Ухвала суду № 57647287, 06.05.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/14373/12 Провадження №11/773/2/16 Головуючий у 1 інстанції:Квятковський М.С. Категорія:ч.1 ст.366, 3 ст.365, ч. 3 ст.212 КК України. Доповідач: Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Силки Г.І.,

суддів Лозовського А.О., Здрилюк О.І.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

прокурора Сіжука В.П.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляціями цивільного позивача ОСОБА_8 ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, захисника засудженого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_9, захисника засудженої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_2, захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_6, прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2014 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, вдівця, пенсіонера, раніше не судимого, засудженого:

- за ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на три роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі вісімсот пятдесят гривень із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на два роки;

- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст.366 КК України - у виді штрафу в розмірі вісімсот пятдесят гривень із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на два роки;

- за ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі триста сорок тисяч гривень із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на два роки та конфіскацією майна;

- за ч. 4 ст. 191 КК України - у виді позбавлення волі на пять років із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 212; ч. 4 ст. 191 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на три роки та штрафу в розмірі триста сорок тисяч гривень, який виконується самостійно.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_5 звільнено від покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 366 КК України у звязку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

За ч. 2 ст. 209 КК України ОСОБА_5 виправдано на підставі ч.4 ст. 327 КПК України (в редакції 1960 року), у звязку з відсутністю у його діях складу цього злочину.

За ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України провадження по справі відносно ОСОБА_5 закрито у звязку із декриміналізацією, на підставі ч. 1 ст. 5 КК України, ч. 1 п. 2 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року).

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканку с. Зміїнець, вул. Журавлина, 35, Луцького району Волинської області, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружену, пенсіонерку, раніше не судиму, засуджену:

- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.364 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на три роки;

- за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України - у виді штрафу в розмірі вісімсот пятдесят гривень із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на два роки;

- за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України - у виді штрафу в розмірі вісімсот пятдесят гривень із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на два роки;

- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі вісімсот пятдесят гривень із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на два роки;

- за ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на три роки;

- за ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у виді штрафу в розмірі триста сорок тисяч гривень із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на два роки;

- за ч. 4 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на пять років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, передбачених: ч. 2 ст.28, ч. 2 ст.364; ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 212; ч. 4 ст. 191 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на пять років із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на три роки та штрафу в розмірі триста сорок тисяч гривень, який виконується самостійно.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання в частині позбавлення волі, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю три роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обовязки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладено обовязки: повідомлятиме органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично зявлятиметься для реєстрації у ці органи.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_7 звільнено від покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч.ч.2, 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України у звязку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

За ч. 2 ст. 209 КК України ОСОБА_7 виправдано на підставі ч. 4 ст. 327 КПК України (в редакції 1960 року) у звязку з відсутністю у її діях складу злочину.

За ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України провадження по справі відносно ОСОБА_7 закрито у звязку із декриміналізацією на підставі ч. 1 ст. 5 КК України, ч. 1 п. 2 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року).

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженеця та мешканеця АДРЕСА_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розведеного, непрацюючого, раніше несудимого, засудженого:

- за ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі вісімсот пятдесяти гривень із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на два роки;

- за ч. 5 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років із позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на три роки та конфіскацією майна.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_6 від покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у звязку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

Запобіжні заходи обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишено попередні підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у виді позбавлення волі ухвалено обчислювати з часу приведення вироку в цій частині до виконання тобто взяття під варту.

Ухвалено зараховати в строк відбуття покарання час перебування під вартою: ОСОБА_5 із 09.06. по 17.06. 2010 року та з 01 по 14 жовтня 2010 року; ОСОБА_6 із 12.11.2010 року по 09.09.2013 року.

Цивільні позови Державного агентства резерву України Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення заподіяних збитків задоволено.

Стягнуто на користь Державного агентства резерву України з ОСОБА_6 8022230 грн (вісім мільйонів двадцять дві тисячі двісті тридцять) гривень заподіяних злочином збитків.

Стягнуто з ОСОБА_5 і ОСОБА_7 солідарно на користь Державного агентства резерву України Державного комітету України з державного матеріального резерву заподіяні збитки в сумі 45271992 грн.58 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ДП «ОСОБА_8 комбінат хлібопродуктів №2» 185000 грн(сто вісімдесят пять тисяч) гривень заподіяних збитків.

Цивільний позов Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд» до ОСОБА_5 і ОСОБА_7 про стягнення з них солідарно 32706456 грн 43коп (тридцять два мільйони сімсот шість тисяч чотириста пятдесят шість) гривень 43 копійки заподіяних збитків залишено без розгляду.

Відмовлено у задоволенні цивільних позовів ОСОБА_8 обєднаної державної податкової інспекції до ОСОБА_5 і ОСОБА_7 про стягнення 4398250грн. (чотири мільйони триста девяносто вісім тисяч двісті пятдесят) гривень та 3847500 грн. (три мільйони вісімсот сорок сім тисяч пятсот) гривень податкового боргу.

Вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 21 січня 2015 року вирок луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2014 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5було змінено. Виключено з мотивувальної і резолютивної частини вироку посилання на ст..69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_10 і ОСОБА_7 за ч.3ст.212 КК України. Виключено з резолютивної частини вироку додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, повязані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій на державних підприємствах та установах, які призначені ОСОБА_6 за ч.1ст.366 КК України; ОСОБА_10 за ч.1ст.366, ч.2ст.28 ч.1ст.366 КК України; ОСОБА_7 за ч.2,3ст.27 ч.1ст.366, ч.2ст.28 ч.1ст.366 КК України. В решті вирок був залишений без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 січня 2015 року в частині засудження ОСОБА_6 за ч.5ст.191, ч.1ст.366 КК України, ОСОБА_5 за ч.2ст.28 ч.2ст.364, ч.1ст.366, ч.2ст.28 ч.1ст.366, ч.3 ст.212, ч.4 ст.191 КК України, ОСОБА_7 за ч.2ст 28 ч.2ст.364, ч.2ст.27 ч.1ст.366, ч.3ст.27 ч.1ст.366, ч.2ст.28 ч.1ст.366, ч.2ст.364, ч.3ст.212, ч.4 ст.191 КК України скасовано, а справу в цій частині направлено на новий апеляційний розгляд. В решті вирок суду і ухвалу апеляційного суду залишено без зміни.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області ,

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим та засуджений за те, що, працюючи на посаді директора державного підприємства «ОСОБА_8 комбінат хлібопродуктів №2» Державного комітету України з Державного матеріального резерву України (далі ДП «ОСОБА_8 КХП №2») та ОСОБА_7 на посаді заступника директора цього підприємства, будучи службовими особами, наділеними організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обовязками, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили злочини за таких обставин.

У вересні, жовтні та грудні 2009 року ОСОБА_5 одержав від невстановлених досудовим слідством службових осіб Держкомрезерву України, які діяли за попередньою змовою з генеральним директором ТзОВ «Конкорд Плюс» ОСОБА_6, наділеного організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обовязками, явно злочинні усні розпорядження про документальне оформлення закладки до державного резерву пшениці 3 класу врожаю 2009 року в кількості 5000 т і жита 3 класу врожаю 2009 року в кількості 2000 т від ТзОВ «Конкорд Плюс» на ДП «ОСОБА_8 КХП №2», хоча насправді ТзОВ «Конкорд Плюс» для зберігання на ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ніякого зерна не поставляло та між вказаними підприємствами договорів складського зберігання зерна не укладалось.

ОСОБА_5, прагнучи догодити невстановленим досудовим слідством службовим особам Держкомрезерву України, структурним підрозділом якого являється очолюване ним підприємство, тобто діючи в інших особистих інтересах і в інтересах третьої особи - ТзОВ «Конкорд Плюс» всупереч інтересам служби, дав згоду на вчинення зазначених дій і погодив їх із ОСОБА_7.

08 вересня 2009 року, 16 вересня 2009 року, 14 жовтня 2009 року та 10 грудня 2009 року ОСОБА_5, знаходячись у приміщенні ДП «ОСОБА_8 КХП №2», на виконання явно злочинних усних розпоряджень невстановлених досудовим слідством службових осіб Держкомрезерву України, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи, в інших особистих інтересах, в порушення вимог статей 26, 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» №37-IV від 04 липня 2002 року та пунктів 1.8, 1.9, 1.11, 4.1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства Аграрної політики України №198 від 27 червня 2003 року, через ОСОБА_7., дав незаконну вказівку бухгалтерам ОСОБА_11 і ОСОБА_12 на складання завідомо неправдивих документів - чотирьох простих складських свідоцтв на зерно на предявника АА 053098 №239 від 09 вересня 2009 року, АА 053100 №241 від 17 вересня 2009 року, АА 040036 №247 від 14 жовтня 2009 року та АА №040048 №251 від 11 грудня 2009 року, що являються офіційними документами, відповідно до яких ДП «ОСОБА_8 КХП №2» нібито прийняв на зберігання від ТзОВ «Конкорд Плюс» пшеницю 3 класу врожаю 2009 року в кількості 5000 т і жито 3 класу врожаю 2009 року, в кількості 2000 т, хоча насправді ТзОВ «Конкорд Плюс» на зберігання на ДП «ОСОБА_8 КХП №2» зерна не поставляло та договорів складського зберігання з названим підприємством не укладало.

На виконання вказівок директора ОСОБА_5 і його заступника ОСОБА_7 бухгалтери ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_11 і ОСОБА_12, які не були обізнані про їх злочинні наміри та про те, що ТзОВ «Конкорд Плюс» не зберігає зерна на ДП «ОСОБА_8 КХП №2», заповнили указані бланки чотирьох простих складських свідоцтв на зерно на предявника.

08 вересня 2009 року та 10 грудня 2009 року директор ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_5, за попередньою змовою зі своїм заступником ОСОБА_7, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах дав незаконну вказівку бухгалтерам ОСОБА_11 і ДудкінійО. Б. на складання завідомо неправдивих документів - двох приймальних актів форми Р-16 №1 (034208) від 09 вересня 2009 року та №8 (034212) від 11 грудня 2009 року, що являються офіційними документами, відповідно до яких ДП «ОСОБА_8 КХП №2» від ТзОВ «Конкорд Плюс» прийняв до державного резерву на відповідальне зберігання пшеницю 3 класу урожаю 2009 року в кількості 1000 т і жито 3 класу урожаю 2009 року в кількості 2000 т, хоча насправді на той час ТзОВ «Конкорд Плюс» ніякого зерна для закладення до державного резерву і для зберігання його на ДП «ОСОБА_8 КХП №2» не поставляло та не укладало з Держкомрезервом України ніяких контрактів про продаж зерна. ОСОБА_11 і ОСОБА_12. Б., які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_5 і ОСОБА_7 склали указані приймальні акти.

08 вересня 2009 року, 16 вересня 2009 року, 14 жовтня 2009 року та 10 грудня 2009 року в приміщенні ДП «ОСОБА_8 КХП №2» зазначені документи, а саме: прості складські свідоцтва на зерно на предявника АА 053098 №239 від 09 вересня 2009 року, АА 040036 №247 від 14 жовтня 2009 року, АА №040048 №251 від 11 грудня 2009року, приймальні акти форми Р-16 №1 (034208) від 09 вересня 2009 року і №8 (034212) від 11 грудня 2009 року, із внесеною до них неправдивою інформацією, були підписані заступником директора ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_7, а просте складське свідоцтво на зерно на предявника АА 053100 №241 від 17 вересня 2009 року - директором ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_5, а також засвідчені ними відтисками гербової печатки даного державного підприємства.

09 вересня 2009 року, 17 вересня 2009 року, 15 жовтня 2009 року та 11 грудня 2009 року за вказівкою ОСОБА_5 і ОСОБА_7, бухгалтери ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_11 і ОСОБА_12 завезли вищевказані підроблені документи в м.Київ на ДП «Укрресурси», розташоване за адресою: м. Київ, вул.Пестеля,4, яке виступало брокером під час закупки зерна Держкомрезервом України, де зазначені вище прості складські свідоцтва на зерно на предявника, за вказівкою невстановлених досудовим слідством осіб Держкомрезерву України, були передані на Аграрну біржу та використані генеральним директором ТзОВ «Конкорд Плюс» ОСОБА_6 при укладенні контрактів на закладку зерна до державного резерву.

Генеральний директор ТзОВ «Конкорд Плюс» ОСОБА_6, зловживаючи своїм службовим становищем , діючи з корисливих мотивів із метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, достовірно знаючи, що прості складські свідоцтва на зерно на предявника містять недостовірну інформацію, надав для брокерів Аграрної біржі ОСОБА_13 і ОСОБА_14 вказані підроблені документи та на підставі них уклав із цими брокерами договори-доручення про представництво ТзОВ «Конкорд Плюс»на Аграрній біржі під час продажі зерна Держкомрезерву України.

На підставі фіктивних документів - вищевказаних простих складських свідоцтв на зерно на предявника, відповідно до яких на ДП «ОСОБА_8 КХП №2» нібито зберігалось зерно ТзОВ «Конкорд Плюс» у зазначеній кількості, між названим товариством в особі брокерів ОСОБА_13, ОСОБА_15 і ОСОБА_14 - та Держкомрезервом України в особі брокера - працівника ДП «Укрресурси» ОСОБА_16, 09 вересня 2009 року, 17 вересня 2009 року, 15 жовтня 2009 року та 11 грудня 2009 року було укладено контракти відповідно за №№2131 АБ, 2149 АБ, 2238 АБ та 2379 АБ, згідно з якими продавець - ТзОВ «Конкорд Плюс» зобовязувалось поставити до державного резерву (ДП «ОСОБА_8 КХП №2») зерно урожаю 2009 року, зокрема, 1000 т пшениці 3 класу, вартістю 1251430 грн., 1000 т пшениці 3 класу, вартістю 1251430 грн., 3000 т пшениці 3 класу, вартістю 3754290 грн. та 2000 т жита 3 класу, вартістю 1765080 грн.

09 вересня 2009 року, 17 вересня 2009 року, 15 жовтня 2009 року та 11 грудня 2009 року, в м. Києві, за вказівками директора ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_5 і його заступника ОСОБА_7, бухгалтера ОСОБА_11 і ОСОБА_12 повністю заповнили приймальні акти форми Р-16 №1 (034208) від 09 вересня 2009 року та №8 (034212) від 11 грудня 2009 року, внісши в них, на підставі вищевказаних контрактів, відомості про вартість зерна, а також бухгалтер ОСОБА_11 повністю заповнила ще два приймальних акти форми Р-16 №1 (042641) від 17 вересня 2009 року, №2 (042666) від 15 жовтня 2009 року, бланки яких вона 17 вересня 2009 року та 15 жовтня 2009 року безпосередньо одержала в ДП «Укрресурси».

При цьому, у приймальні акти форми Р-16 №1 (042641) від 17 вересня 2009 року, №2 (042666) від 15 жовтня 2009 року ОСОБА_11 , яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_5 і ОСОБА_7, та про те, що ТзОВ «Конкорд Плюс» не поставляло ніякого зерна для закладення до державного резерву на ДП «ОСОБА_8 КХП №2», на виконання вказівок ОСОБА_7 які нею надавались в телефонному режимі, внесла завідомо неправдиву, для ОСОБА_5 і ОСОБА_7, інформацію про те, що ДП «ОСОБА_8 КХП №2» від ТзОВ «Конкорд Плюс» нібито прийняв до державного резерву на відповідальне зберігання пшеницю 3 класу урожаю 2009 року в кількості 4000 т, а також за вказівкою ОСОБА_7, від її імені, підписала зазначені приймальні акти та засвідчила їх відтисками гербової печатки ДП «ОСОБА_8 КХП №2».

Таким чином, зазначеними вище приймальними актами було документально підтверджено факт нібито прийняття ДП «ОСОБА_8 КХП №2» на відповідальне зберігання до державного резерву від ТзОВ «Конкорд Плюс» зерна врожаю 2009 року, а саме пшениці 3 класу, в кількості 5000 тонн та жита 3 класу, в кількості 2000 т, загальною вартістю 8022230 грн.

Ці приймальні акти форми Р-16 за вказівками ОСОБА_5 і ОСОБА_7 бухгалтерами ОСОБА_11 і ОСОБА_12 були передані у Держкомрезерв України і на підставі них, а також рахунків-фактур і податкових накладних, наданих ОСОБА_6 у Держкомрезерв України, з Державного казначейства України на розрахунковий рахунок ТзОВ «Конкорд Плюс» №26007185777, відкритий в ПАТ «ОСОБА_17 ОСОБА_18» у м. Києві, було безпідставно перераховано грошові кошти в загальній сумі 8022230 грн.

ОСОБА_7, будучи заступником керівника підприємства, яке здійснює господарську діяльність, повязану із закупівлею та зберіганням зерна, переслідуючи мету ухилитися від сплати податків, що підлягали перерахуванню до бюджету, обравши для цього спосіб завищення валових витрат і податкового кредиту, для реалізації своїх злочинних намірів, за попередньою змовою із директором ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_5 і невстановленими особами, спільно з останніми склали завідомо неправдиві документи про укладення та виконання договорів купівлі-продажу зерна між ДП «ОСОБА_8 КХП №2»та приватним підприємством «АМТ» (далі ПП «АМТ») (код ЄДРПОУ 30970398, юридична адреса: м. Київ, вул. Щорса, 29).

Насправді ПП «AMT» зерна для державного підприємства «ОСОБА_8 комбінат хлібопродуктів №2» не постачало, людських та матеріальних ресурсів для поставок зерна не мало, засобами для заготівлі, придбання, зберігання, транспортування зерна не володіло, а документи про постачання зерна зазначеним субєктом господарювання в адресу ДП «ОСОБА_8 КХП №2» носили для обох сторін завідомо безтоварний характер.

При цьому ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_5 підписала договори №22-К від 06 липня 2009 року, №30-КА, від 11 серпня 2009 року, №36-КА, від 02 вересня 2009 року про придбання ДП «ОСОБА_8 КХП №2» у ПП «AMT» відповідно пшениці 3 класу у кількості 2880 т, на загальну суму 3600000 грн., пшениці 3 класу, в кількості 4320 т ;на суму 5400000 грн., пшениці 3 класу в кількості 1008 тонн на суму 1260000 грн. Також ОСОБА_7 підписала складені невстановленою особою видаткову накладні №_310716 від 31 липня 2009 року, №280806, від 28 серпня 2009 року, № 300903, від 30.09.2009року, проставивши в графі «Отримав(ла)» цих накладних свій підпис від імені ДП «ОСОБА_8 КХП №2» та завірила свій підпис відтиском гербової печатки цього підприємства. Згідно з цими видатковими накладними ДП «ОСОБА_8 КХП №2» в особі ОСОБА_7, документально отримало від ПП «AMT» відповідно пшеницю 3 класу, в кількості 2880 т, пшеницю 3 класу в кількості 4320 т, пшеницю 3 класу в кількості 1008 т.

Невстановленою особою було складено та надано на адресу ДП «ОСОБА_8 КХП №2» податкові накладні №310716 від 31 липня 2009 року на суму 3600000 грн., в тому числі ПДВ - 600000 грн., №280806, від 28 серпня 2009 року, на загальну суму 5400000 грн, в т.ч. ПДВ - 900 000 грн., №300915 від 30 вересня 2009 року на загальну суму 1260000 грн., в т.ч. ПДВ - 210000 грн., які мали засвідчувати факт відвантаження зерна ПП «AMT» на адресу ДП «ОСОБА_8 КХП №2».

Усвідомлюючи неправдивість зазначених вище документів про придбання зерна у ПП «AMT», передбачаючи, що проведення в обліку ДП «ОСОБА_8 КХП №2» цих документів призведе до заниження обєктів оподаткування товариства, та, бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_7 надали вказані завідомо неправдиві документи головному бухгалтеру ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_19 та заступнику головного бухгалтера ОСОБА_20, яким не було відомо про злочинність дій ОСОБА_5 і ОСОБА_7, для їх проведення по бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

Ці дії призвели до того, що зазначені в підроблених документах суми вартості, з податком на додану вартість, товарів, нібито придбаних ДП «ОСОБА_8 КХП №2» у ПП «AMT», в порушення вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03. квітня 1997 року, із змінами та доповненнями, вимоги п.4.1 ст. 4. п.п. 5.2.1, п.п.5.2.5 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року, №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), були незаконно віднесені до складу валових витрат в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2009 року та за 2009 рік та до складу податкового кредиту із ПДВ ДП «ОСОБА_8 КХП №2» у податкових деклараціях підприємства за липень, серпень, вересень 2009 року, які в електронній формі були подані до ОСОБА_8 ОДПІ, в результаті чого були занижені суми податку на прибуток та податку на додану вартість, які підлягали сплаті до бюджету цим підприємством.

Відображення в обліку ДП «ОСОБА_8 КХП №2» операцій з придбання товарів у ПП «АМТ» призвело до заниження податку на прибуток підприємств в другому півріччі 2009 року в сумі 2137500 грн. та заниження податку на додану вартість за липень-вересень 2009 року на загальну суму 1710000 грн., внаслідок чого у період з 01 липня 2009 року по 01 червня 2010 року не було сплачено до державного бюджету податків на загальну суму 3847500 грн.

Крім цього, усвідомлюючи, що в результаті вчинених дій документи податкової звітності ДП «ОСОБА_8 КХП №2» за вказані звітні періоди, складені головним бухгалтером підприємства ОСОБА_19 та заступником головного бухгалтера ОСОБА_20, яким не було відомо про злочинні дії ОСОБА_5 і ОСОБА_7, внаслідок відображення в бухгалтерському і податковому обліку ряду витратних господарських операцій з ПП «АМТ», які не мали місця в дійсності, містять неправдиві дані про витрати, податковий кредит і обєкти оподаткування підприємства, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7 завірив своїм електронним підписом ці документи податкової звітності, тим самим внісши завідомо неправдиві відомості в наступні офіційні документи ДП «ОСОБА_8 КХП №2», які в період із липня по грудень 2009 року були подані до ОСОБА_8 ОДПІ, а саме: податкові декларацію з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2009 року; розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень, серпень, вересень 2009 року; декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2009 року; додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації з податку на прибуток підприємства - розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів за 3 квартали 2009 року; декларацію з податку на прибуток підприємства за 2009 рік; додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації з податку на прибуток підприємства - розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2009 рік.

ОСОБА_5, переслідуючи мету ухилитися від сплати податків, що підлягали перерахуванню до бюджету очолюваним ним підприємством, обравши для цього спосіб завищення валових витрат та податкового кредиту, для реалізації своїх злочинних намірів, у співучасті, за попередньою змовою, із заступником директора ОСОБА_7 і невстановленими особами, спільно з останніми склали завідомо неправдиві документи про укладення та виконання договорів купівлі-продажу зерна між ДП «ОСОБА_8 КХП №2» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Екохол» (далі - ТОВ «Фірма «Екохол») (код за ЄДРПОУ 36678313, юридична та фактична адреса: м. Київ. АДРЕСА_2).

Насправді ТОВ «Фірма «Екохол» зерна для ДП «ОСОБА_8 КХП №2» не постачало, людських та матеріальних ресурсів для поставок зерна не мало, засобами для заготівлі, придбання, зберігання, транспортування зерна не володіло, а документи про постачання зерна зазначеним субєктами господарювання в адресу ДП «ОСОБА_8 КХП №2» носили для обох сторін завідомо безтоварний характер.

З відома ОСОБА_5 і за попередньою змовою з останнім, заступник директора ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_7 підписала договори №40-Ка від 06 жовтня 2009 року, №41-Ка від 03 листопада 2009 року, №43-К від 02 грудня 2009 року про придбання ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ТОВ «Фірма «Екохол» пшениці 3 класу групи А в кількості 1200 т на суму 1500000 грн., пшениці 3 класу групи А у кількості 1980 т на загальну суму 2475000 грн., пшениці 3 класу групи А в кількості 4704 т на суму 5880000 грн.

У відповідності із зазначеними договорами, невстановленою особою було складено видаткові накладні №221 від 30 жовтня 2009 року, №490 від 30 листопада 2009 року, №760 від 30 грудня 2009 року, а також проставлено підпис від ДП «ОСОБА_8 КХП №2» в графі «Отримав(ла)» даної накладної та завірено такий підпис відтиском гербової печатки ДП «ОСОБА_8 КХП №2». Згідно з цими видатковими накладними ДП «ОСОБА_8 КХП №2» документально отримало від ТОВ «Фірма «Екохол» пшеницю 3 класу групи А в кількості 1200 т, пшеницю 3 класу групи А в кількості 1980 т, пшеницю 3 класу групи А в кількості 4704 т.

Невстановленою особою було складено та надано на адресу ДП «ОСОБА_8 КХП №2» і податкові накладні №221 від 30 жовтня 2009 року на загальну суму 1500000 грн., в т.ч. ПДВ - 250000 грн., №490 від 30 листопада 2009 року на загальну суму 2475000 грн., в тому числі ПДВ - 412500 грн., №760 від 30 грудня 2009 року на загальну суму 5880000 грн., в т.ч. ПДВ - 980000 грн, виписані ТОВ «Фірма «Екохол», які мали нібито засвідчувати факт відвантаження зерна цим товариством на адресу ДП «ОСОБА_8 КХП №2».

У листопаді 2009 року за попередньою змовою ОСОБА_5 із ОСОБА_7 остання підписала складену невстановленою особою видаткові накладні №250 від 02 листопада 2009 року на загальну суму 1750000 грн., в т.ч. ПДВ - 291666 грн. 67 коп., №370 від 16 листопада 2009 року на загальну суму 1175000 грн., в т.ч. ПДВ 195833,33 грн, проставивши в графі «Отримав(ла)» даної накладної свій підпис від імені ДП «ОСОБА_8 КХП №2» та завірила свій підпис на ній відтиском гербової печатки цього підприємства. Відповідно до цієї накладної ДП «ОСОБА_8 КХП №2» документально отримало від ТОВ «Фірма «Екохол» пшеницю 3-го класу групи А в кількості 1400 т, пшеницю 3 класу групи А в кількості 940 т.

У відповідності до вищезазначених видаткових накладних, невстановленою особою було складено та надано на адресу ДП «ОСОБА_8 КХП №2» податкові накладні №250 від 02 листопада 2009 року на загальну суму 1750000 грн., в т.ч. ПДВ - 291666,67 грн., №370 від 16 листопада 2009 року на загальну суму 1175000 грн., в т.ч. ПДВ - 195833,33 грн., виписані ТОВ «Фірма «Екохол», які мали нібито засвідчувати факт відвантаження зерна ТОВ «Фірма «Екохол» на адресу ДП «ОСОБА_8 КХП №2».

Усвідомлюючи неправдивість зазначених вище документів про придбання зерна у ТОВ «Фірма «Екохол», передбачаючи, що проведення в обліку ДП «ОСОБА_8 КХП №2» цих документів призведе до заниження обєктів оподаткування, та бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7 надали вказані завідомо неправдиві документи головному бухгалтеру ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_19 та заступнику головного бухгалтера ОСОБА_20, яким не було відомо про злочинність дій ОСОБА_5 і ОСОБА_7, для їх проведення по бухгалтерському та податковому обліках підприємства. Також ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_7 надали на адресу бухгалтерії ДП «ОСОБА_8 КХП №2» складські довідки, оформлені невстановленими особами від імені ТОВ «Фірма «Екохол», відповідно до яких документально придбане ДП «ОСОБА_8 КХП №2» у ТОВ «Фірма «Екохол» зерно зберігалось на складах останнього, а в травні 2010 року ОСОБА_5 такі складські довідки особисто забрав з бухгалтерії підприємства.

Ці дії ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_7 призвели до того, що зазначені в підроблених документах суми вартості, з податком на додану вартість, товарів, нібито придбаних ДП «ОСОБА_8 КХП №2» у ТОВ «Фірма «Екохол», в порушення вимог п.7.2.6. п.7.2, п.п.7.5.1 .п.7.5, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, із змінами та доповненнями, вимог п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (із змінами та доповненнями), були незаконно віднесені до складу валових витрат в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2009 рік та за перше півріччя 2010 року, а суми податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виданих ТОВ «Фірма «Екохол», були включені до податкового кредиту ДП «ОСОБА_8 КХП №2» з ПДВ та відображені у податкових деклараціях підприємства за жовтень, листопад, грудень 2009 року, які в електронній формі були подані до ОСОБА_8 ОДПІ, в результаті чого були занижені суми податку на прибуток та податку на додану вартість, які підлягали сплаті до бюджету цим підприємством.

Таким чином, ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_7, будучи службовими особами ДП «ОСОБА_8 КХП №2» в період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2010 року, вчинили діяння, внаслідок яких ДП «ОСОБА_8 КХП №2» не було сплачено до державного бюджету: податку на додану вартість на суму 1735750 грн., податку на прибуток підприємства на суму 2662500 грн., тобто до бюджету фактично не надійшло податків на загальну суму 4398250 грн.

Крім цього, усвідомлюючи, що в результаті вчинених ними дій документи податкової звітності ДП «ОСОБА_8 КХП №2», за вказані звітні періоди, складені головним бухгалтером підприємства ОСОБА_19 та заступником головного бухгалтера ОСОБА_20, яким не було відомо про злочинні дії ОСОБА_5 і ОСОБА_7, внаслідок відображення в бухгалтерському і податковому обліку ряду витратних господарських операцій, які не мали місця в дійсності, містять неправдиві дані про витрати, податковий кредит і обєкти оподаткування підприємства, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7, як керівник підприємства завірив своїм електронним підписом ці документи податкової звітності, тим самим внісши завідомо неправдиві відомості в наступні офіційні документи ДП «ОСОБА_8 КХП №2», які за період із жовтня 2009 року по червень 2010 року були подані до ОСОБА_8 ОДПІ, а саме: податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009 року; розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за жовтень, листопад, грудень 2009 року; декларацію з податку на прибуток підприємства за 2009 рік; додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації з податку на прибуток підприємства - розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2009 рік, декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації з податку на прибуток підприємства - розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів за півріччя 2010 року.

ОСОБА_5 і ОСОБА_7 знаючи, що ПП «АМТ» зерна для ДП «ОСОБА_8 КХП №2» не постачало, а документи, про постачання зерна зазначеним субєктом господарювання в адресу ДП «ОСОБА_8 КХП №2», носили для них завідомо безтоварний характер, діючи за попередньою змовою разом із невстановленими особами, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинили заволодіння майном державного підприємства у великих розмірах.

14 вересня 2009 року, 09 жовтня 2009 року, 14 жовтня 2009 року, 17 грудня 2009 року, 18 грудня 2009 року за вказівкою ОСОБА_5 і за попередньою змовою з останнім, заступник директора ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_7 надала письмову вказівку бухгалтеру ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_11 (проставивши відповідні записи в робочому зошиті, який вівся ОСОБА_11, щодо фактів перерахувань грошових коштів підприємства) про перерахування грошових коштів державного підприємства відповідно в сумі 54000 грн., 40000 грн., 41000 грн., 20000 грн., 20000 грн. із банківського рахунку №26002055473060, відкритого у Волинському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», на банківський рахунок ПП «АМТ». Після цього, бухгалтер ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_11, якій нічого не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_5 і ОСОБА_7, а також про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій між ДП «ОСОБА_8 КХП №2» та ПП «АМТ», використовуючи систему електронних платежів, та, маючи в силу своїх функціональних обовязків доступ на своєму компютері до електронних ключів щодо управління рахунком ДП «ОСОБА_8 КХП №2» №26002055473060, відкритим у Волинському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», здійснила електронні платежі на загальну суму 175000 грн. на банківський рахунок ПП «АМТ» №2600601024234, відкритий у Київській філії ПАТ «КРЕДОБАНК» відповідно до платіжних доручень №2543 від 14 вересня 2009 року, №2753 від 09 жовтня 2009 року, №2792 від 14 жовтня 2009 року, №3216 від 17 грудня 2009 року, №3220 від 18 грудня 2009 року.

ОСОБА_5, знаючи, що у період із серпня 2006 року по листопад-грудень 2009 року за його вказівками та вказівками його заступника ОСОБА_7 незаконно відпускалось на млин для переробки зерно Держкомрезерву України та Державного інтервенційного фонду, належного Аграрному фонду України, з метою приховання по документообігу частини нестачі зерна, яка виникла внаслідок згаданих вище незаконних дій у листопаді - грудні 2009 року за невстановлених досудовим слідством обставин умисно склав три договори складського зберігання зерна: №123-з від 15 квітня 2009 року, №249-з від 12 серпня 2009 року та №267-ж від 19 листопада 2009 року, нібито укладених між ДП «ОСОБА_8 КХП №2» і ПП «Ладижинський Амур» (Вінницька область, м. Ладижин), які засвідчив своїми підписами та відтисками гербової печатки ДП «ОСОБА_8 КХП №2», та три складські довідки: №1 від 15 квітня 2009 року, №2 від 12 серпня 2009 року та №3 від 19 листопада 2010 року від імені ПП «Ладижинський Амур», в котрі вніс завідомо неправдиві відомості, які не відповідали дійсності про те, що ПП «Ладижинський Амур» зобовязувалось прийняти від ДП «ОСОБА_8 КХП №2» зерно пшениці в загальній кількості 57000 т на строк до вимоги поклажодавця про відвантаження, а також про те, що ПП «Ладижинський Амур» фактично прийняло від ДП «ОСОБА_8 КХП №2» 15 квітня 2009 року - 13000 т пшениці 3 класу та 17 т пшениці 4 класу, 12 серпня 2009 року - 3000 т пшениці 2А класу та 7000 т пшениці 3А класу, 19 листопада 2010 року - 2000 т жита.

У той же період часу ОСОБА_5 надав вказані підроблені документи начальнику юридичного відділу очолюваного ним державного підприємства ОСОБА_18 і юристконсульту ОСОБА_21, які за його вказівкою внесли записи про укладення вказаних договорів складського зберігання в книгу реєстрації загальних договорів ДП «ОСОБА_8 КХП №2».

В період із 12 квітня 2010 року по 13 травня 2010 року під час проведення на ДП «ОСОБА_8 КХП №2» Контрольно-ревізійним управлінням у Волинській області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «ОСОБА_8 КХП №2» за період із 01 жовтня 2008 року по 01 квітня 2010 року при виявленні ревізорами нестачі зерна Держкомрезерву України та Державного інтервенційного фонду, належного Аграрному фонду України, ОСОБА_5 із метою уникнення відповідальності, надав ревізорам вище зазначені три договори складського зберігання та три складські довідки, які містили завідомо неправдиві дані про укладання договорів складського зберігання зерна, збереження зерна та проведення розрахунків між ПП «Ладижинський Амур» та ДП «ОСОБА_8 КХП №2».

ОСОБА_7, перебуваючи на посаді заступника директора ДП «ОСОБА_8 КХП №2», зловживаючи своїм службовим становищем при здійсненні керівництва діяльністю підприємства, умисно в інтересах третіх осіб - ТзОВ «Прайм-Дівелопмент» використала своє службове становище всупереч інтересам підприємства, а саме, завідомо знаючи, що ДП «ОСОБА_8 КХП №2» не укладало з ТзОВ «Прайм-Дівелопмент» договорів на придбання лєнт-норійних БКНЛ-65-2/5 та ТК-200-2/5 на загальну суму 125000 грн. і така продукція на ДП «ОСОБА_8 КХП №2» не поставлялась, підписала завідомо неправдиві видаткові накладні №301009 від 30 жовтня 2009 року, та №031105 від 03 листопада 2010 року на отримання від ТзОВ «Прайм-Дівелопмент» лєнт-норійних БКНЛ-65-2/5 та ТК-200-2/5 на загальну суму 125000 грн., які передала в бухгалтерію підприємства для постановлених цієї продукції на облік.

Внаслідок цих дій ОСОБА_7 відбулося безпідставне перерахування коштів в сумі 125000 грн. на рахунок ТзОВ «Прайм-Дівелопмент» за нібито поставлену продукцію.

Продовжуючи зловживати своїм службовим становищем, ОСОБА_7 з метою приховати вчинений злочин, в січні 2010 року організувала, шляхом надання вказівки провідному інженеру підприємства ОСОБА_22 про внесення останнім до офіційних документів - актів списання матеріалів, відпущених для потреб та ремонтних робіт цехів та дільниць комбінату, неправдивих відомостей про списання лєнт-норійних БКНЛ-65-2/5 та ТК- 200-2/5 на витрати підприємства при проведенні реконструкції елеватора, які власноручно затвердила.

ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно в інтересах ТзОВ «Прайм-Дівелопмент», завідомо знаючи, що ДП «ОСОБА_8 КХП №2» не укладало з ТзОВ «Прайм-Дівелопмент» договорів про надання інформаційних послуг, завізувала рахунок б/н від 02 лютого 2010 року, та на підставі внесеної нею письмової вказівки в зошит про перерахування коштів за 02 лютого 2010 року, відбулося перерахування коштів на рахунок ТзОВ «Прайм-Дівелопмент» в сумі 60000 грн.

Представник ОСОБА_8 ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області ОСОБА_23 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок у частині відмови в задоволенні цивільних позовів ОСОБА_8 ОДПІ про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 4 398 250 грн., а також 3847 500 грн. у відшкодування матеріальної шкоди і постановити новий, яким ці позови повністю задовольнити. Зазначає, що позовні заяви про стягнення податкового боргу подаються до осіб, які мають статус платника податків за нараховані та несвоєчасно сплачені податкові зобовязання. У даному випадку позовні заяви подані до фізичних осіб, які нанесли матеріальні збитки державному бюджету, що не було враховано судом при прийнятті рішення.

В апеляції прокурора та доповненнях до неї поданих 23.12.2014 року, 29.09.2015 року ставиться питання про скасування вироку відносно ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально процесуального закону а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок мякості, з постановленням нового вироку, яким слід визнати винними їх в інкримінованих злочинах.

Просить призначити покарання ОСОБА_5 за ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України у редакції Закону №270-VI від 15.04.2008 року - 4 роки позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обовязків на підприємствах усіх форм власності, строком на 2 (два) роки;

за ч.1 ст. 366 КК України у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року у виді - 850 (вісімсот пятдесят) гривень штрафу.

за ч.2 ст. 28, ч.1 ст.366 КК України у редакції Закону№ 2341-ІІІ від 05.04.2001 року у виді 850 (вісімсот пятдесят) грн. штрафу.

за ч.3 ст.212 КК України, у виді - штрафу в розмірі 340 000 грн. із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обовязків на підприємствах усіх форм власності, строком на 2 (два) роки та конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.4 ст.191 КК України - 6 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обовязків на підприємствах усіх форм власності, строком на 2 ( два) роки 6 місяців.

На підставі ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_5 від покарання за ч.2 ст.28, ч.1 ст.366; ч.1 ст. 366 КК України у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року, у звязку з закінченням строків давності, передбачених ст..49 КК України.

На підставі ч.1 ст.70, ст. 72 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_5 призначити покарання у виді 9 років позбавлення волі, штрафу в розмірі 340 000 грн., з позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обовязків на підприємствах усіх форм власності, строком на 3 (три) роки, та з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, та конфіскацією всього належного йому майна на праві власності.

ОСОБА_7 просить призначити покарання за ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України у редакції Закону №270-VI від 15.04.2008 року, у виді 4 роки позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обовязків на підприємствах усіх форм власності, строком на 2 роки;

за ч.2 ст.364 КК України у редакції Закону №270-VI від 15.04.2008 року, у виді 3 роки позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обовязків на підприємствах усіх форм власності, строком на 2 роки;

за ч.2 ст. 28, ч.1 ст.366 КК України у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року у виді штрафу у розмірі - 850 (вісімсот пятдесят) грн.

за ч.2 ч.3 ст. 27, ч.1 ст.366 КК України у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року у виді штрафу у розмірі - 850 (вісімсот пятдесят) грн.;

за ч.3 ст.212 КК України, у виді - штрафу в розмірі 340 000грн. із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обовязків на підприємствах усіх форм власності, строком на 2 роки та конфіскацією всього належного їй на праві власності майна;

за ч. 4 ст.191 КК України - 6 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обовязків на підприємствах усіх форм власності, строком на 2 роки 6 місяців;

На підставі ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання за ч.2 ст.28, ч.1 ст.366; ч.2, ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 366 КК України у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року, у звязку із закінченням строків давності . передбачених ст..49 КК України.

На підставі ч.1 ст.70, ст. 72 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_7 призначити покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі, штрафу в розмірі 340000грн., ( які виконувати самостійно), з позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обовязків на підприємствах усіх форм власності, строком на 3 (три) роки, з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, та конфіскацією всього належного їй майна на праві власності .

Призначити покарання ОСОБА_6 за ч.5 ст. 191 КК України - 9 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обовязків на підприємствах усіх форм власності, строком на 3 (три) роки із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

за ч.1 ст. 366 КК України у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот пятдесят) грн.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання за ч.1 ст.366 КК України у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року, звязку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 просить вирок відносно ОСОБА_5 скасувати, а провадження у справі відносно останнього закрити у звязку з відсутністю в його діях складу інкримінованих злочинів на підставі п.2 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року. Зазначає, що обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. ст. 28 ч.2, 364 ч.2 КК України не знайшло свого підтвердження, оскільки у новій редакції ст. 364 КК України «з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб» замінено словами «з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи», а в ході судового розгляду таке обвинувачення йому не предявлялось. Крім цього зазначає, що надання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 незаконних вказівок працівникам на складання неправдивих офіційних документів щодо проведення закладки зерна до Держкомрезерву від ТзОВ «Конкорд Плюс» повністю охоплюється складом ст.ст. 28 ч.2, 366 ч.1 КК України та не потребує додаткової кваліфікації за ст.ст. 28 ч.2, 364 ч.2 КК України, яке не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Також вказує, що оформленням договорів на поставку зерна з ПП «АМТ» займався юридичний відділ підприємства, а ОСОБА_5 з ОСОБА_7 вважали, що поставка зерна на склад ДП «ОСОБА_8 КХП № 2» буде здійснена пізніше, оскільки згідно довідок це зерно зберігалося в зерноскладі, розташованому на території Київської області. В якості попередньої оплати за поставлене зерно для забезпечення подальшої відправки та транспортування перераховувалися кошти в сумі 175 000 грн. Будь-якого умислу щодо особистого привласнення чи розтрати даних коштів, в тому числі на користь третіх осіб, у ОСОБА_5 не було. Стверджує, що питаннями подання звітності, сплати податків займалися бухгалтери підприємства, які і несуть відповідальність за це. Умислу на несплату податків і мотиву вчинення даного злочину в ОСОБА_5 також не було. Щодо службового підроблення документів ОСОБА_5 вважає, що в діях останнього відсутній вказаний склад злочину, оскільки ОСОБА_7, підписуючи такі документи, була впевнена, що укладені нею договори направлені на реальне настання правових наслідків, а саме, на постачання зерна на ДП «ОСОБА_8 КХП № 2».

У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 також просить вирок відносно ОСОБА_7 скасувати, а провадження у справі відносно неї закрити за відсутністю в її діях складу злочинів. Аналогічно зазначає, що обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні нею злочину, передбаченого ст. ст. 28 ч.2, 364 ч.2 КК України не знайшло свого підтвердження, оскільки ст. 364 КК України викладена в новій редакції, де обовязковою має бути мета одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, що їй в обвинувачення не вмінено.

Крім цього, зазначає, що дії ОСОБА_7 в частині надання нею вказівок бухгалтерам підприємства провести документальне оформлення закладок зерна від ТзОВ «Конкорд Плюс» до держрезерву на підставі недостовірних відомостей були обумовлені вказівками невстановлених службових осіб Держкомрезерву України, невиконання яких могло б призвести до звільнення її з роботи. Тому вона діяла в стані крайньої необхідності і її діяння не є злочином. Вважає, що безпідставним є також її обвинувачення за ч.3 ст. 212 КК України, оскільки сплатою податків займалися інші особи. Стверджує, що оформленням договорів та переговорами з ПП «АМТ» та ТОВ «Фірма «Екохол» займався ОСОБА_5, тому їй не було відомо всіх деталей з цього приводу. В суді не доведено, що ОСОБА_7 займалася підробкою документів щодо закупівлі зерна в ПП «АМТ» та ТОВ «Фірма»Екохол», а також те, що вона, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, заволоділа грошима ДП «ОСОБА_8 КХП №2» у великому розмірі.

У своїй апеляції адвокат ОСОБА_4 просить вирок щодо ОСОБА_6 скасувати у звязку з однобічністю судового слідства та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а провадження у справі відносно нього закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року. Зазначає, що жодного з інкримінованих злочинів ОСОБА_6 не вчиняв, з посадовими особами ДП «ОСОБА_8 КХП № 2» взагалі незнайомий. Будь-яких доказів про те, що він вступив у злочинний зговір з невстановленими посадовими особами Держкомрезерву України з метою заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах немає. Оформленням складських свідоцтв на зерно, приймальних актів та інших документів, він особисто не займався, і порядок складання цих документів йому не відомий. Наведене не спростовується також зібраними по справі та наведеними у вироку доказами. Вважає, що обвинувачення ОСОБА_6 є неконкретним та ґрунтується на припущеннях.

У запереченні захисник ОСОБА_4 вважає апеляцію прокурора необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення. Зазначає, що вирок суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо нього закриттю з мотивів, викладених в його апеляції.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційних скарг, пояснення засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їх захисників ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, які підтримали свої апеляційні скарги і просили скасувати вирок місцевого суду та закрити провадження у справі за відсутності складу злочинів у діях ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та заперечили апеляції прокурора, представника ОСОБА_8 ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, вважаючи їх безпідставними, міркування прокурора, який підтримував свою апеляцію з доповненням доданими до неї та представника цивільного позивача ОСОБА_8 ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, дослідивши матеріали кримінальної справи, провівши частково судове слідство, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з положеннями ст. 323 КПК України 1960 року, вирок суду повинен бути законним та обгрунтованим. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотриманням при провадженні у справі кримінально-процесуального закону.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 ч. 1 ст. 367 КПК України, в редакції 1960 року, підставами для скасування судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства, а також неправильне застосування кримінального закону.

Вимоги ст. 334 КПК України 1960 року передбачають, що мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази

Згідно до ч. 2 ст. 327 КПК України 1960 року обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях. Він постановляється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність особи у вчиненні злочину доведено, тобто безумовно підтверджено доказами, дослідженими у судовому засіданні, а сумніви, які існували при провадженні досудового чи судового слідства, вирішено та спростовано. Забезпечення доведеності винності, згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 129 Конституції України є одним з основних конституційних принципів судочинства.

Зазначених вимог закону місцевим судом при постановленні вироку в повній мірі не дотримано.

Всупереч вищевказаним законам, місцевий суд не перевірив, і у вироку не навів переконливих мотивів, через які відкинув доводи ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 щодо їх невинуватості у злочинах, за якими вони засуджені.

Суд у мотивувальній частині вироку перерахував показання свідків даних як у суді так і на досудовому слідстві, ряд документів - контракти, договори, платіжні доручення, приймальні акти, рахунки-фактури, акти ревізій, висновки експертиз і т.д. не вказавши, які обставини обєктивної і субєктивної сторони злочинів, за якими засуджено ОСОБА_5, ОСОБА_7, і ОСОБА_6 цими доказами підтверджуються чи спростовуються. Тобто суд на обґрунтування своїх висновків щодо винуватості ОСОБА_5, ОСОБА_7, і ОСОБА_6, не проаналізував докази у справі, на які послався у вироку і не дав їм належної оцінки.

Як вбачається з вироку місцевого суду, ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а саме що він 08.09. 2009 року, 16.09 2009 року, 14 жовтня 2009 року та 10 грудня 2009 року, знаходячись у приміщенні ДП «ОСОБА_8 КХП №2» за адресою м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11, на виконання явно злочинних усних розпоряджень невстановлених досудовим слідством службових осіб Держкомрезерву України, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, діючи в інших особистих інтересах, за попередньою змовою з ОСОБА_7, дав незаконну вказівку бухгалтерам ОСОБА_11 і ОСОБА_12 на складання завідомо неправдивих документів чотирьох простих складських свідоцтв на зерно на предявника АА 053098 №239 від 09 вересня 2009 року, АА 053100 №241 від 17 вересня 2009 року, АА 040036 №247 від 14 жовтня 2009 року та АА №040048 №251 від 11 грудня 2009 року, що являються офіційними документами., відповідно до яких ДП «ОСОБА_8 КХП №2» нібито прийняв на зберігання від ТзОВ «Конкорд Плюс» пшеницю 3 класу врожаю 2009 року в кількості 5000 т і жито 3 класу врожаю 2009 року, в кількості 2000 т, хоча насправді ТзОВ «Конкорд Плюс» на зберігання на ДП «ОСОБА_8 КХП №2» зерна не поставляло та договорів складського зберігання з названим підприємством не укладало.

На виконання вказівок директора ОСОБА_5 і його заступника ОСОБА_7 бухгалтери ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_11 і ОСОБА_12, в приміщенні ДП «ОСОБА_8 КХП №2» заповнили вказані бланки чотирьох простих складських свідоцтв на зерно на предявника.

08 вересня 2009 року та 10 грудня 2009 року директор ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_5, за попередньою змовою зі своїм заступником ОСОБА_7, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах, дав незаконну вказівку бухгалтерам ОСОБА_11 і ОСОБА_12 на складання завідомо неправдивих документів - двох приймальних актів форми Р-16 №1 (034208) від 09 вересня 2009 року та №8 (034212) від 11 грудня 2009 року, що являються офіційними документами, відповідно до яких ДП «ОСОБА_8 КХП №2» від ТзОВ «Конкорд Плюс» прийняв до державного резерву на відповідальне зберігання пшеницю 3 класу урожаю 2009 року в кількості 1000 т і жито 3 класу урожаю 2009 року в кількості 2000 т, хоча насправді на той час ТзОВ «Конкорд Плюс» ніякого зерна для закладення до державного резерву і для зберігання його на ДП «ОСОБА_8 КХП №2» не поставляло та не укладало з Держкомрезервом України ніяких контрактів про продаж зерна. ОСОБА_11 і ОСОБА_12. Б., які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_5 і ОСОБА_7 склали указані приймальні акти.

В подальшому, 09 вересня 2009 року, 17 вересня 2009 року, 15 жовтня 2009 року та 11 грудня 2009 року за вказівкою ОСОБА_5 і ОСОБА_7, бухгалтери ДП «ОСОБА_8 КХП №2» ОСОБА_11 і ОСОБА_12 завезли вищевказані підроблені документи в м. Київ на ДП «Укрресурси», розташоване за адресою: м. Київ, вул.Пестеля,4, яке виступало брокером під час закупки зерна Держкомрезервом України, де зазначені вище прості складські свідоцтва на зерно на предявника, за вказівкою невстановлених досудовим слідством осіб Держкомрезерву України, були передані на Аграрну біржу та використані генеральним директором ТзОВ «Конкорд Плюс» ОСОБА_6 при укладанні контрактів на закладку зерна до державного резерву

Приймальні акти форми Р-16 09.09.2009 року, 17.09.2009 року, 15.10.2009 року та 11..12.2009 року бухгалтерами ОСОБА_11 і ОСОБА_24 за вказівками ОСОБА_5 і ОСОБА_7 були передані у Держкомрезерв України і на підставі цих документів з Державного казначейства на розрахунковий рахунок «Конкорд Плюс» 10 і 18 вересня , 16 жовтня і 14 грудня 20009 року було перераховано грошові кошти в загальній сумі 8022230 грн.

Однак, ОСОБА_5, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді заперечив вчинення ним вищевказаного злочину. Останній в апеляційному суді показав, що будь-яких вказівок на заповнення вищевказаних документів ні ОСОБА_7, ні бухгалтерам ОСОБА_11 і ОСОБА_12 він не давав і не міг давати, оскільки з 03 по 10 вересня 2009 року знаходився у командировці за кордоном, надавши суду закордонний паспорт. ОСОБА_5 підтвердив, що ці документи він надавав у суді першої інстанції, однак йому було відмовлено у їх прийнятті і дослідженні.

Згідно закордонного паспорта, ксерокопію якого приєднано до матеріалів справи, ОСОБА_5 знаходився за кордоном з 03.09.20009 по 10.09.2009 року ( т. 124 а.с. 78).

Отже, як видно із поданих документів, ОСОБА_5 із 03 по 10 вересня 2009 року знаходився за кордоном, в той же час, будучи засуджений за те, що він 08 вересня 2009 року, перебуваючи в м. Луцьку по вул. Молодогвардійській, 11 в приміщенні ДП «ОСОБА_8 КХП №2» за попереднім зговором із ОСОБА_7 дав вказівки бухгалтерам скласти завідомо неправдиві документи, а саме: просте складське свідоцтва на зерно АА 053098 №239 від 09.09.2009 року та приймальний акт форми Р-16 №1 від 09.09.2009 року та 09 вересня 2009 року за вказівкою ОСОБА_5 ці документи ОСОБА_11 були завезені до м.Києва на ДП «Укрресурси» для укладення контрактів з ТзОВ «Конкорд Плюс» на закупівлю зерна та за вказівкою ОСОБА_5 09.09.2009 року в м. Києві до кінця був заповнений ОСОБА_11 приймальний акт форми Р-16 №1 ( 034208) від 09.09.2009 року.

У вироку, засуджуючи ОСОБА_5 і ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, тобто за зловживання службовими особами своїм службовим становищем та службове підроблення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що є кваліфікуючою ознакою, суд у вироку не навів, на яких саме доказах ґрунтується такий висновок та якими доказами підтверджується попередня змова ( т. 123 а.с.48 58).

Не навів суд у вироку і доказів того, що в результаті зловживання службовим становищем ОСОБА_5 і ОСОБА_7 були спричинені тяжкі наслідки, що є кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 364 КК України, оскільки даний злочин є злочином з матеріальним складом, за яким останні засуджені, та чи допущені ОСОБА_5С і ОСОБА_7 порушення службових обовязків, а саме виконання незаконних розпоряджень службових осіб Держкомрезерву України, знаходяться у прямому причинному звязку із наслідками які наступили - заподіянням шкоди Держкомрезерву України в сумі 8022230 грн.

Засуджуючи ОСОБА_5 і ОСОБА_7 за ст. 364 КК України, місцевий суд всупереч ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 КК України не уточнив редакції цієї статті, хоча на час винесення вироку вона була змінена і погодився з редакцією чинною на час постановлення вироку, тим самим погіршивши становище підсудних.

Місцевий суд, засудивши ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6В за ст. 366 КК України в редакції, чинній на час постановлення вироку, не звернув уваги, що досудовим слідством вмінені дії вищевказаним особам за даною статтею, які були вчинені в 2009 році і першому півріччі 2010 року, тобто коли санкція зазначеної статті була більш мякою.

Засуджуючи ОСОБА_5 і ОСОБА_7 за те, що вони, зловживаючи своїм службовим становищем, надали незаконні вказівки про внесення підпорядкованим їм працівникам завідомо неправдивих відомостей в прості складські свідоцтва на зерно на предявника та приймальні акти форми Р-16 про постачання ТзОВ «Конкорд Плюс» зерна до ДП «ОСОБА_8 КХП №2», що і було ними зроблено, внаслідок чого були спричинені тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам. Ці дії ОСОБА_5 і ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України в сукупності з ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, однак місцевий суд належним чином, з урахуванням судової практики, не перевірив конкуренції норм кримінального закону в цій частині.

Визнаючи ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, суд у вироку зазначив, що він, будучи службовою особою, діючи з корисливих мотивів, вступив у злочинний зговір із невстановленими досудовим слідством службовими особами Державного комітету України з державного матеріального резерву з метою в подальшому заволодіти державними коштами в особливо великих розмірах.

При цьому, на яких саме доказах ґрунтується такий висновок, якими доказами підтверджується попередня змова з службовими особами Державного комітету України з державного матеріального резерву у вироку суду не наведено. Не наведено у вироку і доказів того, що ОСОБА_6 було відомо про відсутність зерна у ТОВ «С.ДЖ.Р. ГРУП» на зберіганні в ДП «ОСОБА_8 КХП №2» при укладанні договору консигнації та біржових контрактів восени 2009 року, та чи був він обізнаний про підроблення документів наданих ДП «ОСОБА_8 КХП №2» - складських свідоцтв на предявника та приймальних актів форми Р-16, а також доказів того, що саме ОСОБА_6 заволодів коштами у сумі 8022230 грн.

Як вбачається з вироку місцевого суду, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 також засуджені за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України в сукупності з ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України

Так, викладаючи формулювання обвинувачення, яке суд визнав доведеним за ч. 3 ст. 212 КК України та, вважаючи, що вказаний злочин вчинено шляхом службового підроблення за попередньою змовою ОСОБА_5 із ОСОБА_7 та невстановленими особами, переслідуючи мету ухилитися від сплати податків, було складено завідомо неправдиві документи на виконання купівлі-продажу зерна між ДП «ОСОБА_8 КХП №2» та ПП «АМТ», в тому числі і видаткову та податкову накладну № 280806 від 28.08.2009 року на суму 5400000 грн. (в той час коли ОСОБА_5 перебував за кордоном), а також між ДП «ОСОБА_8 КХП №2» та ТзОВ «Фірма Екохол», а саме ряд податкових і видаткових накладних, які були в подальшому незаконно віднесені до складу валових витрат в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 9 місяців та за 2009 рік та до складу прибуткового кредиту з ПДВ ДП «ОСОБА_8 КХП №2» за липень, серпень, вересень 2009 року та жовтень, листопад, грудень 2009 року, які в електронній формі були подані до ОСОБА_8 ОДПІ, в результаті чого були занижені суми на прибуток і на додану вартість на загальну суму відповідно 3847500 грн. та 4398250 грн.

Однак, як видно з вироку будь-яких підтверджуючих доказів попередньої змови ОСОБА_5 із ОСОБА_7, а також з невстановленими особами, які з метою сприяння ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні цього злочину підробили та надали накладні про господарські операції судом у вироку не наведено.

Крім того, судом не спростовано показання ОСОБА_5 та ОСОБА_7, про те, що умислу на ухилення від сплати податків вони не мали. Складанням та поданням податкових декларацій займалась бухгалтер. Договори між ДП «ОСОБА_8 КХП №2» та ПП «АМТ» та з ТзОВ «Фірма Екохол» складалися на поставку зерна, а не з метою ухилитися від сплати податків. Гроші в сумі 175000 грн. на адресу ПП «АМТ» були перераховані як попередня часткова оплата за зерно.

Про те, що ДП «ОСОБА_8 КХП №2» держкомрезерву України здійснило часткову оплату за зерно приватному підприємству «АМТ» на загальну суму 175 000 грн. було встановлено і в ході проведеної ревізії, на що послався суд у вироку ( т.123 а.с. 60), тим самим допустивши суперечності у рішенні, зазначивши, що договір купівлі-продажу зерна між ДП «ОСОБА_8 КХП №2»та ПП «АМТ» та інші документи до нього були складені з метою ухилення від сплати податків ( т.123 а.с.12-14).

ОСОБА_7 також підтвердила, що в її обовязки не входило організація і здійснення обчислення податків, зборів чи інших обовязкових платежів, своєчасну їх сплату до бюджету, однак місцевим судом ці доводи ОСОБА_7 у вироку не спростовані.

Не наведено у вироку і доказів того, що ОСОБА_5 і ОСОБА_7 за попередньою змовою між собою, зловживаючи службовим становищем, заволоділи грошовими коштами ДП «ОСОБА_8 КХП №2» в сумі 175000 грн. на користь третіх осіб, перераховуючи ці кошти як попередню оплату за зерно про що підтвердили підсудні як в місцевому суді так і в суді апеляційної інстанції.

Визнаючи винною і засуджуючи ОСОБА_7 за епізодом зловживання своїм службовим становищем і внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей в інтересах ТзОВ «Прайм Дівелопмент», внаслідок чого ДП «ОСОБА_8 КХП №2» було завдано збитки на суму 185000грн., суд всупереч вимогам ч. 1ст. 334 КПК України 1960 року не встановив і у вироку не вказав місця та часу вчинення ОСОБА_7 вказаних злочинів (т.123 а.с. 24-25).

Належним чином судом не було перевірено показання ОСОБА_7 щодо невинуватості її за частинами 2, 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України, як виконавця злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за епізодом підписання нею завідомо неправдивих накладних № 301009 від 30 жовтня 2009 року та № 031105 від 03 листопада 2009 року, в які були внесені відомості щодо поставки ТзОВ «Прайм-Дівелопмент» лєнт норільних на загальну суму 125000 грн. і організатора злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (за епізодом надання вказівки провідному інженеру ДП «ОСОБА_8 КХП№2» ОСОБА_22, оскільки щодо нього було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.1 ст. 367, ч. 1 ст. 366 КК України) щодо внесення ним до актів списання матеріалів, відпущених для потреб та ремонтних робіт цехів та дільниць комбінату завідомо неправдивих відомостей про списання лєнт норільних на витрати підприємства. У цьому випадку суду, окрім вищезазначеного, необхідно було перевірити також наявність конкуренції норм кримінального закону.

Не зясовано судом і щодо надання ТзОВ «Прайм-Дівелопмент» ДП «ОСОБА_8 КХП№2» інформаційних послуг на суму 60000 грн., та яке відношення до перерахування них має ОСОБА_7, оскільки, як показала остання в апеляційному суді, що про надання інформаційних послуг і перерахування за них вказаної суми їй стало відомо лише під час проведення досудового розслідування.

Крім зазначеного, за матеріалами справи судом було обєднано в одне провадження три кримінальні справи відносно ОСОБА_7, дві кримінальні справи відносно ОСОБА_5 та одна кримінальна справа щодо ОСОБА_6, які надійшли до суду з обвинувальними висновками.

Разом з тим, відповідно до протоколу судового засідання (т.120 а.с. 117-118, 121) прокурором в ході судового розгляду справи було оголошено резолютивну частину обвинувального висновку, однак, який саме обвинувальний висновок та чи всі висновки були оголошені в судовому засіданні, зрозуміти не є можливим, оскільки ні тому справи, ні аркушів справи в протоколі не зазначено.

Судом при постановленні вказаного вироку було допущено і неправильне застосування кримінального закону, що відповідно до п. 4 ч.1 ст. 367 КПК України 1960 року теж є підставою для скасування вироку.

Так, суд у вироку вказав, що до обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 і ОСОБА_5 слід віднести вчинення ними злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України за попередньою змовою групою осіб (т. 123 а.с. 72-73), що суперечить вимогам ч. 4 ст. 67 КК України.

Засудивши ОСОБА_7 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України і ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України, місцевий суд призначив за певні злочини основне покарання у виді позбавлення волі, а за інші у виді штрафу. Після цього, суд, застосувавши ст. 49 КК України, звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання за ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України, а ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Проте, призначаючи остаточне покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_7 за ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України і ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України, суд хоча і вказав у мотивувальній частині вироку про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, фактично застосував принцип часткового складання основних видів покарань, оскільки призначив засудженим до відбування основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і штрафу у розмірі 340000 грн., які постановив виконувати самостійно.

Окрім того, призначивши ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 212 КК України обовязкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд не призначив це покарання за сукупністю злочинів.

Належним чином також не вирішено місцевим судом і цивільний позов щодо стягнення з ОСОБА_5 і ОСОБА_7 матеріальної шкоди, завданої внаслідок перевищення ними своїх службових повноважень, тобто в тій частині, в якій кримінальна справа відносно останніх закрита відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, ч. 1 п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року

Враховуючи те, що кримінальна справа за ч.2ст.28 ч.3ст.365 КК України закрита місцевим судом за відсутністю в діях підсудних складу цього злочину, і частина судових витрат були витрачені на дослідження речових доказів саме у цій справі, тому суд безпідставно стягнув із підсудних всю суми судових витрат, вказаних в обвинувальни х висновках.

При вирішенні питання про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, місцевий суд не навів таких обставин щодо останньої, які б свідчили про можливість її виправлення без відбування покарання, про що правильно зазначив прокурор у своїй апеляційній скарзі.

Суд помилково визнав, що ОСОБА_7 виконувала другорядну роль у вчиненні злочинів, виходячи із обвинувачення визнаного судом доведеним, а ті обставини, що остання вперше притягується до кримінальної відповідальності, хворіє та позитивно характеризувалася за місцем роботи не є достатніми підставами для застосування ст. 75 КК України.

Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону є істотними, вони ставлять під сумнів законність і обґрунтованість вироку суду, тому цей вирок відповідно до ч.1ст.370 КПК України 1960 року, в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд, оскільки колегія суддів позбавлена можливості виправити вказані недоліки під час апеляційного розгляду.

З вищенаведених підстав, апеляційні скарги цивільного позивача ОСОБА_8 ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_6, захисника засудженого ОСОБА_5 - ОСОБА_9, захисника засудженої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_2, прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції підлягають до частково задоволення.

При новому розгляді справи місцевим судом слід усунути порушення, зазначені у мотивувальній частині ухвали, всебічно, повно та обєктивно дослідити всі обставини справи, доказам у справі дати належну оцінку, і постановити законне, обґрунтоване і мотивоване рішення, яке б відповідало вимогами ст. 323, 334 КПК України 1960 року.

Якщо при новому розгляді справи підтвердиться обсяг обвинувачення, за яким ОСОБА_7 визнано винуватою, і не буде встановлено обставин, які б свідчили про можливість її виправлення без відбування покарання, то призначене їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України, слід вважати мяким.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Кримінального процесуального кодексу України колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги: цивільного позивача ОСОБА_8 ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_6, захисника засудженого ОСОБА_5 - ОСОБА_9, захисника засудженої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_2, прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2014 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, яким їх засуджено скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді