Ухвала суду № 57640819, 04.05.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.В.

суддів: Перепелюк І.Б., Яремка В.В.

секретар Тодоряк Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 листопада 2015 року,

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Альфа Банк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним.

Посилався на те, що 09 квітня 2008 року був укладений від його імені з ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 договір поруки № 2501/0408/88-538-Р-1 в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 09 квітня 2008 року. Поручителем в цьому договорі зазначений він - позивач.

Зазначав, що він ніякого відношення до даного договору поруки не має, згоди на його укладення не давав та не підписував договір, з ОСОБА_2 не знайомий.

Про порушення свого права дізнався з рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2014 року, яким задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк», який набув усі права кредитора за вказаним кредитним договором про стягнення солідарно з нього та ОСОБА_2 боргу за кредитним договором.

Просив визнати недійсним договір поруки від 09 квітня 2008 року №2501/0408/88-538-Р-1, сторонами за яким є ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ПАТ «Сведбанк».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 листопада 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір поруки № 2501/0408/88-538-Р-1, укладений 09

22ц-155/2016 р. Головуючий у 1нстанції Смотрицький В.Г.

Категорія 27 доповідач Савчук М.В.

квітня 2008 року між ОСОБА_1, ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2

Стягнуто з ПАТ «Альфа Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір.

В апеляційній скарзі ПАТ «Альфа Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що висновок експерта не може вважатися беззаперечним доказом непідписання ОСОБА_1 договору поруки.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовував тим, що з рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2014 року, яким задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення солідарно з нього та ОСОБА_2 боргу за кредитним договором від 09 квітня 2008 року в розмірі 249 341 грн 50 коп, дізнався про те, що він є поручителем за договором поруки від 09 квітня 2008 року, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором.

Проте жодного відношення до укладеного договору він не мав і не має, згоди на його укладення не надав та договір поруки не підписував, про його існування не знав і особа ОСОБА_2 позивачу не відома.

Разом з тим, відповідач ПАТ «Альфа Банк» заперечивши проти позову,

не подав суду доказів на спростування доводів позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не підписував договір поруки, що був укладений від його імені з ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 09.08.2008 року, що є підставою для визнання даного правочину недійсним на підставі ст.ст. 203, 207, 215, 216 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 09.04.2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» було укладено договір поруки за № 2501/0408/88-538-Р-1. Поручителем в цьому договорі зазначений позивач ОСОБА_1

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2014 року на користь ПАТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15 червня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Дельта-Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вказаних угод (договорів) відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №2501/0408/88-538 від 09.04.2008 року, який був укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2

Таким чином, усі права кредитора за вище вказаним кредитним договором належать ПАТ «Альфа-Банк».

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи НДЕКЦ при УМВС у Чернівецькій області від 08.10.2015 року № 1977-К, підписи від імені ОСОБА_1 у договорі поруки № 2501/0408/88-538-Р-1, що укладений 09 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_2, ОСОБА_1 у графі «поручитель» виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Предметом дослідження був договір поруки від 09.04.2008 року №2501/0408/88-538-Р-1, як порівнювальний матеріал досліджено експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 та документи з вільними зразками в такій кількості, в якій експерт вважав достатнім для проведення експертного дослідження та вирішення питання в категоричній формі.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача зводяться до того, що висновок судово-почеркознавчої експертизи від 08 жовтня 2015 року №1977-К не є належним доказом у справі, оскільки експертиза проведена з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої Наказом МЮ України 08.10.1998 року № 53/5, не взято для дослідження основного документу, який посвідчує особу підписанта - паспорт гр. ОСОБА_1 та не витребувано з кредитної установи документи з вільними зразками підписів, які містяться в матеріалах кредитної справи.

Однак такі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновок експертизи було оцінено судом за правилами ст. 212 ЦПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 квітня 2015 року постановлено забезпечити докази шляхом витребування від ПАТ «Альфа Банк» оригіналу договору поруки № 2501/0408/88-538-Р-1 від 09.04.2008 року, сторонами за яким є ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» (а.с.32).

На спростування вказаного висновку експерта представник апелянта у судовому засіданні при розгляді справи апеляційним судом від 30 березня 2016 року заявив клопотання, яке задоволено, про оголошення перерви у справі для підготовки та подачі клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи по справі, однак на наступні судові засідання від 12 квітня 2016 року та 04 травня 2016 року представник ПАТ «Альфа-Банка» не з"явився та письмове клопотання про призначення експертизи не подав.

Такі дії представника відповідача дають апеляційному суду підстави вважати встановлений судом першої інстанції факт не підписання ОСОБА_1 договору поруки від 09.04.2008 року доведеним належними доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

На підставі ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про недійсність оспорюваного договору поруки, оскільки наявними у матеріалах справи доказами, оціненими судом в сукупності, доведено, що позивач ОСОБА_1 не підписував зазначений договір поруки, у нього не було волевиявлення на його укладення.

Згідно зі ст. 207 ч. 2 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 3 ст. 215, 216 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що останній не був знайомий з боржником за кредитним договором ОСОБА_2 ОСОБА_1 згоди на його укладення не надав та договір поруки не підписував, про його існування не знав.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: