Ухвала суду № 57658886, 12.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/2390/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 638/17150/15 ОСОБА_1

Категорія: договірні Доповідач Трішкова І.Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Трішкової І.Ю.,

суддів колегії ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення процентів за користування коштами, трьох процентів річних та неустойки,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом, у якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на його користь проценти за користування боржниками його коштами за період з 23 травня 2014 року по 30 вересня 2015 року в сумі 3538 доларів США за курсом НБУ на день ухвалення рішення у справі, три проценти річних від простроченої поверненням суми позики за період з 23 травня 2014 року по 30 вересня 2015 року в сумі 532 долари США за курсом НБУ на день ухвалення рішення по справі, а також неустойку за період з 23 травня 2014 року по 30 вересня 2015 року в розмірі 742500 гривень.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.10.2015 року, позовну заяву ОСОБА_4 було залишено без руху та надано пятиденний строк з дня отримання ухвали для виправлення недоліків заяви.

16.01.2016 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_4 про усунення недоліків позовної заяви, у якій зазначено, що йому як увязненому, забороняється користуватися грошима, наразі йому на законодавчому рівні не просто дозволено не сплачувати судовий збір, а більш тогопрямо заборонено сплачувати судовий збір, як і будь-які інші платежі. У звязку з чим його майновий стан нульовий, що унеможливлює сплату ним судового збору та будь-яких інших судових витрат, а тому просив суд відстрочити сплату судового збору до розгляду справи по суті, відкрити провадження по справі та забезпечити цим самим практичну реалізацію права на доступ до справедливого суду за захистом його прав.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 січня 2016 року позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення процентів за користування коштами, трьох процентів річних та неустойки визнана неподаною та повернута позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу судді скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для повернення позовної заяви ОСОБА_4 була несплата ним судового збору за подання позову до суду.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується й судова колегія.

Так, пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» встановлено, що відповідно достатті 8 Закону України «Про судовий збір» тастатті 82 ЦПКєдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зістаттею 10 ЦПКповинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 3.2 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України №460/5 від 18 березня 2013 року, не допускається надання будь-яких пільг чи переваг увязненим і засудженим, які тримаються у СІЗО, залежно від їх расової, національної приналежності, ставлення до релігії, майнового стану, політичних поглядів та минулих заслуг.

З урахуванням вимог статті 11 ЦПК, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону України «Про судовий збір», з власної ініціативи.

Так як на стадії вирішення питання про відкриття провадження норма щодо покладення судових витрат на відповідача не застосовується, а відомостей про майновий стан ОСОБА_4 не надав, підстави для відстрочення сплати судового збору з подальшим стягненням його з відповідача відсутні.

У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) (Заява N 28249/95) від 19.06.2001 року, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Позивачем до позовної заяви додано копію рішення, винесеного 10.11.2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу та неустойки. Відповідно до вступної частини рішення, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод, інтересів у 2014 році, тобто уже будучи у місцях попереднього увязнення. Відповідно до резолютивної частини даного рішення з відповідачів на користь ОСОБА_4 було стягнуто борг та неустойку розміром 20190 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом Національного банку України складало 1615500 грн., а також сплачений ним судовий збір у розмірі по 1827 грн. 00 коп. з кожного боржника.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обовязковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, встановлений судом визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, підстав для скасування ухвали не має.

Керуючись ст. ст303,307,312,314,319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий І.Ю. Трішкова

Судді Р.М. Піддубний

ОСОБА_3