Рішення № 57647967, 11.05.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/5481/13-ц Головуючий у 1-й інст. Замега О.В. (ВССУ)

Категорія 27 Доповідач Галацевич О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Борисюка Р.М., Широкової Л.В.,

з участю секретаря судового засідання Мишаковської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської бласті від 27 травня 2014 року,

встановила:

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, обґрунтовуючи вимоги тим, що 11 травня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_1 укладено договір № 63/ФКВ-07, за умовами якого останній отримав споживчий кредит у розмірі 20700 доларів США зі сплатою 14,2 % річних за користування кредитом, строком до 10 травня 2012 року. На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 11 травня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір поруки № 63/Zфпор-07, згідно з умовами якого остання зобов'язалася відповідати за належне виконання позичальником умов кредитного договору.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України (далі - НБУ) укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до п. 4.1 якого ТОВ «Укрпромбанк» передало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед НБУ.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 14 серпня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 262 427 грн 53 коп., яку позивач просив стягнути із солідарних боржників.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДельтаБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 262 427, 53 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від З0 вересня 2014 року рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2014 року в частині задоволення позову скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 лютого 2015 року скасовано рішення апеляційного суду Житомирської області від З0 вересня 2014 року в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 25 березня 2015 року змінено рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2014 року у частині вимог до ОСОБА_1, зменшено розмір стягнутої із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором із 262 427, 53 грн до 251 271, 23 грн та судовий збір. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року рішення Апеляційного суду Житомирської області від 25 березня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та їх неповне з'ясування, порушення норм матеріального права, просить рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом безпідставно не застосовано наслідки спливу позовної давності, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити. Крім того, заперечував правильність проведених банком зарахувань отриманих від нього коштів за складовими боргу (тіло кредиту, проценти, пеня та ін.), внаслідок чого залишок боргу за тілом кредиту не зменшувався та становив базу нарахування інших платежів у більшому розмірі.

В судове засідання сторони 20.04.2016 та 11.05.2016 року не з'явились. Від представника ПАТ «Дельта Банк» надійшли заяви про розгляд справи у його відсутність. 19.04.2016 року ОСОБА_1, надіслав апеляційному суду заяву про перенесення розгляду справи, призначеного на 20.04.2016 року, у зв'язку із його зайнятістю на роботі (а.с. 116 т. 2), внаслідок чого розгляд справи відкладено на 11.05.2016 року. 11.05.2016 року належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 (а.с.118 т.2) в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду його апеляційної скарги або розгляд справи у його відсутність на адресу суду не надсилав.

Справу розглянуто відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність сторін на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 належним чином не виконував свої обов'язки за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед кредитором, що є підставою для стягнення з боржника заборгованості.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Встановлено, що 11 травня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 63/ФКВ-07, за умовами якого позичальник отримав споживчий кредит у розмірі 20 700 доларів США зі сплатою 14, 2 % річних за користування кредитом строком до 10 травня 2012 року. Повернення кредиту ОСОБА_1 визначено щомісячними зобов'язаннями відповідно до графіку платежів.

На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 11 травня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 63/2фпор-07.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України (далі - НБУ) укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до п. 4.1 якого ТОВ «Укрпромбанк» передало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед НБУ.

Пунктом 4.3 договору про передачу активів і кредитних зобов'язань передбачено, що ТОВ «Дельта Банк» у власність переходять (відступаються) права вимоги за зобов'язаннями, в обсязі і на умовах, що існували на момент передачі договорів (а.с. 22 т.1).

Із додатку № 2 до вказаного вище договору вбачається, що ТОВ «Укрпромбанк» передано ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 11 травня 2007 року № 63/ФКВ-07 станом на 30 червня 2010 року у розмірі 23 549 доларів 58 центів США,що еквівалентно 186 632 грн. 76 коп.(а.с.25 т.1).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується ОСОБА_1 те, що останній платіж він здійснив 16 червня 2010 року (а.с. 80 т.1).

Після передачі активів та кредитних зобов'язань відповідачем платежі на погашення кредиту не здійснювались.

Згідно з розрахунком, наданим ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором 63/ФКВ-07 від 11.05.2007 року за період з 01 липня 2010 року по 14 серпня 2013 року становить 262 427 грн. 53 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 20 688 доларів 87 центів США, що еквівалентно 165 366 грн. 14 коп. та заборгованості за процентами в розмірі 12 143 долари 30 центів США, що еквівалентно 97 061 грн. 40 коп.(а.с.19, 221 т.1). Саме цю суму заборгованості за кредитним договором просив стягнути банк з відповідачів у позовній заяві (а.с.1-4,37-38 т. 1).

Згідно вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Якщо умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення (висновки Верховного Суду України, викладені у постановах № 6-116цс 13 від 6 листопада 2013 року та № 6-160цс14 від 19 листопада 2014 року, № 6-331цс15 від 01 липня 2015 року, № 6-154цс15 від 30 вересня 2015 року).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що на підставі заяви про застосування позовної давності (за умови, що зміст спірних правовідносин не передбачає збільшення тривалості позовної давності порівняно із загальним строком та відсутності виконання зобов'язання) кредитна заборгованість за тілом кредиту та процентами підлягає стягненню за останні календарні три роки перед зверненням кредитора до суду, а стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Оскільки відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування (а.с. 13 т.1) погашення кредиту повинно здійснюватись ОСОБА_1 частинами кожного місяця, тому початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Відтак щодо сплати чергового платежу - 10.07.2010 року строк позовної давності закінчився 10.07.2013 року, щодо сплати наступного платежу - 10.08.2010 року строк позовної давності закінчився - 10.08.2013 року. За наступним черговим платежем (10.09.2010 року) строк позовної давності закінчився б - 10.09.2013 року, проте Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 04 вересня 2013 року, обрахувавши суму заборгованості за кредитом станом на 13.08.2013 року.

Отже Банком пропущено строк звернення до суду відносно стягнення суми кредиту з нарахованими відсотками за липень та серпень 2010 року і на користь банку підлягають стягненню платежі прострочені в період із вересня 2010 року по вересень 2013 року.

З вище наведених підстав, доводи апеляційної скарги та заяви, поданої під час розгляду справи у суді першої інстанції, щодо застосування строків позовної давності у справі у цій частині є обґрунтованими а висновок суду першої інстанції про те, що строк позовної давності ПАТ «Дельта Банк» не пропущений, а спливає 10.05.2015 року, є помилковим.

Враховуючи, що на користь банку підлягає стягненню заборгованість за період з вересня 2010 року по 14 серпня 2013 року (в межах позовних вимог) та враховуючи вказівки, приведені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року, колегія суддів при обрахунку суми заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 виходить з наступного.

За змістом п. 2.14. кредитного договору, при надходженні від позичальника коштів на сплату заборгованості за цим договором черговість платежів встановлюється банком відповідно до вимог п. 4.2.2. цього договору.

Відповідно до умов п. 4.2.2. кредитного договору, грошові кошти на виконання зобов'язань, передбачених цим договором, спрямовуються в наступній черговості: 1) на сплату прострочених процентів за користування кредитом; 2) на сплату прострочених комісій, якщо їх сплата передбачена умовами договору; 3) на сплату простроченої заборгованості за кредитом; 4) на сплату нарахованих процентів за користування кредитом; 5) на сплату комісій, якщо їх сплата передбачена умовами цього договору; 6) на сплату строкової заборгованості за кредитом; 7) на сплату штрафних санкцій; 8) на сплату інших платежів за цим договором.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечував правильність проведених банком зарахувань отриманих від нього коштів за складовими боргу (тіло кредиту, проценти, пеня та ін.), внаслідок чого залишок боргу за тілом кредиту не зменшувався та становив базу нарахування інших платежів у більшому розмірі.

Разом з тим, він будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів щодо неправильності проведених банком зарахувань отриманих від нього коштів за складовими боргу та спростування наданого банком розрахунку суми заборгованості під час неодноразових розглядів справи як судом першої так і апеляційної інстанцій не надав. Клопотання про призначення судової-бухгалтерської експертизи, про право на яке повідомлялось судами відповідачу, у тому числі в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.02.2015 року та 17.02.2016 року, постановлених за наслідками розгляду його касаційних скарг, для з'ясування вказаних ним обставин та дійсного розміру заборгованості за період з вересня 2010 року по 14 серпня 2013 року останній суду не заявляв. В судові засідання 20.04.2016 року та 11.05.2016 року ОСОБА_1 не з'явився, письмових клопотань з цього приводу не надсилав. Тому такі його доводи визнаються колегією суддів необґрунтованими, а справа розглянута за наявними у матеріалах доказами.

Крім того, враховуючи, що позичальником порушувався графік погашення кредиту, кошти на його погашення вносились не в повному розмірі, зарахування коштів здійснювалось банком відповідно до вищевказаних умов договору у першу чергу на сплату прострочених платежів, внаслідок чого залишок боргу за тілом кредиту не зменшувався.

Згідно наданого банком розрахунку прострочена заборгованість за тілом кредиту станом на 14 серпня 2013 року становить 165 366,14 грн., заборгованість за відсотками становить 97 061,40 грн. Щомісячний платіж по тілу кредиту становить 690 доларів США.

Позивач просив стягнути заборгованість по кредиту у гривневому еквіваленті із розрахунку 7,99 грн. за 1 долар (а.с. 19, 221 т.1).

Заборгованість відповідача по тілу кредиту за липень та серпень 2010 року складає 11 026,20 грн. ( 690 дол. США х 2 місяці = 1380 дол. х 7,99).

А тому із застосуванням строку позовної давності до стягнення підлягає 154 339,94 грн. заборгованості за тілом кредиту (165 366,14-11 026,20).

Відповідно до п.1.5 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом складає 14,2 % річних.

Отже, місячна процентна ставка за кредитом складає 1,18 % (14,2% :12міс.), а заборгованість за процентами за місяць становить 65,05грн. (690дол.США (тіло кредиту) х 7,99грн. = 5513,10грн. х 1,18%). Заборгованість за відсотками за липень та серпень 2010 року складає 130,11грн. ( 65,05х2міс.).

Загальна сума заборгованості за відсотками з урахуванням строку позовної давності складає 96 931,29грн. (97 061,40грн.- 130,11).

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині зменшення суми тіла кредиту з 165 366,14грн. до 154 339,94 грн., суми процентів - з 97 061,40грн. до 96 931,29грн., а загальна сума заборгованості за кредитним договором №63/ФКВ-07 від 11 травня 2007 року підлягає зменшенню - з 262 427,53грн. до 251 271,23грн.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України підлягає зменшенню розмір стягнутого судом першої інстанції судового збору з 2 624,27 грн. до 2 512,71грн.

Рішення у частині відмови у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_2 сторонами не оскаржувалось, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської бласті від 27 травня 2014 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором № 63/ФКВ-07 від 11 травня 2007 року з 262 427,53 грн. до 251271,23 грн. та розмір судового збору з 2624,27 грн. до 2512,71 грн.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: