Рішення № 57651425, 11.05.2016, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8495/13-ц

2/212/18/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого - судді Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Курделяс А.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста ОСОБА_5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, неодноразово уточнювала свої вимоги, в остаточній редакції просила стягнути з відповідачки ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 131000 грн, 12834,90 грн інфляційну складову , моральну шкоду 20000 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що 07 липня 2008 року вона разом з відповідачкою ОСОБА_3, а також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 домовились між собою про спільний продаж квартири, що належала ОСОБА_3 на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1. На виконання цієї домовленості ОСОБА_3 склала та нотаріально посвідчила довіреність від 07.07.2008 року, згідно якої розпорядитися квартирою могла ОСОБА_1 лише діючи спільно із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Щоб уникнути недовіри та непорозуміння в подальшому, ОСОБА_3 зажадала отримати наперед 15000 доларів США, тобто по 5000 доларів США з кожного. Позивачка погодилась і передала ОСОБА_3 свою частку в розмірі 5000 доларів США, про що ОСОБА_3 в присутності свідків склала розписку в якій зазначила, що претензій на квартиру не має. Проте продати квартиру не вдалося, відповідачка відмовилась надати будь-які документи, і між позивачкою та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 склалися в подальшому неприязні стосунки і продати спільно квартиру не вдалося. Довіреність була видана на три роки і строк її дії закінчився 07.07.2011 року. Після цього позивачка звернулась до ОСОБА_3 з вимогою повернути гроші, однак відповідачка відмовляється добровільно їх повернути. Оскільки жодних правових підстав для отримання цих коштів у ОСОБА_3 не було, просила стягнути з відповідача безпідставно набуте майно, а саме 5000 доларів США, що станом на 11.04.2016 року складає 131000 гривень, інфляційну складову 12834,90 грн , моральну шкоду , яка виразилась в душевних хвилюваннях та стражданнях з приводу несвоєчасного отримання коштів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_2, підтримали свої вимоги у повному обсязі, просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував , пояснив, що відповідач дійсно отримала грошові кошти у сумі 5000 доларів США від ОСОБА_1 за договором найму житла, у звязку з чим була видана відповідна довіреність, за якою позивач мала право протягом трьох років користуватись квартирою № 3 у будинку №72 по вулиці Ватутіна у м. Кривому Розі , яка належить на праві власності ОСОБА_3, документи на квартиру та ключі.

Свідок ОСОБА_8 суду повідомила , що її сестра ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_6 у цивільному шлюбі з 2003 року по червень 2008 року. У червні 2008 році ОСОБА_6 загинув у дорожньо - транспортній пригоді, що стало для сестри важкою травмою. Брат ОСОБА_6 ОСОБА_7 запропонував вкласти гроші на ремонт квартири АДРЕСА_2, щоб у подальшому її продати та гроші розподілити порівну між ними. Цією квартирою фактично володів ОСОБА_6 , хто документально був власником їй невідомо. За життя ОСОБА_6 неодноразово показував цю квартиру , яка була у занедбаному стані , планував відкрити офіс. ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 5000 доларів США, про що була написана розписка. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в офіційному шлюбі не перебували , тому після його смерті сестра спадкове майно не успадкувала, між нею та родичами ОСОБА_6 склались неприязні стосунки.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він знайомий з позивачем ОСОБА_1 з 2006 року, яка проживала з ОСОБА_6 у цивільному шлюбі до його загибелі у дорожньо- транспортній пригоді, яка сталась у червні 2008 року. За життя ОСОБА_6 був забезпеченою людиною, займався підприємницькою діяльністю, яка була прибутковою, у звязку з чим після його смерті склались конфліктні стосунки по поділу спадкового майна . ОСОБА_7 та ОСОБА_10 запропонували ОСОБА_1 спільно відремонтувати квартиру АДРЕСА_2 , після чого її реалізувати , з метою заробити грошей, на що вона погодилась. На той час у ОСОБА_1 грошей не було , вона взяла у батька ОСОБА_2 5000 доларів США. У визначений день зустрілись у нотаріуса , 5000 доларів США ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 , про що остання написала розписку, після цього була видана нотаріальна довіреність . Усно домовились зробити ремонт у квартирі, після чого її реалізувати. ОСОБА_1 було передано розписку та довіреність, кому були передані документи на квартиру та ключі йому нічого не відомо. Після цих подій ОСОБА_7 звертався у суди з метою позбавлення будь- яких прав ОСОБА_11 на спадщину ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_6 , відповідач по справі ОСОБА_3 його дружина. З ОСОБА_6 у них був спільний бізнес, за життя він планував квартиру АДРЕСА_2 вивести з житлового фонду , зробити ремонт та відкрити магазин. У 2008 році ОСОБА_6 загинув у дорожньо - транспортній пригоді . Після його смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 вирішили у квартирі АДРЕСА_2 зробити ремонт , і кожен з них дав ОСОБА_3 по 5000 доларів США, після чого дружина у нотаріуса виписала на них довіреність строком на три роки, а усно домовились про оренду цього приміщення. Документи та ключі були передані учасникам угоди , кому саме не знає, він не памятає чи передавались ОСОБА_1 будь- які документи або ключі від цієї квартири. У кінці строку дії довіреності прийшли ОСОБА_7 та ОСОБА_13 повернули ключі , повідомивши що у них нічого не вийшло.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він був безпосередньо присутнім при передачі грошових коштів у сумі 5000 доларів США ОСОБА_1 ОСОБА_3 , для здійснення ремонту у квартирі АДРЕСА_2 з її подальшою реалізацією, щоб заробити грошей, оскільки після смерті ОСОБА_6 чоловіка ОСОБА_1, вона була у досить скрутному матеріальному становищі. Будь- яких документів та ключі від квартири ОСОБА_1 ОСОБА_3 не передавала.

Допитана в якості свідка позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що з ОСОБА_6 проживала у цивільному шлюбі пять років , у 2008 році він загинув у дорожньо- транспортній пригоді. Брат ОСОБА_6 - ОСОБА_7 скористався її станом, увійшов у довіру, і таким чином забрав ключі від офісу ОСОБА_6, квартири, компютерну техніку. Після смерті ОСОБА_6 матеріальний стан був дуже важкий. ОСОБА_7 запропонував спільно відремонтувати квартиру АДРЕСА_2, та в подальшому її реалізувати , на що вона погодилась та погодилась дати 5000 доларів, оскільки були потрібні кошти для існування. Для цієї мети взяла у свого батька ОСОБА_2 5000 доларів США , про що була написана розписка ОСОБА_3, та видана довіреність. Проте після цього стосунки погіршились, доступу до цією квартири у неї не було. За життя ОСОБА_6 вони неодноразово були у цій квартири , яка була у занедбаному стані , частково підготована до капітальних ремонтних робіт.

Вислухавши в судовому засіданні учасників процесу, свідків, проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Судом встановлено, що довіреністю від 07 липня 2008 року ОСОБА_3, за попередньою домовленістю з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1, які мають право діяти тільки разом, уповноважила їх користуватися та розпоряджатися (продавати, обміняти, здавати в оренду (найм) на умовах їм відомих належною їй на праві приватної власності квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Довіреність видана без права передоручення строком на три роки до 07 липня 2011 року та посвідчена приватним нотаріусом КМНО Дніпропетровської області ОСОБА_15 та зареєстровано в реєстрі за № 3321(а.с.5).

Як вбачається з розписки, що надана позивачкою, в той же день, 07 липня 2008 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 пять тисяч доларів США згідно генеральної довіреності за № 3321. Претензій на квартиру по вул. Ватутіна, 72/3 не має. (а.с.71-оригінал).

Згідно інформації з Держреєстру прав власності на нерухоме майно від 15.03.2016 року, квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07.04.2003 року.(а.с.192, 209).

Таким чином, на теперішній час квартира належить відповідачу по справі, а отже реалізація прав позивачки, що були передбачені у довіреності від 07.07.2008 року не відбулася.

Як вбачається з рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06.11.2009 року, ОСОБА_1 зверталась до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сімєю без перебування у шлюбі із ОСОБА_6, померлого 20.06.2008 року. Заінтересованими особами були мати померлого ОСОБА_16 та донька померлого ОСОБА_13.(а.с.7).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.04.2010 року за апеляційною скаргою заінтересованих осіб рішення суду першої інстанції скасоване, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сімєю залишено без розгляду у звязку із виниклим між сторонами спором про право. Заявниці ОСОБА_1 розяснено право на звернення до суду в порядку позовного провадження (а.с.8).

Як зазначено позивачкою / представником позивача у судовому засіданні, під час судового розгляду вищевказаної справи між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_7 і ОСОБА_10, спільно з якими вона мала продати квартиру на підставі довіреності, склалися неприязні та конфліктні стосунки, оскільки це були родичі її померлого цивільного чоловіка ОСОБА_6.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, з встановлених судом обставин справи та відповідних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідачем ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти позивачки ОСОБА_1 в розмірі 5000 доларів США, тобто збагачення відповідача на вказану суму відбулося поза правовою підставою та усупереч меті виданої довіреності на право розпорядження квартирою.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході судового розгляду відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача, а твердження відповідача щодо правомірності підстав набуття грошових коштів в розмірі 5000 доларів США від позивачки - не ґрунтуються на законі та суперечать правовідносинам сторін, встановленим судом.

На підставі викладеного, враховуючи уточнені позивачем вимоги та виходячи з встановленого НБУ на час ухвалення рішення курсу долару США по відношенню до гривні, суд вважає за необхідно позовні вимоги задовольнити і стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуте майно у вигляді грошових коштів в сумі 5000 доларів США, з урахуванням положень ст. 11 ЦПК України, згідно з якими цивільні справи розглядаються в межах заявлених фізичними та юридичними особами вимог, суд дійшов висновку стосовно того, що на користь позивачки слід стягнути суму коштів, що є еквівалентом 5000 доларів США станом на 11.04.2016 року, і складає 131000 гривень .

Щодо стягнення інфляційних сум суд звертає увагу на наступне.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Відповідно до зазначеної статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття встановлює відповідальність саме за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідност. 1167 ЦК України, моральна вимога завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже стягнення моральної шкоди за встановленими правовідносинами не передбачено законом, тому в задоволені вимоги позивача про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.

Відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди позивачу суд виходить з наступного.

Згідно з діючим законодавством, особа несе відповідальність за завдану моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або у випадках, передбачених відповідними статтями ЦК України, а також іншими нормативними актами, які встановлюють відповідальність за таку шкоду.

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд керується загальними засадами цивільного права та положеннями про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних справ.

Так, стаття 23 ЦК України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди визначаючи, що моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до статті 1167 цього Кодексу моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже з огляду на зміст зазначених норм матеріального права зобов'язання з відшкодування шкоди виникає при наявності таких складових: протиправної поведінки відповідача; настання шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вину завдавача шкоди.

Проте доказів, які б підтверджували наявність усіх вищенаведених складових, позивачем не надано.

За таких обставин суд відмовляє у позові про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з недоведеністю і безпідставністю вимог.

Крім того, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати в сумі 1310 грн.

Керуючись ст.625, 1167, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 10, 15, 60, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 131000 грн, а також 1310 грн витрат на сплату судового збору.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_17 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. Н. Борис