Ухвала суду № 57637800, 28.04.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 593/1192/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Німко Н.П. Провадження № 11-кп/789/36/16 Доповідач - Римар Т.М.Категорія - ч.2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2016 р. м. Тернопіль

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :

Головуючого - Римар Т.М.

Суддів - Демченко О. В., Лекан І. Є.,

при секретарі ОСОБА_1;

з участю: прокурора ОСОБА_2 ;

обвинуваченого ОСОБА_3;

захисника адвоката ОСОБА_4;

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6;

представника потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від "28"жовтня2015року, -

Встановила:

Цим вироком

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого начальником ремонтно-транспортного цеху Державного підприємства Бережанське лісомисливське господарство, раніше не судимого, -

засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Задоволено цивільні позови прокурора, подані в інтересах держави в особі Бережанської центральної районної лікарні Тернопільської області, до ОСОБА_3 та постановлено стягнути з останнього 8585,38 грн. витрат, повязаних з лікуванням потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_5

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь держави судові витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 4608грн.

Згідно вироку суду, 27 квітня 2015 року близько 17 год. 20 хв. ОСОБА_3, як водій, грубо порушуючи вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, перебуваючи в стані тяжкого отруєння алкоголем, керував технічно справним автомобілем ВАЗ 2121, д.н.з. Г5395ТЕ, без пасажирів та рухався автодорогою сполученням Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка, в межах вулиці Тернопільської м.Бережани Тернопільської області, в напрямку від с.Шибалин Бережанського району до центру м.Бережани.

Рухаючись у вказаному напрямку на 96км.+600м. зазначеної автодороги, водій ОСОБА_3 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, дорожніми умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги п.п.1.5 ч.1, 1.10 (в частині визначення понять: дорожні умови, дорожня обстановка і виконання їх вимог), 2.3 (б,д) ПДР України, які зобовязували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Під час руху по заокругленій ділянці автодороги водій ОСОБА_3 виїхав на смугу зустрічного руху та перед початком цього виїзду не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чим порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок порушення вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України, ОСОБА_3 не забезпечив безпеку дорожнього руху та після виїзду на зустрічну смугу, в порушення п.11.3 ПДР України, не надав перевагу в русі технічно справному автомобілю НОМЕР_1, який під керуванням водія ОСОБА_5 з двома пасажирами рухався у зустрічному напрямку в межах своєї смуги руху, а допустив зіткнення з ним.

В результаті зіткнення транспортних засобів пасажир автомобіля ЗАЗ-110307 ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, від яких настала її смерть під час проходження стаціонарного лікування в ВАІТ Бережанської ЦРКЛ, а водій автомобіля ЗАЗ-110307 ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які призвели до тривалого (більше як 21 день) розладу здоровя та за цією ознакою належать до середнього ступеня тяжкості (п. 2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень - МОЗ України, Київ, 1995).

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 1.5 ч.1, 1.10 (в частині визначення понять: дорожні умови, дорожня обстановка і виконання їх вимог), 2.3 (б,д), 2.9 (а), 10.1, 11.3 ПДР України перебуває у прямому причинному звязку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричинення смерті потерпілої ОСОБА_8 і тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_5

В апеляційній скарзі, з врахуванням внесених до неї доповнень, обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, посилаючись на те, що йому захисником не було надано належну правову допомогу, тому він був позбавлений права на захист. Вказує, що висновок суду першої інстанції про його винність в порушенні правил безпеки руху транспорту та вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, зроблений на основі визнання ним вини та матеріалів слідства, яке неможливо визнати повним і всебічним, а саме в суді першої інстанції судом було допитано його, ОСОБА_3, в якості обвинуваченого, потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, досліджено висновки експертів, однак ні на досудовому слідстві, ні в суді першої інстанції не встановлено особу чи осіб, які витягували потерпілих з пошкодженого автомобіля Таврія та зателефонували на швидку. Вважає за необхідне допитати в якості свідків лікарів швидкої допомоги та фельшера, які надавали на місці транспортної пригоди першу медичну допомогу. Також зазначає, що у висновку експерта №5-217 від 29 травня 2015 року вказано, що кутове розташування транспортних засобів в первинний момент їх зіткнення та місце зіткнення було встановити неможливо, так як на план-схемі не зафіксовано слідів (слідів тертя, гальмування, кочення) і в матеріалах кримінального провадження відсутня дана план-схема ДТП, а висновок експерта № 5-306/15 проведений у заданому слідством комплексі вихідних даних, без проведення слідчого експерименту. Вважає, що жодних правових оцінок стосовно доказів зібраних на досудовому слідстві судом першої інстанції не надано. Крім того, посилається на на те, що судом не вмотивовано необхідність призначення йому покарання, яке повязане з ізоляцією від суспільства.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, з врахуванням внесених до неї доповнень, та просять її задовольнити вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, міркування прокурора про законність і обгрунтованість вироку суду, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх представника адвоката ОСОБА_7, які заперечують проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_3 та просять залишити вирок суду без зміни, провівши судове слідство, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, з врахуванням внесених до неї доповнень, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, органами досудового слідства та судом дотримано вимог кримінального процесуального закону, спрямованих на встановлення обєктивної істини у справі.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні визнавав, що обставини ДТП з його участю викладені в обвинувальному акті правильно та що з предявленим обвинуваченням він повністю погоджується; причиною ДТП вважає, що перебував в стані алкогольного спяніння та виїхав на зустрічну смугу руху.

Відповідно до вимог ч.2 ст.349 КПК України суд першої інстанції за згодою сторін кримінального провадження визначив обсяг доказів, які вони бажали дослідити в судовому засіданні.

Ні обвинувачений ОСОБА_3, ні його захисник ОСОБА_9 не заявляли жодних клопотань про зміну цього обсягу доказів та про дослідження будь-яких додаткових доказів, крім тих, які були досліджені судом.

Після зясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, дослідження яких проводилось відповідно до встановленого обсягу доказів за згодою сторін, головуючий зясовував в обвинуваченого ОСОБА_3 чи бажає він доповнити судовий розгляд і чим саме, однак останній будь-яких клопотань про дослідження інших доказів не заявляв, а його захисник просив дослідити лише документи про перерахування коштів на рахунки потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які були досліджені та долучені до матеріалів кримінального провадження.

Як вбачається з вироку суду і матеріалів справи, суд повно, всебічно і неупереджено дослідив всі докази, які сторони кримінального провадження побажали дослідити.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є правильний та обґрунтований сукупністю зібраних на досудовому слідстві та належним чином досліджених і оцінених судом доказів.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 в суді першої інстанції свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав та пояснив, що 27 квітня 2015 року в обідню пору мав зустріч із знайомим в смт.Козова Тернопільської області, з яким вживав спиртне в кількості біля 150 грам горілки. Повертався він в м.Бережани автомобілем Нива, дорога була суха, видимість добра. На повороті в м.Бережани він побачив, що йому назустріч їде автомобіль Славута - лоб в лоб. Памятає, що до зіткнення він рухався по зустрічній смузі, після того, як побачив зустрічний автомобіль, то загальмував, а що було далі не пригадує. Вказав, що причиною ДТП є те, що він перебував у стані алкогольного спяніння, а тому не міг належним чином відреагувати на дорожню обстановку й допустив зіткнення із зустрічним автомобілем. Також, зазначив, що в обвинувальному акті все зазначено правильно, з обвинуваченням він повністю погоджується.

В апеляційній скарзі на вирок суду першої інстанції ОСОБА_3 фактичні обставини справи та висновок суду про доведеність його винності у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.286КК України не оскаржував, а лише просив помякшити покарання, однак в доповненнях до апеляційної скарги (а по суті змінах до неї) від 10 та 25 лютого 2016 року просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що висновок суду першої інстанції про його винність зроблений на основі визнання ним вини та матеріалах слідства, яке не можна визнати повним і всебічним.

З врахуванням змінених апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_3, в яких він оспорює фактичні обставини справи, колегія суддів за згодою учасників кримінального провадження під час апеляційного розгляду провела часткове судове слідство, під час якого дослідила протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.04.2015 року, план-схему ДТП до нього, протокол проведення слідчого експерименту від 18 червня 2015 року з участю водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_5 - учасником ДТП, пояснення ОСОБА_3 від 14.05.2015 року і протокол його допиту від 20.08.2015 року в якості підозрюваного, а також протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 26.08.2015 року.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що в день ДТП 27 квітня 2015 року в смт.Козова зустрівся із знайомим, з яким відсвяткував свій день народження та випив 150-200 чи 300 грам горілки, після чого сів за кермо свого автомобіля ВАЗ 2121 р.н. Г5395ТЕ та поїхав в напрямку м.Бережани. На повороті до м.Бережани водій ОСОБА_5 на автомобілі ЗАЗ 110307 виїхав із-за повороту йому на зустріч на його смугу руху і своєю правою стороною вдарив його автомобіль в праву сторону.

З досліджених судом апеляційної інстанції пояснення ОСОБА_3 від 14.05.2015 року та протоколу допиту підозрюваного від 20.08.2015 року вбачається, що ОСОБА_3, зіславшись на положення ст.63 Конституції України, дати пояснення та показання з приводу ДТП відмовився.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 в ході досудового слідства, зіславшись на положення ст.63 Конституції України відмовлявся давати покази щодо обставин ДТП, в суді першої інстанції визнавав вину у скоєнні ДТП, а в апеляційній скарзі вирок суду першої інстанції оскаржував лише в частині призначеного покарання, а в доповненнях (по суті змінах) до неї, оскаржив фактичні обставини справи.

В той же час, потерпілий ОСОБА_5, як в ході досудового слідства, як це вбачається з протоколу слідчого експерименту від 18.06.2015 року, проведеного з ним, дослідженого апеляційним судом, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції, давав послідовні незмінні покази про обставини ДТП і що причиною дорожньо-транспортної пригоди було порушення правил дорожнього руху водієм ВАЗ 2121 р.н. Г5395ТЕ ОСОБА_3, який виїхав на смугу зустрічно руху, а саме на його смугу руху, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобілів і пасажирка автомобіля ОСОБА_8 загинула, а він отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Так, допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що 27 квітня 2015 року близько 17 год. 30 хв. він, як водій автомобіля Таврія, рухався з швидкістю 50-60 км/год в сторону с.Шибалин на обїздну в сторону с.Жуків. В автомобілі мав двох пасажирів потерпілу ОСОБА_8 та її доньку ОСОБА_10, які сиділи на задньому сидінні. Погода була сонячна, дорога суха. Поблизу станції технічного обслуговування (СТО) побачив, що йому на зустріч по своїй смузі руху рухається автомобіль Нива, який з невідомих причин, перебуваючи від нього на відстані близько 50-ти метрів, виїхав на зустрічну смугу руху і продовжував рух вже йому на зустріч. Щоб уникнути зіткнення, він викрутив кермо вліво, однак зіткнення все-таки відбулося і що було після цього він не памятає, отямився лише в лікарні. Просив покарати обвинуваченого суворо, а саме на максимальний термін позбавлення волі.

Дані покази потерпілого ОСОБА_5 узгоджуються з обставинами справи та сукупністю інших, зібраних у кримінальному провадженні і досліджених судами першої та апеляційної інстанції, обєктивних доказів, а тому висновок суду першої інстанції про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, є обґрунтований.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 - чоловік померлої ОСОБА_8 та законний представник своєї доньки неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 пояснив, що 27 квітня 2015 року, коли він перебував вдома, йому зателефонували і повідомили, що сталась ДТП. Коли приїхав на місце ДТП, то потерпілі лежали на узбіччі, лікарі надавали їм медичну допомогу, а обвинувачений сидів за кермом свого автомобіля. Померла внаслідок ДТП ОСОБА_8 є його дружиною, а травмована дитина ОСОБА_10 є його донькою. Просив покарати обвинуваченого якнайсуворіше.

Крім того, той факт що обвинувачений ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_3 в стані сильного алкогольного спяніння підтверджується висновком експертизи №546 від 7 травня 2015 року, згідно якого на момент ДТП 27квітня 2015 року біля 17 год. 20 хв. концентрація етилового спирту в крові ОСОБА_3 із врахуванням часу забору взірця крові (27 квітня 2015 року о 18 год. 30 хв.) могла становити приблизно 5,33 проміллє, що за функціональною оцінкою концентрації алкоголю в крові може відповідати показникам тяжкого отруєння алкоголем.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.04.2015 року та план-схеми до нього, досліджених під час апеляційного розгляду, вбачається, що ДТП мало місце на проїзній частині 96км+60м автодороги Стрий-Тернопіль-Кіровоград- Знамянка в межах вулиці Тернопільської міста Бережани з сухим асфальтобетонним покриттям з заокругленням праворуч в напрямку м.Бережани без видимого ухилу без механічних пошкоджень, призначена для руху транспортних засобів в обох напрямках і має по одній смузі руху в кожному напрямку. Зустрічні смуги руху розділені дорожньою розміткою 1.5 ПДР України шириною 0,09 м., краї проїздної частини дороги позначені розміткою 1.1 ПДР України шириною 0,15 м., за якою розташована частина асфальтного узбіччя. Ширина смуги до центру м.Бережани становить 3,75 м., зустрічної 3,7 м. Дозволена швидкість руху на зазначеній ділянці автодороги становить 60 км./год. Через дорожній знак 1.1 ПДР України перпендикулярно до країв дороги проведено умовну лінію, яка названа базовою лінією, до якої здійснювалась поздовжня привязка слідів по дорожньо-транспортній пригоді.

На слузі руху до с.Шибалин на відстані 0.4 м. до краю дорожньої розмітки 1.5 ПДР України та 78,5 м. перед базовою лінією виявлено уламок від автомобіля ЗАЗ 110307.На місці події виявлено групу пошкоджень дорожнього покриття у вигляді 6 подряпин дорожнього полотна різної величина та форми. Довжина даної групи становила 1,0 м., а ширина 0,7м. Крайнє пошкодження знаходилось 1.5 м. до дорожньої розмітки 1.5 ПДР України та 79,1 м. за базовою лінією і дана група закінчувалась на відставні 0,5 м до розмітки 1.5 ПДР України та 79,4м. за базовою лінією якщо рухатись до центра м.Бережани. Слідів гальмування на місці пригоди не виявлено, на відстані 79,40 м. за базовою лінією орієнтовно по центру автодороги виявлено осип уламків транспортних засобів та скла, який тягнеться по всій ширині дороги до пошкоджених автомобілів та дещо за ними. Даний осип 0.8м та довжиною 20,0м. закінчується за пошкодженими автомобілями. За пошкодженням дорожнього покриття на смузі руху до села Шибелин розпочинається слід відкидання автомобіля у формі одинарної смуги пряполінійної форми 0,8м., даний слід розпочинається на відстані 0,8 м. до дорожньої розмітки 1.5 ПДР та 79.8м до базової лінії, а закінчується на відстані 0,3м до вищевказаної дорожньої розмітки. На лінії дорожньої розмітки 1.5 ПДР України на відстані 80,10м. за базовою лінією виявлено розлив паливно-мастильної речовини, який тягнеться до передньої частини автомобіля ЗАЗ 110307 і має загальну довжину 6,5м. та ширину 1,0 м. На лінії 1.5 ПДР України та 80,6 м. за базовою лінією починається ще один слід паливно-мастильної речовини, який роздвоюється на дві частини, що тягнеться до обох передніх коліс автомобіля ВАЗ 2121; слід загальною довжиною 7,3 м. та має ширину на початку 0,8 м. На смузі руху до с.Шибалин виявлено пошкоджений автомобіль ВАЗ 2121 р.н. Г5395ТЕ зеленого кольору, передня частина якого обернена до с.Шибалин. Відстань від осі правого переднього колеса цього транспортного засобу до базової лінії становить 84,7 м. і дане колесо знаходиться на лінії дорожньої розмітки 1.1 ПДР України. Відстань від осі правого заднього колеса до дорожньої розмітки 1.1 ПДР України становить 0,9м. На смузі руху до центра м.Бережани виявлено пошкоджений автомобіль НОМЕР_2 червоного кольору, передня частина якого обернена до с.Шибалин. Відстань від осі лівого переднього колеса до лінії дорожньої розмітки 1.1.ПДР України становить 0,35 м., а до базової лінії 85,2 м. Відстань від осі лівого заднього колеса до лінії дорожньої розмітки 1.1. ПДР України становить 0,4 м.

З дослідженого під час апеляційного розгляду протоколу слідчого експерименту від 18 червня 2015 року з участю водія ЗАЗ 110307 р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_5 вбачається, що в присутності понятих він на місці ДТП вказав місце зіткнення автомобіля ВАЗ 2121 р.н. Г5395ТЕ з його автомобілем, і це місце зіткнення, як зазначено в протоколі, відбулось на смузі руху до села Шибалин, тобто на зустрічній смузі для автомобіля ВАЗ 2121 р.н. Г5395ТЕ, тобто автомобіля, яким керував ОСОБА_3

Дані, зазначені в протоколі огляду місця події та схемі до нього, і дані здобуті під час слідчого експерименту з водієм автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_5, проведеного 18 червня 2015 року, були надані слідчим, експертам.

Згідно висновку експерта №5-217/15 від 29 травня 2015 року зіткнення транспортних засобів ВАЗ-2121 д.н.з. Г5395ТЕ та ЗАЗ-110307 д.н.з. НОМЕР_5, відносно елементів проїзної частини дороги, відбулося на смузі руху до с.Шибалин (тобто на смузі руху автомобіля ЗАЗ, під керуванням ОСОБА_5В.), в місці початку групи пошкоджень дорожнього покриття у вигляді шести подряпин, відносно напрямку руху до центру м.Бережани. Дані подряпини могли утворитися після притискання донизу та внаслідок контактування передньої правої частини автомобіля ЗАЗ з дорожнім покриттям.

Даний висновок експерта вказує, що зіткнення автомобіля ВАЗ-2121, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля ЗАЗ-110307, під керуванням ОСОБА_5, сталося внаслідок виїзду автомобіля ВАЗ-2121, яким керував обвинувачений ОСОБА_3, на смугу зустрічного руху, по якій рухався автомобіль ЗАЗ-110307, керований потерпілим ОСОБА_5

При проведенні даної експертизи експертом досліджувалась слідова інформація, виявлена і зафіксована при проведенні огляду місця події та відображена на схемі до неї, і наявні механічні пошкодження на транспортних засобах. Даних, які б ставили під сумнів вищенаведений висновок експерта, обвинуваченим ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не наведено.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що даним висновком не встановлено місце зіткнення транспортних засобів є безпідставними, як і його посилання про відсутність план-схеми ДТП, оскільки дана план-схема була йому відкрита під час досудового розслідування, однак клопотань щодо її дослідження та перевірки в суді першої інстанції він не заявляв. Дана план- схема місця ДТП досліджена під час апеляційного розгляду справи.

З висновку експерта №5-306/15 від 2 липня 2015 року вбачається, що у водія автомобіля ЗАЗ-110307, з моменту виникнення небезпеки для руху (виїзд автомобіля ВАЗ-2121 на його смугу руху), не було технічної можливості уникнути зустрічного зіткнення, навіть при умові своєчасного застосування заходів до екстреного гальмування водіями обох транспортних засобів. Окрім цього, під часу руху зустрічного засобу (ВАЗ-2121) до зіткнення у незагальмованому стані, зіткнення не виключалось і при своєчасному гальмуванні транспортного засобу (автомобіля ЗАЗ-110307), так як ні зниження швидкості, ні зупинка останнього не виключала можливості зіткнення. В умовах даної дорожньо-траспортної ситуації, що склалася, водій автомобіля ВАЗ-2121 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 11.3, 12.4 Правил дорожнього руху України. При заданому слідством комплексі вихідних даних, невідповідність дій водія автомобіля ВАЗ-2121 вимогам п.п.10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України привела до виникнення даної ДТП, тобто причиною настання даної ДТП зіткнення транспортних засобів, з технічної точки зору, були обставини, які повязані з невідповідністю дій водія автомобіля ВАЗ-2121 зазначеним вимогам Правил.

Таким чином, вищевказаним висновком доведено, що саме дії обвинуваченого ОСОБА_3, як водія автомобіля ВАЗ-2121, перебувають в причинно-наслідковому звязку із настанням ДТП зіткнення транспортних засобів та наслідків, які настали.

В той же час, висновками експертів доведено, що водій ОСОБА_5 не допустив порушень ПДР України, які були б в причинному звязку з транспортною пригодою, що сталася, та її наслідками.

Таким чином, судом встановлено, що саме ОСОБА_3 порушив правила дорожнього руху, що було в прямому причинному звязку з дорожньо-транспортною пригодою та спричиненням смерті потерпілої ОСОБА_8 та середньої тяжкості ушкодження потерпілому ОСОБА_5

Наведені у вироку суду першої інстанції висновки експертів є повними, всебічними і сумнівів в своїй обєктивності не викликають.

Відповідно до висновку експерта №310 від 26 травня 2015 року смерть ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії, внаслідок закриття просвіту дихальних шляхів (аспірації) кровю. Також на її тілі виявлено синець та садна на голові, подвійний перелом нижньої щелепи з розривом слизової оболонки ясеневого краю та мяких тканин діафрагми рота; прояви закритої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливів у мяку мозкову оболонку головного мозку; чисельні синці і садна на тулубі та кінцівках. Характер травмування ОСОБА_8 загалом властивий для утворення в салоні автомобіля, внаслідок інерційного переміщення тіла потерпілої, з послідуючими ударами різними ділянками до виступаючих частин салону, під час зіткнення двох транспортних засобів, що в сукупності дає підстави стверджувати, що в даному випадку мала місце транспортна травма. За ознакою тривалого (більше 21 доби) розладу здоровя, стосовно живих осіб, такі тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Зазначені розриви слизової оболонки ясеневого краю нижньої щелепи та мяких тканин діафрагми рота супроводжувались зовнішньою кровотечею, яка призвела до аспірації дихальних шляхів кровю (затікання крові у просвіт дихальних шляхів з їх наступним перекриттям). Таке пасивне затікання крові в дихальні шляхи виникає при різкому пригніченні (чи відсутності) рефлекторних механізмів організму, тобто, при безсвідомому чи безпорадному стані. В даному випадку, виникнення такого стану у ОСОБА_8, може пояснюватися втратою свідомості чи її потьмаренням внаслідок черепно-мозкової травми, морфологічні прояви якої у вигляді плямистих крововиливів у мяку мозкову оболонку були виявлені при розтині трупа. Таким чином, між спричиненою ОСОБА_8 травмою голови, котра супроводжувалася кровотечею та, настанням її смерті від аспірації дихальних шляхів кровю, існує прямий причинно-наслідковий звязок.

Згідно висновку експерта №792 від 2 липня 2015 року у ОСОБА_5 виявлені рани лобної ділянки голови, синець повік правого ока та струс головного мозку як один із видів закритою черепно-мозкової травми, забої мяких тканин ділянки правого плечового суглобу та передньої поверхні лівого коліна, закритий перелом лівого наколінка з крововиливом у порожнину колінного суглобу (гемартрозом). Виникнення таких ушкоджень у потерпілого під час дорожньо-транспортної пригоди 27 квітня 2015 року при зіткненні транспортних засобів, в салоні одного з яких він перебував, не виключається. За ознакою тривалого (більш як 21 день) розладу здоровя вищезазначені тілесні ушкодження виявлені у потерпілого належать до середнього ступеня тяжкості.

Як вбачається з висновку експерта №667 від 25 червня 2015 року у ОСОБА_10 виявлено травму голови зі струсом мозку, неповними вивихами зубів і видаленням одного з них, ушкодженнями мяких тканин обличчя та крововиливами в сполучну оболонку очного яблука й пазухи верхньощелепних кісток, належать до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоровя і їх виникнення під час дорожньо-транспорної пригоди 27 квітня 2015 року при зіткненні транспортних засобів, в салоні одного з яких вона перебувала, не виключається.

Згідно висновку експерта №793 від 15 липня 2015 року у ОСОБА_3 виявлено рану лівої половини підборіддя, що проникала в ротову порожнину та струс головного мозку як один із видів закритої черепно-мозкової травми; підшкірну гематому передньої поверхні шиї, рану на цій поверхні шиї з ушкодженням стінки глотки, відривом надгортанника, неповним відривом правої голосової складки, уламковим переломом щитоподібного хряща та поперечним переломом лівого великого рога підязикової кістки; забій легень із розвитком емфіземи..., емфіземи середостіння та двобічного пневмотораксу (наявність повітря в плевральних порожнинах); синці, садна і невеликих розмірів рани колін, правої гомілки та ділянок гомілково-ступененвих суглобів; синець правої стопи, неповні вивихи 1-3 плеснової кісток, закрити переломи 2-4 плеснових, бічної клинопобіної та присередньої клиноподібних кісток цієї стопи. Виникнення таких тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 під час дорожньо-транспортної пригоди 27 квітня 2015 року при зіткненні транспортних засобів, в салоні одного з яких він перебував, не виключається і вони належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя.

Таким чином, судом було досліджено достатньо доказів для встановлення істини у справі.

Проаналізувавши зібрані в кримінальному провадженні та досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_8 та середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5

Як правильно зазначено представником потерпілих адвокатом ОСОБА_11 в запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченому ОСОБА_3 та його захисникові були відкриті усі докази обвинувачення.

Жодних зауважень чи заперечень щодо повноти дослідження доказів у даному кримінальному провадженні під час розгляду справи судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник не заявляли.

Нові докази, які не досліджувались судом першої інстанції та про наявність яких стало відомо після ухвалення судом вироку, обвинуваченим ОСОБА_3 та його захисником ОСОБА_4 суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до вимог ст.290 КПК України органом досудового слідства були відкриті матеріали кримінального провадження обвинуваченому, його захиснику ОСОБА_9, потерпілим та їх представнику, в тому числі протокол огляду місця події та план-схема до нього і фототаблиці, протокол проведення слідчого експерименту від 18 червня 2015 року з водієм ОСОБА_5 та інші докази, а тому ці докази є допустимими, оскільки згідно ч.12 ст.290 КПК України лише у випадку, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як доказ.

Як вбачається з дослідженого під час апеляційного розгляду протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 26 серпня 2015 року підозрюваному ОСОБА_3 та його захиснику адвокату ОСОБА_9 було надано доступ до матеріалів досудового розслідування в кримінальному провадженні за ч.2 ст.286 КК України, з якими вони ознайомились і жодних зауважень, клопотань не заявляли.

Щодо викладеного в доповненнях до апеляційної скарги твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про неповноту досудового слідства, яке мало місце із-за того, що слідчий жодного разу не відбирав у нього пояснень стосовно ДТП, а мав це зробити, після чого провести слідчий експеримент, то воно є необґрунтованим і спростовується дослідженими судом апеляційної інстанції матеріалами кримінального провадження, зокрема, наданими прокурором і дослідженими під час апеляційного розгляду справи поясненням ОСОБА_3 від 14 травня 2015 року, з якого вбачається, що цього числа слідчий відділу розслідування ДПС СУ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_12 в присутності адвоката ОСОБА_13 намагався отримати пояснення від ОСОБА_3 з приводу ДТП, однак той, зіславшись на ст.63 Конституції України, дати пояснення з приводу дорожньо-траспортної пригоди відмовився.

Аналогічно з дослідженого під час апеляційного розгляду протоколу допиту підозрюваного від 20 серпня 2015 року видно, що цього числа слідчий Чубенко О.В. в присутності захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_9 запропонував йому дати показання у кримінальному провадженні за ч.2 ст.286 КК України, однак той розповів про склад своєї сімї, місце роботи, наявність у власності автомобіля ВАЗ 2121 д.н.з Г5395ТЕ, щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27 квітня 2015 року за його участі, зіславшись на положення ст.63 Конституції України, показання дати відмовився, тому слідчим і не проводився з ним слідчий експеримент щодо відтворення обставин ДТП.

Щодо посилання обвинуваченого на те, що він не бачив план-схеми ДТП і вона відсутня в матеріалах кримінального провадження, то воно не відповідає дійсності, оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що план-схема ДТП в матеріалах кримінального провадження наявна і була предявлена слідчим Чубенко О.В. Школьному М.А. та його захиснику адвокату ОСОБА_9 разом з протоколом огляду місця ДТП від 27.04.2015 року та іншими матеріалами кримінального провадження за ч.2 ст.286 КК України стосовно ОСОБА_3 26 серпня 2015 року, про що свідчить наданий прокурором та досліджений під час апеляційного розгляду протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 26.08.2015 року, в якому ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_9 засвідчили внасноручним підписом, що ознайомились з матеріалами досудового розслідування і жодних зауважень не висловлювали.

Щодо викладених обвинуваченим ОСОБА_3 вимог про необхідність виклику та допиту в судовому засіданні в якості свідків лікарів швидкої допомоги та фельдшера, які приїхали на місце ДТП, та надавали першу медичну допомогу потерпілим, та невідомої особи, яка здійснила виклик швидкої, та водія автомобіля, який також надавав допомогу потерпілим, то колегія суддів вважає, що дані клопотання задоволенню не підлягають, оскільки ці особи очевидцями ДТП за твердженням самих, як обвинуваченого ОСОБА_3, так і захисника ОСОБА_4, не були і вплинути на обєктивність прийнятого рішення не могли. Колегія суддів вважає, що в кримінальному провадженні зібрано достатньо доказів для встановлення істини у справі і які підтверджують висновок суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Безпідставними є доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про надання йому зі сторони адвоката ОСОБА_9 непрофесійної правової допомоги, чим за його твердженням, було порушено його право на захист.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 3 червня 2015 року обвинувачений ОСОБА_3 особисто уклав договір з адвокатом ОСОБА_9, якого йому, згідно викладених в доповненнях до апеляційної скарги тверджень, порадив його знайомий працівник ДАІ, про наданням ним, як захисником правової допомоги для його захисту в кримінальному провадженні (а.к.п. 34)

В ході досудового слідства та під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 судом першої інстанції, останній жодних скарг щодо непрофесійної правової допомоги зі сторони адвоката ОСОБА_9 не висловлював і під час апеляційного розгляду справи ствердив, що з цього приводу з скаргами на адвоката ОСОБА_9 будь-куди не звертався.

Обвинувачений ОСОБА_3 не перебував під вартою і при бажанні мав можливість змінити адвоката, уклавши угоду з любим іншим адвокатом, як на здійснення захисту його інтересів, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, а також щодо надання йому юридичних консультацій, чим він фактично і скористався, уклавши угоду з адвокатом ОСОБА_4, а до того консультуючись з ним, про що, як ОСОБА_3, так і адвокат ОСОБА_4 ствердили під час апеляційного розгляду справи, заявивши, що давно знайомі між собою і, маючи офіційно, як захисника адвоката ОСОБА_9, ОСОБА_3 в ході досудового слідства та розгляду справи судом першої інстанції неодноразово консультувався з приводу кримінального провадження щодо нього за ч.2 ст.286 КК України у адвоката ОСОБА_4

Таким чином, під час апеляційного розгляду за визнанням ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4 під час досудового розслідування кримінального провадження та його розгляду судом обвинувачений ОСОБА_3 офіційно користувався послугами адвоката ОСОБА_9 і не офіційно послугами адвоката ОСОБА_4 Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 міг консультуватись в любого іншого адвоката та укласти з ним угоду для здійснення його захисту в кримінальному провадженні.

За таких обставин, посилання обвинуваченого ОСОБА_3 в доповненнях до апеляційної скарги про порушення його права на захист є надуманими.

Щодо посилання обвинуваченого на те, що суд не вмотивував обрання його покарання у виді позбавлення волі, то відповідно до розяснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 Про практику призначення судами кримінального покарання (із змінами та доповненнями) рішення суду про обрання покарання у виді позбавлення волі має бути вмотивованим у вироку в тому разі, якщо санкція статті закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м'які види покарання (штраф, громадські чи виправні роботи, арешт, обмеження волі).

Як вбачається з ч.2 ст.286 КК України, санкція даної статті передбачає покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.

Суд першої інстанції призначив ОСОБА_3 основне покарання ближче до мінімального, встановленого санкцією ч.2 ст.286 КК України, а саме 5 років позбавлення волі, та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, тобто суд обрав обвинуваченому як основне, так і додаткове покарання, врахувавши помякшуючі обставини та позитивні дані щодо його особи, не на максимальні строки, встановлені санкцією даної статті.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, вірно врахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався і вчинив злочин вперше, позитивно характеризується за місцем проживання і місцем роботи, є інвалідом ІІІ групи.

Крім того, судом були враховані, як помякшуючі покарання обставини, зокрема: визнання вини, щире каяття, бажання й активні дії обвинуваченого, спрямовані на добровільне відшкодування потерпілим заподіяної злочином шкоди, хоча останні й відмовляються від її прийняття, так і обставини, що обтяжують покарання, а саме вчинення злочину у стані алкогольного спяніння (згідно висновку експерта на час вчинення злочину обвинувачений перебував, як вже зазначалось, у стані тяжкого алкогольного отруєння концентрації етилового спирту в його крові становила 5,33 проміллє).

Таким чином, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції в повній мірі врахував вимоги ст.ст. 50,65-67 КК України та призначив його в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.286 КК України відповідає вчиненому. Тяжкі наслідки, які настали в результаті того, що обвинувачений грубо порушив Правила дорожнього руху керуючи автомобілем в стані сильного алкогольного спяніння, та позиція потерпілих, які в судовому засіданні просили покарати його якнайсуворіше, не дають підстав для помякшення ОСОБА_3 призначеного покарання.

Істотних вимог Кримінального процесуального Закону, які б були підставою для зміни чи скасування судового рішення ухваленого у кримінальному провадженні не встановлено.

Таким чином, вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим та зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 405,407 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від "28"жовтня2015року стосовно ОСОБА_3 без зміни.

Дана ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3(трьох) місяців з дня її проголошення.

Судді:

Т.М. ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_13

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_16