Ухвала суду № 57634444, 28.04.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/22/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1112/16Головуючий у 1-й інстанції Коновод О.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Буленка О.О.

суддів: Бондаревської С.М., Омельченко Л.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2частину домоволодіння та встановлення порядку користування,-

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2016 року позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказала, що 25 серпня 1990 року між нею та відповідачем був укладений та зареєстрований шлюб у Хорольському відділі ЗАГС Полтавської області , який був розірваний рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 05 листопада 1997 року. Офіційно шлюб сторін вважається припиненим з 28.01.2002 року, оскільки свідоцтво про розірвання шлюбу серії 1-КЕ № 083037 датовано саме цією датою, а відповідно до тоді діючого законодавства (ст. 44 КпШС) шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах РАГСу. Однак, фактично сторони продовжували проживати разом однією сімєю та вели спільне господарство до весни 2014 року, поки чоловік не знайшов собі іншу жінку та не вирішив вигнати позивачку із сином з дому. З урахуванням викладеного, позивачка прохала визнати спільною сумісною власністю житловий будинок, визнати право власності на 1/2частину домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2016 року

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2частину домоволодіння та встановлення порядку користування задоволено.

Визнано житловий будинок з надвірними спорудами за адресою м. Хорол по вул. Свердлова 4-б, спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Визнано за ОСОБА_3 та за ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині кожному на житловий будинок 4-б по вул Свердлова, в м, Хорол, Полтавської області.

Визнано за ОСОБА_3 та за ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині кожному на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку 4-б по вул. Свердлова, в м, Хорол, Полтавської області , а Державний акт на право користування землею серії ПЛ 00064 , виданий на імя ОСОБА_2 Г.М.16.03.1998 року - скасовано.

Встановлено наступний порядок користування житловим будинком 4-б по вул. Свердлова, в м. Хорол, Полтавської області:

В спільному користуванні співвласників залишено в житловому будинку літ. «А- 1» наступні приміщення: передня 1-1 площею 5,5 кв. м., кухня 1-2 площею 9,5 кв., м , сходи в погріб 1-5 площею 2,2 кв. м., коридор І площею 10,0 кв.м., кладова ІІ площею 5,1 кв. м.; загальною площею 32,3 кв. м. (5,5+95,5+2,2+10,0+5,1). По іншим будівлям: Погріб з шийкою літ, «а», розпочате будівництво літ. «Е», огорожа №1, огорожа №2, ворота огорожі №3, колодязь питний №4..

В користування ОСОБА_3 виділено в житловому будинку літ. «А- 1» наступні приміщення: кімната 1-3 площею 11,9 кв.м ; загальною площею 11,9 кв.м

По іншим будівлям та спорудам: сарай літ. «В»

В користування ОСОБА_2 виділено в житловому будинку ліг. «А-1» наступні приміщення: кімната 1-4 площею 11,2 кв.м.; загальною площею 11,2 кв.м.

По іншим будівлям та спорудам: сарай літ. «Г».

Встановлено наступний порядок користування земельною ділянкою:

В спільному користуванні співвласників залишено земельну ділянку площею 0,056 (на плані жовтого кольору).

В користування ОСОБА_3 залишено земельну ділянку площею 0,022 (на плані червоного кольору).

В користування ОСОБА_2 залишено земельну ділянку площею 0,022 (на плані синього кольору).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 804,61 грн.

З вказаним рішенням не погодився відповідач та подав на нього апеляційну скаргу, вказуючи на порушення місцевим судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що судом не було враховано, що, позивачкою не доведено факту проживання однією сімєю на момент набуття ним ОСОБА_2 права власності на спірний будинок. Крім того, відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначив, що суддя Коновод О.В. повинен бути відведений від розгляду даного спору, оскільки він вже вирішував аналогічні позовні вимоги, рішення якого в подальшому скасовано судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував обґрунтованість позовних вимог щодо встановлення факту проживання сторонами в період з 28.01.2002 року по 10.06.2014 року однією сімє'ю, а тому майно набуте ними під час спільного проживання - спірне будинковолодіння є спільною сумісною власністю подружжя. . Визнавши за позивачем право власності на частину спірної земельної ділянки, суд керувався положеннями ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 25 серпня 1990 року по 28 січня 2012 року / а.с.13, 15, 16/.

Факт спільного проживання сторін однією сім'єю в період з 28.01 2002 року по 10 06.2014 року встановлено судовим рішенням Хорольського районного суду від 13.08.2015 року /а.с. 17/

16 березня 1998 року на імя ОСОБА_2 було приватизовано земельну ділянку, відведену для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою вул Свердлова, 4 А у м. Хорол Полтавської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ПЛ № 00064, виданим головою Хорольської міської ради на підставі рішення Хорольської міської ради народних депутатів від 17.02.1998 року №76, площею 0,10 га./ а.с. 25/.

Відповідно до ст. 22 КпШС України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Як встановлено судом першої інстанції, будівництво спірного домоволодіння проводились за спільні кошти сторін, спочатку було збудовано літню кухню, які потім рішенням виконкому міської ради № 9 від 14.01.2005 року дану будівлю переведено в житловий будинок / а.с. 26/

Влітку 2005 року сторони у справі, за допомогою матері позивачки ОСОБА_4, яка замовила та оплатила всі проектні документи , а також матеріали та монтажні роботи по газо та електропостачанню їхнього житлового будинку фактично добудували житловий будинок. Факт оплати вказаних коштів саме ОСОБА_4 підтверджено поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6Г./ а.с. 28,33/

Як вбачається з рішення №т266 від 19.07.2005 року « Про затвердження актів про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуальних домоволодінь» комісією було затверджено акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію домоволодіння за адресою вул. Свердлова, 4А громадянину ОСОБА_2 / а.с. 34/

В даному будинку за адресою вул. Свердлова, 4 А в м. Хоролі Полтавської області, сторони почали проживати фактично з осені 2005 року, а з 14.04.2006 року позивачка офіційно зареєструвала своє постійне місце проживання за цією адресою. Відповідач зареєстрував себе за цією адресою 18.04.2006 року, а їхнього сина зареєстрували - 30.05.2007 року, що підтверджується записами в домовій книзі / а.с. 35-37/

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, протягом спільного проживання однією сімєю та ведення спільного господарства в 2007 році на підставі написаної позивачкою власноруч заяви було здійснено добудову до жилого будинку веранди з санвузлом розміром 3.0 х 6.0 та в 2011 році господарського приміщення розміром 6.0 х 4.0./ а.с. 38,39/

Відповідно до ст. 74 СК України (набрала чинності 01.01.2004 р.), якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Враховуючи викладене, колегія вважає вірним висновок суду, що спірне домоволодіння було побудоване сторонами у справі під час проживання однією сім'єю, а тому є їх спільною сумісною власністю.

За змістом частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України можуть набувати право власності на земельну ділянку шляхом приватизації за умови наявності підстав набуття права на землю, передбачених статтею 116 ЗК України.

Таким чином громадянин одержує у власність частку із земельного фонду, а тому земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю.

Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в постанові від12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. При цьому належить виходити з того, що відповідно дост. ст. 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності або визнано такою власністю судом з тих підстав,що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закон України від 11 січня 2011 року № 2913-VI «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» не має зворотної дії в часі і не може бути застосований до спірних правовідносин.

Саме таку правову позицію висловила колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в ухвалах від 12 березня 2008 року та від 2 березня 2011 року.

Відповідно до п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 згідно з положеннями статей 81, 116 Земельного кодексу України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

В свою чергу, якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що спірна земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та поділу не підлягає в порядку сімейного кодексу України.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка набула права власності на спірну земельну ділянку як співвласник будинкуволодіння.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» в березні 2010 року доповнена пунктом 18-2, де роз'яснюється, що якщо на такій (приватизованій) ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, яка є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу такого будинку, будівлі, споруди між подружжям і виділення конкретної його частини до особи, яка не має права власності або користування земельною ділянкою, до неї переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, та статтею 377 Цивільного кодексу України.

Чинним законодавством захищаються майнові права осіб що перебувають в не офіційному (цивільному) шлюбі. Так у статті 74 Сімейного Кодексу України (надалі СК України), було визначено право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою. В даній нормі, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім"єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Таким чином, за відсутності домовленості та шлюбного договору - майно належить кожному з сторін у рівних частках, тобто по 1/2 частині кожному.

При розподілі спірного будинок оволодіння та земельної ділянки, судом першої інстанції правомірно враховано висновки експертизи 08-15 від 16.02.2015 року, даний варіант порядку користування житловим будинком та господарськими будівлями та земельною ділянкою по вул. Свердлова 4-6 в м. Хорол, Полтавської області - повністю погодженні з Хорольським РС ГУ ДСНС України у Полтавській області, Хорольським Управлінням Держсанепідемслужби у Полтавській області та Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Хорольського РДА.

Щодо посилання відповідача в своїй апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції при постановленні рішення не враховані висновки апеляційного суди в рішенні від 04 червня 2015 року, яким було відмовлено позивачці в задоволені її позовних вимог про розподіл майна подружжя, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з рішення Апеляційного суду Полтавської області від 04 червня 2015 року, підставою відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя стало те, що позивачкою не було доведено факту проживання з відповідачем однією сімє'ю після розлучення.

В свою чергу, на час розгляду вказаної справи, факт спільного проживання сторін однією сім'єю в період з 28.01 2002 року по 10 06.2014 року встановлено судовим рішенням Хорольського районного суду від 13.08.2015 року

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що суддя Коновод О.В. повинен бути відведений від розгляду даного спору, оскільки він вже вирішував аналогічні позовні вимоги, рішення якого в подальшому скасовано судом апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Положенням статті 21 ЦПК України встановлено недопустимість повторної участі суді у розгляді справи, серед яких новий розгляд справи судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, суддею Коновод О.М. розглядалась інша цивільна справа за позовом ОСОБА_3 , позовні вимоги якої у цих справах не були тотожними.

Також, колегією суддів враховується, що відповідачем судді Коновод О.М. відвід не заявлявся, жодних клопотань про упередженість чи необєктивність головуючого у справі до суду не надходили.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Миколайовича- відхилити.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2016 року

залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: О.О.Буленко

Судді: С.М.ОСОБА_7Омельченко