Ухвала суду № 57647314, 11.05.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/931/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Восковська О.А. Провадження № 22-ц/773/823/16 Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Стрільчука В.А., Карпук А.К.,

секретар судових засідань ОСОБА_1,

з участю представника відповідача ПАТ "Державний ощадний банк України" ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк»), ОСОБА_4 про визнання недійним договору поруки. На обґрунтування своїх вимог зазначала, що 12 травня 2009 року між нею та відповідачами укладено договір поруки № 5134, який був забезпеченням виконання зобовязань ОСОБА_4 за кредитним договором № 2942 від 04 травня 2007 року перед ПАТ «Ощадбанк».

Посилаючись на п.7 ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) при зверненні з даним позовом до Ковельського міськрайонного суду Волинської області, просила визнати недійсним вищенаведений договір поруки (а. с. 2-4).

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 березня 2016 року провадження у справі було відкрито (а. с. 26).

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2016 року задоволено клопотання ПАТ «Ощадбанк» про передачу справи за підсудністю до Луцького міськрайонного суду Волинської області (а. с. 47, 48) та дану цивільну справу передано на розгляд до Луцького міськрайонного суду Волинської області (а. с. 62, 63).

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_5, покликаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу і передати питання на розгляд до суду першої інстанції - Ковельського міськрайонного суду Волинської області (а. с. 71-73).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду першої інстанції без змін, виходячи з наступних підстав.

Передаючи справу на розгляд до іншого суду за підсудністю, суд першої інстанції керувався ст. ст. 109, 116, 130 ЦПК України та виходив із того, що після відкриття провадження у цій справі і до початку судового розгляду виявилось, що позов позивача у цій справі було прийнято судом першої інстанції з порушенням правил підсудності та дана справа підсудна Луцькому міськрайонному суду Волинської області. При цьому суд першої інстанції вказував, що ЗУ «Про захист прав споживача» на правовідносини, що склались між сторонами, не поширюється.

Такі висновки суду є правильними та зроблені з врахуванням обставин справи та норм матеріального та процесуального права, що регулюють дані правовідносини.

Як вбачається з договору поруки, що оспорюється (а. с. 17), 12 травня 2009 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Державний ощадний банк України» було укладено договір поруки №5134 за умовами якого поручитель зобовязалась перед кредитором ВАТ «Державний ощадний банк України» відповідати солідарно у повному обсязі за своєчасне виконання боржником - ОСОБА_4 зобовязання за кредитним договором №2942 від 04 травня 2007 року. Даний договір, як і кредитний договір, укладені у м. Луцьку.

Вважаючи даний договір поруки таким, що укладений з порушенням норм діючого законодавства, оскільки на час його укладення, а саме 12.05.2009 року ОСОБА_4 уже не виконував умов кредитного договору, а справа щодо стягнення з нього кредитної заборгованості перебувала в провадженні суду. Вказує, що відповідачі за зловмисною домовленістю, спонукали її до укладення договору, що не відповідало її волевиявленню. Просила визнати недійсним договір поруки №5134, укладений 12 травня 2009 року між нею, ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб предявляються в суд за їх місцем знаходження.

Звертаючись до Ковельського міськрайонного суду з даним позовом ОСОБА_3, вказуючи про альтернативну підсудність з покликанням на п. 7 ст. 110 ЦПК України, зазначала про те, що у м. Ковелі розташоване безбалансове банківське відділення №10002/0119 філії Волинського обласного управління ПАТ «Ощадбанк».

За змістом п. 7 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача ПАТ «Ощадбанк» кредитний договір та договір поруки, що оспорюється, були укладені в місті Луцьку між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та філією Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк». Кредитний договір виконувався також за місцем його укладення.

Таким чином, позов ОСОБА_3 виник саме у зв'язку з діяльністю філії Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк», з яким було укладено договір поруки, а не з безбалансовим банківським відділенням №10002/0119 філії Волинського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» у м. Ковелі про яке зазначала позивач у позовній заяві.

Ухвалою від 23 березня 2016 року суддею Ковельського міськрайонного суду відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Ощадбанк», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки.

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності (п. 2 ч. 1. 116 ЦПК України).

Встановивши непідсудність даної справи Ковельському міськорайонному суду до початку розгляду справи по суті суд першої інстанції обґрунтовано скерував дану цивільну справу до Луцького міськорайонного суду якому вона підсудна.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ЗУ «Про захист прав споживачів», який надає можливість предявити позов за місцем проживання позивача, на дані правовідносини не поширюється виходячи з наступного.

Споживач в розумінні п. 22 ст. 1 ЗУ "Про захист прав споживачів" - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

ОСОБА_3 укладаючи договір поруки не придбавала, не замовляла та на використовувала продукцію ПАТ «Ощадбанк», а лише взяла на себе зобовязальні обовязки щодо виконання ОСОБА_4 умов укладеного останнім кредитного договору.

Конституційний суд України в своєму рішенні від 10.11.2011 року, № 15-рп/2011 зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Аналізуючи норми ЗУ "Про захист прав споживачів" та беручи до уваги рішення Конституційного Суду України, поручителя не можна вважати споживачем банківських послуг, а тому позов про визнання договору поруки недійсним предявляється з врахуванням підсудності визначеної ст. 110 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. 169 ЦПК України є безпідставними та голослівними. За змістом апеляційної скарги представник позивача ОСОБА_5 вказує, що 08.04.2016 року суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з метою підготовки заперечень на клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю. Як вбачається з матеріалів справи 08.04.2016 року розгляд даної цивільної справи не відбувався. Також слід зазначити, що за змістом ст. 168 ЦПК України клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала, що і було зроблено судом першої інстанції.

Долучена до апеляційної скарги ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.02.2016 року свідчить, що правовідносини що були предметом розгляду у справі за результатами якої постановлена дана ухвала та правовідносини у даній цивільній справі є відмінними. Так, у справі за позовом ОСОБА_6 ставилось питання щодо розірвання кредитного договору, який ним був укладений, а в даній цивільній справі оспорюється договір поруки.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Безпідставне прийняття судом до свого провадження позову, що йому не підсудний та його розгляд, буде порушувати законні права та інтереси відповідачів, якими у даній ситуації є ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4, що є не припустимим.

Скерувавши справу до суду, якому вона підсудна, суд першої інстанції жодним чином не порушив права позивача на доступ до правосуддя.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з дотриманням вимог процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 відхилити, а ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: