АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц /796/ 5212/2016 Головуючий у І інстанції Рибак М.А.
Доповідач Котула Л.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Котули Л.Г.
Суддів: Волошиної В.М., Слюсар Т.А.
За участю секретаря Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві Савчука Костянтина Петровича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року в справі за поданням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчука Костянтина Петровича про примусове проникнення до житла боржника ,
в с т а н о в и л а
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року у задоволені подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчука Костянтина Петровича про примусове проникнення до житла боржника відмовлено.
У апеляційній скарзі старший державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Савчук К.П. просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити подання старшого державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві щодо примусового проникнення до житла боржника, оскільки судом порушені вимоги процесуального права.
Державний виконавець та сторони виконавчого провадження належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду .
Від представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 та старшого державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Савчука К.П. поступили заяви про розгляд справи у їх відсутності .
За таких обставин, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутності та стягувача ОСОБА_4
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно ч.2 ст. 25 Закону України " Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. У разі виконання судового рішення про усунення перешкод у здійсненні права користування державним, комунальним майном чи майном громадських об'єднань у рамках виконавчого провадження, відкритого за заявою прокурора, строк для самостійного виконання рішення у постанові не зазначається, а примусове виконання судового рішення розпочинається невідкладно. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно зі ст. 376 ЦПК питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, в якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене в ч. 1 цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Зі змісту ст. 376 ЦПК випливає, що вирішення питання про проникнення до житла боржника в судовому порядку може мати місце для встановлення майна боржника чи майна та коштів належних боржникові від інших осіб.
Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла.
У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Згідно з п. 15 ч. 3 ст. 11 Закону " Про виконавче провадження "( далі - Закон № 606-ХІV ) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.
Пунктом 10 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-ХІV передбачено право державного виконавця на звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
Отже, йдеться про застосування таких заходів примусового виконання, передбачених у законі, як:
а) звернення стягнення на кошти боржника;
б) звернення стягнення на інші види майна боржника;
в) вилучення у боржника і передання стягувачеві певних предметів;
г) відібрання дитини.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого держаного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 01.07.2015 Савчуком К.П.( ВП № 47994546) на підставі виконавчого листа №761/2826/14-ц, який виданий Шевченківським районним судом м. Києва 27.03.2015 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 1 451 651,22 грн. , копію якої 03.07.2015 було направлено ОСОБА_2 (а.с.7-9).
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Савчуком К.П. від 01.07.2015 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення 1 451 651,22 грн. та заборонено здійснення відчужування будь-якого майна, яке належить боржнику (а.с.10).
За даними Київського міського БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 12.11.2015 року № 14859(И-2015) квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 ( а.с. 18).
Відповідно до виклику від 12.11.2015 № 584/26 та актів державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Савчука К.П. боржник на виклики та вимогу державного виконавця не реагує та до відділу ВДВС не являється, за виходом державного виконавця за адресою : АДРЕСА_1 боржника та належного йому майна не розшукано, двері ніхто не відчиняє (а.с. 19-22).
Проте, в матеріалах справи відсутні дані про вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, про отримання ним викликів до відділу державної виконавчої служби та повідомлень про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна , але чинив цьому перешкоди , не надав доступу до житла у відведений для нього час вчинення виконавчих дій; не надано доказів , що дії боржника перешкоджають повному і своєчасному вчиненню виконавчих дій ; відсутні докази про ухилення боржника від виконання судового рішення чи перешкоджання державному виконавцю у вчинені виконавчих дій .
Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 08.07.2-15 внесено відомості щодо обтяження нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_2.( а..с 27).
Відмовляючи у задоволені подання по примусове проникнення до житла боржника, суд правильно виходив з того, що відсутні підстави до його задоволення , державний виконавець не надав доказів, що боржник уникає викликів державного виконавця та перешкоджає проведенню виконавчих дій, що дії боржника перешкоджають повному та своєчасному вчиненню виконавчих дій; що у квартирі знаходиться майно боржника; відсутні докази про ухилення боржника від виконання судового рішення чи перешкоджання державному виконавцю у вчинені виконавчих дій.
Посилання в апеляційній скарзі на порушенням судом вимог матеріального та процесуального права не заслуговують на увагу , оскільки колегія суддів такого не вбачає з матеріалів справи.
Виходячи з наведеного, колегією суддів не встановлено підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.
Керуючись ст. 303,304,307,312,315 ЦПК України , колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчука КостянтинаПетровича відхилити, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
Судове рішення № 57644098, Апеляційний суд міста Києва було прийнято 26.04.2016. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 761/5250/16-ц. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: