Постанова № 57643812, 19.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 жовтня 2011 р. № 2а- 3437/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді - Горшкової О.О., суддів - Волошина Д.А., Панова М.М.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А П.,

за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач- не прибув, прокуратура - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Дверная Служба" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Дверная Служба" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №№ 0002162302/0, 0000372200/0 від 14.12.2010 року, №№ 0001822302/1, 0002162302/1, 0000372200/1 від 14.12.2010 року. В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що викладені в Акті перевірки № 9602/23/32562863 від 08.11.10р. висновки є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи і нормам законодавства, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення є, відповідно, незаконними, та мають бути скасованими.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідають податковому законодавству, а заявлені адміністративні вимоги є недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні 19.10.11р. підтримав свою правову позицію.

Представники відповідача та прокуратури, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засіданні не прибули, поважні причини неявки суду не відомі.Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що не зявлення представників відповідача та прокуратури у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач, ПП «Дверная служба», пройшов, передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правовий статус субєкта господарювання-юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 32562863, на обліку, як платник податків, зборів (обовязкових платежів), знаходиться у ДПІ в Московському районі м. Харкова.

ДПІ в Московському районі м. Харкова проведено виїзну планову перевірку ПП «Дверная служба» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01. 04. 2009 року по 30. 06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01. 04. 2009 року по 30. 06.2010 року, про що складено Акт перевірки за № 9602/23/32562863 від 08.11.2010 року (а.с. 11-72, т.1).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Московському районі м. Харкова встановлено порушення позивачем: п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, занижено валовий дохід від операцій з реалізації цінних паперів у другому кварталі 2009 року на загальну суму 14747833,23 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 3686959 грн.; п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищено валові витрати від операцій з ТОВ «Едан Плюс»на загальну суму 470632,50 грн., в тому числі, у першому кварталі 2010 року на 305632, 50 грн., у другому кварталі 2010 року на 165000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 117659 грн.; п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не стягнуто та не внесено до бюджету податок з доходів з джерелом їх походження з України (фрахт за ставкою 6%), у тому числі, за 2 квартал 2009 року у сумі 137,14 грн., 3 кварталі 2008 року в сумі 527,02 грн., у 4 кварталі 2009 року у сумі 579,71 грн., 1 квартал 2010 року у сумі 879,18 грн.; п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено податковий кредит в березні 2010 року за результатами безпідставного включення до нього сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Торнадо»на загальну суму 677089,00 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , а саме завищено податковий кредит в березні, травні, червні 2010 року за рахунок безпідставного включення до нього сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Горизонт-1», ВАТ «Київ Дніпропетровське МППЗТ», ТОВ «Східтехсервіс», ТОВ «Електрощит-Сервіс», ТОВ «Тевес -Юніон»на загальну суму 591761,33 грн., п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено податковий кредит в квітні 20140 року за рахунок внесення до податкового кредиту сум від операцій з ТОВ «Едан Плюс»на загальну суму 33000 грн.; п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме неподання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за півріччя 2010 року.

На підставі акту перевірки за № 9602/23/32562863 від 08.11.2010 року року ДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення №№ 0002162302/0, 0000372200/0, 0002152302/0 від 14.12.2010 року. (а.с. 73, 74, т.1).

В судовому засіданні встановлено, що позивач оскаржив вказані податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження відповідач скасував податкове повідомлення-рішення № 0002152302/0 в частині та прийняв нове податкове повідомлення-рішення щодо податку на прибуток №0001822302/1 від 03.03.2011 року, в іншій частині скарга була залишена без задоволення та з ПДВ та податку на прибуток іноземних юридичних осіб винесені податкові повідомлення рішення №№ 0002162302/1 та 0000372200/1 від 03.03.2011 року з ідентичним первинному розміром податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій.

Так, аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, суд відзначає, що спір склався, в тому числі, з приводу формування валових витрат обігу та виробництва.

Отже, при вирішенні спору належить застосувати приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які надають визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є обєктивно необхідним.

Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств суд відзначає наступне.

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг) показників за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 у сумі 192200079 грн. встановлено, що підприємством завищено валові витрати від операцій з TOB «Едан Плюс»на загальну суму 470632,50 грн.

ПП "Дверная служба" віднесено до складу валових витрат суми по видатковим накладним, актам виконаних робіт від TOB «Едан Плюс» у першому кварталі 2010 року на суму 305632,50 грн., у другому кварталі 2010 року на суму 165000 грн.

Судом встановлено, контролюючим органом при проведенні перевірки позивача враховано те, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено перевірку TOB «Едан Плюс», за результатами якої складено акт №4231/23-104/36032757 від 21.09.2010 року. Вказаною перевіркою встановлено неможливість здійснення ТОВ «Едан плюс»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів що унеможливлює здійснення господарської діяльності TOB «Едан плюс».

Актом перевірки контрагента позивача №4231/23-104/36032757 від 21.09.2010 року встановлено, що усі операції купівлі-продажу TOB «Едан плюс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними з усіма контрагентами протягом періоду 29.08.2008 - 30.06.2010.

В акті №4231/23-104/36032757 від 21.09.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки TOB "ЕДАН ПЛЮС" (код 36032757), зокрема зазначено наступне. До ДПІ у Комінтернівському районі надійшли відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про визнання банкрутом TOB "«Едан плюс»(код 36032757). Фахівцем ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова в рамках проведення перевірки здійснено вихід за адресою 61162 Харківська обл. м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 12 кв,354 та встановлено, що TOB «Едан плюс» за юридичною адресою не знаходиться, про що складено акт відсутності за юридичною адресою СГД №771/23-104/36032757 від 03.09.2010 року.

TOB «Едан плюс»не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань в тому числі: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податком х накладних, видаткові накладні, тощо.

Операції TOB «Едан плюс»та контрагентів-покупців не містять по своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Так причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності TOB «Едан плюс»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облік , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24,05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03р. №436-IV , якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XlV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ, розрахунки комунального податку), наданої підприємством до ДПІ у Комінтернівському р-ні. м. Харкова, середньосписочна чисельність працюючих у TOB «Едан плюс»за перевіряємий період становить 1 особа.

Це свідчить про відсутність у підприємства TOB «Едан плюс»трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів.

За даними податкової звітності (Декларації з податку на прибуток та додаток К1 до Декларацій) основні засоби у TOB «Едан плюс»відсутні. Рядки 4.10 "Витрати на поліпшення основних фондів" та 07 "Сума амортизаційних відрахувань" декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені. Це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству TOB «Едан плюс»від вищезазначених контрагентів - постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведене - усі операції купівлі-продажу ТОВ «Едан плюс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Таким чином, контролюючий орган дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПП "Дверная служба" порушено п.п.5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами і доповненнями) при включенні до складу валових витрат суми 470632,50 грн. від TOB «Едан Плюс»(у тому числі в першому кварталі 2010 року - 305632,50 грн., в другому кварталі 2010 року - 165000 грн.), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 117659 грн.

Згідно з п.п.5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами і доповненнями), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, ОСОБА_2 Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом - нікчемний правочин. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільної^ законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищевикладене, податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, визначене Приватному підприємству «Дверная Служба»є правомірним та обґрунтованим.

Щодо правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд відзначає наступне.

За результатами перевірки податковим органом повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 встановлено його завищення всього у сумі 1301850,33 грн.

ПП "Дверная служба" в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року (вх. №9001266578 від 20.04.2010 року) проведені коригування показників, а саме: в рядку 16.1 колонки Б вказана сума податку на додану вартість 677089 грн., тобто ПП "Дверная служба" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість березня 2010 року включено суми по податковим накладним, виписаним TOB "Торнадо" в червні 2009 року.

Згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 24.06.2009 року порушено справу NB-24/95-09 про банкрутство TOB "Торнадо" та згідно постанови від 03.09.2009 року до справі NB-24/95-09 Господарський суд Харківської області визнав банкрутом TOB "Торнадо», скасовано державну реєстрацію 10.11.2009 року, номер запису №14801170011007518.

Таким чином, включення сум ПДВ до складу податкового кредиту в березні 2010 року відбулося після скасування державної реєстрації TOB "Торнадо".

Виходячи з вищенаведеного, ПП "Дверная служба" порушено пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями), при включенні в березні 2010 року до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку на додану вартість по податкових накладних виписаних в червні 2009 року ТОВ "Торнадо" на загальну суму 677089 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) підставою для включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) є податкові накладні чи митні декларації (інші подібні документи згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 9.2 пункту 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 р. N 244, зі змінами та доповненнями, отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні ^ митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону) відображаються у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за датою отримання зазначених документів.

Отже, у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних (далі - Реєстр), затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. N244 "Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних із змінами та доповненнями (далі - Порядок N 244), та за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

Оскільки податкова накладна згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 р. N 799 (далі - Порядок N 799), звіти, розрахункові документи і декларації (далі - звіти) приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю (далі - поштові відправлення) з позначкою "Звіт" та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Відтак, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 10 Порядку N 799 у містах Києві та Севастополі, обласних центрах, містах обласного підпорядкування, районних центрах повідомлення про вхідні поштові відправлення доставляються адресатам не пізніше робочого дня, що настає після надходження відправлення до підприємства поштового зв'язку. Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються адресатам під розписку (пункт 11 Порядку N 799). Також пунктом 6 Порядку N 799 передбачено, що відправнику надсилається повідомлення після вручення поштового відправлення адресату.

З урахуванням наведено суд відзначає, що документальним підтвердженням у покупця - платника податку на додану вартість при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж 4 дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

Ані під час перевірки, ані суду ПП "Дверная служба" поштові документи, які підтверджують дату отримання податкових накладних, виписаних в попередніх податкових періодах, не надані.

В акті перевірки контролюючим органом також зазначено, що в порушення п.п.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями), підприємством завищено податковий кредит за рахунок безпідставного включення до нього сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від TOB «Горизонт-1», ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», TOB «Східтехсервіс», TOB «Електрощит-Сервіс», ПП «Тевес-Юніон»на загальну суму 591761,33 грн.

Наведеного висновку ДПІ у Московському районі м. Харкова дійшов у звязку з тим, що по підприємствах TOB «Горизонт-1», ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», TOB «Східтехсервіс», TOB «Електрощит-Сервіс», ПП «Тевес-Юніон»згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України лічаться розбіжності у зв'язку невизнанням декларацій з ПДВ податковою звітністю або неподанням декларацій за березень, травень, червень 2010 року. Згідно проведеного аналізу даних поданої ПП "Дверная служба" податкової звітності з податку на додану вартість за березень, травень, червень 2010 року встановлено, що ПП "Дверная служба" мало взаємовідносини з придбання товарів (робіт, послуг) від TOB «Горизонт-1», ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», TOB «Східтехсервіс», TOB «Електрощит-Сервіс», ПП «Тевес-Юніон»на загальну суму ПДВ 591761,33 грн. Враховуючи вищенаведену інформацію встановлено віднесення ПП "Дверная служба" до складу податкового кредиту сум по операціям з підприємствами TOB «Горизонт-1», ВАТ «Київ- Дніпровське МППЗТ», TOB «Східтехсервіс», TOB «Електрощит-Сервіс», ПП «Тевес-Юніон», які у періоді взаємовідносин з ПП "Дверная служба" не подали в строк податкову декларацію з податку на додану вартість та відповідно не задекларували свої податкові зобов'язання.

Таким чином, факт неподання податкових декларацій, подання податкових декларацій з ПДВ, що мають статус «не визнана як податкова звітність», недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ контрагентами TOB «Горизонт-1», ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», TOB «Східтехсервіс», TOB «Електрощит-Сервіс», ПП «Тевес- Юніон», встановлення розбіжностей відповідно до Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів в сукупності свідчать про відсутність, об'єкту оподаткування, який виникає при проведенні вказаними підприємствами фінансово- господарських операцій, та про відсутність правових підстав для формування ПП "Дверная служба" податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств.

Суд звертає увагу на те, що наявність у підприємства ПП "Дверная служба" податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Право на податковий кредит у ПП "Дверная служба" не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами стЗ, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями).

З урахуванням наведеного суд вважає правильним висновок податкового органу про те, що ПП "Дверная служба" в порушенням вимог п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями), безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від TOB «Горизонт-1», ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», TOB «Східтехсервіс», TOB «Електрощит-Сервіс», ПП «Тевес-Юніон»за березень, травень, червень 2010 року на суму податку на додану вартість 591761,33 грн.

В акті перевірки також відображено контролюючим органом, що ПП "Дверная служба" віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в квітні 2010 року суму 33000 грн. по податковій накладній, що виписана TOB «Едан Плюс»за №1243 від 31.03.2010 року. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено перевірку TOB «Едан Плюс», за результатами якої складено акт №4231/23-104/36032757 від 21.09.2010 року. Вказаною перевіркою встановлено неможливість фактичного здійснення TOB «Едан плюс»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів що унеможливлює здійснення господарської діяльності TOB «Едан плюс». Актом №4231/23-104/36032757 від 21.09.2010 року встановлено, що усі операції купівлі-продажу TOB «Едан плюс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними з усіма контрагентами протягом періоду 29.08.2008 - 30.06.2010. Виходячи з вищенаведеного, ПП "Дверная служба" порушено п.п.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями), при включенні до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в квітні місяці 2010 року сум від операцій з TOB «Едан Плюс»на загальну суму 33000 грн.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою правомірно зроблено висновок, що ПП „Дверная служба" завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього у сумі 1301850,33 грн. (в тому числі в березні 2010 року - на суму 843615,83 грн, в квітні 2010 року - на суму 33000,00 грн., в травні 2010 року - на суму 193588,52 грн., в червні 2010 року - на суму 231645,98 грн.), внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1301850,33грн.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податків придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону). Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого

(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його, недійсністю. Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної ОСОБА_2 Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність»встановлена законом - нікчемний правочин. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платний податків за підставами, викладеними у пп. "б" пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З приводу правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб суд зазначає наступне.

За даними, викладеними в акті, перевіркою встановлено здійснення виплати ПП "Дверная служба" доходу нерезидентам (Alaventa Ltd" Кіпр, „TRANS-PACIFIC INTERNATIONAL COMPANY LIMITED" Китай, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ЛТД" Кіпр) із джерелом їх походження з України за надання транспортних послуг з перевезення вантажів (фрахтування) та експедирування вантажу усіма видами транспорту (стор. 40 акту перевірки від 08.11.2010р. № 9602/23/32562863).

На запит ДПІ у Московському районі м. Харкова від 06.08.2010р. №10964/10/22-023 ПП „Дверная служба" листом від 07.09.2010р. №07/09-1 (вх. ДПІ №9089/10 від 15.09.2010р.) надано інформацію про обсяг транспортно-експедиційних послуг, які здійснювались іноземними перевізниками по території України.

За результатами перевірки повноти визначення суми податку з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України ДПІ у Московському районі м. Харкова встановлено порушення ПП "Дверная служба" вимог п.13.5 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами і доповненнями), а саме не стягнуто та не внесено до бюджету податок з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України (фрахт за ставкою 6%) за період з 01.04.09 р. по 30.06.10 всього у сумі 2123,05 грн. (у т.ч. за II квартал 2009р. - в сумі 137, 14 грн., III квартал 2009 р. - в сумі 527,02 грн., IV квартал 2009р. - в сумі 579,71 грн., II квартал 2010р. у сумі 879,18 грн.).

У звязку з встановленим порушенням приписів наведених норм податкового законодавства ДПІ у Московському районі м. Харкова податковим повідомленням-рішенням визначено ПП „Дверная служба" податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 6369,15 грн. (у тому числі основний платіж - 2123,05 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4246,10 грн.), з посиланням на п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п.13.1. ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами і доповненнями) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Пунктом 1.16. статті 1 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами і доповненнями) визначено, що нерезиденти - це юридичні особи та ^ суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Також, п. 1.21. ст.1 визначено, що доходи з джерелом їх походження з України - будь які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Статтею 912 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-ІУ (із змінами та доповненнями) визначено взаємовідносини сторін за договором чартеру (фрахтування), а саме: за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Згідно з п. 1.35. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами і доповненнями), фрахт - це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами, перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Доходи нерезидентів, отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними п.13.5 ст.13 цього Закону, а саме: сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків з джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Відповідно до п.18.1 ст.18 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР«Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами і доповненнями), якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що , передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Механізм застосування положень міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування визначено "Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування", затвердженим постановою КМ України від 06.05.01 № 470, відповідно до пункту 4 якого підставою для використання переваг такого договору є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 до постанови або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Довідки про підтвердження статусу податкового резидента іноземних партнерів "Alaventa Ltd" Кіпр, „TRANS-PACIFIC INTERNATIONAL COMPANY LIMITED" Китай, „ОСОБА_3 ОСОБА_4 ЛТД" Кіпр ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи позивачем не надано.

Згідно з п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Суд також вважає за потрібне зауважити, що з досліджених в судовому засіданні копій первинних документів, наданих позивачем на підтвердження фактичного здійснення операцій з контрагентами, судом встановлено, що вони не можуть бути визнані належними доказами у даній справі, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»висуває до первинних документів такий обовязковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Позивач не обґрунтував наявність розумних економічних, або інших причин укладення із контрагентами договорів.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне здійснення операцій, доцільність витрат позивача, максимілізацію доходів або мінімізацію витрат позивача, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть підтверджувати право платника на їх формування.

Беручи до уваги викладені обставини та оцінюючи зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3), суд доходить висновку, що при укладенні правочину з ТОВ «Компані Стріт», позивач не дотримався засад розумності, правова поведінка позивача була явно нерозсудливою.

Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач діяв правомірно, в межах наданих йому законодавством повноважень, у відповідності до вимог діючих нормативно-правових актів, не порушуючи прав та законних інтересів позивача, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Інших обґрунтувань своїх вимог ніж ті, що наведені у позовній заяві позивачем суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8-14, 71, 72, 86, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Приватного підприємства "Дверная Служба" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова виготовлена в повному обсязі 25.10.11р.

Головуючий суддя Горшкова О.О.

Суддя Волошин Д.А.

Суддя Панов М.М.