'язок.

Слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні докази, що між смертю потерпілого та знаходженням його у стані алкогольного спяніння є причинний звязок.

На дані обставини вказав і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі від 28 жовтня 2015 року, скасовуючи судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.4 ст. 338 ЦПК, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Враховуючи наведені вище обставини, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_7 , стягнувши з відповідача на її користь не виплачене страхове відшкодування в сумі 25000 грн., пеню в сумі 1 997,50 грн., 3 % річних в сумі 1 641,78 грн., інфляційні в сумі 19 962,27 грн., а всього 48602 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечуючи повністю проти позову, відповідач не надає переконливих доказів того, що в даному випадку відсутній страховий випадок та що суми, які страхова компанія повинна була виплатити після настання страхового випадку не підлягають індексації і без нарахування 3% річних від простроченої суми, так як інший розмір процентів договором не встановлений.

Крім того, ні самим договором страхування від 24.02.2012 року, ні Умовами страхування до договору страхування не визначено період часу протягом якого повинно бути виплачене страхове відшкодування. Як зазначено вище, позивачкою заява про страховий випадок до страхувальника подана 01 серпня 2013 року, одразу після того, як вона дізналася, що чоловік був застрахований, тоді як страховий випадок стався 25 липня 2013 року. Всі нарахування позивачка проводить, починаючи лише з 25.11.2013 року після одержання від відповідача листа-повідомлення від 15.11.2013 року про відмову у сплаті страхових сум.

Посилаючись на те, що ОСОБА_7 не є належним позивачем, апелянт зазначає, що згідно з п.4.2 договору страхування від 24.02.2012 року, страховик у разі настання страхового випадку зобовязаний здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу, яким в даному випадку був ОСОБА_8

Проте абсурдною є така позиція, коли страхувальник помер.

Тому в п.6.2 вказаного договору страхування, крім страхувальника та вигодонабувача, згадується спадкоємець, який і повинен одержати страхові виплати після смерті страхувальника.

Разом з тим, в 3.1 Умов страхування до договору страхування зазначено, що у випадку смерті застрахованої особи вигодонабувач повинен у строк не пізніше двох днів з дня настання події повідомити страховика про її настання. Тобто, в даному випадку позивачка ОСОБА_7 має статус вигодонабувача, а по закону спадкоємцем, так як відповідно до свідоцтва про шлюб від 09.12.2009 року, вона є дружиною загиблого ОСОБА_8 (а.с.33).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Тому доводи апелянта носять субєктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції, вони не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Отже, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції при вирішенні спору повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, ухвалив рішення з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, дані обставини є підставами для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про стягнення страхової виплати та штрафних санкцій залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :