Ухвала суду № 57631446, 26.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Заіка В.В.

Справа № 415/3812/14-ц

Провадження № 22ц/782/195/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» квітня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Заіки В.В.,

суддів: Назарової М.В., Романченка В.О.,

за участю секретаря Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 18 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про виділення частки земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про виділення частки земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності.

Позивач посилався на те, що 27 червня 2000 року він за договором купівлі-продажу придбав у власність квартиру, розташовану у будинку № 46 по вул.Комсомольській, м.Лисичанська Луганської області, що складає 35/100 частин вказаного будинку.

Інша частина будинку належить відповідачам.

Земельна ділянка, на якій розташований будинок знаходиться в спільній власності позивача та відповідачів.

Оскільки сторони не досягли згоди щодо сумісного користування земельною ділянкою, позивач просив виділити йому 1/3 частину земельної ділянки та припинити право спільної сумісної власності сторін на підставі ст.372 ЦК України.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Припинено право спільної сумісної власності на земельну ділянку з цільовим призначенням : для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4411800000:23:001:0111, площею 0,0517 га за адресою : Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Комсомольська, земельна ділянка № 46. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0172 га, що належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності і.н. 26693750 від 11.09.2014 року, виданого Реєстраційною службою Лисичанського міського управління юстиції Луганської області на земельну ділянку, кадастровий номер 4411800000:23:001:0111, площею 0,0517 га за адресою : Луганська області, місто Лисичанськ, вулиця Комсомольська, земельна ділянка № 46, з цільовим призначенням : для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Стягнено з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в рівних долях у сумі 243 гривні 60 копійок по 121 гривні 80 копійок з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає, що оскаржуваним рішенням вона та ОСОБА_4 були позбавлені права власності на земельну ділянку внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Судова колегія не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з ч.1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до ч.3 ст.372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками земельної ділянки, що розташована за адресою : Луганська область, м.Лисичанськ, вулиця Комсомольська,46.

Відповідно до ч.1 ст.357 ЦК України кожен із співвласників має право на 1/3 частку вказаної земельної ділянки, що сторонами не заперечується.

З уточненої позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом на підставі ст.372 ЦК України, якою передбачено право співвласників на поділ майна, що є у спільній сумісній власності сторін шляхом визнання за ними права на 1/3 частку земельної ділянки без виділення її в натурі, що на думку судової колегії не протирічить вимогам ч.2 ст.16 ЦК України.

З мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що суд розглянув позовні вимоги також на підставі ст.372 ЦК України, тобто в межах заявлених позовних вимог.

Доводи апелянта про те, що оскаржуваним рішенням суд позбавив її та ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку не відповідає дійсності та базується на неправильному тлумаченні закону.

Зазначені в апеляційній скарзі невідповідності текстів резолютивної частини та повного тексту оскаржуваного рішення судом усунені шляхом постановлення ухвали від 18 квітня 2016 року про виправлення описки.

За таких обставин судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення згідно ст.309 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 18 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про виділення частки земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді: