Ухвала суду № 57657909, 11.05.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/26357/15-ц Провадження № 22-ц/772/1293/2016Головуючий в суді першої інстанції Іщук Т. П.Категорія 21Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого судді: Зайцева А.Ю.,

суддів: Луценка В.В. Нікушина В.П.,

при секретарі: Топольській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири, поновлення права, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири.

Свої вимоги мотивував тим, що помилявся у правовій природі оспорюваного правочину, правах та обов'язках сторін за ним, оскільки на момент його вчинення вважав, що внаслідок укладення такого правочину його син ОСОБА_3 буде доглядати та утримувати його довічно, а також, що за ним буде збережено право проживання у квартирі та користування нею.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 16 серпня 2005 року між ним - ОСОБА_2 та відповідачем - ОСОБА_3, який був посвідчений державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Нідзельською І.Є., реєстр № 1-1099 - недійсним; поновити його право власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності,

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області та ухвалити нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що суд не повно з'ясував усі обставини по справі, які мають значення для правильного вирішення спору.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

16.08.2005 року між позивачем ОСОБА_2 («Дарувальником») та відповідачем ОСОБА_3 («Обдаровуваним») був укладений Договір дарування квартири АДРЕСА_1, що належала «Дарувальнику» на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської Ради народних депутатів 29.01.1993 року згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської Ради народних депутатів від 29.01.1993 року № 28, та зареєстрованого КП «ВООБТІ» 07.03.1993 року за реєстровим № 1525/755 у реєстровій книзі № 95. Даний Договір дарування був посвідчений державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Нідзельською І.Є. за реєстровим № 1-1099 та зареєстрований КП «ВМБТІ» 16.08.2005 року за реєстровим № 1525/755 у реєстровій книзі № 95 (а.с.4).

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання правочину недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення оспорюваного правочину у позивача ОСОБА_2 не було підстав вважати, що внаслідок укладення такого правочину його син - відповідач ОСОБА_3 буде доглядати та утримувати його довічно, а також, що за ним буде збережено право проживання у квартирі та користування нею, тобто він не помилявся у правовій природі оспорюваного правочину, правах та обов'язках сторін за ним. Волевиявлення позивача на безоплатну передачу майна у власність відповідача не передбачало та не могло передбачати жодних умов вчинення на користь дарувальника будь-якої дії майнового або немайнового характеру, сукупність обставин, що могли вплинути на неправильне сприйняття правової природи правочину відсутні. Тому підстави для визнання договору дарування недійсним, згідно частини третьої статті 203 та статті 229 ЦК України, відсутні.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивач на час укладення оспорюваного договору, постійно проживав в іншому житлі, мав догляд іншої особи, що встановлено рішенням Замостянського районного суду м.Вінниці від 25 березня 2009 року у цивільній справі №2-о-2/2009, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав вважати, що договір дарування квартири був укладений позивачем під впливом помилки.

Верховний Суд України у Правовій позиції висловленій у справі № 6-93цс16 (постанова від 16.03.2016 року) вказав на те, що наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування. Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Колегія суддів вважає, що докази наявні в матеріалах справи та встановлені рішенням суду обставини, свідчать про те, що позивач у спірний період проживав в іншій сусідній квартирі з дружиною ОСОБА_5 в її квартирі АДРЕСА_2, а також у свого сина ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_3, тобто мав і інше житло і догляд іншого сина, в той час, як відповідач по справі з 2000 року, тобто до укладання договору дарування і після нього, працює та постійно проживає в іншій державі, що спростовує доводи позивача про домовленості сторін договору про довічне утримання позивача відповідачем.

Також, апеляційний суд звертає увагу на відсутність претензій позивача до відповідача з приводу помилки в укладенні договору дарування, його утримання відповідачем, проживання в іншому житлі, протягом більше десяти років.

Крім того, представник позивача, яка є його дочкою, пояснила в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що ніякої домовленості у батька з відповідачем - його сином, про довічне утримання та умови цього утримання в них не було, батько взагалі заперечує укладання такого договору, а таку підставу визнати договір недійсним, яку вказали у позові, порадив юрист.

Таким чином, обставини встановлені у даній справі, не свідчать про наявність сукупності умов, які дають можливість для визнання договору дарування недійсним з підстав передбачених частиною першою статті 229 та статтями 203, 717 ЦК України.

Враховуючи наведене, правильним є і висновок суду першої інстанції в частині відмови у поновленні права власності позивача на квартиру АДРЕСА_1, оскільки остання є похідною від позовної вимоги про визнання правочину недійсним, яка відхилена судом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири, поновлення права - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.Ю. Зайцев

Судді: В.П. Нікушин

В.В. Луценко