Ухвала суду № 57633547, 11.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/2287/14-к 11.05.2016

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді - Войтовського С.А.

суддів - Значок І.С., Куценко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2015 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця смт. Казанка Миколаївської області, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

- визнано винним за ст.365 ч.2 КК України та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання - капітан міліції.

за участю:

секретаря - Алексишинця М.П.

прокурора - Щербака О.Б.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

1.Короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції.

Провадження № 11-кп/784/321/16 Головуючий 1-ої інстанції: Сябренко І.П.

Категорія: ст.365 ч.2 КК України Доповідач апеляційного суду: Войтовський С.А.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.365 ч.2 КК України з призначенням покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання - капітан міліції.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь фінансового управління Казанківської РДА Миколаївської області витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі 698 гривень 30 копійок, а також на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2018 гривень 76 копійок та моральної шкоди в сумі 20000 гривень.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_1 стверджує, що матеріали провадження не містять прямих доказів його винуватості, а тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю. Зазначає, що обвинувачення відносно нього грунтується лише на показах потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Вказує, що потерпілий його обмовляє у зв'язку з його професійною діяльністю, як працівника правоохоронних органів. Зазначає, що показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 спростовують свідчення ОСОБА_3 про його побиття, однак судом безпідставно не взяті до уваги. Посилається й на те, що судом не було надано оцінки показам свідка ОСОБА_13, який бачив ввечері потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_1 і ОСОБА_14, які також спростовують його причетність до вчиненого злочину.

Зазначає, що відповідно до висновку додаткової експертизи не виключається, що наявні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження утворились від падіння. Виявити, де саме вони були заподіяні та встановити механізм утворення перелому 8-9 ребер, не виявилось можливим.

Посилається на те, що висновки проведених судово - медичних експертиз мають суперечності, оскільки згідно висновку додаткової експертизи встановлено перелом у потерпілого 8-9 ребра справа, а відповідно до висновку комісійної судово - медичної експертизи наявний лише перелом 8 ребра справа. Крім того, відповідно до висновку комісійної судово - медичної експертизи, було встановлено перелом 8 ребра та встановити індивідуальні ознаки травмуючого предмету, не виявилось можливим. При цьому, не виключається, що струс мозку та перелом ребра у ОСОБА_3 могли утворитися від падіння вперед. Також посилається на те, що контрольних рентгенівських знімків грудної клітини ОСОБА_3 зроблено не було, а тому встановити, чи належали надані на проведення експертиз знімки потерпілому, є неможливим.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Наказом начальника УМВС України в Миколаївській області за № 83-о/с від 31.10.2013 року ОСОБА_1, який в силу наказу №42-о/с від 17.06.2013 року займав посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області, було присвоєно спеціальне звання - капітан міліції.

Будучи службовою особою, ОСОБА_1 здійснював функції представника влади, володів правом прийняття рішень в межах своєї компетенції, виконував владні та організаційно-розпорядчі обов'язки та при виконанні своїх службових обов'язків повинен був підкорятися виключно вимогам закону.

Відповідно до функціональних обов'язків старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку на капітана міліції ОСОБА_1 покладено оперативне обслуговування Казанківської селищної ради, організація і проведення негласних слідчих (розшукових) дій під час виконання доручень слідчих по розкриттю злочинів, організація профілактичної і оперативно-розшукової роботи на території, яка ним обслуговується з усіма напрямками роботи, організація оперативно-розшукової роботи з розшуку кримінальних злочинців і осіб безвісно зниклих на території обслуговування, а також він відповідав за лінію роботи з розкриття злочинів, пов'язаних з крадіжками з ПАТ «Миколаївобленерго» та ПАТ «Укртелеком».

Проте, всупереч вимогам ст.ст.2,3,12,13 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-ХII, зі змінами та доповненнями, ОСОБА_1 вчинив перевищення своїх службових повноважень, що супроводжувалося насильством, з застосуванням спеціальних засобів, яке завдало потерпілому особливого фізичного болю і моральних страждань.

Так, 01 травня 2014 року до чергової частини Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_15 про вчинення злочину, а саме крадіжки інтернет - телефонного кабелю довжиною 75 метрів по вул. Кривцова в смт. Казанка Миколаївської області. ОСОБА_15 зазначав, що в скоєному підозрює ОСОБА_3 02 травня 2014 року відомості за заявою ОСОБА_15 були внесені до ЄРДР за № 12014150240000234 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України. Того ж дня, близько 17 год. 30 хв. старший уповноважений СКР Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області капітан міліції ОСОБА_1, з метою перевірки причетності ОСОБА_3 до злочину, привіз останнього до свого службового кабінету № 17, розташованого в адміністративному приміщені Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області за адресою: вул. Миру, 196 смт. Казанка. Під час розмови ОСОБА_3 зізнався у вчиненні ним крадіжки інтернет - телефонного кабелю по вул. Пархоменка в смт.Казанка, але заперечив вчинення ним аналогічних злочинів. Після чого, ОСОБА_1 вивів ОСОБА_3 з приміщення свого службового кабінету та, приблизно з 17 год. 30 хв. по 19 год., протримав його в коридорі райвідділу міліції, заборонивши залишати приміщення райвідділу з метою продовження подальшого спілкування щодо причетності до вчинення інших крадіжок інтернет-телефоних кабелів в смт.Казанка.

Близько 19 год., ОСОБА_1 повернувся до райвідділу та знову завів ОСОБА_3 до свого службового кабінету і продовжив спілкуватися з ним, в ході чого ОСОБА_3 повідомив про вчинення крадіжки інтернет-кабелю довжиною 100 метрів по вул.Пархоменка в смт. Казанка, однак заперечував свою причетність до скоєння інших крадіжок кабелів.

З метою примушування ОСОБА_3 зізнатися у причетності до аналогічних злочинів, явно перевищуючи надані йому як представнику влади повноваження, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 удари долонями по вухах, повторюючи своє запитання, однак потерпілий заперечував свою вину. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 один удар гумовою палицею ПР- 73 в потиличну область, численні удари по тулубу зліва, по поперековому відділу спини, від яких ОСОБА_3 упав на підлогу. ОСОБА_1 наніс йому декілька ударів ногами по сідницях, стегнах лівої та правої ноги та лівій руці. З метою примусити ОСОБА_3 зізнатися у вчиненні крадіжок інтернет-кабелів, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 гумовою палицею численні удари по ногам і рукам з обох боків, поперековому відділу спини, ниркам, від яких ОСОБА_3 втратив свідомість і впав на спину, внаслідок чого його права рука опинилась в дверному отворі, а ОСОБА_1 умисно придавив дверима великий палець правої руки та продовжив наносити ОСОБА_3 численні удари ногами та гумовою палицею в різні частини тіла, вчиняючи у відношенні потерпілого насильство, без ознак катування, із застосуванням спеціальних засобів, що завдало його особливого фізичного болю та моральних страждань.

Близько 22 год., ОСОБА_1, надавши ОСОБА_3 для підпису пояснення, вивів його з приміщення Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області.

Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковано за ст. 365 ч.2 КК України, як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, які завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян та супроводжувались насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

4. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали та положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді; пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі; думку потерпілого ОСОБА_3 та прокурора про залишення вироку суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 в скоєні кримінального правопорушення, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами наведеними у вироку.

Доводи апелянта про те, що матеріали провадження не містять безперечних доказів його винуватості, а обвинувачення базується лише на показах потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і суперечливих висновках судово-медичних експертиз, є неспроможними.

Як слідує з показань потерпілого ОСОБА_3, 02.05.2014 року, близько 15 год. 30 хв., під час його перебування на території садиби ОСОБА_16, до нього підійшов ОСОБА_1, який запропонував проїхати до приміщення Казанківського райвідділу міліції. Прибувши до райвідділу, вони піднялися на другий поверх до службового кабінету ОСОБА_1 Під час співбесіди ОСОБА_1 встановив його особу та повідомив про підозру до причетності у вчиненні крадіжок інтернет-кабелів в смт. Казанка, зазначивши, що є свідки, які вказують саме на нього. Він зізнався, що дійсно викрав кабель по вул. Пархоменка в смт. Казанка, але до вчинення інших крадіжок інтернет - кабелів не причетний. Після цього ОСОБА_1 залишив його в коридорі райвідділу та заборонив залишати приміщення. Через 30-40 хв. ОСОБА_1 повернувся і вони знову зайшли до кабінету, де останній продовжив з'ясовувати причетність його до вчинення крадіжок, але він це заперечував, оскільки таких крадіжок не вчиняв. Після цього ОСОБА_1 знову вивів його в коридор райвідділу та заборонив залишати приміщення. Близько 19 год. ОСОБА_1 повернувся, взяв з приміщення чергової частини райвідділу гумову палицю та вони разом зайшли до його службового кабінету. В кабінеті ОСОБА_1 продовжив з'ясовувати його причетність до вчинення інших крадіжок інтернет - телефонних кабелів в смт. Казанка та, коли він відповів, що злочини не вчиняв, ОСОБА_1 наніс йому удари долонями по вухах, повторюючи своє запитання. Після цього, ОСОБА_1 наніс йому один удар гумовою палицею в потиличну область та численні удари по тулубу, по поперековому відділу спини, від яких він упав на підлогу, а ОСОБА_1 наніс йому ще декілька ударів ногами по сідницях, стегнах й руці. Потім ОСОБА_1 підняв його та наніс гумовою палицею численні удари по ногах й руках з обох боків, поперековому відділу спини, ниркам, від яких він втратив свідомість та впав на спину, внаслідок чого його права рука опинилась в дверному отворі. ОСОБА_1 умисно придавив дверима великий палець його правої руки та продовжив наносити удари ногами та гумовою палицею в різні частини тіла. Близько 23 год. 30 хв. він разом з ОСОБА_1 залишили приміщення райвідділу. Через запаморочення, біль у тілі та головокружіння він дійшов до свого будинку о 05 год. 30 хв. Вранці, 03.05.2014 року до його будинку приїхав ОСОБА_1 разом зі слідчим та проводили огляд домоволодіння. Цього ж дня, близько 13 год., каретою швидкої допомоги його було доставлено до районної лікарні, де він проходив стаціонарне лікування внаслідок отриманих тілесних ушкоджень до 29.05.2014 року. Під час транспортування в лікарню та перебуваючи там, він повідомляв, що тілесні ушкодження йому завдав ОСОБА_1 Також потерпілий зазначав, що після вказаних подій ОСОБА_1 намагався вирішити питання мирним шляхом та пропонував гроші.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 03.07.2014 року, потерпілий ОСОБА_3 в присутності понятих вказав про обставини вчинення відносно нього насильницьких дій з боку ОСОБА_1, які мали місце 02.05.2014 року в приміщенні службового кабінету №17 Казанківського РВ УМВС в Миколаївській області.

Суд обгрунтовано послався у вироку на вказані показання потерпілого ОСОБА_3, як на доказ винуватості обвинуваченого, оскільки вони підтверджуються показаннями свідків та висновками судово-медичних експертиз.

Так, з показань свідка ОСОБА_17 - дружини потерпілого, слідує, що 02.05.2014 року її чоловіка, який знаходився у сусіда ОСОБА_7, забрали працівники міліції. Наступного дня, 3.05.2014 року, близько 05 год. 30 хв., він повернувся додому та його обличчя, голова та руки були в крові. Чоловік пояснив, що до 23 год. його тримали в райвідділі міліції, однак до лікарні звертатися відмовився. Цього ж дня, близько 11 год., їй зателефонувала донька і повідомила, що на території їхнього домоволодіння знаходяться працівники міліції. Прийшовши додому, вона впізнала ОСОБА_1 та запитала у нього, чому він побив її чоловіка, але той заперечував свою причетність до цього. Вона повернулась на роботу, але через деякий час знову зателефонувала донька та повідомила, що батько втратив свідомість. Каретою швидкої допомоги чоловік був доставлений в лікарню. Приїхавши до нього в лікарню, вона побачила на тілі чоловіка садна фіолетового кольору, сліди від палки на руках, ногах та тулубі. Великий палець його правої руки був вибитий. Чоловік пояснив, що в приміщені Казанківського райвідділу міліції його побив ОСОБА_1 з метою отримання зізнання у вчиненні крадіжок інтернет - кабелів. Також свідок підтвердила, ОСОБА_1 намагався вирішити конфлікт й пропонував їй оплатити витрати на лікування чоловіка, але вона відмовилась.

Показання потерпілого та свідка ОСОБА_17 узгоджуються й з показаннями свідків ОСОБА_18, ОСОБА_7 ОСОБА_6, ОСОБА_19, ОСОБА_20

Свідок ОСОБА_18- дочка потерпілого повністю підтвердила показання матері та пояснила, що після того, як працівники міліції залишити територію їхнього домоволодіння, батько на подвір`ї втратив свідомість і вона викликала швидку допомогу. Переодягаючи батька, вона виявила, що у нього все тіло було побите, синього кольору, на ногах були сліди від палиці. На її запитання, що трапилось, батько повідомив, що його побив ОСОБА_1 у приміщенні міліції за кусок дроту.

З показань свідка ОСОБА_7 слідує, що 03.05.2014 року, близько 06 год. ранку, він бачив, як ОСОБА_3 йшов по вулиці Алхімова в смт. Казанка з побитим обличчям. Цього ж дня його запросили працівники міліції бути присутнім в якості понятого під час проведення огляду території домоволодіння ОСОБА_3 В присутності працівників правоохоронних органів ОСОБА_3 розповідав, що впав та розбив обличчя, але після їх від'їзду повідомив, що його побив ОСОБА_1 в приміщенні райвідділу міліції.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_6 - водія карети швидкої допомоги приймального відділення Казанківської ЦРЛ, 03.05.2014 року під час транспортування ОСОБА_3 в лікарню, який знаходився у тяжкому стані, останній повідомляв, що тілесні ушкодження йому завдані працівником міліції ОСОБА_1

Той факт, що 03.05.2014 року, близько 13 год.30 хв. ОСОБА_3 в тяжкому стані був доставлений в лікарню підтверджується й показаннями свідка ОСОБА_19 - завідуючої терапевтичним відділенням Казанківської ЦРЛ, яка пояснила, що потерпілий міг стояти на ногах лише декілька секунд, знаходився в стані алкогольного сп'яніння та пояснював, що його били ногами та дубинкою. При огляді ОСОБА_3 були виявлені садна на обличчі, крововиливи під лівим оком, садна зліва в області вилиці. В області спини та сідниць спостерігалась суцільна гематома зливного характеру фіолетового кольору і при худорлявій статурі ОСОБА_3 його ліва сідниця через ушкодження гематомою була в три рази більша від правої. Переламу ребер при пальпації вона не виявила.

З пояснень свідка ОСОБА_21 - медичної сестри хірургічного відділення Казанківської ЦРЛ слідує, що ввечері 03.05.2014 року до ОСОБА_3, який поступив в лікарню в тяжкому стані, приходив спілкуватись ОСОБА_1

Той факт, що у ОСОБА_3 у вказаний час дійсно мались численні тілесні ушкодження підтверджується показаннями свідка ОСОБА_20, який вказав, що 04.05.2014 року прийшов до лікарні навідати ОСОБА_3 та провів фотографування наявних у нього тілесних ушкоджень.

З вказаних фотознімків, які були оглянуті та долучені до матеріалів кримінального провадження, вбачається, що на тілі потерпілого ОСОБА_3 мали місце чисельні тілесні ушкодження.

Посилання захисника в суді апеляційної інстанції на те, що зазначені фотознімки змонтовані є надуманими, ґрунтуються на припущеннях і будь-яких доказів на підтвердження цього стороною захисту не надано.

Згідно даних журналу обліку хворих терапевтичного відділення Казанківської ЦРЛ та журналу обліку кримінальних ушкоджень Казанківської ЦРЛ слідує, що ОСОБА_3 вказав про отримання ним тілесних ушкоджень в Казанківському РВ УМВС в Миколаївській області.

З довідки - розрахунку слідує, що ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Казанківської ЦРЛ з 03.05.2014 року по 29.05.2014 року, що становить фактично 27 ліжко-днів.

Як вбачається з показань обвинуваченого ОСОБА_1, в судовому засіданні він не заперечував, що 02.05.2014 року запросив ОСОБА_3 в райвідділ міліції, де в своєму службовому кабінеті декілька годин з перервами проводив з ним бесіду, з`ясовуючи обставини крадіжки інтернет-кабелів, що останній заперечував. При цьому ОСОБА_3 стало погано, він просив похмелитися, встав з стільця, похитнувся та впав і ударився спиною об стіл. Потім ОСОБА_3 стало краще, він умився, поставив свій підпис під поясненнями та близько 20 год.30 хв. вони розійшлися.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно прийшов до висновків, що обставини стосовно можливості отримання потерпілим тілесних ушкоджень, виходячи зі слів обвинуваченого, суперечать не тільки показанням потерпілого ОСОБА_3 та показанням вищевказаних свідків, а також й висновкам судово-медичних експертиз.

Так, згідно висновків судово-медичного експерта №83 від 21.08.2014 року та додаткового висновку експерта № 04 від 19.09.2014 року, у ОСОБА_3 були виявлені наступні тілесні ушкодження: струс головного мозку, поперечний перелом 8-9 ребер справа по середньо - підпаховій лінії, правостороння посттравматична нижньо - дольова пневмонія, 4 садна в області волосяної частини голови, 8 саден в області обличчя, крововиливи в області орбіт, які зливаються, множинні й обширні рани на нижній губі зліва, які зливаються між собою, крововиливи в області спини, верхніх та нижніх кінцівок по задній поверхні, в області сідниць, забої м'яких тканин першого пальця правої кисті. Вказано, що зазначені ушкодження утворились в результаті множинних ударних дій якогось тупого твердого предмета (предметів) і могли бути спричинені в строк і при обставинах, зазначених зі слів потерпілого при освідуванні та в постанові слідчого. По критерію тривалості розладу здоров'я зазначені ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. У зв'язку з тим, що частина крововиливів мають зливний характер, визначити точну кількість ударних дій не виявилось можливим. Експерт також зазначає, що утворення всіх наявних ушкоджень в результаті неодноразового падіння на площину виключається, про що свідчить характер ушкоджень, їх множинність та різна локалізація. Частина крововиливів в області спини, верхніх та нижніх кінцівок, сідниць мають продовгувату форму з просвітленням в центрі, що вказує на можливість їх утворення в результаті ударів якимось продовгуватим предметом (наприклад резиновою палицею).

При цьому експерт не виключає, що деякі з описаних ушкоджень, в тому числі садна в області обличчя та крововиливи в області обличчя могли утворитись в результаті падіння «обличчям вперед». В той же час, утворення садна в області волосяної частини голови в результаті падіння на площину мало вірогідно. Ушкодження у виді струсу головного мозку утворилось в результаті ударної дії (ударних дій) в області голови. Визначити, в результаті якої саме ударної дії в область голови було спричинено струс головного мозку не можливо, так як в області голови у ОСОБА_3 мались множинні тілесні ушкодження. Ушкодження у виді переломів 8-9 ребер справа по середньо - підпахвовій лінії могли утворитись як в результаті удару тупим твердим предметом в зазначену область, так і в результаті удару об якийсь тупий твердий предмет, наприклад, при падінні. Розмежувати зазначені вище механізми утворення наявних переломів ребер не виявляється можливим. Експертом також вказано, що не виявляється можливим встановити, де саме (в приміщенні райвідділу міліції, чи при прямуванні додому потерпілого) були спричиненні наявні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження.

Однак, експерт зазначає те, що тілесні ушкодження не могли утворитися при обставинах, на які вказує ОСОБА_1 під час проведення з ним слідчого експерименту, а саме в результаті падіння в кабінеті райвідділу та удару спиною об стіл.

Посилання ОСОБА_1 про те, що висновки проведених експертиз не є достовірними доказами його винуватості, оскільки мають істотні суперечності, є неспроможним.

Так, згідно висновків комісійної судово-медичної експертизи № 95-К від 26.10.2015 року, встановлений в наданих медичних документах діагноз «перелом 9 ребра» не підтверджений об'єктивними рентгенологічними даними, тому при встановленні ступеню тяжкості до уваги не приймався.

При цьому, експертами вказано, що згідно наданих медичних документів та даних рентгенологічних досліджень у ОСОБА_3 мали місце ушкодження у вигляді саден та крововиливів в області обличчя, голови, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, струсу головного мозку, перелому 8 ребра справа (ускладненого правостороннім посттравматичним плевритом). Зазначені ушкодження могли утворитись від дій тупих твердих предметів. Утворення зазначених ушкоджень 02.05.2014 року, не виключається. По ступеню тяжкості перелом 8 ребра справа відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я, садна та крововиливи в області обличчя і голови, струс головного мозку до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я й інші ушкодження.

Експертами також зазначено, що через недостатньо повний опис тілесних ушкоджень встановити індивідуальні ознаки травмуючого предмету не виявляється можливим. Утворення перелому 8 ребра справа і струс головного мозку при падінні із положення стоячи на площину - не виключається. Ушкодження у виді перелому ребра і струсу головного мозку не є характерними для самооборони. На наданих рентгенограмах грудної клітини №1507 від 12.05.2014 року і №1987-2 від 28.05.2014 року був виявлений перелом 8 ребра справа. При надходженні в стаціонар у крові ОСОБА_3 етилового спирту не виявлено.

В судовому засіданні апеляційного суду також був допитаний експерт ОСОБА_22 - доповідач судово-медичної комісії, який повністю підтвердив вказані висновки комісійної експертизи та зазначив, що на питання, які поставлені судом при її призначенні, а також на питання обвинуваченого, який просив апеляційний суд призначити додаткову комісійну судово-медичну експертизу, відповіді надані.

Таким чином, як вбачається зі змісту висновків додаткової експертизи, у ОСОБА_3 було встановлено поперечний перелом 8-9 ребер справа, а відповідно до висновків комісійної судово - медичної експертизи, - лише перелом 8 ребра справа. В цій частині висновки експертиз різняться між собою. Однак, проведені експертизи узгоджено вказують на те, що у потерпілого ОСОБА_3 мали місце численні тілесні ушкодження в області голови, спини, ніжних та верхніх кінцівок, які утворилися в результаті саме множинних ударних дій тупого твердого предмета і могли бути спричинені в строк і при обставинах, зазначених зі слів потерпілого, а саме при його побитті гумового палицею та ногами в кабінет райвідділу міліції. Той факт, що при проведенні комісійної судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 було виявлено лише перелом 8 ребра справа не свідчить про неправильність зазначених висновків щодо наявності інших вищевказаних тілесних ушкоджень. Крім того, перелом 8 ребра справа у потерпілого також мав місце, а тому не однозначність висновків щодо кількості зламаних ребер, в даному випадку, є не суттєвим, оскільки ці обставини органами досудового розслідування з'ясовані та в ході судового розгляду судом першої інстанції правильно встановлені.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника на те, що з наданих на проведення експертизи рентгенівських знімків не можливо встановити, чи дійсно вони належать саме потерпілому ОСОБА_3, являються неспроможними.

Так, на рентгенівських знімках, що містяться в матеріалах провадження та були надані до Миколаївського бюро судово - медичної експертизи на дослідження, зазначено дати їх проведення та те, що вони належать саме ОСОБА_3 і про це зроблено відповідний запис. Тому, апеляційний суд не має підстав ставити під сумнів належність цих знімків потерпілому і, як наслідок, достовірність та об'єктивність проведеної комісійної судово - медичної експертизи.

Доводи апелянта про те, що не встановлено індивідуальні ознаки травмуючого предмету і не виключається, що тілесні ушкодження ОСОБА_3 міг отримати в результаті падіння, є безпідставним, оскільки суперечать зібраним доказам та встановленим обставинам кримінального провадження.

Доводи ОСОБА_1 про те, що в день отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, а саме 02.05.2014 року спецзасоби йому не видавалися, а тому суд безпідставно вказав у вироку про спричинення тілесних ушкоджень потерпілому гумовою палицею ПР-73, є неспроможними.

Згідно довідки Казанківського РВ УМВС від 28.11.2014 року вбачається, що на озброєнні підрозділу перебувають спеціальні засоби, а саме гумові палиці «ПР-73».

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 01.05.2014 року заступив на добове чергування та отримав спецзасоби, які 02.05.2014 року вранці здав.

Відповідно до протоколу огляду предметів від 28.11.2014 року встановлено, що предметом огляду є спецзасіб - гумова палиця «ПР-73» чорного кольору, яка має параметри: довжина - 650 мм, діаметр-32 мм, вага-730г.

Як вбачається з матеріалів провадження, гумова палиця ПР-73, згідно книги видачі спецзасобів Казанківського РВ УМВС, ОСОБА_1 02.05.2014 року не видавалась. Однак, обвинувачений, перебуваючи в райвідділі міліції та використовуючи своє службове, мав доступ до зазначеного спецзасобу, який зберігався в черговій частині. Крім того, з показань в суді свідка ОСОБА_12 - оперативного чергового - помічника Казанківського УМВС слідує, що практиці мали місце, коли в книзі видачі спецзасобів співробітники ставили підпис, а брали спецзасоби з чергової частини самовільно перед виїздом на виклик. Також встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_3 отримав шляхом нанесення йому ударів тупим твердим предметом з такими ж характеристиками, які має зазначений спецзасіб. Вказане підтверджується висновками судово-медичних експертиз №83 від 21.08.2014 року та № 04 від 19.09.2014 року, згідно з якими частина крововиливів в області спини, верхніх та нижніх кінцівок, сідниць мають продовгувату форму з просвітленням в центрі, що вказує на можливість їх утворення в результаті ударів якимось продовгуватим предметом (наприклад резиновою палицею).

Твердження ОСОБА_1 про те, що потерпілий міг отримати тілесні ушкодженні в інший день та час і за невстановлених обставин, а також те, що у потерпілого є підстави для його обмови у зв'язку з тим, що він раніше неодноразово доставляв ОСОБА_3 до Казанківського райвідділу міліції, виконуючи свої службові обов'язків, являються неспроможними та ґрунтуються на припущеннях.

Посилання обвинуваченого на те, що показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_23, ОСОБА_14 спростовують доводи потерпілого про його причетність до вчинення злочину, є безпідставними.

Як слідує з журналу №12 том ІІІ обліку доставлених, відвідувачів та запрошенних до Казанківського РВ УМВС, запис про доставку 02.05.2014 року до райвідділу ОСОБА_3 відсутній.

З протоколу огляду місця події від 03.07.2014 року вбачається, що відео фіксація з камер відеоспостережень, які перебувають в приміщенні коридору чергової частини та на порозі входу в приміщення Казанківського РВ УМВС, не ведеться.

Як вбачаться з матеріалів провадження та журналу судового засідання, свідок ОСОБА_12 вказував лише приблизний час, коли 02.05.2014 року обвинувачений з потерпілим прийшли до райвідділу міліції і зауважував, що не звернув уваги, коли вони залишили райвідділ; свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14 також вказували приблизний час, коли ввечері 02.05.2014 року зустріли ОСОБА_3 на вулиці; а свідок ОСОБА_23 - дружина обвинуваченого, - час повернення чоловіка додому. Ці свідки вказують, що це було близько 21 год. Показання вказаних свідків в цій частині є не точними, оскільки вони повідомляли про приблизний час тих подій, що їм відомі. Те, що свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 не бачили на обличчі потерпілого слідів побиття, не свідчить про їх відсутність, оскільки переважна більшість тілесних ушкоджень знаходилась на тілі ОСОБА_3 під одежею і наявність їх підтверджена висновками судово-медичних експертиз.

Враховуючи сукупність інших об'єктивних та беззаперечних доказів винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, показання цих свідків не спростовують доведеності винуватості обвинуваченого і суд першої інстанції надав їм правильну оцінку.

Посилання обвинуваченого на показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_11, як на доказ його невинуватості, являються неспроможними, оскільки такі свідки судом не допитувались і суд на їх показання у вироку не посилався.

Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, дав їм вірну юридичну оцінку та обгрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєні кримінального правопорушення, правильно кваліфікувавши його дії за ст.365 ч.2 КК України, як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом прав, інтересам окремих громадян, що супроводжувалось насильством, з застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, за відсутності ознак катування.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то апеляційний суд дійшов наступного.

Покарання обвинуваченому призначено судом у відповідності до вимог ст.65-67 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України, є тяжким, даних про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та колишньої роботи, має неповнолітню дитину, яка перебуває на його утриманні.

З урахуванням обставин кримінального провадження, даних про особу ОСОБА_1, суд дійшов вірного висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, призначивши його в межах ближчих до мінімальних, передбачених санкцією ч.2 ст.365 КК України.

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_1 обгрунтовано позбавлено спеціального звання-капітан міліції.

Цивільний позов вирішений судом відповідно до вимог закону.

Підстав для скасування вироку та закриття кримінального провадження про що просить апелянт, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.405,407 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2015 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді

Войтовський С.А. Значок І.С. Куценко О.В.