Ухвала суду № 57647970, 11.05.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/668/15-к Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І.

Категорія ч.1 ст.366КК України Доповідач Мельничук Н. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді . . . . . . . . . Мельничук Н.М.

суддів . . . . . . . . . . . . . Заліщука М.С., Ткача С.О.,

за участю секретаря судового засідання . . . . . . .Гибало В.О.

прокурора . . . . . . . . . . . . . . . .Ширяєва А.М.

захисника . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у суді 1-ї інстанції на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 02 березня 2016 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 числа народження, уродженця м. Житомира, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на момент складання обвинувального акту, проживаючого у АДРЕСА_1

за ч.1 ст.366 КК України виправдано у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину.

Процесуальні витрати в розмірі 429 грн. 66 коп., пов'язані із залученням експерта при проведенні НДЕКЦ УМВС України в Житомирській області почеркознавчої експертизи, віднесено на рахунок держави.

в с т а н о в и л а:

Відповідно до вироку, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він, обіймаючи посаду інспектора з дізнання ВДАІ Житомирського MB УМВС України в Житомирській області, вчинив службове підроблення за наступних обставин. Так, отримавши рапорт старшого інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Прохорчука О.В. від 30.12.2013 року про те, що 29.12.2013 року під час несення служби на 20 км автодороги «Київ-Овруч» в с. Нові Петрівці близько 12 години 30 хвилин автомобіль «Фольксваген» (номерний знак НОМЕР_1) не виконав його вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 ПДР України, визначив, що правопорушення передбачене ст.122-2 КУпАП вчинене ОСОБА_9 - власником автомобіля марки «Фольксваген Гольф Плас», номерний знак НОМЕР_1. При цьому зазначений автомобіль не був зупинений інспектором УДАІ ГУМВС України в Київській області, та особа, яка керувала цим транспортним засобом, встановлена не була.

Будучи обізнаним про свої службові обов'язки, у тому числі щодо збирання доказів вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_7, будучи службовою особою, проігнорував вжиття належних заходів, передбачених ст. 251 КУпАП, спрямованих на встановлення доказів вини ОСОБА_9 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, та 9 січня 2014 року в приміщенні ВДАІ Житомирського MB УМВС України в Житомирській області за адресою: м. Житомир, 5-й км вул. Жуйка, в порушення вимог ст. ст. 254, 256 КУпАП та п. 4.2 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, без проведення перевірки фактів, викладених у рапорті Прохорчука О.В., не переконавшись, що ОСОБА_9 дійсно перебував у зазначений у рапорті час та місці, без відібрання пояснення у правопорушника та збирання будь-яких інших доказів правопорушення, вніс до офіційного документу - протоколу про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 426606 завідомо неправдиві відомості про те, що саме ОСОБА_9 29.12.2013 близько 12 год. 30 хв. на 20 км автодороги «Київ-Овруч» вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП. У подальшому вказаний протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_9 направлено для розгляду по суті до Богунського районного суду м. Житомира. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 28.02.2014 року провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_9 закрито у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП. Такі дії ОСОБА_7 прокурором кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України, як внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року обвинувачений ОСОБА_7 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть від 15.04.2015 року. Сестра померлого обвинуваченого ОСОБА_11 29.04.2015 року подала суду заяву про проведення судового розгляду у зв'язку з необхідністю реабілітації померлого брата ОСОБА_7, що в силу п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України стало підставою для проведення судового розгляду.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення не знайшло свого підтвердження, не встановлено складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України і тому постановив виправдувальний вирок, оскільки не доведено, що ОСОБА_7 діяв з прямим умислом під час внесення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення даних щодо порушення ОСОБА_9 ст.122-2 КУпАП. Так, стороною обвинувачення не було доведено, що обвинуваченому ОСОБА_7 було відомо про те, що в час, зазначений у рапорті інспектора ДПС Прохорчука О.В., ОСОБА_9 перебував в іншому місці. Такі відомості обвинуваченому надав ОСОБА_9, однак, ці відомості суперечили відомостям рапорту інспектора ДПС Прохорчука О.В., а сам ОСОБА_9 не заперечував, що перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення повідомив про те, що 29.12.2013 він керування транспортним засобом нікому не передавав. В пояснені, даному ОСОБА_9 при складанні протоколу відносно нього, він послався на свідка свого алібі, однак не зазначив його прізвища. Викладене в сукупності давало обвинуваченому ОСОБА_7 підстави сумніватись в правдивості алібі ОСОБА_9, та підстави вважати, що саме ОСОБА_9 знаходився за кермом свого автомобіля та не виконав вимогу інспектора ДПС про зупинку транспортного засобу.

Посилання сторони обвинувачення на невжиття ОСОБА_7 заходів, передбачених статтею 251 КУпАП, спрямованих на встановлення доказів вини ОСОБА_9 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, судом до уваги не взято, оскільки не входить до об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. Покарання не призначати у зв'язку зі смертю обвинуваченого.

Посилається на те, що судом не взято до уваги той факт, що перед складанням протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_7, що у час, зазначений у рапорті Прохорчука О.В., він перебував у м. Житомирі і у нього є свідки, які це можуть підтвердити, однак, ОСОБА_7 записав дане пояснення у протокол про вчинення адміністративного правопорушення, не відібравши пояснень у ОСОБА_9 та залишив без перевірки зазначені обставини. Також зазначає, що обвинуваченим не були враховані відомості із системи відеофіксації транспортних засобів «Відеоконтроль-Рубіж», згідно яких 29.12.2013 автомобіль ОСОБА_9 не був зафіксований взагалі, а також відсутність у рапорті інспектора ДПС Прохорчука О.В. підстав для зупинки транспортного засобу ОСОБА_9, згідно п.21-1 ст. 21 Закону України «Про міліцію».

Вважає, що вищевказані обставини у сукупності доводять прямий умисел обвинуваченого ОСОБА_7 на складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_9, при наявності фактів, які вказують на невчинення останнім адміністративного правопорушення.

Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано такі докази, як алгоритм щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно осіб, які порушили ПДР, яким регламентується складання та оформлення документів у випадку не виконання водіям транспортного засобу вимоги про зупинку, що надійшов до УДАІ; показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що при складанні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення з приводу невиконання вимоги інспектора ВДАІ на зупинку, має вжити заходів до встановлення особи правопорушника, шляхом відібрання пояснень та інше; інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затверджену наказом МВС України № 77 від 26.02.2009; Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, заперечення захисника проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Згідно п.1 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначаються - формулювання обвинувачення, яке пред?явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Як убачається з вироку, суд 1-ї інстанції дослідивши докази безпосередньо сторони обвинувачення, зазначив їх зміст у вироку, однак не навів належних, достатніх мотивів та підстав відкидання доказів обвинувачення. Потім навів загальні мотиви відсутності складу злочину у діянні ОСОБА_7 у вироку, тоді коли відповідно до чинного КПК України суд повинен кожному доказу як сторони обвинувачення, так і сторони захисту дати належну оцінку у судовому рішенні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ч.4 ст.370 КПК України вирок суду є невмотивованим.

Із журналів судового засідання та технічного запису судового провадження убачається, що докази досудового розслідування у 2-х томах були передані суду під час судового провадження. Суд вибірково, згідно описів в цих томах, сам оголосив матеріали кримінального провадження в якості доказів обвинувачення замість того, щоб приєднати до провадження лише ті документи, які є дійсно доказами, бо сторона, що оголошує надані нею докази доводить їх належність та допустимість.

Суд не дотримався цих принципів, а прийняв від прокурора список певних документів із матеріалів кримінального провадження, назвавши їх без будь-якого обґрунтування доказами і оголосив їх без постановлення рішення про приєднання їх до кримінального провадження, як докази.

Колегія суддів вважає, що суд дослідив докази в порушення вимог ч.1 ст. 349, ст. 358 КПК України.

Крім того, поза увагою суду залишилось те, що відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який повинен відповідати вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Як установлено колегією суддів, матеріали кримінального провадження містять обвинувальний акт, який не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, так як не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону.

Відповідно до ст.ст. 409, 412 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вказані порушення є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і є таким порушеннями, які перешкоджають суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

У зв?язку з цим колегія суддів скасовує вирок суду і оскільки при скасуванні вироку остаточно розглянути дане кримінальне провадження за наведених порушень кримінально-процесуального закону в апеляційному порядку є неможливим, а ч.1 ст.415 КПК України не передбачено таку підставу для скасування вироку з призначенням нового розгляду у суді 1-ї інстанції та за відсутності інших положень процесуального закону, які б регулювали дане питання кримінального провадження, апеляційний суд вважає за можливе застосувати вимоги ст.7, ч.6 ст. 9 КПК України, та скасувати вирок, призначити кримінальне провадження до нового розгляду в суді першої інстанції.

При новому розгляді кримінального провадження необхідно врахувати зазначене в цій ухвалі і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 415 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Житомирської області задовольнити частково, а вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 02 березня 2016 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий судовий розгляд цього кримінального провадження у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

С у д д і: