Рішення № 57645881, 25.04.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" квітня 2016 р. Справа № 911/743/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОЛОГІЯ…, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю НВЦ Фенікс Транс, с. Чабани, Києво-Святошинський р-н

про стягнення 73 859,02 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1 директор згідно наказу № 1 від 27.11.2013;

відповідач не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНОЛОГІЯ… (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю НВЦ Фенікс Транс (відповідач) про стягнення 73 859,02 грн. за договором субпідряду № 23/06-01/спд від 23.06.2014, з яких: 28 938,55 грн. основної заборгованості, 26 334,08 грн. пені, 1 246,34 грн. 3 % річних та 17 340,05 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.03.2016 було порушено провадження у справі № 911/743/16 та призначено розгляд справи на 04.04.2016 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2016 розгляд справи було відкладено на 25.04.2016 року, у звязку з незявлення в судове засідання представника відповідача, а також з огляду на неподання відповідачем письмового відзиву та доказів відсутності заборгованості за договором субпідряду № 23/06-01/спд.

Відповідач в судове засідання 25.04.2016 року повторно не забезпечив явку свого повноважного представника, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів до суду надав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув, адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.1, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду надсилались відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві та Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

З даного приводу суд зазначає, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Присутній в судовому засіданні представник позивача озвучив позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та обєктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 25.04.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,-

встановив:

23 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВЦ «Фенікс Транс» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технологія...» (Субпідрядник) був укладений договір №23/06-01/спд на виконання наступних робіт: ремонт К-5. Знижений вузол живлення, м. Київ. вул. Червоноармійська, 20 ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».

Відповідно до п. 1.1. Договору, субпідрядник зобовязується за завданням підрядника виконати на свій ризик, своїми та/або залученими силами роботи, а підрядник прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що договірна ціна робіт є твердою і складає 28938,55 грн. в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.4.1. Договору, підрядник має право здійснювати оплату субпідряднику шляхом часткової попередньої оплати (авансу) та/або шляхом оплати підрядником виконаних робіт протягом 45-ти банківських днів після предявлення йому субпідрядником рахунку на оплату робіт та підписаного сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати (форма КБ-3). Остаточний розрахунок проводиться підрядником на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) протягом 10-ти банківських днів.

Позивач виконав свої зобовязання в повному обсязі, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актом виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 31 серпня 2014 року на загальну суму 28 938,55 грн.

В свою чергу, за твердженням позивача, відповідач свої зобовязання за договором в частині оплати робіт не виконав, у звязку з чим за ним рахується 28 938,55 грн. заборгованості, розмір якої підтверджений підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2014 19.03.2015 та актом виконаних робіт за серпень 2014 року.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 171 від 27.04.2015, однак дана претензія залишена без відповіді та реагування, у звязку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Приписами частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 статті 854 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що на підрядника покладений обовязок щодо виконання певного кола робіт, встановленого та обумовленого умовами договору. В свою чергу, на замовника покладений обовязок щодо прийняття даних робіт та здійснення оплати.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що акт виконаних робіт підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками підприємств без будь-яких претензій, що б свідчило про неповноту чи неякісне виконання позивачем своїх зобовязань згідно договору, а тому роботи вважаються прийнятими без зауважень згідно вартості, зазначеної у довідках форми КБ-3.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище та те, що факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку, що сума основного боргу в розмірі 28 938,55 грн. за договором підряду № №23/06-01/спд підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 26 334,08 грн. пені, нарахованої за період з 12.09.2014 року по 12.03.2015 року.

Пунктом 7.3.3. встановлено, що у разі порушення строків оплати за цим Договором підрядник зобовязаний сплатити на користь субпідрядника неустойку (пеню) у розмірі 0,5% суми прострочки за кожен день прострочення.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як пояснив представник позивача, оскільки акт виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) підписані сторонами 31 серпня 2014 року, прострочення виконання зобовязання, з урахуванням припису п. 4.1. договору, почалося після спливу 10 банківських днів встановлених для оплати, а саме з 12 вересня 2014 року, у звязку з чим нарахування пені було здійснено з урахуванням положень п. 6 ст. 232 ГК України з 12.09.2014 року по 12.03.2015 року.

Разом з тим, з розрахунку наданого позивачем вбачається, що розмір пені, зазначений у договорі перевищує подвійну облікову ставку НБУ, у звязку з чим, судом було здійснено власний розрахунок пені, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ за період, визначений позивачем та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 4347,92 грн.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 1 246,34 грн. 3 % річних та 17 340,05 грн. інфляційних втрат за період з 12.09.2014 року по 17.02.2016 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 1 246,34 грн. 3 % річних та 17 340,05 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 28 938,55 грн. основного боргу, 4347,92 грн. пені, 1 246,34 грн. 3 % річних та 17 340,05 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВЦ Фенікс Транс (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, код ЄДРПОУ 37866281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОЛОГІЯ… (04655, м. Київ, вул. В. Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 37371486) 28 938 (двадцять вісім тисяч девятсот тридцять вісім) грн. 55 коп. основного боргу, 4347 (чотири тисячі триста сорок сім) грн. 62 коп. пені, 1 246 (одну тисячу двісті сорок шість) грн. 34 коп. 3% річних, 17 340 (сімнадцять тисяч триста сорок) грн. 05 коп. інфляційних втрат та 967 (девятсот шістдесят сім) грн. 80 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 13.05.2016р.

Суддя О.В. Щоткін