Ухвала суду № 57647980, 10.05.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/11/16-ц Головуючий у 1-й інст. Щербаченко І. В.

Категорія 53 Доповідач Заполовський В. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Зазначав, що з 23 квітня 2014 року працює на посаді начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Коростишівському районі Житомирської області.

Наказом № 1455 директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 28 грудня 2015 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, хоча будь-яких порушень з його боку не було, а оголошення йому догани не має законного підґрунтя.

Крім того зазначив, що наказ начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Житомирській області №34 від 03 лютого 2015 року «Про упорядкування службових відряджень», зокрема вимоги частини 2 наказу є незаконними, оскільки суперечать Статуту та Положенню.

За наведених обставин ОСОБА_1 просив постановити рішення суду, яким визнати незаконним та скасувати частину 2 наказу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Житомирській області № 34 від 03 лютого 2015 року «Про упорядкування службових відряджень» та визнати незаконним і скасувати наказ № 1455 директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 28 грудня 2015 року про накладення стягнення.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема зазначає, що вимога пункту 2 наказу від 03.02.2015року №34 про необхідність отримання дозволу керівника управління на виїзд у відрядження обмежує його права як начальника відділення, а тому є протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду про скасування даної частини наказу. Крім того, для начальників відділень дана вимога наказу не вимагала письмового дозволу керівника управління, що фактично визнано останнім, а таку вимогу передбачили лише з 18.01.2016 року наказом № 9.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів визнає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів ті обставини, на яких грунтуються його позовні вимоги та не надав доказів на підтвердження своїх вимог, а тому відмовив у задоволенні позову.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 3 Кодексу законів про працю України (КЗпП) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Положеннями статті 142 КЗпП встановлено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

У відповідності до статті 147-1 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Статтями 148 та 149 цього ж Кодексу передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до наказу №01-7-к від 20 січня 2015 року директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України позивача ОСОБА_1 було призначено з 22 січня 2015 року на посаду начальника відділення виконавчої дирекції Фонду у Коростишівському районі Житомирської області (а.с.62).

Відповідно до пункту 1.5 Посадової інструкції начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Коростишівському районі начальник відділення у своїй роботі керується Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», статутом Фонду, рішеннями правління Фонду, наказами виконавчої дирекції Фонду та управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області, Положенням про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Коростишівському районі, Кодексом законів про працю України, посадовою інструкцією (а.с.63 - 66).

Наказом начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Житомирській області №34 від 03 лютого 2015 року „Про упорядкування службових відряджень", зокрема пунктом 2 визначено, що рішення про службове відрядження за межі району та його термін щодо начальників відділень виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області приймається начальником управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області, а в разі його відсутності заступником начальника управління.

З вказаним наказом та додатком до наказу, а саме завданням на відрядження позивач був ознайомлений під розписку (а.с.48, 49).

01.12.2015 року ОСОБА_1, як начальником відділення виконавчої дирекції Фонду у Коростишівському районі Житомирської області видано наказ №58 про відрядження себе в м.Житомир у виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Житомирській області для вирішення виробничих потреб (а.с.14).

Проте, як встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, начальником управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області рішення про службове відрядження 01.12.2015 року начальника відділення виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_1 за межі району не приймалось.

Тобто, відрядження ОСОБА_1 в м.Житомир відповідно до наказу №58 від 01.12.2015 року здійснено всупереч вимог пункту 2 наказу начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Житомирській області №34 від 03 лютого 2015 року (а.с.92-98).

Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 в день відрядження 01.12. 2015 року брав участь у судовому засіданні як фізична особа у справі за його позовом, а не як представник відділення.

При цьому, доказів про вирішення виробничих питань в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Житомирській області, куди був відряджений ОСОБА_1, матеріали справи не містять.

Водночас, твердження позивача про те, що його відрядження було погоджене з начальником управління виконавчої дирекції в усній формі є безпідставним, оскільки не підтверджене будь-якими доказами.

Є безпідставними і доводи позивача про те, що на відрядження для начальників відділень дана вимога наказу №34 не вимагала письмового дозволу керівника управління, оскільки таке спростовується змістом вказаного наказу та додатком до нього, зокрема завданням на відрядження, з якими позивач ознайомлений під розписку (а.с.48, 49). Ці ж доводи позивача спростовуються матеріалами справи, а саме оформленими завданнями на відрядження начальників відділень виконавчої дирекції Фонду інших районів Житомирської області, що свідчить про необхідність письмового дозволу на відрядження (а.с.86, 87).

У зв'язку з наведеними порушеннями трудової дисципліни, допущених позивачем, наказом №1455 директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 28.12.2015 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану (а.с.12, 13).

При цьому, як свідчать матеріали справи, при винесенні наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в повній мірі дотримано вимоги трудового законодавства про працю, а саме:

за порушення трудової дисципліни, а саме за порушення вимог пункту 2 наказу управління від 03.02.2015 року №34 - неузгодження ОСОБА_1 відрядження 01.12.2015 року з начальником управління, пунктів 1,4; 1.5; 4.2 Посадової інструкції, пунктів 2; 8 Положення про відділення, розділу 111 (пункти 3; 5; 6; 8) Правил внутрішнього трудового розпорядку до ОСОБА_1 застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення - догану;

до застосування дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення, які були надані останнім та в яких він не надав обгрунтованих переконливих причин порушення ним вимог наказу від 03.02.2015 року №34;

при застосуванні стягнення керівником виконавчої дирекції Фонду були враховані тяжкість вчиненого проступку ОСОБА_1, обставини, при яких він вчинений, попередня робота і поведінка, а також ту обставину, що ОСОБА_1 систематично порушувались вимоги зазначеного наказу, що фактично визнано останнім;

ОСОБА_1 в триденний термін було ознайомлено з наказом про догану під розписку.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та начальником управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Житомирській області дотримано порядок накладення на позивача дисциплінарного стягнення, а посилання останнього на те, що контроль за дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку працівників відділень не належить до повноважень начальника управління, не грунтується на матеріалах справи.

Також, є правильним висновок суду про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування частини 2 наказу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Житомирській області від 03 лютого 2015 року №34 «Про упорядкування службових відряджень», оскільки, як підтверджено матеріалами справи, зазначений наказ виданий в межах повноважень начальника управління, про що свідчить Положення про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Житомирській області, відповідно до пункту 8 якого начальник управління видає у межах своєї компетенції накази, постанови, розпорядження тощо (а.с.40-45).

Крім того, положення наказу узгоджуються з Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників управлінь та відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Житомирській області, затверджених загальними зборами трудового колективу управління ВДФ (а.с.46-47).

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги про протиправність вимоги пункту 2 оскаржуваного наказу від 03.02.2015року №34 є безпідставними.

Сукупність встановлених судом обставин та наведених норм права, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що суд першої інстанції вирішуючи спір повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, права і обов'язки сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Оскільки з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги не вбачається порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів відповідно до ст.308 ЦПК України вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді