Ухвала суду № 57644051, 26.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Лепех ЛесіЛюбомирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року

в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» до ОСОБА_2, третя особа: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Позняківський», про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 2» (надалі - ТОВ «Рада 2») подано позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 а ТОВ «Рада 2» є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує зазначений будинок.

Відповідачем було порушено взяті на себе умовами договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкових територій від 12 листопада 1999 року зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за житлово-комунальні послуги, в сумі 1898 грн. 96 коп., яка складається з оплати послуг з утримання будинку й прибудинкової території за період з лютого по травень 2015 року, в сумі 897 грн. 08 коп., а також за період з 01 лютого 2015 року по 07 грудень 2015 року пеня склала суму 897 грн. 08 коп., інфляційна складова - 85 грн. 70 коп., та 19 грн. 10 коп. три відсотки річних.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року в задоволенні позову ТОВ «Рада 2» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, вислухавши представника позивача, яка підтримала апеляційну скаргу, представника третьої особи, яка просила апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 25 лютого 2000 року (а.с. 11 т.1).

12 листопада 1999 року між ТОВ «Рада» Корпорації «Позняки-жил-буд» (підприємством) з одного боку та відповідачем (власником) - з іншого, укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 7-9 т.1).

Згідно листа № 02-00112 від 13 лютого 2015 року ні ТОВ «Рада», ні ТОВ «Рада 2», не булибалансоутримувачами буд. АДРЕСА_1 (а.с.118 т.1).

Встановлено, що 28 листопада 2014 року мешканці буд. АДРЕСА_1 прийняли рішення про створення ОСББ «Позняківський», яке набуло статусу юридичної особи 10 грудня 2014 року.

На підставі рішення загальних зборів членів ОСББ «Позняківський» актом від 28 лютого 2015 року будинок АДРЕСА_1 прийнято на баланс об'єднання.

Відтак балансоутримувачем та управителем будинку АДРЕСА_1 наразі є ОСББ «Позняківський», яке виступило колективним споживачем (замовником) певних житлово-комунальних послуг, що підтверджується наданими третьою особою договорами на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання, про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів, про оренду майна та актами виконаних робіт.

Згідно заяви від 12 лютого 2015 року відповідач повідомив ТОВ «Рада 2» про розірвання договірних відносин з 01 березня 2015 року й визнання укладеного раніше договору від 12 листопада 2009 року таким, що втратив чинність у зв'язку з його непереукладенням згідно п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (а.с.36 т.1).

Встановлено, що 1 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСББ «Позняківський» укладено договір №15/03/116-038 відносин власників житлових приміщень та Управителя (а.с.46-48 т.1).

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з підстав його недоведеності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду та вважає їх законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених доказів.

З долучених до справи платіжних доручень від 20 лютого 2015 року та 23 січня 2015 року убачається, що ОСОБА_2 через ПАТ КБ «Приватбанк» на рахунок відповідача за утримання будинку й прибудинкової території внесено плату за січень та лютий 2015 року, в сумі по 246 грн. 66 коп. (а.с.31,32).

Твердження представника позивача про ненадходження коштів за лютий 2015 року спростовуються даними долученого до справи платіжного доручення про перерахування відповідачем 246 грн. 66 коп. 20 лютого 2015 року через відділ електронних платежів ПАТ КБ «Приватбанк» з призначенням платежу - рахунок НОМЕР_1 АДРЕСА_1 за послуги згідно договору від 12 листопада 1999 року (а.с.31).

Окрім цього, колегія суддів враховує й дані долученої до справи довідки № 02-0042 від 23 січня 2015 року, виданої ТОВ «Рада 2» про відсутність у ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги станом на 31 грудня 2014 року (а.с.72).

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки районного суду про відсутність правових підстав до стягнення з відповідача коштів за утримання будинку й прибудинкової території також і за період з березня по травень 2015 року.

Як убачається з долучених до справи доказів - виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 10 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію ОСББ «Позняківський», яке створено власниками квартир буд. АДРЕСА_1 ( п.1.1 Статуту ОСББ, а.с.100,101).

Згідно наявної в матеріалах справи заяви від 12 лютого 2015 року ОСОБА_2 повідомлено ТОВ «Рада 2» про втрату чинності укладеного між сторонами договору від 12 листопада 1999 року у зв'язку з набуття ним членства в створеному по АДРЕСА_1 ОСББ (а.с.7-9, 36 т.1).

Встановлено, що з 01 березня 2015року ОСОБА_2 вносить плату за утримання будинку й прибудинкової території на користь ОСББ «Позняківський», як балансоутримувача й надавача послуг з утримання будинку й прибудинкової території (а.с.33,35).

За таких обставин, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність у ОСОБА_2 перед позивачем будь-яких боргових зобов'язань.

Посилання апеляційної скарги на помилковість висновків суду щодо припинення договірних відносин між позивачем та відповідачем з березня 2015 року, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Аналогічне положення містить частини 2 ст. 14 ЦК України відповідно до якої особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

У ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Згідно наявного в матеріалах справи договору №15/03/116-038 від 01 березня 2015 року між ОСББ «Позняківський» та ОСОБА_2, останній, будучи власником кв.АДРЕСА_1, передав ОСББ право забезпечення, безпосередньо або з дозволу власників шляхом залучення на конкурсних засадах фізичних та/чи юридичних осіб для надання власникам приміщень послуг з управління неподільним та загальним майном житлового комплексу, належну його експлуатацію, якісне та своєчасне надання житлово-комунальних послуг (а.с. 38-41 т.1).

Таким чином, в даному випадку вбачається волевиявлення власника квартири на вибір постачальника житлово-комунальних послуг, що є правом особи, й позивачем не надано доказів на спростування можливості реалізації таким власником його права.

Твердження апеляційної скарги про те, що житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує будинок АДРЕСА_1, є ТОВ «Рада 2», що підтверджується рішенням Дарницького районного суду № 753/20418/15-ц від 09 лютого 2016 року, проте відповідач кошти на рахунок ТОВ «Рада 2» за вказаний період - з березня по травень 2015 року не сплачував, - безпідставні, остільки з долученої до справи копії рішення, отриманого з Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається відсутність відомостей щодо відповідача та будинку, який був предметом дослідження (а.с.234 т.1).

Окрім цього, колегія суддів враховує й докази відсутності у ОСОБА_2 заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку по АДРЕСА_1 й прибудинкової території за період з лютого по травень 2015 року, що виключає необхідність стягнення з нього пені, трьох відсотків річних та інфляційних.

У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, а також матеріали справи, у їх сукупності, підстав до скасування ухваленого по справі рішення колегія суддів не вбачає.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, подана по справі апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну Лепех Лесі Любомирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа №753/23249/15

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5501/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.