Рішення № 57648679, 12.04.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

12.04.2016

Справа № 369/1691/16-ц

Провадження № 2-о/369/72/16

РІШЕННЯ

Іменем України

12.04.2016 року Києво-Святошинський районний суд в складі:

головуючого судді Усатова Д.Д.

за участю секретаря Кузьменко П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Відділ реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції про встанновлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значенняпосилаючись на те, що 20 січня 2016 року померла його мати - ОСОБА_2.

23 січня 2016 року заявнику було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2, ДНР № 023398 видане Калинівським відділом записів актів громадянського стану м. Донецька Державної Реєстраціної палати Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, актовий запис - № 86.

Посилаючись на вищевикладене та норми закону заявник просив суд встановити факт того, що ОСОБА_2, померла в м. Донецьк та визнати датою її смерті 20 січня 2016 року.

У судове засідання представник заявника не з»явилася, звернулася до суду із клопотанням про слухання справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх.

Представник зацікавленої особи: Відділу реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у судове свого представника не направило, звернулося до суду із клопотанням про слухання справи за його відсутності.

Суд, зясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 20 січня 2016 року померла мати заявника - ОСОБА_2.

23 січня 2016 року заявнику було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2, ДНР № 023398 видане Калинівським відділом записів актів громадянського стану м. Донецька Державної Реєстраціної палати Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, актовий запис - № 86.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров»я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження-це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до вимог п. 8 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Вирішуючи питання відносно того, чи можуть бути вищезазначені документи, видані органами Донецької народної республіки, належними та допустимими доказами, якими може бути підтверджений факт смерті, суд керується наступним.

Яквбачається зпостанов Верховної Ради України від 27.01.2015 року та 04.02.2015 року останньою визначено не легітимність утворення та існування Донецької народної республіки.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема,Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Так, частиною 1ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно доКонституціїта законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно ч. 2ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»також передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, судом запропоновано представнику заявникові подати додаткові докази, на підтвердження заявлених вимог.

Як вбачається зі змісту Наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції», доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, зокрема Державного реєстру актів цивільного стану громадян, на території Донецької області, зокрема, м. Донецьк, тимчасово припинено, до закінчення антитерористичної операції на сході України. Тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться, зокрема, на території м. Донецька.

Слід також зазначити, що відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п. 1 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов»язується з наступним вирішенням спору про право.

За вимогами ст. ст. 57-59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів або заперечень. Згідно з положеннями вказаної ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Також слід зазначити, що за правилами ч. 1 ст. 259 ЦПК України в разі задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Частиною 1ст. 59 ЦПК Українипередбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За таких обставин суд, не може брати до уваги як належні та допустимі докази підтвердження факту смерті ОСОБА_2, свідоцтво про смерть ДНР № 023398 від 23.01.2016 року та медичне свідоцтво про смерть за №111 від 20.01.2016 року, які видані на тимчасово окупованій території.

Керуючись ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», Наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції», Наказу Міністерства охорони здоров»я України від 08 серпня 2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, як засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024, п. п. 1, 5, 13, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, ст. ст. 57-60, 209, 212-215, 218, 234, 256, 257-1, 259 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа - Відділ реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції про встанновлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Д.Д.Усатов