Постанова № 576355, 23.03.2007, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"23" березня 2007 р. Справа № 15/54

Позивач- управління Пенсійного фонду України в Носівському районі, м. Носівка, вул. Центральна, 6.

До відповідача- приватного багатопрофільного підприємства „Світлана”, м. Носівка, вул. Вокзальна, 338.

Про стягнення 2967,28 грн.

Суддя Ю.В.Федоренко секретар Фурник К.В.

Представники сторін:

Від позивача –Романець І.Ф., дов. від 20.10.06.

Від відповідача- не з”явився.

С У Т Ь С П О Р У:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості по страхових внесках на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування за липень –грудень 2006 р. у сумі 2967,28 грн.

Після порушення провадження у справі позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог на суму 4743,48 грн. ( 2406 грн. недоїмки по збору на обов”язкове державне пенсійне страхування та 2337,48 грн. пені ). 23.03.07 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог на суму 299 грн. по збору на обов”язкове державне пенсійне страхування.

Заяви відповідають вимогам ст. 51 КАС України, не порушують права та охоронювані законом інтереси сторін, а тому прийняті судом до розгляду в межах заявленого позову.

Відповідач звернувся з клопотанням про розгляд справи без участі його представника, яке задоволено судом. В клопотання відповідач також зазначив, що визнає позов в частині боргу на суму 2967,28 грн. страхових внесків, на суму 4743,48 грн. позов не визнає в зв”язку з прийняттям рішення по справі № 2/89 А. Аналогічне клопотання відповідачем направлено суду і 22.03.07.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 15 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 № 1058 ( далі –Закон № 1058 ) підприємство відповідача є страхувальником з загальнообов”язкового державного пенсійного страхування і набуло статусу платника страхових внесків з дня реєстрації у територіальному відділі Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 6, 12 ст. 20 Закону № 1058 відповідач зобов”язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Зобов”язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до поданих відповідачем розрахунків суми страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування у 2006 р. за відповідачем наявна заборгованості по внесках за липень –грудень у суму 2967,28 грн.

Згідно з підпунктом 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону України від 21.12.2000 № 2181 „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( далі –Закон № 2181 ) 07.05.01 між сторонами укладено договір про розстрочення № 6 яким відповідачу надано розстрочку сплати боргу зі збору на обов”язкове державне пенсійне страхування на суму 6 856 грн. з 01.10.01 до 31.12.05.

Відповідно до п. 2.2 договору позивач має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення та рішення про надання розстрочки і пред”явити до сплати нараховані на розстрочений борг проценти, якщо платник ( відповідач по справі ), зокрема, накопичує новий борг ( не сплачує поточні платежі ) або не сплачує чергову частку розстроченого боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення нового боргу або податковим періодом, за який сплачується чергова частка розстроченого боргу. З дня, наступного за днем розірвання договору про розстрочення, на розстрочені суми, що залишились не сплаченими, нараховується пеня у розмірах, передбачених чинним законодавством.

15.02.06 рішенням № 1 позивачем розірвано договір про розстрочення з відповідачем на суму 2406 грн. та нараховано пеню у сумі 2337,48 грн. Вказане рішення отримано відповідачем 23.02.06, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

05.01.07 відповідачу направлено вимогу № Ю 011 на суму 7710,76 грн., в тому числі 5373,28 грн. недоїмки та 2337, 48 грн. пені.

Вимогу відповідачем отримано 09.01.07, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до абзацу 8 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Частиною 13 ст. 106 Закону № 1058 також встановлено, що суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Відповідач рішення та вимогу у встановленому порядку не оскаржив, суми недоїмки, штрафу та пені не сплатив, а тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Заперечення частини позову відповідачем суд до уваги не приймає враховуючи наступне.

Відповідно до постанови господарського суду Чернігівської області від 16.05.06 по справі № 2/89 а у позові відмовлено в зв”язку з відкриттям виконавчого провадження з виконання вимоги по сплаті боргу № Ю 011 У від 28.04.06 на суму 5010,43 грн., з яких 2337,48 грн. пені та 2406 грн. заборгованості з реструктуризованого боргу згідно з рішенням № 1 від 15.02.06.

За листом позивача від 16.02.07 постановою державного виконавця від 27.02.07 виконавчий документ –вимога по сплаті боргу № Ю-011 У від 28.04.06 повернута без виконання за заявою стягувача.

05.01.07 відповідачу направлено вимогу № Ю 011 яка не була підставою для стягнення боргу та пені по справі № 2/89а, а тому наявний інший спір між сторонами, відсутні докази про оплату відповідачем пені та 2107 грн. недоїмки про збору на обов”язковедержавне пенсійне страхування.

Відповідно до ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 158 - 163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю і стягнути з приватного багатопрофільного підприємства „Світлана”, м. Носівка, вул. Вокзальна, 338, код 14228190, ( р/р 2600731270 в ВОБ № 3261 ), на користь Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі, м. Носівка, вул. Центральна, 6, код 14254112, ( р/р 2560630301308 в філії відділення Ощадбанку № 3261 ), 2967,28 грн. недоїмки по страхових внесках, 2107 грн. недоїмки по збору на обов”язкове державне пенсійне страхування, 2337,48 грн. пені.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ю.В.Федоренко