Ухвала суду № 57644032, 19.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 755/2669/13-ц Головуючий у суді першої інстанції: КатющенкоВ.П.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4130/16 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Крічфалуши С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року по цивільній справі за подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції Шеремет ЮліїМихайлівни, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк», боржник: ОСОБА_4 про примусове проникнення до житла.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Шеремет Ю.М., звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із поданням, в якому просить суд: надати дозвіл відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності та постановити ухвалу про примусове входження до житла, а саме: квартири АДРЕСА_1.

Подання обґрунтоване тим, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві знаходиться зведене виконавче провадження ВП № 43201592 з виконання: виконавчого листа № 755/2997/13-ц, виданого 04 вересня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк «Київська Русь» боргу в сумі 850 347,37 гривень; виконавчого листа № 755/2669/2013-ц, виданого 12 березня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк «Київська Русь», боргу в сумі 2 614 893,96 гривень; виконавчого листа № 755/8190/13-ц, виданого 24 січня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» боргу в сумі 1 757 670,35 гривень; виконавчого листа № 755/8205/13-ц, виданого 24 січня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» боргу в сумі 2 466 371,55 гривень. Боржником вищевказане рішення суду не виконується. У ході примусового виконання встановлено, що на ім'я ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності зареєстровано нерухомість, а саме: Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 Станом на теперішній час рішення суду боржником не виконані, заборгованість не погашена. На виклики державного виконавця ОСОБА_4 не з'являється. Однак, перевірити та описати рухоме та нерухоме майно боржника за адресою: АДРЕСА_1 немає можливості, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (який є співвласником квартири та солідарним боржником) постійно не допускають державного виконавця до квартири для здійснення виконавчих дій. По даному факту 19 лютого 2015 року, 14 травня 2015 року та 10 листопада 2015 року складено відповідні акти державного виконавця.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції Шеремет Юлії Михайлівни, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк», боржник: ОСОБА_4 про примусове проникнення до житла - задоволено. Дозволено державному виконавцю Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Шеремет ЮліїМихайлівни примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_6, для примусового виконання зведеного виконавчого провадження ВП № 43201592.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції заінтересована особа ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції Шеремет Юлії Михайлівни, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк», боржник: ОСОБА_4 про примусове проникнення до житла.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не враховано, що позичальник ТОВ «Експотред» відповідно актів опису й арешту майна від 17 листопада 2015 року та 19 листопада 2015 року передав кредитору ПАТ «Державний ощадний банк» рухоме майно на загальну суму - 9 500 340,00 грн. Даним фактом стверджується, що позичальник за рахунок власних матеріальних ресурсів виконав зобов'язання перед кредитором, при загальній сумі заборгованості - 4 500 000,00 грн. Звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 не може бути виконано так, як квартира перебуває у заставі стягувача ПАТ «Київська Русь». Відповідно відпадає необхідність проникнення до приміщення даної квартири, до того ж остання оглядалась представниками банку. Посилання у поданні про неодноразові відвідування її квартири та нехтування боржником викликами до відділу ДВС не відповідають дійсності, оскільки інтереси боржника у виконавчому провадженні постійно представляє громадянин ОСОБА_7, до того ж, державний виконавець жодного разу їй не пропонував приймати участь у виконавчих провадженнях.

У судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 підтримав доводи апеляційної скарги. Представник ПАТ «Банк «Київська Русь» Слічна С.І. та представник Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції Шеремет Ю.М. - заперечували, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції Шеремет Ю.М. про примусове проникнення до житла, суд першої інстанції виходив із того, що боржник добровільно не виконує рішення суду та перешкоджає державному виконавцю в проведенні виконавчих дій, про що були складені відповідні акти.

Проте до такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.

Згідно з п. 15 ч. 3 ст. 11 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.

Питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, в якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене в ч. 1 цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця - ст. 376 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві перебуває зведене виконавче провадження ВП № 43201592 з виконання виконавчого листа № 755/2997/13-ц, виданого 04 вересня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ТОВ «Український індустріальний альянс» на користь ПАТ Банк «Київська Русь» боргу в сумі 850 347,37 гривень; виконавчого листа № 755/2669/2013-ц, виданого 12 березня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ТОВ «Експотрейд» на користь ПАТ Банк «Київська Русь», боргу в сумі 2 614 893,96 гривень; виконавчого листа № 755/8190/13-ц, виданого 24 січня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» боргу в сумі 1 757 670,35 гривень; виконавчого листа № 755/8205/13-ц, виданого 24 січня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» на користь ПАТ «Державний ощадний банк» боргу в сумі 2 466 371,55 гривень.

17 грудня 2013 року державним виконавцем в межах виконання виконавчого листа № 755/2997/13-ц було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення: 850347,37 гривень та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_4 лише в межах суми боргу.

29 квітня 2014 року державним виконавцем в межах виконання виконавчого листа № 755/2669/2013-ц було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення: 2614893,96 гривень та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_4 лише в межах суми боргу.

07 лютого 2014 року державним виконавцем в межах виконання виконавчого листа № 755/8190/13-ц було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення: 1757670,35 гривень та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_4 лише в межах суми боргу.

Як вбачається з відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в м. Києві, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

На запити державного виконавця до Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржника ОСОБА_4, про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями, до Пенсійного фонду України про отримання пенсії боржником та останнє місце роботи боржника, отримані відповіді згідно яких: ОСОБА_4 на обліку в органах ДПС не перебуває, отримує пенсію та перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Городенківському районі Івано-Франківської області, останнє місце роботи ОСОБА_4 у звітному 2014 році у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Експотрейд», Товаристві з обмеженою відповідальністю «Експотехінвест» (а.с. 191-194 том 1).

Постановою державного виконавця від 13 березня 2015 року, розпорядження від 30 грудня 2015 року, від 11 січня 2016 року, від 11 січня 2016 року звернуто стягнення на пенсію боржника з проведенням щомісячного утримання до погашення заборгованості в межах виконання виконавчого листа № 755/2997/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ТОВ «Український індустріальний альянс» на користь ПАТ Банк «Київська Русь» боргу в сумі 850 347,37 гривень; № 755/8190/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» боргу в сумі 1 757 670,35 гривень;№ 755/8205/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» на користь ПАТ «Державний ощадний банк» боргу в сумі 2 466 371,55 гривень, № 755/2669/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ТОВ «Експотрейд» на користь ПАТ Банк «Київська Русь», боргу в сумі 2 614 893,96 гривень.

Відповідно до частин 2-5, 7 ст. 52 Закону «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

З метою проведення виконавчих дій по опису майна боржника державний виконавець оформив вимоги для обов′язкового виконання боржником ОСОБА_4

Актами від 19 лютого 2015 року, від 14 травня 2015 року та від 10 листопада 2015 року державний виконавець зафіксував факт про неможливість входження до житла, що належить боржнику.

Заперечуючи проти вимог подання державного виконавця, заінтересована особа ОСОБА_4 посилалась на те, що державний виконавець не пропонував їй приймати участь у виконавчих діях щодо опису майна.

Перевіряючи доводи заявника та заінтересованих осіб, надаючи оцінку пред'явлених ними доказів в обґрунтування своїх доводів (заперечень), колегія суддів, виходить з наступного:

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла.

У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Пунктом 10 ч. 3 ст. 11 Закону «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця на звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.

Державному виконавцю слід довести, що житло належить боржнику або він має право користування ним, що боржник достовірно знає про наявність виконавчого провадження та повідомлявся про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна, але чинив цьому перешкоди, не надавав доступу до житла у відведений для нього час вчинення виконавчих дій.

Із поданого на розгляд подання державного виконавця про примусове проникнення до житла, що належить боржнику ОСОБА_4 вбачається, що згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на території АДРЕСА_1 знаходиться об′єкт нерухомості, який належить боржнику ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності у розмірі Ѕ частки ( а.с. 195 том 1). Відповідно до інформації про державну реєстрацію іпотеки вказана квартира перебуває в іпотеці, про що внесено запис про державну реєстрацію. Іпотекодержателем є АБ «Київська Русь» (а.с. 195 том 1).

Державним виконавцем оформлено три вимоги щодо проведення виконавчих дій по опису майна боржника від 13 лютого 2015 року, від 28 серпня 2015 року, від 09 вересня 2015 року. Даними вимогами визначені наступні дні проведення виконавчих дій щодо опису майна боржника: 19 лютого 2015 року о 17-00 год.; 08 вересня 2015 року о 17-00 год.; 29 вересня 2015 року о 17-00 год.

У відповідності до вимог пунктів 1.8, 1.8.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень в державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується державним виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв'язку або вручається державним виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії.

Доказів направлення або вручення вказаних вимог боржнику ОСОБА_4 матеріали подання не містять. До того ж, у вимогах державного виконавця від 28 серпня 2015 року та від 09 вересня 2015 року (а.с. 204, 205 том 1) невірно зазначена адреса боржника, а також адреса проведення виконавчих дій, замість АДРЕСА_1 зазначено АДРЕСА_2.

Таким чином, боржник ОСОБА_4 про проведення 19 лютого 2015 року о 17-00 год.; 08 вересня 2015 року о 17-00 год.; 29 вересня 2015 року о 17-00 год. виконавчих дій по опису майна в квартирі АДРЕСА_1 не була належним чином повідомлена.

Складені акти державним виконавцем про те, що при здійсненні виходу за адресою АДРЕСА_1 двері квартири ніхто не відкрив свідчать про зафіксований факт 19 лютого 2015 року, 14 травня 2015 року та 10 листопада 2015 року.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення державним виконавцем вимоги чи обізнаність боржника про проведення виконавчих дій саме 14 травня 2015 року та 10 листопада 2015 року. Відповідно акти від 14 травня 2015 року та 10 листопада 2015 року складені з порушенням порядку, встановленого Інструкцією з організації примусового виконання рішень та не є допустимим доказом в силу статті 59 ЦПК України.

Встановлений в акті від 19 лютого 2015 року факт про те, що при здійсненні виходу за адресою АДРЕСА_1 особа, яка назвалася ОСОБА_4 в грубій формі відмовився допустити державного виконавця до опису не свідчить про перешкоджання у вчинені виконавчих дій саме боржником ОСОБА_4, оскільки на вказану дату боржник не була повідомлена про проведення виконавчих дій, також відсутні дані про інформування іншого співвласника квартири АДРЕСА_1 про необхідність вчинення дій щодо опису майна, що належить боржнику.

Таким чином, подані матеріали про примусове проникнення до житла, що належить боржнику, не свідчать про те, що боржник ОСОБА_4 належним чином повідомлялась про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту нерухомого майна, остання чинила цьому перешкоди та не надавала доступу до житла у відведений для нього час вчинення виконавчих дій, а тому в задоволенні подання Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції ШереметЮлії Михайлівни про примусове проникнення до житла, що належить боржнику ОСОБА_4 слід відмовити.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з постановлення нової ухвали з цього питання.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції Шеремет Юлії Михайлівни, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк», боржник: ОСОБА_4 про примусове проникнення до житла відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: