Рішення № 57657856, 12.05.2016, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 142/1816/15-ц Провадження № 22-ц/772/1441/2016Головуючий в суді першої інстанції Фартух О. І.Категорія 19 Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої : Копаничук С.Г.

Суддів: Матківської М.В. ,Сопруна В.В.

при секретарі: Торбасюк О.І.

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Лізингова компанія Автофінанс» про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів за апеляційною скаргою ТОВ «Лізингова компанія Автофінанс» на рішення Піщанського районного суду від 24.02.2016 року ,-

В с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» (далі - ТОВ «ЛК «Автофінанс») з вимогою про визнання п.10.11 ст.10 договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів. Послався на те, що 24.11. 2014 року він уклав з відповідачем договір фінансового лізингу №01/14-00142, відповідно до якого товариство зобов'язалось придбати у власність та передати йому у користування трактор МТЗ-82.1 , а він зобов'язувався періодично сплачувати за користування трактором лізингові платежі. 25.11.2014 року ним було сплачено 30 000 грн. платіж за договором, проте в порушення умов трактор не був йому переданий .На пропозицію при розірванні договору повернути сплачені ним кошти відповідач відмовився ,посилаючись на те ,що п.10.11 ст.10 договору передбачав у випадку розірвання договору лізингоодержувачем повернення сплаченого авансового платежу за вирахуванням штрафу в розмірі 30% та неповернення комісії за організацію договору - 25 000 грн. Вважаючи , що відповідач діяв з застосуванням нечесної підприємницької практики і умисно завуалював сплату комісії за організацію під «платіж за договором», тобто фактично діяв шляхом обману, а оспорюваний пункт договору надав йому можливість неповернення оплати, здійсненої споживачем, у разі відмови останнього укласти або виконати договір без аналогічного положення для себе, що приводить до дисбалансу прав сторін та наносить шкоду споживачеві, просив на підставі ст.ст.18,19 ЗУ «Про захист прав споживачів» визнати недійсним п.10.11 ст.10 договору та, застосувавши наслідки , стягнути частину сплачених ним коштів, що утримує відповідач ,в сумі 26 500 грн.

Рішенням Піщанського районного суду від 24.02.2016 року позов задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу ,укладений 24.11.2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія Автофінанс» .Застосовано наслідки недійсного правочину шляхом стягнення з ТОВ «Лізингова компанія Автофінанс» на користь ОСОБА_3 26500 грн. та судові витрати 974,4 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія Автофінанс» просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначили, що суд не вірно встановив обставини справи та оцінив докази , неправильно застосував норми матеріального права, в результаті чого дійшов невірного висновку про визнання договору недійним та стягнення коштів.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Суд першої інстанції встановив, що 24.11.2014 року між позивачем і відповідачем було укладено договір фінансового лізингу№01/14-00142 з додатками, за умовами якого ТОВ «ЛК «Автофінанс» зобов'язалося придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді трактора МТЗ-82.1 вартістю 250 000 грн. та передати цей трактор у користування позивача, який у свою чергу зобов'язався сплачувати за користування трактором періодичні лізингові платежі згідно додатку №1 . Договір фінансового лізингу передбачав право ОСОБА_3 отримати трактор у власність за умови повної сплати вартості трактора та інших витрат.

24.11.2014 року ОСОБА_3 вніс на розрахунковий рахунок відповідача згідно квитанції платіж за договором 30 000 грн .,в складі яких 25 000 грн. комісії за організацію договору.

Правовідносини з фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг»,а також ЗУ «Про захист прав споживачів»,якщо договір укладено з фізичною особою ,що є споживачем послуг.

За положеннями ч.ч.1,5,6 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, тобто такими ,якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

За положеннями ч.1-3,ч.6 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність ,що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману чи агресивною не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

З урахуванням вказаного суд першої інстанції ,встановивши, що при укладенні угоди та наданні рахунку на оплату відповідач завуалював призначення першого платежу у складі комісії за організацію в розмірі 25 000 грн., що не повертається, під виглядом «платіж за договором» в розмірі 30 000грн. ,а також не зазначив у рахунку дійсного призначення платежу, що підтверджує пояснення позивача ,дійшов вірного висновку, що відповідач для заманювання клієнта та схиляння його до укладення договору діяв недобросовісно і умисно, що вказує на нечесну підприємницьку практику та порушує вимоги ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів» .

Встановивши при аналізі положень договору ,що при укладенні угоди її умови містили істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків відносно споживача, зокрема, умови п.10.11.ст.10 що надавали можливість відповідачу не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення подібного права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, суд дійшов вірного висновку про несправедливість цих умов ,що є порушенням ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Разом з цим не можна погодитись з висновком місцевого суду в частині його висновків про визнання спірного договору недійсним в цілому, в тому числі з мотивів відсутності у відповідача ліцензії на послугу з адміністрування фінансових активів, виходячи з наступного .

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК)

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_3 свої вимоги про визнання договору недійсним не обґрунтовував обставиною відсутності у відповідача ліцензії на фінансову послугу ,а тому суд у цій частині рішення вийшов за межі позовних вимог і його не можна визнати законним.

Крім того, як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N 9 від 06 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постанові від 16.12.2015 року по справі № 6-2766цс15, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договір фінансового лізингу від 24.11.2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ЛК «Автофінанс», нотаріально посвідчено не було.

Ч.2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, суд першої інстанції не встановивши ту обставину , що оспорюваний ОСОБА_3 договір є нікчемним, внаслідок того, що його недійсність передбачена законом, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача , а повинен був лише обмежитись констатацією цього факту .

Також в зв'язку з цим ,не можна погодитися з висновком місцевого суд про стягнення з відповідача коштів у розмірі 26 500 грн., виходячи з наступного.

Згідно положень частин 1,4,5 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Враховуючи, що спірний договір згідно закону є нікчемним ,підлягають застосуванню наслідки недійсності нікчемного правочину у вигляді повернення сторонами всього отриманого за ним. Враховуючи, що відповідачем на виконання спірної угоди було отримано від позивача кошти у розмірі не 26 500 грн., а 30 000 грн. - саме така сума підлягає поверненню позивачу.

В частині вимоги позивача про визнання частини договору недійсним ,то такі вимоги задоволенню не підлягають в силу того ,що вказаний правочин не відноситься до оспорюваних право чинів і не може визнаватись частково чи повністю недійсним в силу того, що являється згідно закону по своїй суті нікчемним.

На підставі вказаного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та вирішенням питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.215,216,220,799,806 ЦК України, ст.ст.307,309,316 ЦПК України, колегія суддів ,-

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ТОВ «Лізингова компанія Автофінанс» задовольнити частково.

Рішення Піщанського районного суду від 24.02.2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ТОВ «Лізингова компанія Автофінанс» про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія Автофінанс» (код ЄДРПОУ 38104479) на користь ОСОБА_3 30 000 грн. сплачених за угодою фінансового лізингу від 24 листопада 2014 року.

У задоволенні решти позову ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія Автофінанс» (код ЄДРПОУ 38104479) в дохід держави 300 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: