Рішення № 57637772, 27.04.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/1785/16-ц

н/п 2/640/1088/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Лях М.Ю.,

при секретарі Хомінської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з вимогою до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості в розмірі 1992908,33 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 556689,78 грн., заборгованості за процентами в розмірі 70176,99 грн., пені в розмірі 1318130,05 грн., інфляційних збитків в розмірі 47911,51 грн., а також судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15 квітня 2005 року між ОСОБА_2 та АКБ «Золоті Ворота» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 330, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 45000,00 доларів США в строк до 12.04.2007 року зі сплатою процентів за користування кредитом. 22 травня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «ОСОБА_3 Ворота» укладений договір цесії відповідно до умов якого новий кредитор ОСОБА_1 набув право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 330 та договором іпотеки № 05-126 укладеними між первісним кредитором ПАТ «ОСОБА_3 Ворота» та ОСОБА_2 від 15.04.2005 року. Відповідно до пункту 2.2 договору цесії сума вимог, що відступлена ПАТ «ОСОБА_3 Ворота» ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 330 станом на 22 травня 2014 року становила: сума строкової заборгованості за кредитом - 78 700,00 грн. та 18 600,00 дол. США; сума простроченої заборгованості за відсотками - 6837,93 грн. та 1655,18 дол. США; сума строкової заборгованості за відсотками - 145,54 грн. та 34,40 дол. США. Позивач вказує, що у звязку з порушенням ОСОБА_2 умов договору, щодо строків погашення заборгованості 23.12.2015 року на адресу відповідача була направлена вимога про погашення заборгованості, яка залишилась не виконаною. За вказаних обставин, посилаючись на положення статей 512, 514, 1054, 625 Цивільного кодексу України позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просила задовольнити позовні вимоги на підставах, викладених в позовній заяві, не заперечував проти ухвалення по справі заочного судового рішення.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не зявився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в обґрунтування причин поважності та неможливості зявитися до суду належних доказів не надав, тому враховуючи, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд відповідно до ч. 1 статті 224 ЦПК України вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, на яких ґрунтується позовна заява, проаналізувавши надані сторонами докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15 квітня 2005 року між АКБ «Золоті Ворота» (реорганізованим в ПАТ «ОСОБА_3 Ворота») та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 330. Відповідно до умов укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 45000,00 доларів США, які зобовязувався повернути у строк до 12 квітня 2007 року та сплачувати проценти за користування кредитом.

22 квітня 2013 року договором про зміни № 20, укладеним між відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ «ОСОБА_3 Ворота» були встановлені проценти за користування кредитом у розмірі 7,5 % річних. 13 травня 2014 року між відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ «ОСОБА_3 Ворота» був укладений договір про зміни № 21 відповідно до якого, сторони підтвердили наявність заборгованості відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 330 та встановили строк погашення заборгованості до 12 серпня 2014 р.

22 травня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «ОСОБА_3 Ворота» укладений договір цесії (відступлення права вимоги за кредитним договором та відступлення прав за іпотечним договором). Відповідно до зазначеного договору новий кредитор ОСОБА_1 набув право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 330 та договором іпотеки № 05-126 укладеними між первісним кредитором ПАТ «ОСОБА_3 Ворота» та ОСОБА_2 15 квітня 2005 року.

Відповідно до пункту 2.2 договору цесії сума вимог, що відступлена ПАТ «ОСОБА_3 Ворота» ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 330 станом на 22 травня 2014 року становила: сума строкової заборгованості за кредитом - 78 700,00 грн. та 18 600,00 дол. США; сума простроченої заборгованості за відсотками - 6837,93 грн. та 1655,18 дол. США; сума строкової заборгованості за відсотками - 145,54 грн. та 34,40 дол. США.

Відповідно до пункту 2.3 договору цесії з моменту набрання чинності зазначеного договору до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за кредитним договором на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а також ті права, які виникатимуть із кредитного договору в майбутньому, в тому числі право на повернення суми вимог, зазначених у пункті 2.2 договору цесії, право на стягнення неустойки та/або інших санкцій, а також збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобовязань та витрат пов'язаних з примусовим виконанням зобовязань за Кредитним договором.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обовязку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням - ст. 610 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 3.2. Договору про надання споживчого кредиту № 330 в редакції викладений у договору про зміни № 16 від 18 січня 2012 року Позичальник зобовязався сплачувати проценти за користування кредитом у готівкової або безготівкової формі у строк до 25 числа кожного поточного місяця, а також на день закінчення строку дії договору.

Пунктом 3.3 Договору про надання споживчого кредиту № 330 в редакції викладений у договору про зміни № 16 від 18 січня 2012 року встановлено, що за користування кредитом після закінчення строку, на який він був наданий позичальник сплачує проценти за ставкою зазначеною у п. 1.1 договору.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобовязання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Стаття 550 Цивільного кодексу України передбачає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, нанесених невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 624 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлений обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки або відшкодування збитків.

На підставі статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи обєктивних, достовірних та достатніх доказів в підтвердження погашення відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів, суд вважає, що вказаними діями відповідач порушує законні права позивача, гарантовані ч. 1, ч. 4 статтею 41 Конституції України, за захистом яких він звернувся до суду, у звязку з чим суд вважає, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів з відповідача на користь позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин, суд погоджується з розрахунком позивача інфляційних витрат та пені, у звязку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 12.08.2014 року по 23.12.2015 року - 308105,44 грн., а також інфляцію за період з 12.08.2014 року по 23.12.2015 року - 46158,49 грн.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, в звязку з чим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 6890,00 грн.

На підставі викладеного, ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, ст. 526, ч. ч. 2, 3, 4 ст. 545, ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, керуючись статті 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 224, 225, 226 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (61204, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (61023, м. Харків, вул ЧернишевськаАДРЕСА_2) суму заборгованості в розмірі 1992908,33 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 556689,78 грн., заборгованості за процентами в розмірі 70176,99 грн., пені в розмірі 1318130,05 грн., інфляційних збитків в розмірі 47911,51 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (61204, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (61023, м. Харків, вул ЧернишевськаАДРЕСА_2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 6890,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до ч. 2 ст. 232 ЦПК України позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Київського районного суду

м. Харкова М.Ю. Лях