Постанова № 57652754, 06.05.2016, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/468/16-а>

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

06.05.2016 року.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

при секретарі Парфенюк Т.А.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Міністерства внутрішніх справ України у м.Львові про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

09 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд у порядку адміністративного судочинства з письмовою позовною заявою про визнання дій службової особи Управління патрульної служби МВС України у м.Львів протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №722930 від 29 лютого 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідності за ч.2 ст.122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у розмірі 425 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 29 лютого 2016 року він керував автомобілем НОМЕР_1» та рухаючись по трасі Київ-Чоп був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що він порушив Правила дорожнього руху, оскільки їхав без включеного ближнього світла за межами населеного пункту. Його доводи про те, що він керував автомобілем із включеним світлом, що підтверджувалося значком на панелі керування, працівники поліції до уваги не взяли, будь-яких доказів порушення ним ПДР не представили, протокол про адміністративне правопорушення за таких обставин не склали та винесли оскаржувану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення, з якою він не погодився.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та з аналогічних мотивів.

Представник відповідача у судове засідання не зявився з невідомих причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, що не перешкоджає розгляду справи на підставі наявних доказів. Згідно поданих письмових заперечень відповідач просить справу розглянути без участі представника та у задоволені позову відмовити за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в постанові у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №722930 від 29 лютого 2016 року, складеній інспектором роти №7 батальйону №4 ДПП УПП у м.Львові капітаном поліції ОСОБА_2, 29 лютого 2016 року о 14.05 годині на автодорозі Київ-Чоп 456 км +300м ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1» поза населеним пунктом не ввімкнувши фари ближнього світла, чим порушив п.9.8 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, за що до останнього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

За змістом пункту 9.8 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Частиною 2 ст.122 КУпАП встановлено, що порушення правил порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Проте, в оскаржуваній позивачем постанові застосований до ОСОБА_1 штраф зазначений у грошовій сумі, а не у розмірі, визначеному ст.122 КУпАП, яка передбачає накладення штрафу у неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або штрафних балах.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

При цьому, згідно положень ст.ст.254, 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно п.4 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої Мінюстом 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху (ч.5 ст.258 КУпАП).

А тому доводи позивача про невиконання відповідачем вимог щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення є помилковими.

В силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не був з нею згоден, що і було ним зазначено у постанові у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №722930 від 29 лютого 2016 року та надав інспектору письмові пояснення про те, що керував автомобілем із ввімкнутими фарами ближнього світла.

Доводи позивача про відсутність доказів порушення ним Правил дорожнього руху відповідач належними доказами не спростував.

А відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно пунктів 9-10 розділу 3 указаної вище «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, розяснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обовязки, заслуховує осіб, які беруть участь у розгляді справи та досліджує докази, які оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин справи.

Ухвалою суду від 11 квітня 2016 року відповідно до вимог ч.4 ст.71 КАС України витребовувалися усі матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, на підставі яких інспектором роти №7 батальйону №4 ДПП УПП у м.Львові капітаном поліції ОСОБА_2 винесено оскаржувану позивачем постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Проте, з надісланих відповідачем матеріалів переконливі у розумінні положень ст.251 КУпАП докази, які б підтверджували наявність адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду не надано.

А згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова серії ПС2 №722930 від 29 лютого 2016 року в справі про адміністративне правопорушення є протиправною і підлягає скасуванню, а протиправність дій відповідача не доведено, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі наведеного, ст.ст.122, 280, 288 КУпАП, керуючись ст.ст.11, 71, 72, 94, 104, 143, 158-163, 171-2 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №722930 від 29 лютого 2016 року, складену інспектором Управління патрульної поліції Міністерства внутрішніх справ у м.Львові капітаном поліції ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн., визнати протиправною та скасувати.

У решті вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 /десяти/ днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови виготовлено 11 травня 2016 року.

Суддя: