Ухвала суду № 57644094, 26.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц /796/ 5428/2016 Головуючий у І інстанції Шум Л.М.

Доповідач Котула Л.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Котули Л.Г.

Суддів: Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

За участю секретаря Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, Головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту проживання однієї сім'єю чоловіка та жінка без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визначення частки у спільній сумісній власності та визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа, Головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту проживання однієї сім'єю чоловіка та жінка без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визначення частки у спільній сумісній власності та визнання права власності в порядку спадкування.

Мотивуючи тим , що 04 жовтня 1986 року її мати ОСОБА_3 ( прізвище після шлюбу - ОСОБА_3)зареєструвала шлюб з ОСОБА_4.

У 1993 році вона почала зустрічатися з ОСОБА_1 , з яким з 2003 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу та повінчалися , що підтверджується свідоцтвом про вінчання від 13.09.2003 та відповідними фотографіями про цю подію.

Вказувала, що 06 лютого 2007 року шлюб між ОСОБА_5 та її матір'ю ОСОБА_3. було розірвано, оскільки її мати хотіла узаконити фактичні шлюбні відносини з відповідачем.

ІНФОРМАЦІЯ_5 її мати ОСОБА_3. померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Під час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, покійна мати придбала автомобіль марки SAIPA TIBA , 2013 року випуску, який був куплений за позичені кошти у знайомої ОСОБА_7, однак автомобіль було зареєстровано за відповідачем.

Після смерті матері відкрилась спадщина на майно, у тому числі і автомобіль марки SAIPA TIBA , 2013 року випуску.

У зв'язку з чим, вона звернулася з заявою про прийняття спадщини та спірного автомобіля , проте в нотаріальній конторі їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та роз'яснено, що їй необхідно звернутися до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3. та ОСОБА_1, а тому в порядку ст.70 СК України та ст.1261 ЦК України позивач просила встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3. з 1 січня 2004 року по день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_5 та визнати, що автомобіль марки SAIPA TIВA, держномер НОМЕР_2 є об'єктом спільної сумісної власності відповідача та ОСОБА_3. і визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля марки SAIPA TIВA, держномер НОМЕР_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3. та стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 479, 45 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, Головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту проживання однієї сім'єю чоловіка та жінка без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визначення частки у спільній сумісній власності та визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково.

Встановлено факт проживання з 06.02.2007 по ІНФОРМАЦІЯ_5 однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнано транспортний засіб автомобіль SAIPA TIВA , 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 спільним сумісним майном ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнано за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) право власності на 1/ 2 частину автомобіля SAIPA TIBA , 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір на загальну суму 479, 45 грн.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог і стягнути понесені ним судові витрати за подання апеляційної скарги, оскільки судом порушені вимоги матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_8, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав викладених у ній, ОСОБА_2, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на те , що суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За положеннями частин 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

У відповідності до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто, при застосуванні ст. 74 СК України необхідно виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що встановлені ч. 2 ст. 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.

Пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснює, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактично шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є донькою ОСОБА_3., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5.

З 04 жовтня 1986 року ОСОБА_3. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який 06 лютого 2007 року було розірвано.

Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 вона 13 вересня 2003 року повінчалася з ОСОБА_1, про що свідчить свідоцтво про вінчання та надані позивачем фотографії, на яких ця подія зафіксована( а.с. 8-10).

Судом встановлено , що ОСОБА_3. та ОСОБА_1 у спірний період в будь-якому іншому шлюбі не перебували та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

На підтвердження доводів позову позивач надала суду фотографії з весілля позивача , на яких відповідач разом з матір'ю позивача та в інші періоди їх життя( а.с.68-72, 91-94).

За клопотанням позивача були допитані свідкиОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які повідомили суду відомі їм по суті спору обставини.

Крім того , свідок ОСОБА_7 пояснила , що у ОСОБА_3 була квартира , яка належала їй на праві приватної власності, яку вона здавала в оренду.

Зазначена обставина підтверджується копією договорів найма жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 , яка була приватизована ОСОБА_3. та ОСОБА_2.( а.с.95-99).

Наведене свідчить про те , що мати позивача мала певний дохід, в тому числі і в період придбання спірного автомобіля.

Згідно з договору купівлі-продажу транспортного засобу №6 від 30 вересня 2013 року ОСОБА_1 придбав транспортний засіб марки SAIPA TIBA SX, 2013 року випуску, шасі НОМЕР_1, що підтверджується рахунком на оплату № 122 від 30 вересня 2013 року, видатковою накладною №93 від 30 вересня 2013 року та квитанцією на оплату спірного легкового автомобіля на суму 71 600 грн. (а.с. 76-80).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім 'єю без шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов 'язком суду при їх оцінці.

Проаналізувавши зібрані в справі докази, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що автомобіль є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3. та ОСОБА_1, оскільки придбаний під час проживання ОСОБА_3. і ОСОБА_1 однією сім'єю без шлюбу.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положенням ст.1261 ЦК України передбачено , що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

19 травня 2015 року позивач звернулася до Сьомої Харківської державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено у зв'язку з тим, що для визнання за позивачем права власності на частину спірного автомобіля необхідно звернутися з заявою до суду для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу покійної ОСОБА_3. та ОСОБА_1 .

На запит суду Управління ДАІ ГУЮ в м. Києві МВС України 30.10.2015 № 10/20196-3 повідомило, що згідно автоматизованої інформаційно-пошукової системи УДАІ м. Києва та НАІС ДДАІ МВС України, 02.10.2013 транспортний засіб SAIPA TIBA, шасі НОМЕР_1, 2013 року випуску, н.з. НОМЕР_2 зареєстровано за гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з видачею свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7.

Станом на 27.10.2015 транспортний засіб SAIPA TIBA , шасі НОМЕР_1, 2013 року випуску, н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 від 28.05.2014 ( реєстраційна операція - переєстрація при видачі дубліката свідоцтва про реєстрацію) зареєстрований за гр.. ОСОБА_1 (а.с. 41, 82).

Задовольняючи частково позовні вимоги , суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до моменту смерті останньої проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та вважав за необхідне встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу з 06.02.2007 , тобто з моменту офіційного розірвання шлюбу ОСОБА_3. та ОСОБА_5 та до часу її смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також є правильним висновок суду про задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності Ѕ частину спірного автомобіля SAIPA TIBA , реєстраційний номер НОМЕР_5 в порядку спадкування за законом, оскільки позивач за правилами ст. 1261 ЦК України належать до першої черги спадкоємців.

Такі висновки судів відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Згідно зі ст. ст. 57 , 58 ЦПК України доказами вважаються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Заперечуючи проти позову , відповідач разом з тим не навів конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи позивача, а тому колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими , що не заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірний автомобіль є особистою приватною власністю відповідача, оскільки придбаний за його власні кошти є необгрунтованими , оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цих доводів , зокрема, щодо джерела походження коштів на придбання автомобіля суду не було надано.

Беручи до уваги наведене , колегія суддів не вбачає підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду .

Керуючись ст. 303,304,307,308,315 ЦПК України , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення

Святошинського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: