Ухвала суду № 57636015, 27.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2027/16

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.,

суддів: Журавльова О.Г, ОСОБА_2,

при секретар: Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 435-013/ZФKBin-08 від 01.07.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р. № 6524, а саме - квартиру, що знаходиться за адресою : м. Одеса, провулок Покровський (пров. Грибоедова, пров. Шухевича Романа)АДРЕСА_1 та складається з двох кімнат, житловою площею 19,7 кв.м., загальною площею 37,3 кв.м., й належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 08.11.2000 р. зар. № 4326, зареєстрованого 25.12.2000 р. Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості в книзі 330 пр на стор. 15 під р. № 409, заставною вартістю 279360,00 грн., - шляхом визнання права власності на цей предмет іпотеки за ПАТ «Дельта Банк», - в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 435-013/ФКВІП-08 від 01.07.2008 року, укладеним між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3, у загальному розмірі 257843,83 грн. (з яких : заборгованість за кредитом - 238160,08 грн. ; заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами - 19683,74 грн. ; пеня -6532,08 грн.).

Представник позивача - ОСОБА_6 просив розглянути дану справу без участі представника позивача, про що подав адресоване суду письмове клопотання.

Направлена судом судова повістка відповідачу, за останньою відомою судові адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, в черговий раз була повернута судові з поміткою пошти про те, що відповідач не зявляється на пошту для одержання судової повістки за залишеними для нього повідомленнями пошти.

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

На рішення суду ОСОБА_7 приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, яких сповіщено про день та час розгляду справи, у судове засідання не з*явились. Судова колегія на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України розглядає справу у відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти ; за ч.2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що згідно з кредитним договором № 435-013/ФКВІП-08 від 01.07.2008 року ТОВ «Український промисловий банк» надало ОСОБА_3 кредит у розмірі 44000,00 доларів США на строк користування 180 місяців, з 01.07.2008 р. по 28.06.2023 р., із сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 12,50 % річних і сплатою комісії, з погашенням кредиту та сплатою процентів за користування кредитом шляхом внесення щомісячних платежів в терміни, розмірі та на умовах, що встановлені цим договором, з датою кінцевого повернення кредиту та усіх нарахувань за ним - 28.06.2023 р.

Згідно з п. 3.1. цього кредитного договору, в забезпечення виконання позичальником усіх грошових зобовязань за цим договором, 01.07.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» як іпотекодержателем та ОСОБА_3 як іпотекодателем був укладений іпотечний договір № 435-013/ 2ФКВІП-08, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р. № 6524, за умовами якого предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою : м. Одеса, провулок Покровський (пров. Грибоедова, пров. Шухевича Романа)АДРЕСА_1 та складається з двох кімнат, житловою площею 19,7 кв.м., загальною площею 37,3 кв.м., й належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 08.11.2000 р. за р. № 4326, зареєстрованого 25.12.2000 р. Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості в книзі 330пр на стор. 15 під р. № 409, заставною вартістю 279360,00 грн.

У звязку з посвідченням цього іпотечного договору, 01.07.2008 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 накладено заборону відчуження зазначеної в цьому договорі квартири до припинення чи розірвання іпотечного договору, зареєстровану за р. № 6525.

Відповідно до ст.ст. 512-519 ЦК України, ст.ст. 92, 95 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Постанови Правління НБУ № 369 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» від 28.08.2001 p., і 30.06.2010 р. між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу Активів та Кредитних зобовязань ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9, відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ОСОБА_8 передає (відступає) ОСОБА_9 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобовязань перед НБУ, внаслідок чого ОСОБА_7 замінює ОСОБА_8 як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а згідно з п. 4.2. цього договору внаслідок передачі ОСОБА_8 ОСОБА_9 прав вимоги до боржників, ОСОБА_7 переходить (відступається) право вимагати (замість ОСОБА_8) від боржників повного, належного таї реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальими договорами.

Таким чином, до позивача перейшли всі права ТОВ «Укрпромбанк» щодо права вимоги до боржника ОСОБА_3 за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами.

Через неналежне виконання умов кредитного договору № 435-013/ФКВІП-08 від 01.07.2008 року, у позичальника ОСОБА_3 станом на 28.07.2015 р. утворилась заборгованість за цим договором у загальному розмірі 257843,83 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ (2206,2278 грн. за 100 дол. США) на вказану дату дорівнює 11687,09 дол. США, з яких : заборгованість за кредитом - 238160,08 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ дорівнює 10794,90 дол. США ; заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами - 19683,74 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ дорівнює 892,19 дол. США ; пеня - 6532,08 грн.).

Відповідно до п.п. 4.2.5., 6.2. цього кредитного договору, у випадку порушення позичальником строків платежів, що встановлені цим договором, банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених ЦИМ договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителем умов цього договору та/або договорів, укладених в забезпечення виконання позичальником зобовязань за цим договором, а позичальник зобовязаний протягом 30-ти календарних днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги від банку (а у випадку передбаченому п. 4.2.5. - не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості по . кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, і також відшкодувати збитки, завдані банку.

Пункт 7.11. цього договору передбачає, що всі повідомлення за цим договором будуть вважатись зробленими належним чином, у разі якщо вони здійснені в письмовій формі за підписом уповноваженого представника банку підписом позичальника, тобто сторони, що відправила повідомлення, засвідченої печаткою (для повідомлень банку) та надіслані рекомендованим листом, курєром, телеграфом, або вручен особисто за адресами, зазначеним в цьому договорі, а у випадку передбаченому п. 4.2.4. за адресою: позичальника, зазначеною у відповідному повідомленні. Датою таких повідомлень буде вважатися даті поштового штемпеля відділення звязку відправлення.

Згідно з п. 4.3.4. цього договору, при настанні будь-якого із випадків, передбачених п. 6.2. цього договору, банк має право призупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокової повного повернення кредиту, сплати процентів за фактичний період користування ним, комісій та ; штрафних санкцій (за наявності) та інших платежів позичальника за цим договором. У випадку невиконання позичальником вимоги банку про дострокове виконання зобовязань за цим договором, у встановлений цим договором строк, банк має право стягнути примусово (в т.ч. шляхом зверненню стягнення на заставлене майно, стягнення заборгованості із заставодавців, іпотекодавців. гарантів, поручителів, майнових поручителів та/ао шляхом договірного списання) всю заборгованість за цим договором (кредит, проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі).

Статтю 589 ЦК України та статтею 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що у разі виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання .чавленого майна, а також витрат, у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», і поте ко держатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Пункт 4.1. іпотечного договору № 435-013/2ФКВІП-08 від 01.07.2008 року передбачає, що якщо у момент настання строку виконання основного зобовязання за кредитним договором за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме : при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу по кредиту) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки, а також у разі порушення іпотекодавцем (позичальником) обовязків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобовязання, іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.2. цього іпотечного договору, у випадку порушення іпотекодавцем (позичальником) обовязків за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю (та позичальнику) письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 4.3. цього іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса бо згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4. цього договору.

Пункти 4.4., 4.4.1. цього іпотечного договору передбачають, що у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п. 4.1. цього договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги, зокрема шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. У випадку прийняття іпотекодержателем предмету у власність це застереження є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

У відповідності до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як зазначено вище, аналогічні положення містяться й у п. 4.2. іпотечного договору № 435-013/ гФКВ1П-08 від 01.07.2008 року.

Однак позивач не надав суду докази на підтвердження того, що письмова вимога, передбачена ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п. 4.2. іпотечного договору № 435-013/2ФКВ1П-08 від 01.07.2008 року, була направлена ним іпотекодавцю та боржнику ОСОБА_3

Також позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що письмова вимога про дострокове виконання зобовязань, передбачена п.п. 4.2.5., 4.3.4., 6.2. кредитного договору № 435-013/ФКВ1П-08 від 01.07.2008 року, була направлена ним ОСОБА_3 в порядку, визначеному п. 7.11. цього договору.

З огляду на наведене, суд зробив правильний висновок, що недотримання позивачем як іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченої ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п. 4.2. іпотечного договору № 435-013/2ФКВ1П-08 від 01.07.2008 року, є підставою для відмови у позові, оскільки позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

ОСОБА_10Ісаєва

Судді: О.Г. Журавльов

ОСОБА_2