Рішення № 57630253, 10.05.2016, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/830/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2016 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Боровкова Д.О.

при секретарі Журавльовій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Люс-Три», ОСОБА_3 (третя особа: Публічне акціонерне товариство «Мегабанк») про стягнення грошових коштів за договором позики,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «Люс-Три» 9500000 грн. боргу та з ОСОБА_3 1000000 грн. боргу. Свої вимоги мотивують тим, що 05 жовтня 2015 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір безпроцентної позики, згідно з умовами якого він позичив відповідачу 9500000 грн., які останній зобовязувався повернути до 31 грудня 2015 року. 05 жовтня 2015 року між ним та відповідачем ТОВ «Люс-Три» був укладений договір поруки, згідно з умов якого зазначене товариство взяло зобовязання відповідати перед ним за виконання ОСОБА_2 всіх зобовязань перед позивачем в повному обсязі, що виникли із договору позики. Крім того, 05 жовтня 2015 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки, згідно з умов якого зазначений відповідач взяла зобовязання відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 зобовязань, що виникли з вищезазначеного договору позики, в межах суми 100000 грн. Проте ОСОБА_2 свої зобовязання не виконав. У звязку з наведеним просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеним, просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Люс-Три» проти задоволення позову в частині вимог до їх товариства та ОСОБА_2 не заперечив, пояснивши, що останній позичав в позивача 9500000 грн., які зобовязувався повернути до 31 грудня 2016 року, проте умов договору позики так і не виконав.

Суд ухвалив справу розглядати без участі відповідача ОСОБА_2, який у судове засідання не зявився, проте подав до суду письмові пояснення /а.с.88/, в яких проти задоволення позову не заперечив, а також, без участі ОСОБА_3, яка у судове засідання не зявилася, проте подала до суду письмові заперечення /а.с.87/, в яких просить у задоволенні вимог до неї про стягнення 1000000 грн. відмовити, оскільки договір поруки від 05 жовтня 2016 року припинив свою дію.

У судовому засіданні представник третьої особи при вирішенні спору поклалася на розсуд суду, подала до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову.

Заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним обв'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір безпроцентної позики /а.с.9-11/. Згідно з умовами зазначеного договору позивач позичив зазначеному відповідачу 9500000 грн., які останній зобовязувався повернути до 31 грудня 2015 року. За цим договором проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються.

05 жовтня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Люс-Три» був укладений договір поруки, згідно з умов якого зазначене товариство взяло зобовязання відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 всіх зобовязань в повному обсязі, що виникли з вищезазначеного договору позики /а.с. 12-15/. Відповідно до п.8.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобовязання боржником.

Крім того, 05 жовтня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки, згідно з умов якого зазначений відповідач взяла зобовязання відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 зобовязань, що виникли з вищезазначеного договору позики, в межах суми 100000 грн. Відповідно до п. 8.1 договору поруки договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015 року.

Відповідач ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобовязання, позичені гроші позивачу у визначений строк не повернув.

За таких обставин, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «Люс-Три» суми позики в розмірі 950000 грн. є підставними, і тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_3 1000000 грн. боргу, то такі вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 554 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Згідно з пп. 5.1.5 п. 5.1 договору поруки від 05 жовтня 20126 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, порука згідно умов цього договору припиняється після закінчення строку дії договору, вказаного в п.8.1. цього договору.

Беручи до уваги, що згідно з п. 8.1 договору поруки від 05 жовтня 2015 року строк цього договору закінчився 31 грудня 2015 року, то порука ОСОБА_3 припинилася, і тому правових підстав для стягнення з неї суми боргу в розмірі 1000000 грн. немає, а відтак у задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_3 слід відмовити.

Крім того, з відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «Люс-Три» на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 6890 гривень 00 коп. в рівних частках, тобто по 3445 гривень 00 коп. з кожного (6890 гривень 00 коп. : 2 = 3445 гривень 00 коп.).

Керуючись ст.ст. 10,11,60,62,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Люс-Три» на користь ОСОБА_1 9500000 (девять мільйонів пятсот тисяч) гривень 00 коп. боргу.

Стягнути з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Люс-Три» на користь ОСОБА_1 6890 гривень 00 коп. судового збору в рівних частках, тобто по 3445 гривень 00 коп. з кожного.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:

Оригінал рішення.