Рішення № 57654300, 10.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3152/16 Справа № 202/376/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Прозорова М.Л.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року

10 травня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Макарова М.О., Посунся (Колодяжної) Н.Є.,

при секретарі: Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 25.11.2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 3000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитним лімітом у розмірі 24,0% на рік.

Відповідач порушила умови укладеного договору, в зв'язку з чим станом на 22.11.2013 року виникла заборгованість у розмірі 15874,47 грн., а саме: 2943,47 грн. - заборгованість за кредитом, 6703,03 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредиту, 4995,85 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 732,12 грн. - штраф (процентна складова).

ПАТ КБ "ПриватБанк" просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 15874,47 грн. та судові витрати по справі (а.с.2-3).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.03.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.74-75).

З таким рішенням не погодилось ПАТ КБ "ПриватБанк" та звернулось з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального законодавства (а.с.77-79).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В даному ж випадку ухвалене судом першої інстанції по справі рішення цим вимогам не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі заяви про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 25.11.2007 року ОСОБА_2 було відкрито рахунок та видано кредитну картку «Товари в розстрочку», валюта - гривня, базова процентна ставка - 2% на місяць. Сума кредитного ліміту - 3000 грн. Строк дії картки - 1 рік.

Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 22.11.2013 року виникла заборгованість у розмірі 15874,47 грн., а саме: 2943,47 грн. - заборгованість за кредитом, 6703,03 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредиту, 4995,85 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 732,12 грн. - штраф (процентна складова).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Проте з такими висновками колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.

Без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони. Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного суду України від 24.06.2015 року по справі №6-738цс15.

Відповідно до ч.2 ст. 214 ЦПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, відповідач ОСОБА_2 заяв чи клопотань про застосування строку позовної давності не подавала.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно витлумачив норми чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк".

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про доведеність позивачем наявності та розміру заборгованості відповідача за кредитним договором б/н від 25.11.2007 року, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, в силу діючого законодавства, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 25.11.2007 року в розмірі 15874,47 грн., що складається з: 2943,47 грн. - заборгованість за кредитом; 6703,03 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредиту; 4995,85 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 732,12 грн. - штраф (процентна складова).

Оскільки, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позовних вимог, то відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 511,56 грн.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,316,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - задовольнити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2015 року - скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 25 листопада 2007 року в розмірі 15874,47 грн., що складається з: 2943,47 грн. - заборгованість за кредитом; 6703,03 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредиту; 4995,85 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 732,12 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 511,56 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: