Постанова № 57628580, 05.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 р. Справа № 554/906/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 12.03.2016р. по справі № 554/906/16-а

за позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві

про зобов'язання відновити виплату пенсії за віком,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (далі - відповідач), в якому просила суд:

- зобов'язати до управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві відновити з 01 липня 2015 року виплату її пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 12.03.2016р. зазначений позов задоволено.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві відновити з 1 липня 2015 року виплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнуто із Державного бюджету на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р., ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та винести рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Відповідачем в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції заявлено клопотання про заміну відповідача у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Пенсійного фонду України.

Колегією суддів вказане клопотання задоволено та замінено відповідача з управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2011 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, яке видане Пенсійним фондом України 06.08.2011 року.

На даний час позивач працює суддею апеляційного суду Полтавської області, посада якої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відноситься до державної служби.

З 1 квітня 2015 року позивачу припинено нарахування та виплату пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для відновлення виплати з 01 липня 2015 року пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 02.03.2015р. № 213-ІІІ внесені зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, згідно ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-ІІІ, яка набрала чинності з 1 квітня 2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про статус народного депутата України», Законом України «Про статус народного депутата України», Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Разом з тим відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-ІІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/ щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу» Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-ІІІ закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» та щомісячного довічного грошового утримання на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій та статус суддів», у зв'язку з чим передбачені ч. 2 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати пенсії позивачу відпали і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати вказаної пенсії відсутні.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. № 911-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2016 року, внесено зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема абзаци другий і третій частини першої вказаної статті викладено у такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Отже, враховуючи, що позивач працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" підстави для виплати їй з 01 січня 2016 року пенсії відсутні.

Між тим, суд першої інстанції не врахував зазначених приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що призвело до необґрунтованого задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відновлення виплати її пенсії з 01 січня 2016 року.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо відновлення виплати пенсії з 01.07.2015р. по 04.08.2015р. з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як встановлено з матеріалів справи, порушення прав позивача в частині невиплати пенсії відбувалося періодично, починаючи з червня 2015 року, а тому кожного місяця, не отримуючи пенсію позивач була обізнана про порушення її прав та мала змогу звернутись до суду за їх захистом.

Разом з тим, до суду з позовом про захист своїх порушених прав ОСОБА_1 звернулась 05.02.2016р.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом, період, за який позивач просить суд захистити її права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку, починаючи з 05.08.2015р.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відновлення виплати її пенсії з 01.07.2015р. по 04.08.2015р. у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, суд першої інстанції, ухваливши рішення на користь позивача, стягнув на її користь сплачений судовий збір із Державного бюджету.

Отже, приймаючи рішення про стягнення із Державного бюджету сплаченого позивачем судового збору, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова через порушення норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відновлення виплати її пенсії 01 липня 2015 року по 04 серпня 2015 року, з 01 січня 2016 року та в частині стягнення із Державного бюджету на користь позивача судового збору в сумі 551 грн. 20 коп. з прийняттям нової постанови про залишення частини позовних вимог без розгляду, відмову в задоволенні частини позовних вимог, а в іншій частині - залишенню без змін.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Законом України "Про судовий збір", в редакції після 1 вересня 2015 року органи Пенсійного фонду України не звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.04.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду до моменту прийняття судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, задоволена частково, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві частини судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі.

Також враховуючи, що позов ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції задоволено частково, а рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат скасовано, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача частини сплаченого нею судового збору за подання позовної заяви за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 12.03.2016р. по справі № 554/906/16-а скасувати в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві відновити виплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.07.2015р. по 04.08.2015р., з 01.01.2016р. та стягнення із Державного бюджету на користь ОСОБА_1 сплаченого нею судового збору в сумі 551 грн. 20 коп.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов'язання відновити виплату пенсії за віком з 01.01.2016р. - відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов'язання відновити виплату пенсії за віком в частині позовних вимог за період з 01.07.2015р. по 04.08.2015р. залишити без розгляду.

В частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві відновити виплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 05.08.2015р. по 31.12.2015р. постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 12.03.2016р. по справі № 554/906/16-а - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (36003, м. Полтава, вул. Червоноармійська, 3, код ЄДРПОУ 40383769) судовий збір у розмірі 303 (триста три) гривні 32 копійки до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (36003, м. Полтава, вул. Червоноармійська, 3, код ЄДРПОУ 40383769) судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст постанови виготовлений 10.05.2016 р.