Ухвала суду № 57629454, 11.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2016 р. м. Київ К/800/10675/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Григорчук В.В.

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції

касаційні скарги 1) Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, 2) Приватного підприємства «Колос»

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.12.2013 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р.

у справі № 824/796/13-а

за позовом Приватного підприємства «Колос»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року Приватне підприємство «Колос» (далі - позивач, ПП «Колос») звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - відповідач, ДПІ у м. Чернівцях), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 р. № 0000232220, № 0000252220 та № 0000262220.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.12.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р. позов задоволено частково: визнано протиправними і скасовано в частині податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 р. № 0000262220 на суму 323 892 грн. основного платежу та 161 945,90 грн. штрафних санкцій, № 0000232220 на суму 152 361 грн. основного платежу та 76 180 грн. штрафних санкцій; у частині щодо правовідносин позивача із ПП «ВВП-Луганськ-контракт» податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 р. № 0000262220 на суму 19 353,10 грн. та № 0000232220 на суму 7 068 грн. залишені без змін; податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 р. № 0000252220 на суму 8135 грн. скасовано повністю; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, сторони у справі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, на обґрунтування яких посилались на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Так, позивач просив суд касаційної інстанції скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.12.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У свою чергу, відповідач просив скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.12.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 20.02.2013 р. по 26.02.2013 р., на підставі направлень від 20.02.2013 р. № 003566, № 003567, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 19.02.2013 р. № 332, посадовими особами ДПІ у м. Чернівцях була проведена документальна позапланова перевірка ПП «Колос» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ «Драмторг» за серпень 2011 року, ПП «ВВП-Луганськ-контракт» за лютий, березень, квітень, травень 2010 року, ТОВ «Технологія ЛВ Плюс» за вересень 2011 року, ТОВ «Пакра-Україна» за грудень 2010 року, вересень, листопад, грудень 2011 року, ТОВ «Асторг Плюс» за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2010 р. та ТОВ «Вега прім» за квітень, червень, липень, вересень, листопад 2010 року, за результатами якої складено акт від 05.03.2013 р. № 321/22-2/14257808 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «про податок на додану вартість», пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого: - завищено податковий кредит по загальній декларації з податку на додану вартість всього у сумі 157 073 грн.; - завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість переробного підприємства всього у сумі 336 794 грн.; - завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з податку на додану вартість (загальна)) за грудень 2011 року в сумі 8 874 грн.; - завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість (загальна)) за грудень 2011 року в сумі 8 135 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 14.03.2013 р. винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000232220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 235 609,50 грн., з яких 157 073 грн. - за основним платежем та 78 536,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000252220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8135 грн.; № 0000262220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 505 191 грн., з яких 336 794 грн. - за основним платежем та 168 397 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 05.03.2013 р. № 321/22-2/14257808 підставою для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Драмторг», ПП «ВВП-Луганськ-контракт», ТОВ «Технологія ЛВ Плюс», ТОВ «Пакра-Україна», ТОВ «Асторг Плюс» та ТОВ «Вега прім», які, за твердженням відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. При цьому податковий орган посилався на акти про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних суб'єктів господарювання - контрагентів позивача.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень в частині правовідносин позивача із ТОВ «Драмторг», ТОВ «Технологія ЛВ Плюс», ТОВ «Пакра-Україна», ТОВ «Асторг Плюс» та ТОВ «Вега прім». При цьому в частині правовідносин позивача із ПП «ВВП-Луганськ-контракт» спірні податкові повідомлення-рішення залишені в силі з огляду на вирок у кримінальній справі винесеного відносно керівника ПП «ВВП-Луганськ-контракт», яким його визнано винним у скоєнні злочину передбаченого частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205; частиною першою статті 396 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та показника витрат позивача, який, між іншим, безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не встановлено, чи спричинили господарські операції між позивачем та його контрагентами реальні зміни в майновому стані позивача, не розглянуто належним чином докази, що містяться в матеріалах справи.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Відповідні обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1221, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області та Приватного підприємства «Колос» - задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.12.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р. у справі № 824/796/13-а - скасувати.

Справу № 824/796/13-а направити на новий судовий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко