Ухвала суду № 57658010, 05.05.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 141/677/15-ц Провадження № 22-ц/772/1172/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Луценка В.В.,

суддів Сала Т.Б., Денишенко Т.О.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_3 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 лютого 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором зазначавши в заяві, що 25.09.2003 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №VIOWG000840010,згідно якого Банк зобовязався надати останньому кредит в розмірі 3250 доларів США на термін до 23.09.2010 року, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, визначеному кредитним договором. Банк свої зобовязання за даним кредитним договором виконав повністю, надавши відповідачеві кредитні кошти в розмірі, передбаченому кредитним договором. Однак відповідач в порушення взятих на себе зобовязань за кредитним договором своєчасно не повернув банку грошових коштів разом з відсотками та комісією, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, у звязку з чим станом на 02.07.2015 року утворилась заборгованість в сумі 6513,57 доларів США, яка складається: із заборгованості за кредитом в сумі 1673,81 доларів США; заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 2096,04 доларів США; із пені за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором в сумі 2743,72 доларів США, яку представник позивача просив стягнути з відповідача на користь Банку, оскільки відповідач у добровільному порядку її не погашає, а також вирішити питання судових витрат.

Відповідач позовних вимог Банку не визнав і просив застосувати до вимог Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором строки позовної давності.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 11.02.2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення і заперечення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються нормами цивільного права України, умовами укладеного сторонами кредитного договору.

Матеріалами справи встановлено, що 25.09.2003 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступник ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_2 було укладено договір №VIOWG000840010 про відкриття карткового рахунку та встановлено кредитний ліміт «VISA ELECTRON SERVICE» (далі Договір) за умовами якого Банк відкрив клієнту картковий рахунок і видав ОСОБА_2 платіжну картку, вид та термін дії, якої визначено в анкеті-заяві, що є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п.6.2 укладеного Договору, Банк надав кредитний ліміт на картковий рахунок ОСОБА_2 в сумі 3346 доларів США на термін 84 місяці, тобто до 23.09.2010 року включно шляхом: видачі готівки в сумі 3250 доларів США, з перерахуванням страхових платежів у сумі 96 доларів США (а.с.9).

Згідно з п.6.7 Договору, за фактично витрачені в рахунок кредитного ліміту кошти Банк нараховує проценти, виходячи з 1,17% на місяць. Розрахунок відсотків здійснюється починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку клієнта, до дати остаточного погашення кредитного ліміту. Відсотки розраховуються щомісячно за період з першої дати попереднього періоду сплати до дати, попередній першій даті поточного періоду сплати включно. Відсотки розраховуються по фактичному залишку заборгованості на кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитним лімітом та 360 днів у році. Дата погашення кредитного ліміту до розрахунку не включається. Остаточне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня остаточного погашення суми кредитного ліміту.

В п.6.5 Договору сторони узгодили між собою, що починаючи з місяця, наступного за датою встановлення кредитного ліміту, Позичальник щомісячно в період сплати, за який приймається період з «25» по «30» число кожного місця, надає Банку грошові кошти сумою не менше 63,14 доларів США на рахунок для зарахування коштів для погашення заборгованості за договором, включаючи заборгованість за кредитним лімітом та проценти за користування кредитом.

Пунктом 6.9 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним лімітом відповідно до умов п.п.6.2, 6.5 кредитора зобовязано сплачувати Банку за платежі, здійснені в рахунок кредитного ліміту, підвищену процентну ставку у подвійному розмірі від зазначеної у п.6.7, від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитним лімітом. Проценти розраховуються, виходячи з суми залишку заборгованості по простроченій сумі від дати виникнення простроченої заборгованості.

З положень п.7.1 Договору вбачається, що у разі порушення термінів погашення процентів за платежі, здійснені в рахунок кредитного ліміту, Банк має право нарахувати, а клієнт зобовязаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відмовляючи Банку в задоволенні заявлених ним позовних вимогах про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня предявлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплатити проценти, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та проценти.

В статті 526 ЦК України зазначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 заявив клопотання в якому просив відмовити банку у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості у звязку зі спливом строку позовної давності (а.с.197).

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст.631 ЦК України передбачено, що строком виконання договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідного договору.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Так, частинною 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 30.09.2015 року у цивільній справі №6-154цс15 зазначено, що статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу ,а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його виконання.

Згідно з умовами Кредитного договору укладеного між сторонами у справі, позичальник зобовязаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені договором, тобто щомісячно в період сплати, за який приймається період з «25» по «30» число кожного місяця (п.6.5 Договору).

Таким чином аналізуючи умови укладеного між сторонами кредитного договору та зміст правових норм, якими регулюються правовідносини, що виникли між сторонами, можна прийти до висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу та зверненням до суду в межах строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція з вирішення спору міститься у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року у цивільній справі №6-116цс13.

Як убачається з матеріалів справи ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором 07.08.2015 року (а.с.1-17).

Під час розгляду справи в судом першої інстанції були витребувані і оглянуті оригінали касових документів та інших документів, що використовуються в діяльності Банку, які свідчать про внесення ОСОБА_2 грошових коштів у період з 23 вересня 2010 року по даний час в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним 25.09.2003 року між сторонами у справі.

На підтвердження заявлених вимог Банк, будь-яких доказів про внесення відповідачем ОСОБА_2 коштів на рахунок позивача, 23.11.2012 року на погашення кредитної заборгованості по рахунку №29095055305419 суду не надав.

Окрім цього, відповідно до умов кредитного договору, закінченням терміну дії картки було визначено сторонами у справі до 23.09.2010 року. Разом з тим, позивачем не наведено обставин щодо можливості погашення відповідачем заборгованості після закінчення терміну дії картки та не зазначено з яких правових підстав (правових документів), якими керується у своїй діяльності Банк, передбачена можливість погашення заборгованості за кредитним договором, у разі закінчення строку її дії.

В своїй позовній заяві представник позивача не вказує на поважність причин пропуску строку позовної давності.

Статтями 10, 60 ЦПК України визначено обовязок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором лише 07.08.2015 року, а останній платіж за договором відповідачем було проведено відповідно, 08.04.2010 року та 09.04.2010 року, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що Банк предявив позов про стягнення кредитної заборгованості поза межами строку позовної давності. Враховуючи наявність клопотання відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з цієї підстави.

Правових доводів які б спростовували висновки суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Рішення суду відповідає обставинам і матеріалам справи, ґрунтується на вимогах закону, а тому підстав для його скасування або зміни, судова колегія не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_3відхилити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.

Суддя-доповідач: __ ОСОБА_4

Судді: __ Сало Т.Б.

__ ОСОБА_5