Рішення № 57646297, 12.05.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2016 р.Справа № 924/350/16

Господарський суд Хмельницької області у складі cудді Гладія С.В., розглянувши матеріали за позовом виробничо-комерційного приватного підприємства "Тонус-плюс", м. Вінниця

до приватного підприємства "АЛЬФА-БУДТРЕЙД" м. Славута Хмельницької області

про стягнення 17405,98 грн.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 11.05.2016р.

відповідач: не зявився

В судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи :

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 17404,98 грн., з яких 9375,00 грн. основного боргу за бікроеласт ХКП сланець сірий (товар) відповідно до накладної №1759 від 04.12.2013р. та 7404,53 грн. нарахувань інфляційних витрат, 626,45 грн. 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені.

В судові засідання 25.04.2016р. та 12.05.2016р. відповідач за викликом не зявився, доказів поважності причин неявки та відзиву на позов не надав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

ВСТАНОВИВ:

Між виробничо-комерційним приватним підприємством "Тонус-плюс", м. Вінниця та приватним підприємством "АЛЬФА-БУДТРЕЙД" м. Славута Хмельницької області укладено усну угоду, відповідно до якої, за накладною № 1759 від 04.12.2013р. по довіреності № 22 від 03.12.2013р., ПП „Альфа Будтрейд отримало від ВКПП „Тонус плюс бікроеласт ХКП сланець сірий в кількості 500 кв.м. по ціні з ПДВ 18,75 грн. на загальну суму 9375,00 грн.

ПП „Альфа Будтрейд за отриманий товар з позивачем - ВКПП „Тонус плюс не розрахувався.

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 9375,00 грн.

26.02.2016 року позивачем надіслано на адресу ПП „Альфа Будтрейд лист вимогу про оплату заборгованості в розмірі 9375,00 грн., 7404,53 грн. нарахувань індексу інфляції та 626,45 грн. 3% річних, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості в розмірі 17404,98 грн., з яких 9375,00 грн. основного боргу, 7404,53 грн. нарахувань індексу інфляції та 626,45 грн. 3% річних.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив таке:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобовязання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦКУ).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 р. (ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими і відповідно до ст. 1 ГКУ є предметом його регулювання.

Згідно ст. 193 ГКУ, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним сином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за накладною № 1759 від 04.12.13р. на суму 9375,00 грн. за довіреністю №22 від 03.12.13р. позивач відвантажив відповідачу продукцію на загальну суму 9375,00 грн., відповідач вказану продукцію отримав, проте оплату не провів.

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобовязання сторони повинні виконувати свої обовязки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідач не виконав, і на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 9375,00 грн., що підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем зобовязання нараховано індекс інфляції в сумі 7404,53 грн. за період з січня 2014 року по грудень 2015 року та 3% річних в сумі 626,45 грн. за період з 04.12.2013р. по 26.02.2016р.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позов в частині стягнення з відповідача нарахувань інфляції, суд вважає за необхідне задовольнити частково на суму 7401,97 грн., у зв`язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахування інфляції за період з січня 2014 року по грудень 2015 року. В позові, в частині стягнення з відповідача нарахувань індексу інфляції в сумі 2,56 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

В свою чергу, позов в частині стягнення з відповідача 3% річних, суд вважає за необхідне задовольнити частково на суму 626,34 грн., у зв`язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахування 3% річних за період з 04.12.2013р. по 25.02.2016р.. В позові, в частині стягнення з відповідача 3% річних на суму 0,11 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 17403,31 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 4-5, 4-7, 12, 33, 44, 49, 82, 83, 84, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов виробничо-комерційного приватного підприємства "Тонус-плюс", м. Вінниця до приватного підприємства "АЛЬФА-БУДТРЕЙД" м. Славута Хмельницької області про стягнення 17405,98 грн. задоволити частково.

Стягнути з приватного підприємства "АЛЬФА-БУДТРЕЙД" (АДРЕСА_1, код 362222268837) на користь виробничо-комерційного приватного підприємства "Тонус-плюс", (м. Вінниця, вул. Київська,14, код 30957822) 9375,00 грн. (девять тисяч триста сімдесят пять гривень 00 коп.) основного боргу, 7401,97 грн. (сім тисяч чотириста одна гривня 97 коп.) нарахувань індексу інфляції, 626,34 грн. (шістсот двадцять шість гривень 34 коп.) 3% річних та 1377,79 грн. (одна тисяча триста сімдесят сім гривень 79 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В позові в частині стягнення 2,56 грн. нарахувань індексу інфляції та 0,11 грн. 3% річних відмовити.

Повний текст складено 13.05.2016р.

Суддя С. В. Гладій

Віддрук. 3 прим.

1 - до справи,

2 - позивачу (21001, м. Вінниця, вул. Київська,14)

3 - відповідачу (АДРЕСА_2) (простим.)