Ухвала суду № 57639741, 05.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/585/16 Головуючий 1 інстанції: Гайдук Л.П.

Справа № 638/11274/14-ц Доповідач : Пшенічна Л.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів колегії ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю секретаря Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2015 року

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 05 червня 2009 року за реєстровим № 2320, в редакції відповідно до додаткового договору № 1 від 07 жовтня 2009 року за реєстровим № 3773 та додатковим договором № 2 від 05 квітня 2011 року за реєстровим № 792, у вигляді неповернутої частини позичених коштів у розмірі 22400 доларів США, що станом на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 512657,40 грн., 3 % річних у розмірі 1974 доларів США, що станом на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 45177,90 грн., передбачену договором позики неустойки у розмірі 100000 грн. та судовий збір у розмірі 3654 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволення вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за договором позики і відмовити у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що твердження суду ніби договір поруки припинився є безпідставними, оскільки сторони відійшли в договорі від положень ч. 4 ст. 559 ЦК України правомірно, сам договір захищений презумпцією правомірності за ст. 204 ЦК України, а поручитель ОСОБА_6О під час розгляду справи надав особисті пояснення, в яких повністю погодився з вимогами позивача.

Cудова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлено, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір поруки є припиненим, оскільки сплинув 6-ти місячний строк для предявлення вимоги про стягнення заборгованості за договором поруки, а тому відмовив стягненні заборгованості з поручителя ОСОБА_6, щодо відмови у звернення стягнення на предмет іпотеки квартири, яка належить відповідачу ОСОБА_5 суд першої інстанції послався на те, що договір іпотеки сторонами не був укладений.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони повністю відповідають обставинам справи, яким суд дав вірну оцінку.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6-ти місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Суд першої інстанції з урахуванням положень наведеної норми права та постанови цивільної палати у цивільних справах Верховного Суду України від17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14 прийнятої за наслідками розгляду справ щодо припинення поруки, дійшов до правильного висновку що договір поруки є припиненим, оскільки строк дії договору поруки сторонами не визначений, право на захист позивач мав протягом шести місяців з моменту порушення боржником зобовязання за кожним платежем окремо як то визначено в договорі позики, починаючи з листопада 2011 року.

З вимогою до поручителя про погашення заборгованості за договором позики протягом зазначеного часу позивач не звертався, до суду звернувся 03.07.2014 року.

Що стосується посилання позивача на те, що сторони в п.4.4. договору поруки обумовили, що вони відступили від положення ЦК України і зазначили, що порука не припиняється на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, то суд першої інстанції послався на вимоги ч.4 ч. 1 ст. 203 ЦК України, яка передбачає., що зміст правочину має відповідати ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ст.. 6 ЦК України, яка передбачає неможливість відступлення від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або з суті відносин між сторонами.

Щодо відмови у задоволені позовних вимог про звернення стягнення на квартиру боржника відповідача ОСОБА_5, в рахунок погашення заборгованості за договором позики, то суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав оскільки договір поруки між сторонами не укладався, а укладений між сторонами договір про задоволення вимог іпотекодержателя не є за своєї правовою природою договором іпотеки, оскільки не містить основних умов договору іпотеки, які, передбачені ст..33 Закону України «Про іпотеку» та положень ст.. 626, 628, 638 ЦК України.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості за договором позики з боржника ОСОБА_5, так як наявність заборгованості за вказаним договором є доведеною.

Представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості за договором позики з боржника ОСОБА_5, але від позовних вимог не відмовляється, а тому судова колегія в цій частині рішення суду залишає без змін.

Згідно зі ст. ст.. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивач частково довів свій позов.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді колегії