Вирок № 57638730, 11.05.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/795/16-к

Номер провадження 1-кп/629/137/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Мішуровської С.Т.,

при секретарі судових засідань - Казмерчук М.Т.,

за участю прокурора - Лук'яненко Д.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області, справу за обвинувальним актом за підозрою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, дітей не має, не працюючого, який зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 29.04.2004 року Лозівським міським судом Харківської області за ст. 309 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України - з випробувальним строком 1 рік;

- 22.05.2006 року Лозівським міським судом Харківської області за ст. 309 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України - з випробувальним строком 2 роки;

- 27.07.2010 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн., штраф сплачений 19.08.2010 року;

- 27.09.2012 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст. 185 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України - з випробувальним строком 2 роки;

- 14.08.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст. 185 ч. 2, 71 УК України до 3 років позбавлення волі, за постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.06.2014 року на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08.04.2014 року скорочена на 1/2 не відбута частина покарання, звільнений 26.08.2014 року на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.08.2014 року умовно достроково на не відбутий строк: 9 місяців 27 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України,

у с т а н о в и в:

В ході судового слідства установлено, що ОСОБА_2 маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість на шлях виправлення не став та знову скоїв умисні корисливі злочини при наступних обставинах:

Так, 07 січня 2016 року близько 06.00 години ОСОБА_2, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_3, побачив на території даного домоволодіння грузовий автомобіль «ГАЗ», жовтого кольору, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 При цьому впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, однією ногою піднявся на паркан і побачив ключ, який знаходився на гвіздку за швелером у воріт зі сторони двору. ОСОБА_2 однією рукою взяв ключ і відкрив ворота, тим самим зайшов на територію домоволодіння, тобто незаконно проник на вищевказану територію. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 підійшов до маршрутного автомобіля «ГАЗ», де він, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, з під капоту автомобіля таємно викрав акумуляторну батарею марки «FORSEOriginal 77» вартістю 1484,00 грн.

Після чого з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на свій власний розсуд.

Крім того, 23 січня 2016 року близько 06.00 години ОСОБА_2, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_3, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, однією ногою піднявся на парка і побачив ключ, який знаходився на гвіздку за швелером у воріт зі сторони двору. ОСОБА_2 однією рукою взяв ключ і відкрив ворота, тим самим зайшов на територію домоволодіння, тобто незаконно проник на вищевказану територію. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 підійшов до входу в будинок, де відкрив не закриті вхідні двері і зайшов в будинок. Далі, перебуваючи в середині, в одній із кімнат ОСОБА_2 побачив пластикові ящики в кількості 5 штук, в середині яких перебував «Волоський горіх», де він, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, з корисливого мотиву, з метою наживи, таємно викрав пластикові ящики для овочів в кількості 5 штук вартістю 350,00 грн., цільний Волоський горіх загальною вагою 30 кг, вартістю 900,00 грн.

Після чого з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на свій власний розсуд.

Крім того, 02 лютого 2016 року близько 18.00 години ОСОБА_2, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_3, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, однією ногою піднявся на паркан і побачив ключ, який знаходився на гвіздку за швелером у воріт зі сторони двору. ОСОБА_2 однією рукою взяв ключ і відкрив ворота, тим самим зайшов на територію домоволодіння, тобто незаконно проник на вищевказану територію. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 підійшов до входу в будинок, де побачив на землі металеві вироби, де він, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, з корисливого мотиву, з метою наживи, таємно викрав металевий швелер довжиною 3 метри, вартістю 195 грн., металевий шестигранник, довжиною 4 метри, вартістю 160 грн.

Після чого з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на свій власний розсуд.

Крім того, на початку січня 2016 року ОСОБА_2,, працюючи на посаді слюсаря по ремонту і обслуговуванню перевантажувальних машин 3 розряду в ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод», який розташований за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. Свободи, 24/2, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в виробничому приміщенні Механоскладального виробництва у нежитловій будівлі Корпусу механічних цехів № 1, літ. Г-1, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, за допомогою пасатижів викрутив з комплектуючих елементів верстатів, а саме:

- магнітні пускачі «ПМЛ-2100» (у кількості 2-х одиниць) щліцешліфувального верстату модель МШ-262, інвентаризаційний номер 23408, ШС-24 РЯ-24;

- магнітні пускачі «ПМЕ-111» (у кількості 1-єї одиниці) сверлувально-агрегеатного верстату модель 1АМ0267, інвентаризаційний номер 21573, ШС-27 РЯ-27;

- реле «РПУ-2» (у кількості 2-х одиниць) торцешліфувального верстату модель 3344-ПЦ, інвентаризаційний номер 22784, ШС-30 РЯ-31;

- реле «МКУ-48» (у кількості 7-ми одиниць) шліцешліфувального верстату модель 5350А, інвентаризаційний номер 20527, ШС-27 РЯ-27;

- контактні клеми зі срібло-мідних фрагментів в кількості 126 штук, загальною вартістю 189,00 грн.

Після чого з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на свій власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе визнав повністю та пояснив, що дійсно скоїв інкриміновані йому злочини при зазначених обставинах. Пояснив, що 07.01.2016 року він побачив на території домоволодіння автомобіль, проник в двір домоволодіння та з автомобіля зняв акумуляторну батарею, яку потім продав. 23.01.2016 року він знов проник на територію до того ж самого домоволодіння, де з будинку викрав пластикові ящики для овочів та горіхи, ящики подарував, а горіхи продав. Також 02.02.2016 року він знов проник на територію до того ж самого домоволодіння, де з території двору викрав металеві вироби, які продав. Крім того, в січні 2016 року, працюючи на заводі з виробничого приміщення викрав комплектуючи елементів верстатів. В скоєному щиро розкаявся.

Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що учасники судового провадження не оскаржують фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та істинності їх позицій.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, тому суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особистість, доказів, що стосуються судових витрат та речових доказів.

Суд вважає, дії ОСОБА_2, які виразилися у викраденні 07.01.2016 року, 23.02.2016 року, 02.02.2016 року майна гр. ОСОБА_4, правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана із проникненням в приміщення.

Крім того, дії ОСОБА_2, які виразилися у викраденні у січні 2016 року майна ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод», правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб і характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він громадянин України, раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, не одружений, дітей не має, за місцем проживання характеризується формально, працював з 14.10.2014 року по 12.02.2016 року в ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» на посаді слюсаря по ремонту і обслуговуванню перевантажувальних машин 3 розряду, за час роботи характеризувався позитивно, на даний час не працює.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 ст. 69 КК України суд не вбачає.

При призначенні покарання по сукупності злочинів, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 70 КК України, призначив покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, даних про особу ОСОБА_2 обставин вчинення злочину і ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Підстав для обрання міри запобіжного заходу обвинуваченому суд не вбачає.

Цивільний позов по справі не заявлений.

У кримінальному провадженні є судові витрати за проведення авто товарознавчої експертизи № 93 від 04.02.2016 року в сумі 245,52 грн., тому суд вважає за необхідне стягнути витрати за проведення зазначеної експертизи з обвинуваченого.

В матеріалах кримінального провадження міститься висновок судової товарознавчої експертизи № 1674 від 18.02.2016 року вартістю 246,00 грн., яка виконання за рахунок Державного бюджету України, тому суд вважає дані витрати стягненню не підлягають.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 370, 374 КПК України, суд -

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання:

за ч.2 ст. 185 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі,

за ч.3 ст. 185 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не скоїть новий злочин та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, не працюючого, який зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави судові витрати в сумі 245,52 (двісті сорок п'ять грн. 52 коп.) гривень за проведення авто товарознавчої експертизи № 93 від 04.02.2016 року, перерахував на р/р 31419544700005 в УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, код доходів 24060300, МФО 851011, код банку 37999680.

Після набрання вироком законної сили речові докази: акумулятор «FORSE Original 77-6СТ-77А2 12v 760А»», пластикові ящики в кількості 5 штук, П-образний металевий швелер, металевий шестигранник, які належать гр. ОСОБА_4 - вважати повернутими потерпілому; клеми зі срібно-мідними фрагментами в кількості 126 штук - вважати повернутими ТОВ «ЛКМЗ».

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя С.Т.Мішуровська