Ухвала суду № 57655013, 10.05.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/1400/15-ц

Провадження № 22-ц/779/683/2016

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої: Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Василишин Л.В.

секретаря Бойчука Л.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Малотур»янської сільської ради Долинського району до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними державних актів та скасування реєстрації державних актів про право власності на земельні ділянки, визнання недійсними договору дарування земельної ділянки і договорів купівлі-продажу земельних ділянок та зустрічним позовом ОСОБА_5 до Малотур»янської сільської ради Долинського району про визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 на рішення Долинського районного суду від 09 лютого 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року Малотурянська сільська рада звернулася в суд з вищезазначеним позовом.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішеннями №278-11/12 та 279-11/12 Малотурянської сільської ради від 13.07.2012 року затверджено генеральний план забудови села на період до 2021 року та надано дозвіл на розробку детального плану масиву індивідуальної забудови в урочищі «Біля Телевишки» в с. Мала Тур»я.

В процесі виконання робіт сільській раді стало відомо про існування земельних ділянок, що належать відповідачам. Встановлено, що на підставі рішення Малотурянської сільської ради від 19.04.1994 року та 30.12.1994 року ОСОБА_3 надано у приватну власність земельні ділянки площею 0,50 га та видано на їх підставі державні акти на право приватної власності на землю. Однак такі рішення Малотур»янською сільською радою не приймалися, сесій щодо розгляду даного питання у 1994 році взагалі не проводилось.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив визнати недійсними державні акти на право приватної власності на землю виданий на ім»я ОСОБА_3, скасувати їх державну реєстрацію, визнати недійсними укладений ОСОБА_3 договір дарування зазначеної земельної ділянки ОСОБА_4 та укладені останнім в послідуючому договори купівлі-продажу частини земельної ділянки та скасувати їх державну реєстрацію.

Відповідач ОСОБА_5 заявив зустрічний позов до Малотурянської сільської ради, в якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку пл. 0,10 га, кадастровий НОМЕР_1, яка знаходиться на території Малотурянської сільської ради в урочищі «Біля телевишки».

Свої вимоги мотивував тим, що 04.09.2013 року згідно договору купівлі-продажу він придбав вказану земельну ділянку у ОСОБА_4 При придбанні даної земельної ділянки та оформленні права власності на неї, ні ним, ні продавцем ОСОБА_4 будь-яких вимог чинного законодавства порушено не було.

Рішенням Долинського районного суду від 09 лютого 2016 року поновлено Малотур»янській сільській раді строк на звернення з позовом до суду за захистом своїх порушених прав пропущеного з поважних причин та задоволено частково позов.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, зареєстрований 10.06.1996 року в Книзі реєстрації державних актів в приватну власність за №5-12-2/000108 на ім»я ОСОБА_3 та скасовано його реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, зареєстрований 08.11.2002 року в Книзі реєстрації державних актів в приватну власність за № 434 на ім»я ОСОБА_3 та скасовано його реєстрацію.

В задоволенні вимог Малотурянської сільської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договору дарування земельної ділянки і договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування їх реєстрації відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Малотурянської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Малотур»янської сільської ради 243,60 грн. сплаченого судового збору.

На дане рішення представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, ОСОБА_7 в апеляційній скарзі зазначила, що 08.11.2002 року на підставі рішення Малотур»янської сільської ради від 19.04.1994 року ОСОБА_3 видано Державний акт на право приватної власності на землю площею 0,50 га.

У 2013 році між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування спірної земельної ділянки. В цьому ж році ОСОБА_4 було отримано в дар ще декілька земельних ділянок в урочищі «Біля Телевишки» загальною площею 1,5 га виготовлено технічну документацію, об»єднано їх в одну земельну ділянку та присвоєно об»єднаній земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_4. В червні 2013 року ОСОБА_4 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо поділу належної йому земельної ділянки загальною площею 1,5 га на тридцять окремих земельних ділянок. Частину вказаних земельних ділянок було відчужено згідно договорів купівлі-продажу земельних ділянок іншим особам.

Позивач стверджував про незаконність отримання у власність і укладення ОСОБА_3 договору дарування спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_4 мотивуючи дане відсутністю в сільській раді та архівних установах рішення Малотурянської сільської ради від 30.12.1994 року про передачу вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_3

Разом з тим, судом не було прийнято до уваги те, що в судовому засіданні представником відповідача надавались рішення Малотурянської сільської ради про передачу земельних ділянок у власність іншим громадянам, які датовані тим же 30.12.1994 року, що спростовує доводи позивача, що сесія 30.12.1994 року Малотурянською сільською радою не проводилась.

Що стосується посилання суду на відсутність відомостей у протоколі сесії Малотурянської сільської ради від 19.04.1994 року, то відповідальність за ведення протоколу сесії сільської ради несе безпосередньо уповноважена особа органу місцевого самоврядування, а тому відповідно на відповідача не може покладається відповідальність за внесення відомостей до протоколу сесії. На отриманому 08.11.2002 року ОСОБА_3 Державному акті на право приватної власності на землю серія НОМЕР_5 містяться печатка та підпис уповноваженої особи Малотурянської сільської ради, що свідчить про законність отримання останньою у власність спірної земельної ділянки.

Що стосується відсутності відомостей відносно спірної земельної ділянки в погосподарських книгах Малотурянської сільської ради за період з 1990 по 2015 року, слід зазначити те, що ведення по господарського обліку в сільських, селищних, міських радах здійснювалось відповідно до «інструкції з ведення по господарського обліку в сільських, селищних та міських радах» затвердженої Державним комітетом статистики України від 18 квітня 2005 року №95, з якої вбачається що відомості по господарського обліку не являються беззаперечним доказом того чи іншого факту, не можуть являтись підставою для прийняття рішення, а повинні оцінюватись судом в сукупності з іншими доказами по справі.

Крім того, апелянт вважає, що суд необґрунтовано поновив Малотур»янській сільській раді строк на звернення з позовом до суду.

Представник апелянта просила скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити.

Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 також зазначив про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки як вбачається з самого оскаржуваного акту, та книги реєстрації державних актів, сільській раді про існування оскаржуваного акту було відомо ще 08.11. 2002 року. Твердження позивача що оскаржувані державні акти видані без відома Малотур»янської сільської ради не відповідає дійсності, так як з доданої сільською радою до позовної заяви копії державного акту вбачається, що він виданий саме Малотур»янською сільською радою та підписаний головою сільської ради, в якому і вказана дата видачі акту.

Щодо скасування акту від 10 червня 1996 року слід зауважити що такий документ в процесі розгляду справи не досліджувався та оригіналу його в матеріалах справи немає.

Судом дано однобічну оцінку і показам свідків, які вказували на те, що працюючи в сільській раді достеменно знають що рішення про передачу землі ОСОБА_3 не приймалося, а державний акт на право приватної власності на землю не видавався.

Представник ОСОБА_5 зазначив, що при придбанні та оформленні за довірителем права власності на вказану земельну ділянка, ні ним, ні продавцем ОСОБА_4 не було порушено жодного законодавчого акту.

Представник апелянта просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити його зустрічний позов.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційних скарг з наведених в них мотивах.

Представник позивача Малотурянської сільської ради - ОСОБА_10 заперечила вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6 в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку відхилення апеляційних скарг з наступних підстав.

Постановляючи рішення по суті позовних вимог Малотур»янської сільської ради, суд першої інстанції виходив із того, що державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення на підставі якого такий акт видано.

Оскільки про рішення сільської ради від 19.04.1994 року, 30.12.1994 року та про існування виданих на їх підставі державних актів про право приватної власності на землю, виданих на ім»я ОСОБА_3 позивачу стало відомо після 2012 року, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення Малотур»янській сільській раді строку для звернення з позовом до суду. А зважаючи на те, що ОСОБА_3 набула права власності на спірну земельну ділянку за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання їй зазначеної земельної ділянки - суд визнав дані державні акти на право приватної власності на землю - недійсними.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно відповіді на запит Малотур»янської сільської ради відділу Держземагенства в Долинському районі головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області від 15.04.2013 року відповідно до електронної бази даних державних актів - у власності відповідачки ОСОБА_3 перебуває земельна ділянка площею 0,50 га для ведення особистого підсобного господарства в с. Мала Тур»я, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого 10.06.1996 року. Із долученої копії державного акту встановлено, що він виданий на підставі рішення Малотур»янської сільської ради від 30.12.1994 року.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 08.11.2002 року, виданого на підставі рішення Малотур»янської сільської ради від 19.04.1994 року - ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки площею 0,50 га в урочищі «Біля Телевишки», яку згідно нотаріально посвідченого договору від 04.04.2013 року подарувала ОСОБА_4

Встановлено також, що ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.09.2013 року продав ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,10 га на території Малотур»янської сільської ради в урочищі «Біля Телевишки», а згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2013 року продав земельну ділянку площею 0,10 га у тому ж урочищі ОСОБА_6 (а.с.89, 95).

Судом першої інстанції встановлено, що 30.12.1994 року сесія Малотур»янської сільської ради не проводилось, а на сесії від 19.04.1994 року питання про надання ОСОБА_3 земельної ділянки не розглядалося і рішень з цього приводу сільська рада не приймала.

Вказані обставини підтверджені відповіддю архівного відділу Долинської РДА №32/01-20/30 від30.09.2013 року та протоколом 25 сесії 21 скликання Малотур»янської сільської ради від 19.04.1994 року.

Крім того, Державний акт на право приватної власності серії НОМЕР_5 від 08.11.2002 року, виданий на ім»я ОСОБА_3 підписаний головою Малотур»янської сільської ради ОСОБА_11, в той час як з 24.04.2002 року на посаді сільського голови працювала ОСОБА_10

Судом першої інстанції досліджено також Книгу реєстрації державних актів про приватну власність на землю с. Мала Тур»я, де за № 5-12-2/000108 зареєстровано державний акт про право власності на земельну ділянку, площею 0,0538 га в садовому товаристві «Автомобіліст» за ОСОБА_12, а не за ОСОБА_3

Крім того, оригінали оспорюваних державних актів на ім»я ОСОБА_3 та технічна документація на них у відділі Держгеокадастру у Долинському районі відсутні.

За змістом положень ч.1,2 ст. 116 ЗК України - громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст. 126 ЗК України (чинної станом на 2002 рік) - право власності на земельну ділянку посвідчувалося державним актом.

Аналогічним чином зазначені правовідносини були врегульовані нормами земельного кодексу 1991 року.

Згідно із ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;визнання угоди недійсною;визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків;застосування інших, передбачених законом, способів.

Встановлено, що питання про передачу ОСОБА_3 спірної земельної ділянки на сесії сільської ради не розглядалося і рішення по ній не приймалося. Даний факт підтверджується протоколом сесії Малотур'янської сільради від 19.04.1994 року, поясненнями свідків - секретаря ради ОСОБА_13 і землевпорядника ОСОБА_14, які працювали в 1994 році та підтвердили той факт, що сільською радою земельні ділянки надавалися тільки жителям села площею не більше 0,12 га, земельна ділянка площею 0,50 га ОСОБА_3 ніколи не виділялася, в натурі не відводилася, податок за землю вона не платила.

Колегія суддів приходить до висновку, що оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог Малотур»янської сільської ради про визнання недійсними державних актів виданих на ім»я ОСОБА_3, оскільки такі видані на підставі рішень, які Малотур»янською сільською радою не приймалися та скасував їх реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів.

Не заслуговують на увагу посилання апелянтів на те, що суд необґрунтовано поновив Малотур»янській сільській раді строк на звернення з позовом до суду.

Відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно вимог ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом першої інстанції обґрунтовано визнано поважними причинами пропуск позивачем строку на звернення з позовом до суду, оскільки встановлено, що позивачу Малотур»янській сільській раді про наявність державних актів про право приватної власності на землю виданих на ім»я ОСОБА_3 стало відомо після прийняття радою рішення № 278-11/12 від 13.07.2012 року, яким було надано дозвіл на розробку детального плану масиву індивідуальної забудови в урочищі «Біля телевишки» в с. Мала Тур'я після введення в межі населеного пункту земель даного урочища та відкриття доступу до кадастрової публічної карти.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що на отриманому 08.11.2002 року ОСОБА_3 Державному акті на право приватної власності на землю серія НОМЕР_5 містяться печатка та підпис уповноваженої особи Малотурянської сільської ради, що свідчить по законність отримання останньою у власність спірної земельної ділянки, оскільки судом встановлено, що державний акт підписаний не сільським головою ОСОБА_10, яка обрана на вказану посаду в квітні 2002 року, а бувшим сільським головою ОСОБА_11, який не мав відповідних повноважень на час його підписання.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7, представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Долинського районного суду від 09 лютого 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.В.Пнівчук

Судді: О.Ю. Беркій

Л.В. Василишин