Рішення № 57642354, 12.05.2016, Оболонський районний суд міста Києва

12.05.2016 Справа № 756/13540/15-ц

Провадження № 2/756/1198/16

Ун. № 756/3540/15-ц

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2016 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Камбулова Д.Г.

при секретарі - Ковган О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя

В С Т А Н О В И В:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, обґрунтовуючи свій позов наступним.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.07.1999 року, який було розірвано 19.02.2015 року рішенням Оболонського районного суду м. Києва. Сторони мають спільного сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також відповідачем було усиновлено сина позивача від попереднього шлюбу - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За час перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти було набуте майно:

-квартира за адресою: АДРЕСА_1;

-гаражний бокс АДРЕСА_4

-земельна ділянка за адресою: садове товариство «Нивки», діл. №119, Михайлівсько-Рубежівська сільська рада, Києво-Святошинського району, Київської області;

-земельна ділянка за адресою: садове товариство АДРЕСА_5;

-житловий будинок на земельній ділянці №239 в садовому товаристві «Лісова Поляна» на вул. Жовтневій, с. Червоний Хутір, Михайлівсько-Рубежівська сільська рада, Києво-Святошинського району, Київської області;

-квартира за адресою: АДРЕСА_2.

Сторони не можуть дійти згоди про поділ спільного майна у позасудовому порядку. Позивач, з урахуванням положень ч.1 ст.60, ч.2 та ч.3 ст. 70 Сімейного Кодексу України, просила суд визнати вказане вище майно об'єктами права спільної сумісної власності подружжя та відступивши від засад рівності часток подружжя, виділити у її власність майно:

-3/4 квартири за адресою: АДРЕСА_1;

-1/2 гаражного боксу АДРЕСА_4

-1/2 земельної ділянки за адресою: садове товариство «Нивки», діл. №119, Михайлівсько-Рубежівська сільська рада, Києво-Святошинського району, Київської області;

-1/2 домоволодіння з належною йому земельною ділянкою за адресою: садове товариство АДРЕСА_5;

-2/5 квартири за адресою: АДРЕСА_2.

Обґрунтовуючи позов в частині відступлення від засад рівності часток подружжя, позивач зазначила, що після розірвання шлюбу між сторонами, діти залишилися проживати з нею. Відповідач, після розірвання, шлюбу жодним чином не приймає участі у вихованні та утриманні дітей. Позивач самостійно здійснює матеріальне забезпечення дітей, зокрема, неповнолітнього сина, який є дитиною-інвалідом.

Відповідач, не погоджуючись з позовом, подав до суду зустрічний позов про поділ спільного сумісного майна. Керуючись положеннями ч.1 ст.60, ч.1 ст. 71 Сімейного Кодексу України просив суд визнати за сторонами, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності в розмірі по 1/2 частки наступного майна:

- квартира за адресою: АДРЕСА_1;

- гаражний бокс АДРЕСА_4

- земельна ділянка за адресою: садове товариство АДРЕСА_5.

Заперечуючи проти задоволення судом первісного позову відповідач зазначив, що підстав для його задоволення немає, оскільки позивачем не вірно визначено об'єкти спільної сумісної власності сторін. Зокрема, визначення позивачем квартири в АДРЕСА_3, спільним сумісним майном сторін, не відповідає дійсності. Відповідач заперечує про наявність у нього права власності на даний об'єкт та вказує, що на вказаний об'єкт право власності ніколи не реєстрував.

Вказана позивачем земельна ділянка №119 в садовому товаристві «Нивки», на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області не може бути визнана як об'єкт спільного сумісного майна сторін та не підлягає поділу, у зв'язку з тим, що вказана земельна ділянка була надана відповідачу одноособово для приватизації.

Не можливо також визнати об'єктом спільної сумісної власності сторін і житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці №239 в садовому товаристві «Лісова Поляна», вул. Жовтнева, с. Червоний Хутір, Михайлівсько-Рубежівська сільська рада, Києво-Святошинського району, Київської області, так як на даний час будинок є самочинним будівництвом - збудований без належної технічної документації і по суті є будівельними матеріалами.

При цьому, відповідач вважає, що підстав для збільшення частки майна позивача та відступлення від засад рівності часток подружжя, відповідно до ч. 2 та ч.3 ст. 70 Сімейного Кодексу України, немає, у зв'язку із тим, що останньою не доведено обставин, що мають істотне значення для справи, та просив суд у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представники позивача заявлений первісний позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити з підстав, зазначених у позові та заперечили проти задоволення зустрічного позову, вважаючи, що зустрічний позов є незаконним та необґрунтованим.

Представник відповідача просив суд задовольнити зустрічний позов та просив відмовити у задоволенні первісного позову у зв'язку з його недоведеністю та безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.07.1999 року, який було розірвано 19.02.2015 року рішенням Оболонського районного суду м. Києва (а.с. 10,11).

Сторони мають спільного сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17). Також, Відповідачем було усиновлено сина ОСОБА_5 від попереднього шлюбу - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18). Діти, після розірвання шлюбу сторонами, проживають з позивачем за первісним позовом.

Судом встановлено, що позивач визначила спільним сумісним майном подружжя наступні об'єкти:

-квартира за адресою: АДРЕСА_1;

-гаражний бокс АДРЕСА_4

-земельна ділянка за адресою: садове товариство «Нивки», діл. №119, Михайлівсько-Рубежівська сільська рада, Києво-Святошинського району, Київської області;

-земельна ділянка за адресою: садове товариство АДРЕСА_5;

-житловий будинок на земельній ділянці №239 в садовому товаристві «Лісова Поляна» на вул. Жовтневій, с. Червоний Хутір, Михайлівсько-Рубежівська сільська рада, Києво-Святошинського району, Київської області;

-квартира за адресою: АДРЕСА_2, та просила суд відступити від засад рівності при поділі спільного сумісного майна подружжя і відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Відповідач у зустрічному позові визначив спільним сумісним майном подружжя наступні об'єкти:

- квартира за адресою: АДРЕСА_1;

- гаражний бокс АДРЕСА_4

- земельна ділянка за адресою: садове товариство АДРЕСА_5, та просив поділити спільне сумісне майно подружжя в рівних частках та відмовити в задоволенні первісного позову.

Відповідно до ст. 368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 63 Сімейного Кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст. 70 Сімейного Кодексу України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Відповідно до ч.3 ст. 70 Сімейного Кодексу України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Судом встановлено, що за час шлюбу сторонами було набуте наступне майно:

23.04.2002 року Позивачем було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).

14.06.2002 року позивачембуло отримано Свідоцтво про право власності на гаражний бокс №3 за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 77 (а.с. 22).

11.10.2002 року відповідачем було придбано земельну ділянку за адресою: садове товариство АДРЕСА_5 (а.с. 79).

Суд приходить до висновків, що вказані об'єкти є спільною сумісною власністю сторін. Адже, вказані об'єкти набуті сторонами за час шлюбу, як у первісному позові так і зустрічному позові сторони визнають їх об'єктами спільної сумісної власності, не заперечують та документально підтвердили їхнє походження.

При цьому, суд вважає такими, що не відносяться до об'єктів спільної сумісної власності сторін наступні об'єкти.

На підтвердження визначення об'єктом спільної сумісної власності земельної ділянки за адресою: садове товариство «Нивки», діл. №119, Михайлівсько-Рубежівська сільська рада, Києво-Святошинського району, Київської області, позивачем надано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, який виданий на ім'я відповідача на підставі розпорядження №609 від 09.02.2011 року Києво-Святошинської районної адміністрації Київської області (а.с. 23, 24).

Однак, хоча вказана земельна ділянка і набута відповідачем за час шлюбу, проте відповідачу вона надана для безоплатної приватизації одноособово, зокрема, в порядку передбаченому ст. 118 Земельного Кодексу України.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 57 Сімейного Кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

В свою чергу, позивачем не наведено суду підстав передбачених ч.1 ст. 62 Сімейного Кодексу України, які б надавали можливість виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові.

ОСОБА_5 також визначено об'єктом спільної сумісної власності житловий будинок на земельній ділянці АДРЕСА_5

Проте, жодного правовстановлюючого документа як позивачем так і відповідачем на житловий будинок не надано.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та які визначені у главі 24 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 331 Цивільного Кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягають: право власності.

Зважаючи на вищевикладене, суд не відносить вказаний об'єкт до спільної сумісної власності сторін та розцінює його, як матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва.

При цьому, жодна із сторін не вимагала компенсації за матеріали та обладнання, використані при будівництві будинку, не визначали їх кількість і вартість, не виконали умов передбачених ч.4 та ч.5 ст. 71 Сімейного Кодексу України.

Не заслуговують на увагу в даному питанні показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, щодо обставин будівництва сторонами житлового будинку та оплати праці, так як і надана копія технічної документації по газифікації житлового будинку. Відповідач не заперечує самого факту існування житлового будинку. Позивач, в свою чергу, вимагає не грошову компенсацію, а виділення кожній із Сторін по 1/2 частки зазначеного об'єкта, у зв'язку із чим вказані докази не містять наслідків по визначенню даного житлового будинку в юридичній природі, як об'єкта нерухомості, який є спільною сумісною власністю подружжя.

Заявлена як об'єкт спільної сумісної власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 також не може бути визначена такою, виходячи з наступного.

Відповідно до наданих Позивачем відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Позивачу належить 4/5 частки вказаного об'єкту (а.с. 26,27). Однак, в розділі «Відомості про права власності» вказано, що свідоцтво про право власності НОМЕР_2 видане 20.04.1994 р. Кіровоградською міською радою депутатів (а.с. 27). Дану обставину повністю підтверджено відповіддю Кіровоградського бюро технічної інвентаризації (а.с. 123).

Тобто, навіть не беручи до уваги заперечення відповідача щодо наявності у нього будь-яких прав на вказаний об'єкт, письмові докази вказують на те, що право власності на вказаний об'єкт виникло до моменту одруження Сторін. В свою чергу, позивачем не наведено суду підстав передбачених ч.1 ст. 62 Сімейного Кодексу України, які б надавали можливість виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові.

Згідно ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ним або шлюбним контрактом.

Позивач просила суд, з врахуванням положень ч.2 та ч.3 ст. 70 Сімейного Кодексу України, відступити від засад рівності часток подружжя, обґрунтовуючи свій позов в цій частині тим, що після розірвання шлюбу між Сторонами, діти залишилися проживати з нею. Відповідач, від моменту розірвання шлюбу, жодним чином не приймає участі у вихованні та утриманні дітей. Позивач самостійно здійснює матеріальне забезпечення дітей, зокрема, неповнолітнього сина, який є дитиною-інвалідом.

Суд не знаходить підстав для збільшення частки майна дружини та відступлення від засад рівності часток подружжя відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 70 Сімейного Кодексу України, у зв'язку із тим, що підстави, на які посилається позивачка, не є підставами які мають істотне значення, та не є підставами для зменшення частки майна відповідача при вирішенні відповідного спору.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем не доведено в якому розмірі їй не вистачає коштів на утримання неповнолітнього сина і не доведено відсутність буд-якої матеріальної допомоги зі сторони Відповідача.

Отже, виходячи із рівності часток сторін на майно набуте подружжям за час шлюбу, суд вважає, що у порядку поділу майна виділенню позивачу підлягає, з одночасним визнанням за нею права власності, наступне майно:

- 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1;

- 1/2 частка гаражного боксу АДРЕСА_4

- 1/2 частка земельної ділянки за адресою: садове товариство АДРЕСА_5.

У виділення відповідачу, з одночасним визнанням за ним права власності, підлягає наступне майно:

- 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1;

- 1/2 частка гаражного боксу АДРЕСА_4

- 1/2 частка земельної ділянки за адресою: садове товариство АДРЕСА_5.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення первісного позову і задоволення зустрічного позову, сплачений сторонами судовий збір взаємозараховується.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 365, 368 Цивільного кодексу України, ст.ст. 57, 60, 63, 69, 70 Сімейного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1; гаражний бокс №3 за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 77, та земельну ділянку за адресою: садове товариство АДРЕСА_5.

У порядку поділу майна виділити ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на:

- 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1;

- 1/2 частки гаражного боксу АДРЕСА_4

- 1/2 частки земельної ділянки за адресою: садове товариство АДРЕСА_5.

У порядку поділу майна виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на:

- 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1;

- 1/2 частки гаражного боксу АДРЕСА_4

- 1/2 частки земельної ділянки за адресою: садове товариство АДРЕСА_5.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.Г. Камбулов